• Как правильно управлять финансами своего бизнеса, если вы не специалист в области финансового анализа - Финансовый анализ

    Финансовый менеджмент - финансовые отношения между суъектами, управление финасами на разных уровнях, управление портфелем ценных бумаг, приемы управления движением финансовых ресурсов - вот далеко не полный перечень предмета "Финансовый менеджмент"

    Поговорим о том, что же такое коучинг? Одни считают, что это буржуйский брэнд, другие что прорыв с современном бизнессе. Коучинг - это свод правил для удачного ведения бизнесса, а также умение правильно распоряжаться этими правилами

2.2. Характеристика освоєння рекреації в Карпатському регіоні

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 

Розкриваючи дану проблему, насамперед відзначимо, що ко­ли порівнювати 1980 роки що до кількості санаторіїв та пансіонатів з лікуванням, то їх в останні роки збільшилось в 1,4 рази, баз відпо­чинку - майже в 3 рази, туристичних баз більше як у 2 рази. Одно­часно в 1,8 рази зменшилась кількість санаторіїв-профілакторіїв. Табори відпочинку функціонували раніше як літні піонерські табо­ри і знаходилися на бюджеті різних установ. Тому значне змен­шення їх кількості є цілком закономірним і тому цей фактор і спри­чинив зменшення середнього показника місткості одного рекре­аційного об'єкта з 155 місць у 1980 роках до 130 місць у 1997 р.

Необхідно також відзначити, що розміщені в регіоні рекре­аційні об'єкти підпорядковані різним міністерствам, відомствам, організаціям, що ускладнює процес управління рекреаційною сферою як єдиною галуззю.

Більшість установ санаторно-курортного профілю нале­жить профспілкам, координацію яких здійснюють Трускавецьке, Прикарпатське і Закарпатське територіальні управління.

Відпочинкові об'єкти, як правило, знаходяться на балансі різних відомчих підприємств, установ і організацій.

Процес роздержавлення і приватизації вплинув також на акціонування рекреаційних об'єктів, передачі їх в оренду трудо­вим колективам. Цьому може бути приклад Трускавецького сана­торію "Дніпро-Бескид", який перейшов у власність трудового ко­лективу. Це дало відчутні результати в процесі обслуговування , розвиваються зв'язки із іншими країнами на основі лікування і відпочинку.

Однак це швидше окремі винятки, ніж планова тенденція яка б мала розвиток у всьому Карпатському регіоні.

Для вироблення і здійснення сучасної політики розвитку туризму, відпочинку та обміну цією діяльністю з іншими країна­ми в областях регіону створені територіальні органи Державного комітету України з туризму, а також генеральні агентства. Крім того, як один з видів підприємництва створена значна мережа приватних фірм, які надають часткові послуги в туризмі, в основ­ному організація автобусів та придбання білетів для поїздок в ок­ремі країни.

Протягом 1992 - 1995 р. спостерігався своєрідний спалах на ринку туристичних послуг завдяки створенню великої кількості підприємницьких структур, основна діяльність яких зводилась до відправки туристичних груп за кордон.

Класичний варіант туристичного ринку передбачає опти­мальну структуру потоків: наприклад, на трьох іноземних ту­ристів, що в'їжджають в країну, має припадати один вітчизняний, що виїжджає. При такій структурі туризм є економічно вигідним. У нас ще, в основному завдяки новим формуванням, така струк­тура була спотворена до крайнощів: у нас приймали одного іно­земного туриста, а більше як 10 своїх відправляли за кордон. Внутрішній туризм, орієнтований на вітчизняного споживача, фактично випав з поля зору туристичних структур.

Необхідно відзначити, що з 1994 р. тимчасовий спалах ак­тивності на регіональному туристичному ринку починає згасати: на ньому залишились найбільш сильні фірми. Більшість фірм не витримали конкуренції, але основна причина спаду туризму в країни низька платоспроможність населення  внаслідок економічної кризи, яка діє на протязі останніх років перехідного періоду ринкової економіки.

