• Как правильно управлять финансами своего бизнеса, если вы не специалист в области финансового анализа - Финансовый анализ

    Финансовый менеджмент - финансовые отношения между суъектами, управление финасами на разных уровнях, управление портфелем ценных бумаг, приемы управления движением финансовых ресурсов - вот далеко не полный перечень предмета "Финансовый менеджмент"

    Поговорим о том, что же такое коучинг? Одни считают, что это буржуйский брэнд, другие что прорыв с современном бизнессе. Коучинг - это свод правил для удачного ведения бизнесса, а также умение правильно распоряжаться этими правилами

Глава 5

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 

Сучасні принципи оформлення інтер'єру та екстер'єру готелів

Будівництво та архітектура сучасних готелів

 Основні блоки приміщень готелів

 Блок групи приміщень громадського харчування

 Блок групи приміщень адміністрації

Блок приміщень культурно-масового обслуго­вування

Блок підсобних і господарських приміщень

Інтер'єр і озеленення готелів

 Меблі в інтер'єрі

 Декоративні і меблеві тканини

 Колір в інтер'єрі готелів

 Прийоми колірного вирішення

Освітлення в інтер'єрі

 Роль освітлення в інтер'єрі номера

 Озеленення готелів

Будівництво та архітектура сучасних готелів

Сучасні готелі відрізняються за призначенням, місткістю, поверховістю, типами конструкцій, рівнями комфорту, режи­мами експлуатації (цілорічні, сезонні), місцем розташування (місто, курорт тощо), функціональним призначенням, забезпе­ченістю харчуванням, тривалістю проживання в них, рівнями цін. Усі ці фактори враховуються при проектуванні і вплива­ють на склад приміщень готелю, архітектурно-планувальну структуру будівлі тощо. Основні ознаки, що характеризують готелі, це: місткість, поверховість, призначення і рівень ком­форту.

Останнім часом у зв'язку із значним зростанням туризму та економічних передумов відзначається тенденція до збільшен­ня місткості деяких нових готелів. Будівництво готелів великої місткості викликане в першу чергу економічними міркування­ми. При збільшенні місткості з'являється доцільність застосу­вання більш потужного і сучасного технологічного та інженер­ного обладнання, підвищується відношення робочої площі до загальної, скорочується допоміжна площа, а також площа ко­ридорів, холів, проходів по відношенню до площі, наданої без­посередньо у розпорядження гостей, що призводить до скоро­чення питомих будівельних витрат. Так, наприклад, в готелях однакового комфорту при збільшенні 'їхньої місткості у 3,3 рази (з 132 до 440 місць) будівельні витрати на одне готельне місце знижуються приблизно на 27%, а кількість номерів збільшується із 100 до 400 (тобто в 4 рази), що викликає необхідність збільшення площі кухні лише в 2 рази, а допоміжних приміщень усього на 50%. У великих готелях раціональніше використо­вується праця обслуговуючого персоналу; скорочується в пи­томому відношенні кількість адміністрації, у тому числі високооплачуваної; клієнтам можна надати більший набір послуг при зменшенні витрат готелю на них [15].

Водночас вітчизняні і закордонні фахівці у сфері будівницт­ва та експлуатації готелів відзначають, що збільшення місткості готелів доцільне до певної межі, після якої готелі стають важко керованими. Цією межею, в основному, вважають близько 2000 місць. При великій місткості звичайно переходять на будівниц­тво готельних комплексів.

Сучасний готель великої місткості і високого рівня комфор­ту є складним комплексним організмом, до складу якого вхо­дить значне число приміщень різного функціонального призна­чення: житлові, приміщення прийому й обслуговування, гро­мадського харчування (з розвинутим складом виробничих приміщень і складним технологічним обладнанням), культур­но-масового призначення, побутового обслуговування, адмі­ністративні, розвинутий склад службових, господарських, підсобних, технічних приміщень тощо. До складу сучасних го­телів все частіше включають також приміщення для ділових контактів (конференц-зали або зали багатофункціонального використання), кіноконцертні зали, бальні зали, банківські відділення, басейни, сауни, спортзали, кегельбани, приміщен­ня для організації виставок, підприємства торгівлі, гаражі та інше.

Звичайно різні приміщення готелів групують за функціо­нальними ознаками, що дозволяє організувати між ними чіткі технологічні взаємозв'язки, що відповідають санітарно-гігієнічним і протипожежним вимогам та сприяють зручності експлуатації готелю, а також підвищують комфорт проживан­ня в ньому. Складність організації правильного взаємозв'язку різних приміщень полягає ще й у тому, що проживаючі в готелі не повинні бачити повсякденну роботу складного комплексно­го організму, а повинні лише користуватися результатами цієї роботи.

Сучасний готель покликаний створити комфортабельні умови для проживання гостя і надати йому ряд додаткових по­слуг.

Основні принципи, що беруться до уваги при спорудженні будівель готелів, такі.

1. Будівля (або комплекс будівель) повинні органічно впи­суватися до навколишнього середовища, не порушуючи особ­ливості міського або сільського ландшафту.

2. Необхідно враховувати природно-кліматичні фактори, температуру та вологість повітря, кількість опадів, інсоляцію, швидкість і напрямок вітру тощо.

3. Архітектурне, конструктивне і планувальне вирішення будівлі не повинні бути надмірно дорогими. Планування будівлі повинне забезпечувати економічність її експлуатації.

4. При проектуванні готелю певну роль відіграють рекламні міркування: забезпечення оформлення фасаду, що підкреслює престижність готелю; встановлення рекордів певного напрям­ку (будівництво найвищої будівлі, найбільш екзотичної будівлі тощо); розташування вітрин готельних торгових центрів і т. ін.

5. Планування будівлі повинне забезпечувати раціональну організацію обслуговування і відповідний комфорт проживаю­чим, відповідати функціональним вимогам.

6. Будівля повинна відповідати естетичним, технічним, са­нітарно-гігієнічним, екологічним нормам і рекомендаціям. Вар­то передбачати можливість її реконструкції.

7. Необхідно дотримуватися умови економічності процесу будівництва будинку.

Будівлі готелів призначені для короткочасного проживан­ня людей з метою здійснення різних видів діяльності. Це мо­жуть бути ділові контакти під час відряджень, участь у роботі нарад, конференцій, симпозіумів і ін., туристичні поїздки з ме­тою ознайомлення з природними визначними пам'ятками, істо­ричними та архітектурними пам'ятниками (міста, регіону, краї­ни); поїздки з метою відпочинку, курортного лікування, оздо­ровлення, а також для здійснення спортивних змагань та ін.

Функціональне призначення готелів істотно впливає на їхнє розташування в планувальній структурі міста. Містобудів­ний аналіз розміщення готелів у планувальній структурі вели­ких та найбільших міст дозволяє виділити кілька характерних прийомів їх розташування [91]:

• у центрі міста;

• на територіях, що прилягають до центра;

• у центрі житлових районів і мікрорайонів;

• на межі міста;

• за межами міста.

Готелі, розташовані в центрі міста, є невід'ємним плану­вальним елементом центральних площ міста (готель «Україна» (колишній «Москва») у Києві), розташовуються на централь­них магістральних вулицях. Практика експлуатації готелів по­казує, що найбільш ефективнон їхнє розташування в центрі міста з багатьох причин. Центр, будь-якого міста, як правило, добре пов'язаний у транспортному відношенні з усіма його рай­онами та основними комунікаціями — вокзалами (залізничним, автовокзалом, аеровокзалом). На території історичного центру міста знаходяться в основному архітектурні та історичні пам'ят­ники, що створює комфортні умови для туристів, оскільки об'єкти їхніх інтересів знаходяться в зоні пішохідної досяжності. Розташування готелю в центрі міста — важливий фактор еко­номії часу для багатьох приїжджаючих людей. Тому пріоритет­ною територією для будівництва готелів є саме центральна час­тина міста.

Але вартість землі в цих зонах безупинно зростає й усе складніше виділити ділянку для будівництва. Виникає не­обхідність зносу існуючих будинків, і це істотно збільшує вартість нового будівництва. Утруднені під'їзди, відсутні місця для будівництва стоянок тощо. У зв'язку з цим намічається тен­денція децентралізації мережі міських готелів. Готельні будівлі найчастіше розташовують у зоні, що прилягає до центру. Тут значно більше придатних для будівництва територій, вартість землі нижче, комфортність середовища вища, шумове забруд­нення відносно невелике. Таке розташування найбільш опти­мальне і найбільш поширене. У цьому варіанті трохи погіршуєть­ся транспортна досяжність у порівнянні з центром, але еко­номічні показники ефективності будівництва набагато вищі.

Кращі сучасні готелі являють собою багатофункціональний комплекс, до якого включаються і власне готельний фонд, і зали (виставочні, банкетні, конференц-зали тощо), і численні хар­чові блоки. У силу цього, з огляду на зростаюче громадське зна­чення готелів, останнім часом розвивається тенденція будува­ти нові готелі як композиційні центри житлових районів і мікро­районів. Це зокрема характерно для таких країн, як США, Німеччина, Італія, Швеція, Норвегія, Росія, Україна та ін.

Розташування готелів на «порозі» міста і за його межами має свою специфіку. Такі готелі, як правило, призначені для авто­туристів. Вони, в основному, розташовуються на основних ав­томагістралях міста, у зоні в'їзду до великих міст.

Невід'ємною умовою будівництва таких готелів є створен­ня зручних з'їздів з транспортних артерій і добра видимість готе­лю вже на далеких підступах до нього.

Заміське розташування готелів також породжує певні складності, пов'язані з доступністю до центру міста і роботою окремих блоків готелю, таких, наприклад, як ресторан, перу­карня, що розраховані і на обслуговування міського населен­ня.

