• Как правильно управлять финансами своего бизнеса, если вы не специалист в области финансового анализа - Финансовый анализ

    Финансовый менеджмент - финансовые отношения между суъектами, управление финасами на разных уровнях, управление портфелем ценных бумаг, приемы управления движением финансовых ресурсов - вот далеко не полный перечень предмета "Финансовый менеджмент"

    Поговорим о том, что же такое коучинг? Одни считают, что это буржуйский брэнд, другие что прорыв с современном бизнессе. Коучинг - это свод правил для удачного ведения бизнесса, а также умение правильно распоряжаться этими правилами

3.3. Економічне регулювання розвитку рекреаційної сфери

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 

Розвиток рекреаційної індустрії має опиратись на нові ме­ханізми господарювання, ефективні організаційні структури, еко­номічну свободу виробництва, що в умовах вільної конкуренції забезпечить насичення ринку високоякісними послугами і сприя­тиме економічному прогресу території.

Основними напрямками формування ефективного ме­ханізму функціонування рекреаційної сфери є:

— реорганізація форм власності і процеси роздержавлення;

— фінансово-кредитні важелі управління;

— взаємовигідні умови відносин між органами влади і суб'єктами рекреаційного господарювання;

— платність рекреаційного господарювання;

— інвестиційна політика;

— організаційно-правлінські структури.

Специфіка рекреаційної сфери обумовлює необхідність по­ступової реформації форм власності і роздержавлення рекре­аційних об'єктів. Тут варто відзначити, що першочерговому роздер­жавленню (мала приватизація) на курортах і в туристичних цент­рах повинні підлягати підприємства обслуговуючих, сервісних га­лузей (торгівля, громадське харчування, служби побуту тощо).

Фінансово-економічне регулювання розвитку рекреаційної сфери здійснюється через:

— механізм платежів за використання природних рек­реаційних ресурсів;

—  ефективну податкову політику;

—   систему місцевих зборів (курортний, рекреаційний збір, податок на приватний житловий фонд, який ви­користовується в рекреаційних цілях);

— механізм ціноутворення на рекреаційні послуги;

— інвестиційну політику і кредитування. Основними  джерелами  фінансування  розвитку  рекре­аційної індустрії є:

—  державні асигнування;

— кошти підприємств, установ, організацій - власників рекреаційних об'єктів;

— кредитні ресурси;

— іноземні інвестиції.

Важливе місце в системі фінансово-економічного регулю­вання повинні зайняти механізми пільгового кредитування за­ходів, пов'язаних з розвитком рекреаційної індустрії, гнучка сис­тема ціноутворення на рекреаційні послуги.

Взаємовідносини між територіальними органами влади і суб'єктами рекреаційного господарювання повинні будуватись на принципах взаємної вигоди на основі договорів і угод. При цьому владні структури не повинні втручатися у внутрішні справи рек­реаційних об'єктів, а ті, в свою чергу, мають дотримуватися вста­новлених владою законів і нормативів збереження довкілля.

Для реалізації політики розвитку рекреаційної індустрії ви­дається доцільним створення потужної державної компанії з не­обхідними правами і повноваженнями, в сферу діяльності якої входило б широке коло питань розвитку рекреаційної сфери і об'єктів інфраструктури. Ця компанія, володіючи фінансовими і матеріальними ресурсами, маючи вихід на зовнішній ринок, по­винна визначити тактику практичних дій в рамках виробленої стратегії і нести всю повноту відповідальності за її реалізацію.

Створення пропонованої структури абсолютно не виклю­чає функціонування акціонерних товариств, асоціацій, фірм, які, будучи учасниками процесу, діють в межах своїх прав і можливостей.

Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності і активна політика щодо інтеграції України в європейську спільноту, зако­нодавчі гарантії прав зарубіжних партнерів створюють сприят­ливі передумови для залучення іноземних інвестицій в рекре­аційну сферу з поступовим виходом на світовий ринок рекре­аційних послуг.