Говорячи в загальному про регіональний ринок рекре­аційних послуг, слід відзначити, що він знаходиться на почат­ковій стадії формування на шляху до цивілізованих стандартів. Тому ключовим питанням сьогодні є не збільшення кількості об'єктів - хоча це теж важливо, а налагодження конкурентоспро­можного ринку послуг з використанням існуючої рекреаційної ба­зи, яка теж вимагає постійного вдосконалення.

Важливим зрушенням у цьому напрямку с підготовка фахівців до цієї діяльності для всього Карпатського регіону, що її здійснюється Дрогобицький педагогічний університет, випере­джаючи час на декілька років наперед, знаючи, що потреба в спеціалістах менеджерах - маркетологах на ринку послуг буде надзвичайно зростати як всередині країни, так і в міжнародній сфері послуг.

Відносно матеріальної бази, яка створена в регіоні, слід на­голосити, що вона вже сьогодні не задовольняє існуючий попиту на рекреаційні послуги, в структурі якого в останні роки відбува­ються зміни, зокрема ростуть потреби у зимовому, в т.ч. гірсько­лижному відпочинку.

Необхідно створити зимові бази відпочинку в районі Бори­слава, Старого Самбора, Підбужа, Кропивника, Підгородцях. Це місця де добре транспортне сполучення і гори мають належні схи­ли для різних лижних трас.

За прогнозами фахівців попит на зимовий туризм очікується в обсязі понад 4 млн. чоловік на рік, лише для потреб відпочинку і туризму. Разом з потребами в санаторно-курортно­му лікуванні на базі мінеральних вод попит на рекреаційні послу­ги в регіоні складає не менше як 6 млн. чоловік. Сумарна місткість рекреаційних об'єктів регіону у 8 - 10 разів менша, ніж в ана­логічних регіонах за рубежем. Не відповідають міжнародним стандартам умови сервісу в рекреаційних закладах, відсталою є система інфраструктурного забезпечення.

Орієнтовну оцінку потенційних можливостей Карпат мож­на отримати також шляхом співставленім з близькими за природ­ними особливостями зарубіжними регіонами-аналогами, які інтенсивно використовуються в рекреаційних цілях. Наприклад, Альпійський регіон площею 180 тис.км2; де рекреаційна заванта­женість оцінюється як гранична, щорічно приймає 40 млн. відпо­чиваючих і понад 60 млн. туристів, які здійснюють в Альпи одно­денні поїздки. В розпал сезону тут щоденно перебуває 10 млн. ту­ристів і 2 мли. екскурсантів вихідного дня.

Карпатський регіон, граничні для цього показники перспек­тивної рекреаційної місткості становлять:

—  одноразова кількість - 2,2 млн. чол.;

— річна кількість -8 млн. чол. туристів і відпочиваючих;

— екскурсантів і туристів вихідного дня - близько 12 млн. чол.

На даний час, враховуючи непідготовленість території до підвищення рекреаційних навантажень, відсутність спеціалізова­ної інфраструктури і низьку екологічну культуру населення, фак­тична рекреаційна місткість Карпатського регіону не повинна пе­ревищувати 50% від перспективної. Досягнуті показники обслу­говування рекреантів нижчі від можливих у 3 - 4 рази. Таким чи­ном, резерви освоєння рекреаційного потенціалу Карпат цілком достатні для забезпечення перспективного розвитку рекреаційно­го комплексу в екологічно допустимих межах.

Рекреаційну індустрію в Карпатському регіоні треба розгля­дати і як важливий фактор піднесення соціально-економічного рівня гірських районів. Специфіка гір значно ускладнює їх про­мислове і сільськогосподарське освоєння, яке до того ж є еколого небезпечним.

Слабкий розвиток основних на даний час сфер зайнятості населення спричинив низький матеріальний рівень життя. Гро­шові доходи мешканців гірських районів в регіоні нижчі порівня­но з доходами жителів рівнинної частини у 3 рази. В горах удвічі нижчі показники розвитку соціальної інфраструктури. Пі факто­ри викликають депопуляцію гірських районів, відплив найбільш працездатного в інтелектуальному і фізичному відношенні насе­лення, що призводить до глибокого економічного занепаду.