Готельні комплекси являють собою складні, найчастіше унікальні споруди. їхнє розміщення в планувальній структурі міста є складним і відповідальним процесом. Вибір ділянки для розташування готельного комплексу визначається багатьма факторами.

Ділянка, що обирається для будівництва готельного комп­лексу, насамперед повинна мати достатню площу території з урахуванням специфіки експлуатації готельного комплексу і його місткості. Бажано, щоб ділянка мала прямокутну форму і не більш ніж із двох сторін була обмежена магістральними ву­лицями. Недоцільне розташування готельних комплексів на ділянках з гострими кутами, що ускладнить процес проектуван­ня і будівництва готелю.

Ділянка повинна мати добру транспортну досяжність, зруч­ний зв'язок з центром міста і вокзалами. Вона повинна також мати вільні території для влаштування під'їздів і стоянок для пасажирських і екскурсійних автобусів, автомашин.

Крім того, для служби постачання численних різноманіт­них груп приміщень готелю (ресторани, торгівля) має бути ство­рений цілий ряд спеціальних допоміжних і складських зон, що вимагають індивідуального під'їзду вантажного транспорту та організації незалежного їхнього завантаження, розвантаження, зберігання товарів.

До ділянок для розташування готелів слід пред'являти й архітектурно-ландшафтні критерії: наявність озеленення, вод­них поверхонь, рельєфу. Бажано, щоб поруч з готелем розта­шовувався парк, сад або сквер.

При проектуванні готелів необхідно правильно викорис­товувати рельєфно-ландшафтне довкілля для досягнення органічного зв'язку зовнішнього і внутрішнього простору. Особливо доцільно розташовувати готелі на терасах, пагорбах. Так, наприклад, найбільший американський готель «Хілтон» розташований на пагорбі й органічно вписаний до його плану­вальної структури. Так само вирішений готель «Кавальєрі» в Римі, при будівництві якого чудово використаний рельєф па­горба Монте-Карло.

У вітчизняній практиці ця тенденція набуває все більшого поширення, особливо в Криму і Західній Україні. Рельєф і при­родне оточення є основними компонентами для досягнення естетичної виразності готелю. Тому необхідно зберігати і підси­лювати ландшафтні особливості ділянок за рахунок закріплен­ня природних домінант — пагорбів, мисів, терас тощо. їх ні в якому разі не можна руйнувати.

Однією з обов'язкових умов будівництва готелю є те, що його ділянка має бути екологічно комфортною. Готель ні в яко­му разі не повинний розташовуватися в екологічно кризових зонах міст. Санітарно-гігієнічні параметри його довкілля (чис­тота повітряного басейну, рівень шуму, аерація, інсоляція) по­винні відповідати нормативним вимогам.

При виборі ділянки варто також враховувати наявність міських інженерних комунікацій (водопровід, каналізація, електрокабель), можливість телефонізації і підключення до існуючих інженерних міських мереж, що значно знижує вартість будівництва готелю.

Функціональна організація будівлі будь-якого готелю на­самперед залежить від його типу і місткості. Місткість готелів визначається числом постійних спальних місць. Диференціа­ція готелів за місткістю в багатьох країнах світу різна. Напри­клад, у Швейцарії та Австрії готелі, що мають менше 100 місць, вважаються малими; 100-200 місць — середніми; більше 200 місць - великими. У США готелі до 100 номерів вважаються малими, до 500 номерів — середніми, понад 500 — великими. Світовий готельний фонд розташований, в основному, у малих і середніх готелях [79].

Для функціональної організації готелю істотне значен­ня має також число входів у будинок. Готелі великої місткості й високого рівня комфорту звичайно мають не менше 3-4 входів.

Готелі малої місткості нерідко обмежуються двома входа­ми (головним і до службово-побутового приміщення), а також вантажно-розвантажувальним майданчиком на господарсько­му подвір'ї.

Основні блоки приміщень готелів

Найголовнішими функціональними приміщеннями розви­нутого готелю є:

• блок приймально-допоміжних приміщень;

• блок приміщень житлової групи;

• блок приміщень харчування;

• блок приміщень адміністрації;

• блок підсобних і господарських приміщень.

Усі перераховані блоки повинні бути взаємозалежні з ура­хуванням специфіки функціонального процесу. У залежності від типу готелю до його структури можуть включатися додат­кові блоки.

Блок приміщень вестибюльної групи є основною сполучу вальною ланкою всіх груп приміщень готелю. Він створює пер­ше враження про готель. У цьому блоці здійснюються: прийом, оформлення і розміщення приїжджаючих, розрахунки з ними, видача різних довідок про готель, зберігання та транспортуван­ня багажу тощо.

Функціональна організація приміщень вестибюльної гру­пи повинна забезпечити раціональне взаємне розташування вертикальних комунікацій і входів для того, щоб рух основного людського потоку був найбільш коротким. Функціональний зв'язок між зонами і приміщеннями вестибюльної групи повин­ний виключити перетинання людських потоків.

У вестибюлі має дотримуватися чітке зонування, що зво­дить до мінімуму перетинання потоків проживаючих, від'їжджа­ючих і приїжджаючих гостей, персоналу, епізодичних відвіду­вачів і шляхів доставки багажу до номерів і до автобусів.

У вестибюлях передбачаються такі основні зони: інтенсив­ного пішохідного руху, екстенсивного пішохідного руху, рек­реаційна і допоміжна.

Зона інтенсивного пішохідного руху включає маршрут транзитного руху до ліфтів і сходів.

Зона екстенсивного пішохідного руху включає пішохідні підходи до допоміжних приміщень гардероба, торговельних кіосків, телефонів-автоматів і групи прийому. Нормативна пло­ща вестибюля з гардеробом приймається 0,74 м2 на 1 місце.

У групі приміщень прийому знаходяться: черговий адміні­стратор, що веде облік зайнятих номерів, попередніх замовлень; каса, де клієнтами проводиться оплата всіх наданих послуг, ав­томатично зареєстрованих на індивідуальних картках; портьє, що веде облік ключів (а по них — присутність клієнтів), видає кореспонденцію, виконує особисті доручення.

Допоміжна зона включає такі приміщення: відділення зв'яз­ку, ощадну касу, транспортне агентство, перукарню, пункти прийому речей до ремонту, хімчистку і пральню, камеру схову.

Рекреаційна зона забезпечує короткочасний відпочинок від'їжджаючих і прибуваючих гостей.

Розташування функціональних зон може бути різним, його характеризують такі основні схеми: фронтальна, поздовжня і концентрична. Слід зазначити, що склад зон та їхня плануваль­на організація залежить від типу готелю.

У чотирьох-п'ятизіркових готелях передбачаються магази­ни і торговельні кіоски. При вестибюлях повинні існувати спеціальні приміщення для сортування багажу, звідки він спе­ціальним ліфтом доставляється на відповідні житлові поверхи та до номерів приїжджаючих і від'їжджаючих. З приміщень сор­тування багажу повинен існувати безпосередній доступ до під'їжджаючих і від'їжджаючих автобусів і автомобілів.

Розташування допоміжних приміщень готелю навколо його основної ланки — вестибюля повинне передбачати можливість швидкого орієнтування прибуваючих, зорового контролю за відвідувачами і виключати можливі (у туристичних готелях) скупчення груп гостей [103].

Велике значення має вибір місця встановлення ліфтів. Ліфти, як правило, компонуються групами по кілька в кожній. Місця розташування цих груп повинні забезпечувати найко-ротші шляхи потрапляння до номерів; у вестибюлі ліфти необ­хідно розташовувати так, щоб їх можна було легко знайти.

Коридори, як і вестибюль, формують першу уяву про го­тель. Ширина коридору розраховується так, щоб у ньому легко могли розійтися дві людини з валізами в руках. Звідси необхід­на ширина однобічного коридора не менше 1,3— 1,4 м, а двос­тороннього — 1,6—2,0 м (якщо двері відкриваються усередину номера). Якщо ж двері відкриваються в коридор, ширина його відповідно збільшується.

Блок приміщень житлової групи є основним у готелях будь-якого типу. Ці приміщення складають більше 50% об'єму будівлі

і являють собою житлові кімнати — номери, а також безпосе­редньо пов'язані з ними допоміжні і службові приміщення.

Готельний номер містить у собі майже всі елементи житла людини (крім кухні), тут повинне бути місце для відпочинку і сну, роботи, прийому гостей. У ньому є передпокій, шафа для одягу, санвузол.

Номери розташовуються на житлових поверхах, де знахо­дяться також приміщення для чергового персоналу, що їх об­слуговує, загальної горизонтальної комунікації, вітальні, ліфтові або сходово-ліфтові холи. Основні вертикальні комуні­кації (сходи і ліфти) часто поєднують у єдиний сходово-ліфто­вий вузол, розташування якого залежить багато в чому від фор­ми плану житлових поверхів.

Як показує аналіз практики проектування і будівництва готелів, житлову частину проектують із прямокутною, компак­тною, атриумною та ускладненою формою плану. Готелі з пря­мокутною та ускладненою формою плану поширені більше, ніж з компактною й атриумною. На вибір форми плану впливають: містобудівні особливості ділянки будівництва, її розмір і фор­ма, санітарно-гігієнічні і протипожежні вимоги, техніко-економічні міркування, а також творчий задум архітектора.

Прямокутна форма плану застосовується в будівлях готелів різної поверховості і довжини. На основі прямокутних планів звичайно створюють лаконічні об'єми будинків у формі пара­лелепіпеда.

Компактна форма плану (близька до кола, еліпса, квадра­та, трикутника) більше властива багатоповерховим готелям баштового типу. Вузол вертикальних комунікацій при такому плануванні часто розташовується у центральній частині будівлі. Загальні поверхові коридори не розтягнуті; відстані від верти­кальних комунікацій до входів до усіх номерів відносно неве­ликі. Готелі з компактною формою плану доцільні на невели­ких ділянках, що звільняються при реконструкції міст; у райо­нах, які багаті на зелені насадження, при максимальному збереженні цих насаджень; у складних ґрунтових умовах (на гірських схилах, скельних грунтах тощо).