Вважається за доцільне створення спільних лікувально-оз­доровчих чи туристичних підприємств з іноземними інвесторами. Внесок української сторони забезпечується вартістю земельних ділянок під забудову і природних ресурсів, які використовуються

в процесі експлуатації об'єктів. Внесок зарубіжної сторони -фінансування будівництва і обладнання, інші можливі інвестиції. Прибуток ділиться пропорційно внескам в статутний фонд.

Важливою формою залучення іноземних інвестицій є зони вільного підприємництва рекреаційного профілю. Ними можуть стати обмежені території, де встановлюються особливі економіко-правові, фінансові, кредитні, а також митні умови господарюван­ня вітчизняних і зарубіжних юридичних осіб.

Така форма діяльності змогла б дати значний поштовх роз­витку соціальної інфраструктури, забезпечила б приплив вільно конвертованої валюти в місцеві бюджети, збагатила б уп­равлінський досвід і в кінцевому наслідку прискорила вихід на міжнародний ринок рекреаційних послуг.

Варто пам'ятати, що спільні території можуть бути тільки в тому випадку, якщо вони матимуть попит на світовому ринку, а це можуть бути всі Карпатські регіони без винятку, які є привабливі у всіх відношеннях.

Відзначимо також, що в нинішніх умовах рекреаційне гос­подарство регіону виходить на початкові рубежі економічного росту. Наприклад, отримані в рекреаційному господарстві Львівської області економічні результати у порівнянні з результа­тами господарської діяльності в інших галузях не є надто вагоми­ми. Виручка від реалізації рекреаційних послуг склала всього 1,2% валового доходу.

Однак слід врахувати, що рекреаційна діяльність, приплив туристів та курортників дає опосередковану економічну віддачу, а саме:

— фінансові вливання в область;

— збільшення торгового обороту;

— забезпечення зайнятості населення;

— розширення економічних зв'язків з іншими країнами;

— вихід Карпатського регіону на міжнародний ринок послуг.

У перспективі економічна ефективність рекреаційної індустрії значно зросте в Карпатському регіоні. Ріст буде пов'яза­ний з двома головними чинниками:

— наближення ціни рекреаційних послуг до їх реальної суспільної вартості й до світових цін;

— зростання кількості і якості рекреаційних послуг.

У 1992-1995 pp. ціни на курортні послуги в регіоні в перера­хунку на доларовий курс не перевищували 50 - 60 дол. (за 24 дні лікування). Це не більше, ніж вартість одноденного перебування на зарубіжних курортах.

Отже, при всій складності прогнозування реального платос­проможного попиту на рекреаційні послуги в регіоні можна стверджувати, що навіть при цінах, вчетверо нижчих світових, регіон в перспективі отримуватиме доходів від рекреаційної індустрії щорічно на суму понад 1 млрд. дол.

Питома вага цієї галузі у створеному тут сукупному валово­му національному продукті при реалізації рекреаційного по­тенціалу може становити до 8 - 10% доходу, а це в іноземній ва­люті значно зміцнюватиме економіку регіону.

Таким чином, завдання полягає в тому, щоб створити ме­ханізм сприяння розвитку рекреаційної галузі господарств, виро­бити науково обгрунтовані програми темпів і пропорцій розвитку, запобігання негативним процесам, насамперед екологічним.

Основні перспективи, які можуть очікувати регіон від роз­витку рекреаційної індустрії, можна звести до таких основних факторів:

— збільшення зайнятості населення в регіоні, що нині є особ­ливо проблемним завданням;

— збільшення доходів населення регіону, що дозволить змен­шити межу бідності;

— надходження коштів у місцеві бюджети, що дасть змогу забезпечувати соціальну сферу для населення регіону;

— приплив іноземних туристів, що сприятиме входженню регіону у Європейську інтеграцію відпочинку і туризму.