Така ситуація в порівняльному аспекті, не торкаючись гли­бинних причин загальнополітичного і економічного характеру, викликана двома причинами, а саме:

— відсутністю державної допомоги через засоби фінансово-економічного регулювання у вирівнюванні умов господа­рювання на гірських та рівнинних територіях;

- ігнорування специфіки природно-ресурсного потенціалу гірських районів, уніфікованим підходом до господарського освоєння регіону в цілому, який поставив поза економічними інтересами найбільш ефективні для гірських територій та найбільш суспільно доцільні напрямки використання ре­сурсного потенціалу Карпат.

Світовий досвід показує, що гірські райони можуть конку­рувати з рівними в економічному відношенні насамперед завдяки розвитку індустрії відпочинку. Інші галузі при цьому відіграють роль необхідних доповнюючих, дозволяють розширити сферу прикладання праці, використати поряд з рекреаційними інші ви­ди природних ресурсів - лісові й окремі мінерально-сировинні, пе­реробні тощо.

Оцінка рівня рекреаційного освоєння регіону буде непо­вною, якщо не розглядати екологічний аспект питання. Аксіомою є те, що рекреація і екологічно небезпечне середовище несумісні. У цьому плані важливо оцінити:

—  стан довкілля в рекреаційних зонах і вплив на нього антро­погенних чинників;

—  стан довкілля в рекреаційних зонах і вплив на нього безпо­середньо рекреаційних об'єктів;

—  стан довкілля з точки зору дотримання норм рекреаційно­го навантаження на ландшафти в межах їх оптимальної рекреаційної місткості.

Екологічна ситуація в рекреаційних зонах Карпатського регіону досить неоднозначна, вона реально диференційована за характером напруженості і залежна в значній мірі від розташуван­ня екологічно небезпечних промислових об'єктів.

Варто відзначити, що розробки родовищ сірки в Яворові і Новому Роздолі знаходяться в безпосередній близькості курортів „Немирів", „Шкло", „Розділ", межі Стебницького калійного родо­вища впритул прилягають до курорту „Трускавець", а Прикар­патський нафтогазоносний район охоплює всі курорти і курортні місцевості передгірної і низько гірської зон Карпат.

У відповідності з цим промислові зони включають в себе ре­креаційні місцевості, які можна розділити за такими ознаками:

— Львівська - Брюховичі і курортні приміські території;

— Яворівська - Немирів, Шкло та курорти місцевості Розточчя;

— Дрогобицько-Бориславська - Трускавець, Східниця;

—  Стрийсько - Дашавська - Моршин.

Таким чином, за винятком гірських рекреаційних територій, курорти і курортні місцевості рівнинної та передгірної зони зна­ходяться в екологічно небезпечних умовах.

На деяких курортах (Немирів, Трускавець) спостерігаються вищі від допустимого рівня показники забрудненості повітря. Ку­рорти „Трускавець", „Моршин", „Великий Любінь", „Поляна" зна­ходяться під впливом автотранспортного забруднення, так як в цих місцевостях пролягає значна кількість автошляхів.

Певні екологічні порушення в районах курортів зумовлені меліоративними роботами, в основному осушними. Найхарак­терніші приклади - Моршин, Великий Любінь. Внаслідок осушу­вальних робіт спостерігається зниження рівня ґрунтових вод.

При несприятливих обставинах може бути завдана шкода родовищам мінеральних вод. Насторожує і те, що в районах дея­ких курортів, зокрема Трускавця, показники забруднення ґрунтів важкими металами перевищують допустимі норми.

Певну дестабілізацію в екологічну ситуацію регіону і рекре­аційних зон зокрема вносить необмежене вирубування лісів. Внаслідок масового вирубування лісів, схилів спостерігається ак­тивізація зсувних процесів, збільшення кількості паводків на гірських ріках, зміна мікроклімату. Такі наслідки мали на Закар­патті під час наводнення і значних зсувів ґрунтів.

Таким чином, екологічна ситуація в рекреаційних місцевос­тях Карпатського регіону відбиває загальне напружене станови­ще, що склалося на всій території. Окрема особливо жорстка еко­логічна політика в місцях існуючого і перспективного рекре­аційного освоєння не проводиться.