Ускладнена форма плану житлової частини має багато ва­ріантів: «трилисники», «хрестовини»; різні криволінійні фор­ми.

Зміна напрямку загальних горизонтальних комунікацій дозволяє уникнути враження монотонності коридора, що ви­никає в протяжних будівлях із прямокутною формою плану. Однак при складних формах плану, що згинаються, не всі но­мери знаходяться в однакових умовах. Наприклад, у номерах, розташованих у внутрішніх кутах будівлі, погіршуються умови освітлення та інсоляції (можливе затінення номерів, особливо розташованих у нижніх поверхах), у ряді випадків не виключе­не «проглядання» номера з вікон інших приміщень.

Атриумна форма плану (із внутрішнім подвір'ям, забудо­ваним по периметру) дозволяє розташувати на поверсі велику кількість номерів. Найчастіше у внутрішнє замкнуте подвір'я повертають загальні галереї або обслуговуючі приміщення. Іноді до внутрішнього двору повернені номери. При орієнтації номерів до внутрішнього подвір'я готелю вони позбавляються видових якостей, погіршується ізоляція номерів від вікон, роз­ташованих навпроти приміщень.

В усіх планувальних вирішеннях основним структурним елементом житлового поверху є номер. На основі аналізу прак­тики проектування і будівництва готелів усе розмаїття номерів можна звести до таких основних типів:

• однокімнатні номери на 1 чол.;

• однокімнатні номери на 2 чол.;

• однокімнатні номери на 3-4 чол.;

•  номери з підвищеним комфортом з 2-х кімнат і більше (люкси й апартаменти).

Найбільше поширення у світовій практиці одержали одно­кімнатні номери на одного і двох чол. Відповідно до міжнарод­них стандартів у готелях категорії одна зірка таких номерів має бути 60%, дві зірки — 80%, три і більше зірок — 100%.

Вважається доцільним, що «люкси» і апартаменти мають складати 5-8% номерів [30].

Сучасні номери, як правило, складаються з житлової кімна­ти (або кімнат), передпокою, санітарного вузла. З загальної площі однокімнатного номера житлова в основному займає більше 70%, передня 12-15%, санвузол - 13-22% [30].

Блок групи приміщень громадського харчування

Функціональна організація цієї групи приміщень вирі­шується з урахуванням категорійності готелю. В однозіркових готелях харчування гостей не передбачається. У двох-тризіркових повинні бути ресторани або кафе. У 4 і 5-зіркових — ресто­рани, банкетні зали, бари, а в 5-зіркових і нічні клуби.

Нічні клуби розраховані на показ видовищних програм і будуються звичайно за типом вар'єте з можливістю розташуван­ня посадкових місць у вигляді амфітеатру, з танцювальним май­данчиком, гримерними, приміщеннями реквізиту, світлотехн­іки тощо. Ресторан готелю включає до числа своїх посадкових місць банкетні зали, що організовуються в ресторанній групі приміщень, однак число місць у банкетних залах нормується не більше 20% загальної місткості ресторану.

Тенденція розглядати ресторанну групу приміщень у курор­тних і туристичних готелях як одне з місць можливого прове­дення дозвілля, обумовила появу в складі цієї групи таких но­вих типів ресторанів, як ресторани національної кухні, грилі-ресторани, вар'єте, винні і пивні погребки, танц-бари, бари-дискотеки та ін. Такі підприємства харчування одержали найменування підприємств «розважального» харчування. Тен­денція до їхнього розвитку в туристських і курортних готелях у даний час є досить перспективною.

Обідні зали в їдальнях і ресторанах варто проектувати місткістю не більше 250 місць, оскільки при більшій місткості створюється дискомфортна обстановка (шум, занадто жвавий рух відвідувачів).

Кількість посадкових місць у буфетах визначається з роз­рахунку не менш 10% місткості готелю. Раціонально їх розта­шовувати з добрим вертикальним або іншим зв'язком із бло­ком групи харчування.

Весь обслуговуючий групу харчування персонал повинен мати окремий вхід у готель зі своїм вестибюлем, роздягальня­ми, душовими, санвузлами, кімнатами відпочинку й адмініст­ративно-господарськими приміщеннями.

Блок групи приміщень адміністрації

Розташовується звичайно на першому або другому поверсі готелю. Приміщення адміністрації повинне мати зручний зв'я­зок із блоками приймально-допоміжних приміщень, житлови­ми, харчування. До складу групи приміщень адміністрації вхо­дять кабінети директора і його заступників, головного інженеpa, керуючого справами, кімнати відділу кадрів, планового відділу, відділу постачання, бухгалтерії, архіву тощо.

Всі адміністративні приміщення поєднуються в групи за функціональними ознаками:

•  приміщення дирекції (кабінети директора, заступника директора, приймальня);

•  приміщення інженерно-технічного персоналу (кабінет головного інженера і конторських приміщень інженерно-тех­нічного персоналу);

• приміщення планово-економічного відділу (кабінет го­ловного економіста і конторських приміщень);

• приміщення бухгалтерії і каси (кабінет головного бухгал­тера, конторські приміщення бухгалтерії, приміщення каси, прийомне приміщення перед касою);

•  приміщення відділу кадрів (кімнати начальника відділу та інспекторів).

У готелях на 50—400 чоловік площа адміністративного блоку обчислюється з розрахунку 0,12—0,18 м2 на одне ліжко-місце. Для більших готелів також установлені відповідні нормативи.

Блок приміщень культурно-масового обслуговування

Передбачається в основному в туристичних і курортних готелях. У готелях загального типу ця група приміщень відсут­ня. Блок цієї групи приміщень складається з оглядової зали, фойє, танцювального залу, бібліотеки, більярдної у вітальнях. У курортних готелях можуть передбачатися відкриті і закриті плавальні басейни, фінські лазні, зимові спортивні зали.

У готелях з високим рівнем комфорту передбачається також блок ділових, культурних та спортивно-рекреаційних при­міщень, куди входять: універсальний зал для проведення конг­ресів, культурних заходів тощо; приміщення для секційних засі­дань, переговорів; експозиційний зал (салон) для організації ви­ставок, демонстрації творів мистецтва, призначених для продажу; сауна з баром і залом спортивних тренажерів; масажний зал; зал ігрових автоматів; кімната (зал) для настільного тенісу тощо.

Блок підсобних і господарських приміщень

Блок підсобних і господарських приміщень існує в готелях будь-якого типу. Це приміщення обслуговуючого персоналу, різні побутові майстерні, склади, білизняні брудної і чистої білизни тощо. У невеликих готелях (до 300 чол.) для них визна­чений норматив площі 0,33—0,39 м2 на одне ліжко-місце. Уста­новлена також норма на шафи (білизняні) у господарських кімнатах невеликих готелів: 0,06—0,04 м2 на одне ліжко-місце; на гардеробні шафи персоналу: 0,07—0,05 м2 на одну людину.

Одним з найважливіших господарських приміщень готелю є центральні білизняні чистої і брудної білизни. Вони повинні бути самостійними, ізольованими одне від одного приміщен­нями. Центральна білизняна чистої білизни пов'язується ван­тажним ліфтом з поверховими білизняними. При ній передба­чається місце для лагодження і прасування білизни. Централь­на білизняна для брудної білизни пов'язується з поверховими білизнопроводом. Іноді приміщення для зберігання викорис­таної білизни влаштовують у підвалі. Розміри білизняних кімнат визначаються будівельними нормами.

Велика увага приділяється розташуванню та обладнанню технічних приміщень і установок. У великих багатоповерхових готелях для облаштування машинних і різних санітарно-техні­чних відділень виділяється цілий технічний поверх. Тут розта­шовуються бойлерні, приміщення для кондиціонування по­вітря, вентиляційні камери, приміщення для лічильників, аку­муляторна, трансформаторні, а також ремонтні майстерні для енергетичної, санітарно-технічної, слюсарної, столярної та інших груп

.

Інтер'єр і озеленення готелів

Специфіка готелів полягає в розмаїтті функцій цих об'єктів. Це одночасно і житлові, і громадські будівлі, що визначає особ­ливості формування їх інтер'єрів.

Інтер'єр готелів — це організація внутрішнього простору будівлі, що являє собою зорово обмежене, штучно створене се­редовище, яке забезпечує нормальні умови життєдіяльності людини. Це складне, багатопланове явище, яке здатне справ­ляти величезний естетичний психофізіологічний вплив на лю­дину.

Сприятливі умови життєдіяльності людини в готелях забез­печуються завдяки створенню комфорту як у самому готелі, так і на території, що прилягає до нього. Загальний комфорт внутрішнього простору готелів є інтегральним поняттям. Воно включає екологічний, функціональний і естетичний комфорт середовища будь-якого приміщення готелю.

Екологічний комфорт створюється оптимальним для організму людини поєднанням температури, вологості, швид­кості руху повітря і впливу променистого тепла. Наприклад, у стані спокою або при виконанні легкої'фізичної роботи темпе­ратура взимку не повинна перевищувати 18—22, а влітку 23-25°С; швидкість руху повітря взимку повинна складати 0,15, а влітку 0,2-0,4 м/с; відносна вологість - 40-60% [86].

Важливим компонентом мікроклімату будь-якого при­міщення є інсоляція (опромінення приміщень сонячними про­менями і природне освітлення). Тривалість інсоляції для бага­тьох приміщень готелів відповідно до санітарних норм і правил повинна складати не менше трьох годин на день. У приміщен­нях готелів, де люди проводять велику частину доби, повинне бути завжди чисте і свіже повітря і нормальний шумовий ре­жим.