Таким чином, основним завданням успішного розв'язання проблеми розвитку рекреаційної індустрії в Карпатському регіоні у перспективі є створення адаптивного і стійкого організаційно-економічного та оздоровчого механізму, інтегрованого в ринкову економіку, здатного виживати в умовах конкурентного середови­ща, створювати профілактичну та відновлювану продукцію, нада­вати ефективні оздоровчі та сервісні послуги, виготовляти не­обхідні товари курортного попиту.

 

Розвиток рекреаційної індустрії має опиратись на нові ме­ханізми господарювання, ефективні організаційні структури, еко­номічну свободу виробництва, що в умовах вільної конкуренції забезпечить насичення ринку високоякісними послугами і сприя­тиме економічному прогресу території.

Основними напрямками формування ефективного ме­ханізму функціонування рекреаційної сфери є:

— реорганізація форм власності і процеси роздержавлення;

— фінансово-кредитні важелі управління;

— взаємовигідні умови відносин між органами влади і суб'єктами рекреаційного господарювання;

— платність рекреаційного господарювання;

— інвестиційна політика;

— організаційно-правлінські структури.

Специфіка рекреаційної сфери обумовлює необхідність по­ступової реформації форм власності і роздержавлення рекре­аційних об'єктів. Тут варто відзначити, що першочерговому роздер­жавленню (мала приватизація) на курортах і в туристичних цент­рах повинні підлягати підприємства обслуговуючих, сервісних га­лузей (торгівля, громадське харчування, служби побуту тощо).

Фінансово-економічне регулювання розвитку рекреаційної сфери здійснюється через:

— механізм платежів за використання природних рек­реаційних ресурсів;

—  ефективну податкову політику;

—   систему місцевих зборів (курортний, рекреаційний збір, податок на приватний житловий фонд, який ви­користовується в рекреаційних цілях);

— механізм ціноутворення на рекреаційні послуги;

— інвестиційну політику і кредитування. Основними  джерелами  фінансування  розвитку  рекре­аційної індустрії є:

—  державні асигнування;

— кошти підприємств, установ, організацій - власників рекреаційних об'єктів;

— кредитні ресурси;

— іноземні інвестиції.

Важливе місце в системі фінансово-економічного регулю­вання повинні зайняти механізми пільгового кредитування за­ходів, пов'язаних з розвитком рекреаційної індустрії, гнучка сис­тема ціноутворення на рекреаційні послуги.

Взаємовідносини між територіальними органами влади і суб'єктами рекреаційного господарювання повинні будуватись на принципах взаємної вигоди на основі договорів і угод. При цьому владні структури не повинні втручатися у внутрішні справи рек­реаційних об'єктів, а ті, в свою чергу, мають дотримуватися вста­новлених владою законів і нормативів збереження довкілля.

Для реалізації політики розвитку рекреаційної індустрії ви­дається доцільним створення потужної державної компанії з не­обхідними правами і повноваженнями, в сферу діяльності якої входило б широке коло питань розвитку рекреаційної сфери і об'єктів інфраструктури. Ця компанія, володіючи фінансовими і матеріальними ресурсами, маючи вихід на зовнішній ринок, по­винна визначити тактику практичних дій в рамках виробленої стратегії і нести всю повноту відповідальності за її реалізацію.

Створення пропонованої структури абсолютно не виклю­чає функціонування акціонерних товариств, асоціацій, фірм, які, будучи учасниками процесу, діють в межах своїх прав і можливостей.

Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності і активна політика щодо інтеграції України в європейську спільноту, зако­нодавчі гарантії прав зарубіжних партнерів створюють сприят­ливі передумови для залучення іноземних інвестицій в рекре­аційну сферу з поступовим виходом на світовий ринок рекре­аційних послуг.

Вважається за доцільне створення спільних лікувально-оз­доровчих чи туристичних підприємств з іноземними інвесторами. Внесок української сторони забезпечується вартістю земельних ділянок під забудову і природних ресурсів, які використовуються

в процесі експлуатації об'єктів. Внесок зарубіжної сторони -фінансування будівництва і обладнання, інші можливі інвестиції. Прибуток ділиться пропорційно внескам в статутний фонд.