Отже, для виправлення такого становища треба в першу чергу задіяти чинники економічної відповідальності за порушен­ня екологічних вимог господарювання. Тут можна навести приклад Стебницького калійного комбінату, водосховище якого не було належним чином обладнане захисними дамбами і під час паводків вилило шкідливі розсоли тисячі кубометрів води на ши­рокі простори, нанісши шкоду багатьом річкам, у тому числі р.Дністер.

Іншим прикладом може бути Миколаївський цементний завод, який своїми відходами-викидами в повітря наносить над­звичайно велику шкоду навколишньому середовищу.

Слід відзначити, що дещо в екологічний дискомфорт рекре­аційних зон вносять безпосередньо рекреаційні об'єкти, значна частина яких не обладнана очисними спорудами, часто порушу­ються санітарні норми складування господарсько-побутових відходів.

Потенційну загрозу природному середовищу може нанести надмірна ескалація (завантаження) рекреаційних об'єктів в окре­мих зонах, що може викликати деградацію ландшафтів внаслідок перевищення норми граничних навантажень. Незважаючи на знач­ний резерв між існуючим навантаженням і нормативними показни­ками рекреаційної місткості ландшафтів, сумарна місткість окре­мих рекреаційних центрів, зокрема Трускавця і Славська, вже сьо­годні близька до оптимальної. Тому необхідною умовою подальшої розбудови рекреаційних зон є суворе дотримання норм оптималь­ного рекреаційного навантаження на природні екосистеми.

Таким чином, підсумовуючи викладено, можна стверджува­ти, що при нарощуванні масштабів рекреаційного освоєння регіону слід акцентувати увагу на необхідності комплексного підходу до формування перспективної політики розвитку рекре­аційної індустрії, всесторонього обґрунтування пріоритетів, темпів і підходів їх реалізації.

Для прикладу Трускавецький загальнооздоровчий ком­плекс в кінці 80-х років мав високий розвиток у будівництві вели­кої кількості лікувальних корпусів. В нинішніх умовах кількість лікувальних осіб не складає і половини можливостей всіх пансіонатів, що підтверджує про необхідність зваженої політики освоєння рекреаційних зон відпочинку, туризму та лікування.

Порівняння із світовим досвідом розвитку туризму та рек­реаційних територій і одержання доходів від цієї діяльності н показано в наступному параграфі, де зроблений аналіз діяльності цієї галузі в багатьох країнах Європи та інших континентах світу.

Розкриваючи дану проблему, насамперед відзначимо, що ко­ли порівнювати 1980 роки що до кількості санаторіїв та пансіонатів з лікуванням, то їх в останні роки збільшилось в 1,4 рази, баз відпо­чинку - майже в 3 рази, туристичних баз більше як у 2 рази. Одно­часно в 1,8 рази зменшилась кількість санаторіїв-профілакторіїв. Табори відпочинку функціонували раніше як літні піонерські табо­ри і знаходилися на бюджеті різних установ. Тому значне змен­шення їх кількості є цілком закономірним і тому цей фактор і спри­чинив зменшення середнього показника місткості одного рекре­аційного об'єкта з 155 місць у 1980 роках до 130 місць у 1997 р.

Необхідно також відзначити, що розміщені в регіоні рекре­аційні об'єкти підпорядковані різним міністерствам, відомствам, організаціям, що ускладнює процес управління рекреаційною сферою як єдиною галуззю.

Більшість установ санаторно-курортного профілю нале­жить профспілкам, координацію яких здійснюють Трускавецьке, Прикарпатське і Закарпатське територіальні управління.

Відпочинкові об'єкти, як правило, знаходяться на балансі різних відомчих підприємств, установ і організацій.

Процес роздержавлення і приватизації вплинув також на акціонування рекреаційних об'єктів, передачі їх в оренду трудо­вим колективам. Цьому може бути приклад Трускавецького сана­торію "Дніпро-Бескид", який перейшов у власність трудового ко­лективу. Це дало відчутні результати в процесі обслуговування , розвиваються зв'язки із іншими країнами на основі лікування і відпочинку.

Однак це швидше окремі винятки, ніж планова тенденція яка б мала розвиток у всьому Карпатському регіоні.