Функціональний комфорт визначає зручність експлуатації будь-якого приміщення. Він забезпечує захист від довкілля, безпеку і здійснення усіх функціональних процесів життєдіяль­ності людини: сну, харчування, відпочинку, особистої гігієни, розважання, ділових контактів тощо. Поділ усіх процесів жит­тєдіяльності людини в приміщеннях здійснюється прийомами функціонального зонування як загального простору готелю з виділенням функціональних блоків, так і мікрозонуванням.

Мікрозонування здійснюється також за допомогою раціо­нального вибору обладнання і його оптимального розташуван­ня в будь-якому інтер'єрі.

Естетичний комфорт визначає позитивний емоційний настрій людини. Це забезпечується завдяки засобам і прийо­мам, за допомогою яких досягається об' єднання всіх елементів інтер'єру у єдине для сприйняття ціле. Естетичний комфорт інтер'єру залежить, у першу чергу, від гармонійності предмет­но-просторового оточення, від того, наскільки досягнута цілісність і погодженість його елементів.

Естетична організація середовища, або досягнення краси інтер'єру, включає безліч різноманітних завдань. Головні з них - це композиція простору, колірне вирішення та обробка поверхонь, господарська (дизайнерська) форма облаштування і меблів, вирішення декоративних деталей, освітлення, озеленен­ня та ін.

Таким чином, інтер'єр будь-якого приміщення готелю по­винний володіти екологічним, функціональним та естетичним комфортом.

Екологічний комфорт в інтер'єрах створюється, в основ­ному, завдяки системам інженерного забезпечення готелів: вен­тиляції, кондиціонування повітря, централізованого пиловида-лення, опалення тощо.

Функціональний комфорт в основному забезпечується оп­тимальним набором меблів і обладнання. Меблі є одним з ак­тивних компонентів у формуванні інтер'єрів багатьох при­міщень готелів.

Меблів інтер'єрі

Специфіка готельного господарства, багатофункціо-нальність приміщень, що знаходяться в одній будівлі, обумо­вили диференціацію меблів за призначенням: побутова (для відпочинку, сну, роботи за столом, прийому їжі, зберігання одя­гу); конторська (або офісна); ресторанна і спеціальна (облад­нання бару, перукарні, довідкових, місць чергових тощо) [88].

Сучасні меблі за характером конструктивної структури підрозділяються на стаціонарні, комбіновані багатофункціо­нальні (коли один предмет виконує дві і більше функцій) і таку, що трансформується (у тому числі секційну).

Вимоги до меблів встановлюються відповідно до комфорт­ності готелів і їхнього призначення. Комфортність готелів ви­значає якість і кількість меблевих виробів, а функціональне при­значення готелів — номенклатуру меблів.

При розміщенні меблів обов'язково враховуються норми розривів і проходів між предметами меблів.

Характер планувальної організації меблів залежить також від типу функціонального блоку готелю, в якому вона розмі­щається.

Набір меблевих виробів, призначених для вестибюльної групи, може бути таким:

Таблиця 2 Номенклатура меблевих виробів, що рекомендується для приміщень вестибюльноїгрупи.

 

Найменування

зони

Склад зони

Функція зони

Меблі та

обладнання

1

2

3

4

Зона

інтенсивного та

екстенсивного

пішохідного

руху

Вхід для

відвідувачів

Спеціальний вхід

Розподіл

людських

потоків і багажу.

Доставка і

зберігання

багажу

Стелажі

Зона прийому

Приміщення

гардероба

Робоче місце

портье

Тимчасове

зберігання одягу.

Оформлення,

реєстрація,

розрахунок

Видача ключів.

Надання послуг

Бар'єр

гардеробний

Стіл робочий

Стійка-блок

Крісло робоче

Тумба для

картотеки

Шафа для

сейфа

Стіл-приставка

Стенд для

ключів

Стенд для

інформації

Бар'єр-блок

«банк-каса»

Торговельна

зона

Кіоски

періодичної

преси,

сувенірний,

тютюновий,

парфумерний,

аптечний.

Відділення зв'язку

Продаж товарів.

Поштові операції

Прилавок

Вітринна шафа

Бар'єр-блок

Робоче крісло

Тумба для

документів

Шафа для

сейфа

Рекреаційна

зона

Місця

відпочинку

Відпочинок,

очікування

Диван

Крісло

Банкетка

Журнальний

столик

Підставка для

квітів

 

Композиційні прийоми розміщення меблів у приміщеннях цієї групи залежать від розмірів і об'ємно-планувального вирішення приміщення, функціональних зв'язків технологічного процесу.

Найбільша увага у всіх типах готелів приділяється меблю­ванню приміщень блоку житлової групи. Меблювання цих при­міщень має вирішувати основне завдання: створити максимум зручностей при мінімальній площі.

У приміщенні житлових поверхів використовуються спе­ціальні готельні меблі: вбудована, що трансформується, збло­кована, навісна. У результаті такого меблювання зменшується площа, займана меблями, і кількість предметів, полегшується прибирання приміщень та їх естетичне сприйняття.

Меблювання номерів залежить від площі номера і комфор­тності готелю. Житлова площа однокімнатного одномісного номера складає 9—18 м2, однокімнатного двомісного — 12—25 м2,   залежно від категорії готелю [84].

Прийоми розміщення меблів залежать від розмірів і кон­фігурації номера і його житлової площі, розташування вікон­них і дверних прорізів. Найбільшою складністю відрізняється меблювання однокімнатного номера, тому що поєднує функції сну, роботи, відпочинку і зберігання речей. В усіх сучасних но­мерах функції зберігання речей частково виносяться у перед­покій, що обладнується вбудованою шафою і вішалкою.

Розташування предметів меблювання житлового при­міщення номера визначається їхніми функціями. Наприклад, робочий стіл повинен знаходитися біля вікна (паралельно йому або торцем до нього); зона відпочинку (крісло і журнальний сто­лик) — у полі зору від дверей; підставка для валіз — ближче до дверей або у блоці з робочим столом.

Розміри функціональних зон номера визначаються з ура­хуванням розривів між меблевими виробами однієї зони. Розмір робочої зони в поперечному напрямку складається із ширини столу (60 см), розриву від столу до стільця (10 см) і ширини стільця (45 см), що складає 115 см. Загальний розмір зони відпо­чинку з одним кріслом дорівнює 150 см (ширина журнального столика — 60 см, відстань від столика до крісла — 30 см, ширина крісла —60 см).

Загальний розмір зони сну (135 см) складається з таких па­раметрів: ширини ліжка - 90 см (85 см — ліжко плюс 5 см - роз­рив від стіни), розриву 5 см між приліжковою тумбочкою і ліжком, ширини тумбочки 40 см.

Особливою комфортністю відрізняються номери типу «дубль», обладнані ліжком, комбінованим столом, стільцем, журнальним столиком, кріслом і підставкою для валізи, диваном-ліжком. Диван-ліжко служить додатковим спальним місцем і має тумбочку для постільної білизни.

Меблювання 3—4-місних однокімнатних номерів готелів ускладнює функціональне зонування меблів. Для максималь­ного розкриття внутрішнього простору житлової кімнати реко­мендується використовувати двох'ярусні ліжка, особливо в мо­лодіжних готелях.

Двокімнатні номери складаються зі спальні і вітальні, що відокремлюються одна від одної перегородками, що складають­ся і розсуваються, відкритими або заскленими дверними про­різами. Раціональне меблювання спальні визначається острів­ним розміщенням ліжок, пристінної шафи; у вітальні розміщен­ням меблів для відпочинку повинні забезпечуватися зручність користування телевізором, а меблі для роботи можуть включа­ти навісний підвіконний робочий стіл, що є одночасно підстав­кою для телевізора.

Житлова частина трикімнатних номерів складається зі спальні, вітальні і кабінету. Меблювання такого номера вирішуєть­ся за аналогією з двокімнатним, але тут зона роботи виноситься в кабінет. Кабінет доповнюється ще книжковою шафою або поли­цями і зоною відпочинку. У вітальні розташовується обідній стіл зі стільцями. При спальні може знаходитися гардеробна, а в пе­редпокої —підставка для багажу. Трикімнатні номери можуть роз­ташовуватися вдвохрівнях: на першому рівні вітальня, передпокій, санвузол, кухня-ніша, а на другому — спальня, кабінет, санвузол. Іноді кабінет розташовують на першому рівні.

Номери-апартаменти, що мають до 8 кімнат, бувають різни­ми і можуть бути скомпоновані з декількох номерів, що у цьому випадку з'єднуються між собою дверима і називаються номе-рами-«комплексами». Вони можуть бути обладнані для прове­дення нарад, зборів, для чого між номерами встановлюються розсувні перегородки і використовуються меблі, що трансфор­муються (наприклад ліжко-шафа).

Передпокої у всіх типах номерів в основному не великі за площею (шириною не менше 105 см) і обладнані вбудованою (пристінною) шафою, вішалкою і дзеркалом.

У багатокімнатних номерах передпокій відокремлюється від житлової кімнати дверима, а в однокімнатних і простим прорізом.

У передпокої, що не має вбудованої шафи, встановлюєть­ся вішалка з полицею для капелюхів і підставкою для взуття, вішається дзеркало, виділяється місце для платтяної щітки.

Меблі в готелях категорії 3, 4 і 5 зірок звичайно обробля­ються фанерованим деревом дорогих твердих порід, застосову­ються міцні покриття, полірування і лакування; для меблів 1-та 2-зіркових класу — фарбування і лакування.