Важливою формою залучення іноземних інвестицій є зони вільного підприємництва рекреаційного профілю. Ними можуть стати обмежені території, де встановлюються особливі економіко-правові, фінансові, кредитні, а також митні умови господарюван­ня вітчизняних і зарубіжних юридичних осіб.

Така форма діяльності змогла б дати значний поштовх роз­витку соціальної інфраструктури, забезпечила б приплив вільно конвертованої валюти в місцеві бюджети, збагатила б уп­равлінський досвід і в кінцевому наслідку прискорила вихід на міжнародний ринок рекреаційних послуг.

Варто пам'ятати, що спільні території можуть бути тільки в тому випадку, якщо вони матимуть попит на світовому ринку, а це можуть бути всі Карпатські регіони без винятку, які є привабливі у всіх відношеннях.

Відзначимо також, що в нинішніх умовах рекреаційне гос­подарство регіону виходить на початкові рубежі економічного росту. Наприклад, отримані в рекреаційному господарстві Львівської області економічні результати у порівнянні з результа­тами господарської діяльності в інших галузях не є надто вагоми­ми. Виручка від реалізації рекреаційних послуг склала всього 1,2% валового доходу.

Однак слід врахувати, що рекреаційна діяльність, приплив туристів та курортників дає опосередковану економічну віддачу, а саме:

— фінансові вливання в область;

— збільшення торгового обороту;

— забезпечення зайнятості населення;

— розширення економічних зв'язків з іншими країнами;

— вихід Карпатського регіону на міжнародний ринок послуг.

У перспективі економічна ефективність рекреаційної індустрії значно зросте в Карпатському регіоні. Ріст буде пов'яза­ний з двома головними чинниками:

— наближення ціни рекреаційних послуг до їх реальної суспільної вартості й до світових цін;

— зростання кількості і якості рекреаційних послуг.

У 1992-1995 pp. ціни на курортні послуги в регіоні в перера­хунку на доларовий курс не перевищували 50 - 60 дол. (за 24 дні лікування). Це не більше, ніж вартість одноденного перебування на зарубіжних курортах.

Отже, при всій складності прогнозування реального платос­проможного попиту на рекреаційні послуги в регіоні можна стверджувати, що навіть при цінах, вчетверо нижчих світових, регіон в перспективі отримуватиме доходів від рекреаційної індустрії щорічно на суму понад 1 млрд. дол.

Питома вага цієї галузі у створеному тут сукупному валово­му національному продукті при реалізації рекреаційного по­тенціалу може становити до 8 - 10% доходу, а це в іноземній ва­люті значно зміцнюватиме економіку регіону.

Таким чином, завдання полягає в тому, щоб створити ме­ханізм сприяння розвитку рекреаційної галузі господарств, виро­бити науково обгрунтовані програми темпів і пропорцій розвитку, запобігання негативним процесам, насамперед екологічним.

Основні перспективи, які можуть очікувати регіон від роз­витку рекреаційної індустрії, можна звести до таких основних факторів:

— збільшення зайнятості населення в регіоні, що нині є особ­ливо проблемним завданням;

— збільшення доходів населення регіону, що дозволить змен­шити межу бідності;

— надходження коштів у місцеві бюджети, що дасть змогу забезпечувати соціальну сферу для населення регіону;

— приплив іноземних туристів, що сприятиме входженню регіону у Європейську інтеграцію відпочинку і туризму.

Таким чином, основним завданням успішного розв'язання проблеми розвитку рекреаційної індустрії в Карпатському регіоні у перспективі є створення адаптивного і стійкого організаційно-економічного та оздоровчого механізму, інтегрованого в ринкову економіку, здатного виживати в умовах конкурентного середови­ща, створювати профілактичну та відновлювану продукцію, нада­вати ефективні оздоровчі та сервісні послуги, виготовляти не­обхідні товари курортного попиту.