Для вироблення і здійснення сучасної політики розвитку туризму, відпочинку та обміну цією діяльністю з іншими країна­ми в областях регіону створені територіальні органи Державного комітету України з туризму, а також генеральні агентства. Крім того, як один з видів підприємництва створена значна мережа приватних фірм, які надають часткові послуги в туризмі, в основ­ному організація автобусів та придбання білетів для поїздок в ок­ремі країни.

Протягом 1992 - 1995 р. спостерігався своєрідний спалах на ринку туристичних послуг завдяки створенню великої кількості підприємницьких структур, основна діяльність яких зводилась до відправки туристичних груп за кордон.

Класичний варіант туристичного ринку передбачає опти­мальну структуру потоків: наприклад, на трьох іноземних ту­ристів, що в'їжджають в країну, має припадати один вітчизняний, що виїжджає. При такій структурі туризм є економічно вигідним. У нас ще, в основному завдяки новим формуванням, така струк­тура була спотворена до крайнощів: у нас приймали одного іно­земного туриста, а більше як 10 своїх відправляли за кордон. Внутрішній туризм, орієнтований на вітчизняного споживача, фактично випав з поля зору туристичних структур.

Необхідно відзначити, що з 1994 р. тимчасовий спалах ак­тивності на регіональному туристичному ринку починає згасати: на ньому залишились найбільш сильні фірми. Більшість фірм не витримали конкуренції, але основна причина спаду туризму в країни низька платоспроможність населення  внаслідок економічної кризи, яка діє на протязі останніх років перехідного періоду ринкової економіки.

Говорячи в загальному про регіональний ринок рекре­аційних послуг, слід відзначити, що він знаходиться на почат­ковій стадії формування на шляху до цивілізованих стандартів. Тому ключовим питанням сьогодні є не збільшення кількості об'єктів - хоча це теж важливо, а налагодження конкурентоспро­можного ринку послуг з використанням існуючої рекреаційної ба­зи, яка теж вимагає постійного вдосконалення.

Важливим зрушенням у цьому напрямку с підготовка фахівців до цієї діяльності для всього Карпатського регіону, що її здійснюється Дрогобицький педагогічний університет, випере­джаючи час на декілька років наперед, знаючи, що потреба в спеціалістах менеджерах - маркетологах на ринку послуг буде надзвичайно зростати як всередині країни, так і в міжнародній сфері послуг.

Відносно матеріальної бази, яка створена в регіоні, слід на­голосити, що вона вже сьогодні не задовольняє існуючий попиту на рекреаційні послуги, в структурі якого в останні роки відбува­ються зміни, зокрема ростуть потреби у зимовому, в т.ч. гірсько­лижному відпочинку.

Необхідно створити зимові бази відпочинку в районі Бори­слава, Старого Самбора, Підбужа, Кропивника, Підгородцях. Це місця де добре транспортне сполучення і гори мають належні схи­ли для різних лижних трас.

За прогнозами фахівців попит на зимовий туризм очікується в обсязі понад 4 млн. чоловік на рік, лише для потреб відпочинку і туризму. Разом з потребами в санаторно-курортно­му лікуванні на базі мінеральних вод попит на рекреаційні послу­ги в регіоні складає не менше як 6 млн. чоловік. Сумарна місткість рекреаційних об'єктів регіону у 8 - 10 разів менша, ніж в ана­логічних регіонах за рубежем. Не відповідають міжнародним стандартам умови сервісу в рекреаційних закладах, відсталою є система інфраструктурного забезпечення.

Орієнтовну оцінку потенційних можливостей Карпат мож­на отримати також шляхом співставленім з близькими за природ­ними особливостями зарубіжними регіонами-аналогами, які інтенсивно використовуються в рекреаційних цілях. Наприклад, Альпійський регіон площею 180 тис.км2; де рекреаційна заванта­женість оцінюється як гранична, щорічно приймає 40 млн. відпо­чиваючих і понад 60 млн. туристів, які здійснюють в Альпи одно­денні поїздки. В розпал сезону тут щоденно перебуває 10 млн. ту­ристів і 2 мли. екскурсантів вихідного дня.