Велика увага в готелях (особливо 4 і 5-зіркових) при­діляється досягненню естетичного комфорту. Він створюєть­ся завдяки художньо-просторовій організації процесу життє­діяльності людини за допомогою цілого ряду засобів. Першо­чергова задача — проектування композиції простору. Це означає таку побудову інтер'єру приміщення, при якій окремі елементи сприймаються у певній системі (стильовій єдності). На сьогодні найбільш поширені три прийоми художньо-про­сторової організації інтер'єрів готелів — стиль «ретро», сучас­ний і змішаний.

Інтер'єр у стилі «ретро» створюється стереотипними еле­ментами минулих століть (ампір, бароко, рококо тощо).

Сучасний інтер'єр в організації простору відбиває строгість, простоту, логічність і лаконічність форм, їхню функціональну виправданість.

Інтер'єр, вирішений у змішаному стилі, містить елементи двох попередніх прийомів композиції простору.

Декоративні і меблеві тканини

Велике декоративне значення в інтер'єрі готелів мають за­віси, гобелени, килими, оббивка меблів. Вони багато в чому визначають колірне вирішення та емоційне фарбування при­міщень.

Одним з істотних елементів інтер'єру є завіси. Вони вико­нують практичні функції й одночасно впливають на компози­цію та колорит інтер'єру. Практичні функції завіс полягають у регулюванні природного освітлення, тепла та інсоляції, погли­нанні шуму.

Застосовуються два види завіс: прозорі і щільні. Перші роз­сіюють і пом'якшують денне світло. Розсіяне світло створює комфортні умови для зору. Для прозорих завіс застосовують сітчасті тканини, при сильному освітленні — тонкі тканини. Матеріал для прозорих завіс може бути білим або ледь пофар­бованим, гладким або мати малопомітні візерунки. Вибір кольо­ру залежить від колірного вирішення інтер'єру.Щільні завіси ізолюють приміщення від різних зовнішніх впливів. Колір щільних завіс, їхня фактура і малюнок, як пра­вило, підбираються з урахуванням усієї композиції інтер'єру, а також розмірів приміщення і завіс.

Завіси можуть бути короткі і довгі. Нижній край коротких завіс повинен торкатися підвіконня; довгі завіси не повинні доходити до підлоги на 5см. Ширина завіс повинна складати при тканинах середньої щільності і тонких від 1,5 до 2 ширини фронту карнизу або вікна.

Завіси бувають розсувні і підйомні. Найбільш поширені роз­сувні завіси, що розташовуються з однієї або двох сторін вікна.

Залежно від декоративних якостей тканини поділяють на дві групи: «пасивні» і «активні». Малюнок і колір перших но­сить фоновий характер. До активних, тобто більш яскравих ко­льорових тканин, належать переважно набивні. На відміну від тканинних завіс, де малюнок безпосередньо пов'язаний зі структурою матерії, набивний малюнок ніби накладається на тканину.

Малюнок тканин для готелів може бути геометричний і ху­дожній. Але характер малюнка повинний відповідати загально­му характерові інтер'єру, краще вибирати лаконічний з неве­ликою кількістю колірних відносин.

Фактура завіс повинна бути легша і простіша від фактури меблевої тканини, що у свою чергу повинна бути контрастною до фактури килима.

Для меблів найбільш застосовні фактурні й гладкі однотонні за кольором тканини, без малюнків і орнаментів. Оббиті таки­ми матеріалами меблі найбільш органічно входять до інтер'є­ру, відповідаючи загальному оформленню.

Килими служать м'яким і теплим покриттям підлоги. Для одного ліжка розмір килима має становити не менше 60х 140 см; для двох ліжок, що розташовані під кутом, — не менше 80x240 см; килим у торці спарених ліжок має бути не меншим 60x200 см. Рекомендуються петлясті і ворсові килими, однотонні або з малюнком.

Поряд з функціональними вимогами до декоративних і об­бивних тканин, що багато в чому визначають колірне вирішен­ня та емоційне звучання приміщень, висувається ряд вимог і до художніх засобів оформлення інтер'єру.

Перша вимога, яку необхідно виконувати в будь-яких ви­падках, — це комплексний вибір малюнку кольору завіс, ки­лимів і оббивки меблів, застосовуваних в одному приміщенні. З усіх можливих варіантів можна для приклада рекомендувати наступний прийом комплектації тканин.

Завіси — з тканини з великим малюнком, килим — із дрібним. Оббивка меблів гладка різних кольорів. Частина меблів вирішується у колориті завіс, інша - у колориті килима і т.п.

Високі декоративні властивості, економічність, масовість, транспортабельність, звуко- та теплоізоляційні властивості тка­нин роблять їх одним із найбільш широкодоступних елементів оформлення інтер'єру готелів.

Колір в інтер'єрі готелів

Одним з найважливіших елементів інтер'єру є колірне ви­рішення приміщень — розфарбування стін, підлог, обробка їх різними матеріалами (пластик, кераміка, гіпсокартон тощо). Колірне вирішення інтер'єру створюється з використанням принципів контрасту і нюансу. У практиці використовуються обидва прийоми.

Колір є активним засобом архітектури інтер'єру. Поєднан­ня яскравості і кольору формують пластику інтер'єру, а також його просторову композицію.

Колірне вирішення визначається багатьма факторами, се­ред яких основними, що впливають на вибір кольору інтер'єрів готелів, є природні умови, орієнтація, архітектура будинку і приміщення, призначення приміщень.

Звичайно, врахувати вплив усіх цих факторів на колірне вирішення інтер'єру неможливо. Однак деякі характерні риси готелів дозволяють визначити основні вимоги до колірного ви­рішення їх інтер'єру. Так, наприклад, номери характеризують­ся невеликими розмірами і великою насиченістю меблями та устаткуванням. У плані номери можуть бути квадратними і по­довженими. Для них необхідно вибирати таку кольорову гаму, при якій вони справляли б враження просторих.

Особливістю приміщень вестибюльної групи є єдність внут­рішнього простору. Таким чином, колір може бути використа­ний як засіб композиційного об'єднання простору групи при­міщень. Водночас цей єдиний простір повинний бути розчленований кольором на окремі функціонально відособлені зони і приміщення.

Залежно від архітектурного задуму інтер'єру колір має підкреслити, виявити одні елементи, а інші, навпаки, замаску­вати, полегшити зорово або підсилити ту чи іншу деталь кон­струкції приміщення, видозмінити пропорції окремих деталей або приміщень.

Приміщення готелів розрізняються за терміном перебуван­ня в них і за призначенням.

До категорії приміщень, призначених для тривалого пере­бування гостей, відносяться номери; для короткочасного — при­міщення вестибюльної групи і групи зв'язку. За призначенням приміщення поділяються на такі групи: приймальні приміщен­ня — вестибюль, операційний хол, бюро оформлення; при­міщення для відпочинку — холи; прохідні приміщення — схо­ди, ліфтові холи, коридори; житлові приміщення - номери. Кожній групі приміщень необхідно дати чітку колірну характе­ристику, що відповідає їхньому призначенню.

Важливе значення має колір як засіб орієнтування гостей. З цією метою різним приміщенням і навіть поверхам варто на­давати різного кольору. Так, зовсім не схожі один на одного майданчики поверхів легко запам'ятовуватимуться. Викорис­тання кольору як засобу орієнтування гостей особливо необхі­дне у великих готелях, у яких можна легко порушити експлуа­таційний режим, внести неспокій і безладдя. Кольором можна виділити місце чергового адміністратора, ліфти і сходи; різну колірну характеристику можуть мати коридори і холи різних типових поверхів.

Колірне вирішення інтер'єру готелів необхідно вибирати з урахуванням гігієнічних вимог. Пофарбовані у світлі тони при­міщення легше утримувати в чистоті, а горизонтальні поверхні меблів повинні бути темними, що дозволяє легко помітити на них пил. Оббивка меблів і декоративні тканини повинні ви­ключати сірі і бурі кольори, що роблять враження недостатньої свіжості.

Не можна з повною достовірністю визначити ті поєднання кольору, що викликають у людини саме ті відчуття і створюють той настрій, що відповідав би вимогам до колірного вирішення готелів. Однак, використовуючи дані досліджень кольорів, можна оцінити колірне вирішення інтер'єру за такими характерис­тиками. Колір:

• діє збудливо, заспокійливо або пригнічуючи;

• сприймається холодним або теплим, світлим або темним;

• створює враження стисненого або вільного, єдиного або розчленованого об'єму;

• викликає відчуття важкості або легкості деталей архітектури. Критеріями оцінки колірного вирішення інтер'єру готелів з цих позицій є різні властивості кольору і характер його впли­ву на людину. Відомо, що червоні, жовтогарячі, жовті кольори створюють відчуття тепла; блакитний і фіолетовий — холоду. Світлі кольори більш веселі, темні більш сумні. Теплі кольори збуджують, холодні заспокоюють. За ступенем збудливого впли­ву на людей кольори розташовуються в тому ж порядку, у яко­му вони розташовані в спектрі, — інтенсивність зорової чутли­вості змінюється залежно від частоти хвилі. Спостерігається перехід стану людини від спокою при фіолетовому кольорі до збудження при червоному. Зелений, що знаходиться в середині спектра, — колір фізичної рівноваги. У загальному вигляді дані про психологічний вплив кольору зводяться до такого: черво­ний колір має стимулюючий вплив і викликає підвищені емоційні реакції, блакитний - холодний колір, діє заспокійли­во; зелений - освіжаючий колір, заспокоює, зменшує занадто яскраве сонячне освітлення, бурий колір заспокоює, але вик­ликає депресію, коли він вживається один. Його треба вживати з жовтим або жовтогарячим; жовтогарячий колір викликає радість; фіолетовий — сум; чорний, якщо він вживається один, гнітить; білий — холодний колір.