Карпатський регіон, граничні для цього показники перспек­тивної рекреаційної місткості становлять:

—  одноразова кількість - 2,2 млн. чол.;

— річна кількість -8 млн. чол. туристів і відпочиваючих;

— екскурсантів і туристів вихідного дня - близько 12 млн. чол.

На даний час, враховуючи непідготовленість території до підвищення рекреаційних навантажень, відсутність спеціалізова­ної інфраструктури і низьку екологічну культуру населення, фак­тична рекреаційна місткість Карпатського регіону не повинна пе­ревищувати 50% від перспективної. Досягнуті показники обслу­говування рекреантів нижчі від можливих у 3 - 4 рази. Таким чи­ном, резерви освоєння рекреаційного потенціалу Карпат цілком достатні для забезпечення перспективного розвитку рекреаційно­го комплексу в екологічно допустимих межах.

Рекреаційну індустрію в Карпатському регіоні треба розгля­дати і як важливий фактор піднесення соціально-економічного рівня гірських районів. Специфіка гір значно ускладнює їх про­мислове і сільськогосподарське освоєння, яке до того ж є еколого небезпечним.

Слабкий розвиток основних на даний час сфер зайнятості населення спричинив низький матеріальний рівень життя. Гро­шові доходи мешканців гірських районів в регіоні нижчі порівня­но з доходами жителів рівнинної частини у 3 рази. В горах удвічі нижчі показники розвитку соціальної інфраструктури. Пі факто­ри викликають депопуляцію гірських районів, відплив найбільш працездатного в інтелектуальному і фізичному відношенні насе­лення, що призводить до глибокого економічного занепаду.

Така ситуація в порівняльному аспекті, не торкаючись гли­бинних причин загальнополітичного і економічного характеру, викликана двома причинами, а саме:

— відсутністю державної допомоги через засоби фінансово-економічного регулювання у вирівнюванні умов господа­рювання на гірських та рівнинних територіях;

- ігнорування специфіки природно-ресурсного потенціалу гірських районів, уніфікованим підходом до господарського освоєння регіону в цілому, який поставив поза економічними інтересами найбільш ефективні для гірських територій та найбільш суспільно доцільні напрямки використання ре­сурсного потенціалу Карпат.

Світовий досвід показує, що гірські райони можуть конку­рувати з рівними в економічному відношенні насамперед завдяки розвитку індустрії відпочинку. Інші галузі при цьому відіграють роль необхідних доповнюючих, дозволяють розширити сферу прикладання праці, використати поряд з рекреаційними інші ви­ди природних ресурсів - лісові й окремі мінерально-сировинні, пе­реробні тощо.

Оцінка рівня рекреаційного освоєння регіону буде непо­вною, якщо не розглядати екологічний аспект питання. Аксіомою є те, що рекреація і екологічно небезпечне середовище несумісні. У цьому плані важливо оцінити:

—  стан довкілля в рекреаційних зонах і вплив на нього антро­погенних чинників;

—  стан довкілля в рекреаційних зонах і вплив на нього безпо­середньо рекреаційних об'єктів;

—  стан довкілля з точки зору дотримання норм рекреаційно­го навантаження на ландшафти в межах їх оптимальної рекреаційної місткості.

Екологічна ситуація в рекреаційних зонах Карпатського регіону досить неоднозначна, вона реально диференційована за характером напруженості і залежна в значній мірі від розташуван­ня екологічно небезпечних промислових об'єктів.

Варто відзначити, що розробки родовищ сірки в Яворові і Новому Роздолі знаходяться в безпосередній близькості курортів „Немирів", „Шкло", „Розділ", межі Стебницького калійного родо­вища впритул прилягають до курорту „Трускавець", а Прикар­патський нафтогазоносний район охоплює всі курорти і курортні місцевості передгірної і низько гірської зон Карпат.

У відповідності з цим промислові зони включають в себе ре­креаційні місцевості, які можна розділити за такими ознаками:

— Львівська - Брюховичі і курортні приміські території;

— Яворівська - Немирів, Шкло та курорти місцевості Розточчя;

— Дрогобицько-Бориславська - Трускавець, Східниця;

—  Стрийсько - Дашавська - Моршин.

Таким чином, за винятком гірських рекреаційних територій, курорти і курортні місцевості рівнинної та передгірної зони зна­ходяться в екологічно небезпечних умовах.

На деяких курортах (Немирів, Трускавець) спостерігаються вищі від допустимого рівня показники забрудненості повітря. Ку­рорти „Трускавець", „Моршин", „Великий Любінь", „Поляна" зна­ходяться під впливом автотранспортного забруднення, так як в цих місцевостях пролягає значна кількість автошляхів.

Певні екологічні порушення в районах курортів зумовлені меліоративними роботами, в основному осушними. Найхарак­терніші приклади - Моршин, Великий Любінь. Внаслідок осушу­вальних робіт спостерігається зниження рівня ґрунтових вод.

При несприятливих обставинах може бути завдана шкода родовищам мінеральних вод. Насторожує і те, що в районах дея­ких курортів, зокрема Трускавця, показники забруднення ґрунтів важкими металами перевищують допустимі норми.

Певну дестабілізацію в екологічну ситуацію регіону і рекре­аційних зон зокрема вносить необмежене вирубування лісів. Внаслідок масового вирубування лісів, схилів спостерігається ак­тивізація зсувних процесів, збільшення кількості паводків на гірських ріках, зміна мікроклімату. Такі наслідки мали на Закар­патті під час наводнення і значних зсувів ґрунтів.

Таким чином, екологічна ситуація в рекреаційних місцевос­тях Карпатського регіону відбиває загальне напружене станови­ще, що склалося на всій території. Окрема особливо жорстка еко­логічна політика в місцях існуючого і перспективного рекре­аційного освоєння не проводиться.

Отже, для виправлення такого становища треба в першу чергу задіяти чинники економічної відповідальності за порушен­ня екологічних вимог господарювання. Тут можна навести приклад Стебницького калійного комбінату, водосховище якого не було належним чином обладнане захисними дамбами і під час паводків вилило шкідливі розсоли тисячі кубометрів води на ши­рокі простори, нанісши шкоду багатьом річкам, у тому числі р.Дністер.

Іншим прикладом може бути Миколаївський цементний завод, який своїми відходами-викидами в повітря наносить над­звичайно велику шкоду навколишньому середовищу.

Слід відзначити, що дещо в екологічний дискомфорт рекре­аційних зон вносять безпосередньо рекреаційні об'єкти, значна частина яких не обладнана очисними спорудами, часто порушу­ються санітарні норми складування господарсько-побутових відходів.

Потенційну загрозу природному середовищу може нанести надмірна ескалація (завантаження) рекреаційних об'єктів в окре­мих зонах, що може викликати деградацію ландшафтів внаслідок перевищення норми граничних навантажень. Незважаючи на знач­ний резерв між існуючим навантаженням і нормативними показни­ками рекреаційної місткості ландшафтів, сумарна місткість окре­мих рекреаційних центрів, зокрема Трускавця і Славська, вже сьо­годні близька до оптимальної. Тому необхідною умовою подальшої розбудови рекреаційних зон є суворе дотримання норм оптималь­ного рекреаційного навантаження на природні екосистеми.

Таким чином, підсумовуючи викладено, можна стверджува­ти, що при нарощуванні масштабів рекреаційного освоєння регіону слід акцентувати увагу на необхідності комплексного підходу до формування перспективної політики розвитку рекре­аційної індустрії, всесторонього обґрунтування пріоритетів, темпів і підходів їх реалізації.

Для прикладу Трускавецький загальнооздоровчий ком­плекс в кінці 80-х років мав високий розвиток у будівництві вели­кої кількості лікувальних корпусів. В нинішніх умовах кількість лікувальних осіб не складає і половини можливостей всіх пансіонатів, що підтверджує про необхідність зваженої політики освоєння рекреаційних зон відпочинку, туризму та лікування.

Порівняння із світовим досвідом розвитку туризму та рек­реаційних територій і одержання доходів від цієї діяльності н показано в наступному параграфі, де зроблений аналіз діяльності цієї галузі в багатьох країнах Європи та інших континентах світу.