Для раціонального колірного вирішення інтер'єру готелю необхідно для кожного приміщення обирати колірну гаму з ура­хуванням її психологічного впливу на людину:

1) При вирішенні просторової композиції інтер'єру велике значення мають явища виступання та відступання кольорів.

Виступання або відступання кольору залежить від його тону. Теплі кольори (особливо червоний) виступають уперед, а холодні (особливо синій) відступають назад. Це явище досить сильно залежить і від освітленості кольору. Світлі кольори є виступаючими, темні — відступаючими.

Таким чином, явище виступу-відступу кольорів має важ­ливе значення як засіб зорової зміни пропорцій і розмірів при­міщень.

2) Об'єднуюча і розчленовуюча властивість кольорів. Ве­лике практичне використання в оформленні номерів має об'єд­нуюча властивість кольору, суть якої в тому, що для зорового об'єднання декількох плям на площині остання має бути по­фарбована в той самий колір, у який пофарбовані плями, або у більш насичений і темний. Якщо, наприклад, стіну, біля якої стоять меблі або висить дзеркало, бра та ін., пофарбувати, ска­жімо, у жовтогарячий колір, то вона стане композиційним цен­тром, і всі предмети зорово об'єднаються з нею. Інтер'єр номе­ра стане більш організованим і лаконічнішим.

При фарбуванні предметів у різні кольори виникає ілюзія їхньо­го розчленування, особливо при фарбуванні у кольори, що сильно відрізняються один від одного за інтенсивністю світла. Менше вра­ження розчленовування може бути при фарбуванні у кольори, що є різними за тоном і насиченістю. Розчленовуючу властивість кольо­ру можна використовувати при фарбуванні довгих коридорів го­телів. Окремі ділянки коридорів, пофарбованіурізні кольори, ство­рюють відчуття укороченості довжини коридору.

3)  На сприйняття кольору предмета впливає яскравість фону. Якщо яскравість предмета нижча від яскравості фону, то його колір здається бляклим і тому сприймається погано. Співвідношення яскравості фону і предмету необхідно врахо­вувати при фарбуванні стін і підлоги та виборі кольору пред­метів оздоблення. Останні повинні бути яскравішими, ніж підлога і стіни; виділяючись на загальному фоні, вони підси­люватимуть декоративність інтер 'єру.

4) При вирішенні багатьох завдань інтер'єру готелів має зна­чення здатність кольору ілюзорно змінювати дійсні розміри предмета. Ця властивість кольору дозволяє коректувати розмі­ри приміщень і устаткування. Особливо це варто враховувати при фарбуванні коридорів, оскільки при вертикальному чле­нуванні стін або поперечному членуванні підлоги коридор може здаватися ширшим і коротшим. І, навпаки, неправильним роз­фарбуванням можна посилити й без того неприємне враження від довгого коридору, як, наприклад, розчленовуванням коль­ором стін і підлоги поздовжніми смугами. Так само можна створити враження різної висоти приміщення — горизонтальним членуванням стін кольором, зорово зменшити висоту при­міщення і, навпаки, вертикальним членуванням стін збільши­ти його висоту.

5) У сприйнятті інтер 'єру велике значення має розташуван­ня колірних плям відповідно до поняття «важкі» і «легкі» ко­льори. Психологи шляхом експериментальних досліджень вста­новили, що важкість кольору залежить головним чином від інтенсивності його світла: чим темніший колір, тим він більш важкий. Це правило стосується усіх кольорів: і ахроматичних, і хроматичних, і кольорів того самого тону, й різних колірних тонів. Важкість кольору залежить також і від його насиченості; з кольорів того самого колірного тону та однакової світлової інтен­сивності більш насичені здаються більш легкими.

Нарешті, важкість кольору певною мірою залежить і від фактури матеріалу: колір матеріалу з грубою фактурою за інших рівних умов більш важкий, ніж колір матеріалу з гладкою по­верхнею.

У готелях використовується великий асортимент оздоблю­вальних матеріалів, різних за кольором і фактурою їхньої по­верхні. Тому при вирішенні інтер'єру варто вибирати матеріа­ли з урахуванням « важкості» і «легкості» їхнього кольору.

Враження від інтер'єру складається не лише від окремих кольорів, але також і від їхніх поєднань. Різні поєднання ко­льорів по-різному впливають на спостерігача: одні сприймають­ся легко, інші викликають почуття напруження і важкості.

Розрізняють три групи поєднань залежно від розміру інтер­валу між кольорами в колірному колі: малі і великі інтервали в більшості випадків є легкими, а середні — важкими поєднання­ми.

При виборі колірної гами інтер'єру готелів варто орієнту­ватися на використання легких поєднань.

На сприйняття кольору великий вплив справляє інший колір, який спостерігач бачить одночасно з даним кольором або на який він дивився безпосередньо перед цим. У певних по­єднаннях виникають явища одночасних і послідовного кольо­рових контрастів.

Одночасним кольоровим контрастом називається зміна ко­лірного тону або насиченості кольору під дією сусідніх хроматичних кольорів. Якщо колір оточений хроматичним фоном, то він змінюється у бік кольору додаткового до кольору фону. Будь-який колір, знаходячись на фоні свого додаткового кольору, виг­рає в насиченості; знаходячись же на фоні однакового з ним ко­льору, але більшої насиченості - втрачає в насиченості.

Одночасний кольоровий контраст використовується для приглушення одних елементів інтер'єру або, навпаки, для по­силення декоративного звучання інших елементів.

Суть явища послідовного кольорового контрасту зводить­ся до того, що якщо протягом деякого часу затримати погляд на якому-небудь кольоровому предметі, а потім відвести убік, то створюється враження, що очі бачать цей самий предмет, але пофарбований у менш інтенсивний додатковий колір. Те ж саме відбудеться, якщо з пофарбованого, скажемо, у червоний колір приміщення перейти до приміщення, що пофарбоване у білий або сірий колір; колір останнього здаватиметься ледь зеленува­тим. Якщо ж приміщення буде пофарбоване в зелений колір, то його пофарбування буде здаватися ще більш насиченим.

При виборі фарб для готелів, де гостеві доводиться прохо­дити ряд приміщень, послідовний колірний контраст можна ви­користовувати для посилення декоративності інтер'єру.

Кольоровість освітлення залежить від спектрального скла­ду випромінювання джерел світла. Якщо він відрізняється від спектрального складу денного світла, то навіть за високої осві­тленості відбувається «перекручування кольору». Тому при про­ектуванні інтер'єру необхідно знати кольорові характеристики використовуваних джерел світла. Необхідно знати «видимий колір» кожного типу лампи, щоб правильно встановити дію світла на колір інтер'єру.

Прийоми кольорового вирішення

Кольорове вирішення готелів досить різноманітне. Нижче наводяться найбільш характерні прийоми кольорового вирі­шення інтер'єру, що відповідають сучасним вимогам архітек­тури готелів.

У деяких готелях внутрішній об'єм вестибюльної групи не розчленований на окремі приміщення, але він усе ж таки має композиційно відособлені функціональні зони. Це досягаєть­ся за допомогою кольору. Так, наприклад, фарбуванням підлоги і стелі в один колір (частіше білий) можна досягти враження єдності об'єму групи приміщень. Диференціація цього об'єму на окремі зони, що відповідають функціям вестибюля, опера­ційного холу, фойє, глядацької зали й інших приміщень, може бути здійснена за допомогою кольорових акцентів. Кольором ча­сто акцентуються центральні сходи, зона бюро оформлення та ін.

Вибір кольорових акцентів повинен відповідати функціям приміщень. Червоний колір часто використовується в зоні чер­гового адміністратора як приваблюючий увагу; спокійний си­ньо-блакитний колір використовується у вестибюлі тощо.

Колірна гама інтер'єру, побудована на поєднанні трьох ос­новних кольорів — жовтого, червоного, синього, на загальному білому фоні є оптимальною для функціонального фарбування приміщень. Вона викликає почуття піднесеності і бадьорості, що відповідає призначенню цих приміщень.

Важливе значення колір має в архітектурі всього комплек­су. Так, зв'язок внутрішнього простору із зовнішнім можна ви­рішити застосуванням у фарбуванні інтер'єру кольорів, які найбільш характерні для колориту самого готелю і навколиш­ньої забудови. Велика насиченість колірних тонів у фарбуванні інтер'єру і контрастність поєднань підсилюють кольорове зву­чання ансамблю.

Якщо кольором виділити основні конструктивні елементи (підлогу, стелю або несучі конструкції), а другорядні елементи (перегородки, стовпи) пофарбувати в нейтральні кольори, то внутрішній і зовнішній простір може сприйматися як єдине се­редовище.

Для сучасних номерів характерне раціональне використан­ня площ. У невеликих приміщеннях не повинне бути вражен­ня тісноти. Велике значення в цьому належить кольорові.

Прийоми використання кольору для композиційного по­в'язування різних зон номера, а також номера з іншими при­міщеннями досить різноманітні. Найбільш розповсюдженими є такі: 1) кожне приміщення вирішене у своїй кольоровій гамі; 2) усі приміщення мають одну кольорову гаму.

Перший прийом застосовується для великих номерів. У цьому випадку стіни передпокою і санвузла фарбують у наси­чені кольори (червоний, синій, зелений тощо), стіни кімнати — у світлі тони малої насиченості. Для номерів невеликої площі (9-12 м2) доцільно застосовувати єдину колірну гаму, що сприяє композиційному поєднанню різних зон, від чого номер візуаль­но здається просторішим.

При виборі колірного вирішення номера необхідно при­ймати до уваги колір громадських приміщень житлового повер­ху. Часто колірна композиція будується на контрастному по­єднанні кольорів і яскравостей. Якщо в номерах застосовують­ся м'які поєднання тонів, а в коридорах і холах — насичені тони, то номер справляє враження тьмяного, нецікавого.

В інших випадках ставиться задача об'єднати кольором приміщення житлового поверху для того, щоб номери можна було розглядати не як ізольовані замкнуті осередки, а як части­ну житлового поверху. У коридорах і житлових кімнатах часто застосовуються м'які, спокійні кольори — жовтий, ясно-зеле­ний, бежевий тощо; у передпокоях використовуються насичені кольори, які можна розглядати як кольорові акценти всього комплексу. Такий спосіб дозволяє досягти композиційного об­'єднання холів, коридорів і номерів.

І, нарешті, застосовується ще один прийом — це однотон­на композиція, побудована на поєднанні кольорів, близьких за кольоровим тоном.

Колір є одним з основних засобів у створенні індивідуаль­них архітектурних вирішень інтер'єрів типових приміщень.

Розглянуті приклади дозволяють зробити такі рекомендації з кольорового вирішення інтер'єру готелів:

1. Кольорове вирішення не може розглядатися як «останній штрих» в оформленні інтер'єру. Колір інтер'єру і його просто­рове вирішення повинні йти паралельно із самого початку про­ектування готелю.

2. Колір інтер'єру варто вибирати з урахуванням природ­них умов (ландшафт, освітленість, колорит середовища тощо), архітектури навколишніх будинків, а також і самого готелю.

3. При виборі кольорового вирішення приміщення варто взяти також до уваги місце розташування готелю і його орієн­тацію за сторонами світу. Холодну і нейтральну гами кольоро­вої обробки інтер 'єру рекомендується вибирати для готелів, роз­ташованих у регіонах з жарким кліматом (наприклад, Крим), а також у регіонах з більш холодним кліматом (наприклад, Київ) при світлових прорізах приміщень, орієнтованих на південь.

Теплу гаму кольорової обробки інтер'єру варто вибирати в готелях, розташованих у регіонах з холодним кліматом, а також у приміщеннях, у яких світлові прорізи звернені на північ.

Необхідно враховувати залежність кольорового вирішен­ня від призначення приміщення і часу впливу даного колірно­го середовища на людину. Відповідно до цього до колірного вирішення приміщень готелів висувають такі вимоги:

1. У номерах повинні переважати спокійні кольори нейт­ральних тонів, що забезпечить умови для відпочинку і роботи. Кольорові акценти тут застосовуються обмежено.

2. У вестибюлі доцільно використовувати кольори середньо­хвильової частини спектра (жовті, блакитні, зелені) середньої насиченості, з великим коефіцієнтом відбиття. Кольорові акцен­ти повинні бути розміщені таким чином, щоб під час роботи вони не потрапляли в поле зору обслуговуючого персоналу.

3. У прохідних приміщеннях (сходи, коридори) можна за­стосовувати будь-які кольори. Стіни і стеля повинні бути світли­ми з великим коефіцієнтом відбиття.

4. У холах не слід застосовувати яскраві кольори і різкі кон­трасти. Тут повинні переважати кольори нейтральних і мало-насичених тонів.

5. Колір доцільно застосовувати для орієнтування гостей. З цією метою біля чергового адміністратора, в ліфтових холах і біля сходів варто використовувати «помітні» кольори, що при­вертають увагу приїжджаючих. Коридори різних поверхів ре­комендується фарбувати у кольори, контрастні за яскравістю або колірним тоном. Хроматичні контрасти варто будувати на використанні насичених кольорів.

Крім функціональних завдань, які необхідно враховувати при колірному рішенні інтер'єру, необхідно також домагатися гармонійного поєднання кольорів усіх елементів інтер'єру.

З численних варіантів колірної композиції інтер'єру вес-тибюльної групи найбільш рекомендованою є композиція, по­будована на поєднанні світлих і нейтральних тонів загального фону з насиченими і яскравими колірними акцентами.

Рекомендуються такі колірні акценти інтер'єру:

• однотонні, побудовані на використанні групи близьких кольорів (для виявлення центра композиції береться більш насичений колір);

• багатобарвні, побудовані на протиставленні головних ко­льорів або взаємодоповненні.Для номерів доцільні такі колірні композиції:

•  однотонні, побудовані на одному головному кольорі або групі близьких кольорів;

•  полярні композиції, побудовані на протиставленні двох головних кольорів або двох груп близьких один до одного кольорів;

• триколірні, побудовані на трьох головних кольорах. Варто використовувати різні властивості кольорів з метою коректування розмірів і пропорцій номерів.

При проектуванні колірного вирішення готелів необхідно враховувати сприйняття кольору при природному і штучному освітленні. При цьому потрібно враховувати здатність кольору знижувати насиченість і змінювати колірний тон як при інтен­сивному, так і при слабкому освітленні; знижувати насиченість світла предмета на яскравому фоні; змінювати колірний тон у залежності від кольоровості випромінювання джерела світла.

Освітлення в інтер'єрі

Важливим елементом інтер'єру є світло і освітлення.

Штучне освітлення в приміщеннях готелів виконує утилі­тарну й естетичну функції.

Утилітарна функція визначається гігієнічними нормами, що забезпечують нормальну зорову працездатність людини.

Естетична функція визначається архітектурно-художніми вимогами. Штучне освітлення виявляє і підкреслює внутрішній простір і тектонічну систему, масштабність інтер'єру, забезпе­чує єдність стилістичного вирішення за допомогою форм світильників і їхнього світлорозподілу.

Рівень освітленості приміщення визначає його ком­фортність, що залежить від обраного прийому освітлення.

Сучасні принципи пристроїв штучного освітлення залежать від об'ємно-просторового вирішення приміщення і його функцій. Функції приміщення впливають на вибір прийому освітлення, що визначає види джерел світла і світильників, їхній світлорозподіл і місце розташування, декоративність і систему освітлення. У приміщеннях готелів можуть використовуватися як загальні, так і місцеві системи освітлення.

Виконуючи утилітарне призначення, штучне освітлення бере участь одночасно в загальній композиції інтер'єру. Освіт­лення впливає на зорову оцінку інтер'єру — сприйняття його просторового і планового вирішення. Роль світла як художньо­го засобу особливо велика в архітектурі інтер'єру настільки складного комплексу, якими є приміщення громадського при­значення готелів.

Вирішальне значення для художньої і психологічної оцін­ки штучного освітлення мають такі фактори: насиченість при­міщення світлом, яскравість поверхні та її розподіл.

Різні варіанти насиченості світлом і розподілу яскравостей надають приміщенню індивідуальний характер, завдяки чому той самий інтер'єр може сприйматися при різних системах ос­вітлення по-різному.

При виборі системи штучного освітлення необхідно брати до уваги особливості приміщення. Особливості приміщень гро­мадського призначення готелів полягають у такому:

• єдність простору вестибюльної групи приміщень;

• поділ єдиного простору на окремі приміщення і зони;

• різний характер приміщень: парадний — вестибюля, інтим­ний — холів, офіційний - бюро оформлення тощо;

• чіткість орієнтування приїжджаючих.

Крім власне освітлення, світло може виконувати також композиційні завдання. За допомогою освітлення можна зону-вати приміщення. Це може бути досягнуто різним шляхом. На­приклад, для цієї мети може бути використана комбінована си­стема освітлення. Тут загальне освітлення здійснюється вбудо­ваними крапковими світильниками, місцеве — підвісними світильниками. Прийнятий ритм вбудованих крапкових світильників («зоряне небо») сприяє композиційному об'єднан­ню вестибюля, холу, фойє. Світильники місцевого освітлення використовуються як засіб локалізації окремих зон.

Найбільш виправданим з художньої точки зору є одночас­не використання для створення зорової ілюзії світла і кольору.

Освітлення необхідне для виділення декоративних еле­ментів інтер'єру. Разом з тим світло саме може бути декоратив­ним елементом. В останньому випадку використовуються такі його властивості, як яскравість, світловий ритм, кольоровість, за допомогою яких можна створити ілюзію декоративної обробки поверхні. Якщо рівна поверхня асоціюється з незмінною її яскравістю, то рельєфна здається різною за яскравістю (грані рельєфу утворюють різкий перехід яскравостей, криволінійні форми — поступовий перехід від однієї яскравості до іншої).

Для підсвічування елементів декоративного оздоблення інте­р'єру доцільно використовувати загальне освітлення приміщен­ня або зони. Спеціальне (локальне) освітлення декоративних елементів доцільне лише в тому разі, якщо воно є органічною частиною композиції декоративного оздоблення інтер'єру.

Основним завданням при проектуванні штучного освітлен­ня є вибір освітлювальних приладів та їхнє розташування.

У вестибюлях, холах необхідне рівномірно розсіяне освіт­лення; сходи доцільно виділяти більш інтенсивним і контраст­ним світлом як елемент, що пов'язує дві різні частини готелю: громадську і житлову; освітлення коридорів повинне сприяти швидкій орієнтації відвідувачів. При цьому основний потік світла повинний бути спрямований на двері номерів.

Місцеве освітлення призначається для освітлення робочих місць: бюро оформлення, місця відпочинку, столу чергового по поверху, прилавків кіосків та вітрин.

Місце адміністратора і бюро оформлення вважається доб­ре освітленим, якщо його не затінюють ані працюючий, ані відвідувачі, якщо немає відбиття від паперу, ключів та інших блискучих і яскравих предметів. При цьому необхідно, щоб джерело світла залишалося схованим від очей.

Світло в холі повинно бути м'яким, розсіяним. Крім загаль­ного освітлення, тут повинне бути також передбачене освітлен­ня місцеве: настільні світильники, підвіси або торшери з ков­паками з матеріалів, що розсіюють світло, а також вбудовані пристрої розсіяного і відбитого світла.

Місце чергового по поверху вважається добре освітленим, якщо працюючий також не затінює робочу поверхню; має бути передбачене освітлення місця для ключів, пошти й ін. Дотри­мання цих умов досягається розташуванням освітлювального приладу з лівого боку, згори або спереду. При цьому світиль­ник повинний бути широкого світлорозподілу із застосуванням розсіювача (щоб уникнути осліплення).

Освітлення кіосків і рекламних вітрин зводиться головним чином до «ефектної» подачі рекламованої продукції. Прийоми освітлення, що є одним з головних художніх засобів сучасної реклами, досить різноманітні.

Таким чином, у різних приміщеннях вестибюльної групи повинні бути передбачені різна освітленість і насиченість світлом простору. Тому найбільш доцільною вважається лока­лізована система освітлення, ефективна не лише з погляду ар­хітектурно-художнього, але і з експлуатаційних розумінь.

Роль освітлення в інтер'єрі номеру

Раціональні зі світлотехнічної точки зору прийоми і спо­соби освітлення (локалізоване, сполучене й убудоване) доз­воляють використовувати освітлювальні прилади найрізнома­нітнішої форми, конструкції і світлорозподілу. Світильники поділяються за своїми художніми особливостях на три основні групи:

1) Світильники нейтральної форми, що є композиційним елементом меблів, з якими вони пов'язані функціонально. Ча­сто світильники пов'язані з меблями і конструктивно.

2) Декоративні світильники, що можуть відігравати значну роль в архітектурному вирішенні інтер'єру. До декоративних світильників відносяться торшери, настільні і настінні світиль­ники, підвіси з декоративними розсіювачами і затінювачами.

3) Вбудовані світильники відбитого і розсіяного світла, що дозволяють вирішувати різноманітні завдання інтер'єру, зоро­вої зміни розмірів і пропорцій приміщення або посилення ху­дожнього звучання якого-небудь декоративного елемента тощо.

Вибір того або іншого світильника залежить від загального вирішення інтер'єру. Наприклад, торшер з декоративним аба­журом поряд з підсвіченням приміщення виділяє зону відпо­чинку як центр композиції інтер'єра і надає номеру вигляд вітальні.

Замість торшера в номері може бути вбудований пристрій відбиття світла від стелі, що виконує одночасно функції освіт­лення зони відпочинку.

У номерах доцільно одночасно використовувати освітлю­вальні прилади різних груп: декоративні, світильники нейтраль­ної форми та вбудовані пристрої для відбиття й розсіювання світла. Освітлювальні прилади, що поєднують функції загаль­ного і місцевого освітлення, варто використовувати як елемент головної композиційної ланки інтер'єру.

У створенні інтер'єру важливе освітлення не саме як таке, а його взаємодія з іншими елементами інтер'єру. У цьому зв'яз­ку слід звернути увагу на вплив світла на сприйняття колірного вирішення інтер'єру.

Важливу роль в оформленні приміщень і житлових номерів відіграють твори живопису, скульптури, елементи декоратив­ного, прикладного мистецтва й особливо озеленення.

Озеленення готелів

Озеленення в інтер'єрі готелів — це особливий вид мистец­тва, що виконує як естетичні, так і утилітарні функції. Озеле­нення активно впливає на характер формування інтер'єру і є таким же рівноцінним компонентом оформлення середовища, як і обробка стін, меблювання та ін. За допомогою озеленення можна підвищити художню виразність внутрішнього просто­ру, удосконалити його функціональну організацію. Утилітарна функція рослин полягає в створенні певного мікроклімату в приміщеннях.

Розрізняють активну і нейтральну системи озеленення. Так, у робочій зоні створюють нейтральну систему озеленення, а в зоні відпочинку — активну. За допомогою озеленення викону­ють поділ простору на зони.

Найбільш широко в готельних приміщеннях використову­ють озеленення у вестибюлях, холах, коридорах, ресторанах, кафе та у номерах.

У готелях з високим рівнем комфорту у вестибюлях ство­рюють зимові сади. Для озеленення інтер'єрів застосовують, як правило, такі види рослин:

• декоративно-листяні;

• декоративно-квітучі;

• кучеряві й ампельні;

• сукуленти.

Додавання озеленення до інтер'єру здійснюється як ство­ренням природних (живих, засушених) природних композицій, так і штучних.

Найбільш широко використовуються декоративно-квітучі рослини, ампельні, а також застосовуються епіфітні рослини, тобто рослини (засохлі дерева), що використовуються для кріплення інших рослин, особливо ампельних.

До озеленення варто також віднести і живі квіти, що стоять у вазах. Вони завжди прикрашають інтер'єр, додають затишку, створюють приємну атмосферу і підвищують художню якість декоративного оздоблення. Квіти рекомендують ставити у вітальнях багатокімнатних номерів-люкс і в загальних віталь­нях, холах, на столах адміністраторів і чергових по поверху, на столиках кав'ярні і ресторану. Але скрізь у готелі будуть дореч­но і святково виглядати навіть найскромніші букети або гілоч­ки рослин.

Питання та завдання для самоперевірки

1. Назвіть основні принципи будівництва та архітектури сучасних готелів.

2.  Охарактеризуйте основні блоки приміщень готелів.

3. Які основні принципи оформлення інтер 'єру сучасних готелів?

4.  Опишіть вплив кольору в інтер 'єрі готелів та прийомі колірного рішення.

5. Розкрийте важливість освітлення в сучасному інтер 'єрі в готелі та роль освітлення в інтер 'єрі номера.

6. Охарактеризуйте вплив озеленення готелів на його інтер 'єр.

Сучасні принципи оформлення інтер'єру та екстер'єру готелів

Будівництво та архітектура сучасних готелів

 Основні блоки приміщень готелів

 Блок групи приміщень громадського харчування

 Блок групи приміщень адміністрації

Блок приміщень культурно-масового обслуго­вування

Блок підсобних і господарських приміщень

Інтер'єр і озеленення готелів

 Меблі в інтер'єрі

 Декоративні і меблеві тканини

 Колір в інтер'єрі готелів

 Прийоми колірного вирішення

Освітлення в інтер'єрі

 Роль освітлення в інтер'єрі номера

 Озеленення готелів

Будівництво та архітектура сучасних готелів

Сучасні готелі відрізняються за призначенням, місткістю, поверховістю, типами конструкцій, рівнями комфорту, режи­мами експлуатації (цілорічні, сезонні), місцем розташування (місто, курорт тощо), функціональним призначенням, забезпе­ченістю харчуванням, тривалістю проживання в них, рівнями цін. Усі ці фактори враховуються при проектуванні і вплива­ють на склад приміщень готелю, архітектурно-планувальну структуру будівлі тощо. Основні ознаки, що характеризують готелі, це: місткість, поверховість, призначення і рівень ком­форту.

Останнім часом у зв'язку із значним зростанням туризму та економічних передумов відзначається тенденція до збільшен­ня місткості деяких нових готелів. Будівництво готелів великої місткості викликане в першу чергу економічними міркування­ми. При збільшенні місткості з'являється доцільність застосу­вання більш потужного і сучасного технологічного та інженер­ного обладнання, підвищується відношення робочої площі до загальної, скорочується допоміжна площа, а також площа ко­ридорів, холів, проходів по відношенню до площі, наданої без­посередньо у розпорядження гостей, що призводить до скоро­чення питомих будівельних витрат. Так, наприклад, в готелях однакового комфорту при збільшенні 'їхньої місткості у 3,3 рази (з 132 до 440 місць) будівельні витрати на одне готельне місце знижуються приблизно на 27%, а кількість номерів збільшується із 100 до 400 (тобто в 4 рази), що викликає необхідність збільшення площі кухні лише в 2 рази, а допоміжних приміщень усього на 50%. У великих готелях раціональніше використо­вується праця обслуговуючого персоналу; скорочується в пи­томому відношенні кількість адміністрації, у тому числі високооплачуваної; клієнтам можна надати більший набір послуг при зменшенні витрат готелю на них [15].

Водночас вітчизняні і закордонні фахівці у сфері будівницт­ва та експлуатації готелів відзначають, що збільшення місткості готелів доцільне до певної межі, після якої готелі стають важко керованими. Цією межею, в основному, вважають близько 2000 місць. При великій місткості звичайно переходять на будівниц­тво готельних комплексів.

Сучасний готель великої місткості і високого рівня комфор­ту є складним комплексним організмом, до складу якого вхо­дить значне число приміщень різного функціонального призна­чення: житлові, приміщення прийому й обслуговування, гро­мадського харчування (з розвинутим складом виробничих приміщень і складним технологічним обладнанням), культур­но-масового призначення, побутового обслуговування, адмі­ністративні, розвинутий склад службових, господарських, підсобних, технічних приміщень тощо. До складу сучасних го­телів все частіше включають також приміщення для ділових контактів (конференц-зали або зали багатофункціонального використання), кіноконцертні зали, бальні зали, банківські відділення, басейни, сауни, спортзали, кегельбани, приміщен­ня для організації виставок, підприємства торгівлі, гаражі та інше.

Звичайно різні приміщення готелів групують за функціо­нальними ознаками, що дозволяє організувати між ними чіткі технологічні взаємозв'язки, що відповідають санітарно-гігієнічним і протипожежним вимогам та сприяють зручності експлуатації готелю, а також підвищують комфорт проживан­ня в ньому. Складність організації правильного взаємозв'язку різних приміщень полягає ще й у тому, що проживаючі в готелі не повинні бачити повсякденну роботу складного комплексно­го організму, а повинні лише користуватися результатами цієї роботи.

Сучасний готель покликаний створити комфортабельні умови для проживання гостя і надати йому ряд додаткових по­слуг.

Основні принципи, що беруться до уваги при спорудженні будівель готелів, такі.

1. Будівля (або комплекс будівель) повинні органічно впи­суватися до навколишнього середовища, не порушуючи особ­ливості міського або сільського ландшафту.

2. Необхідно враховувати природно-кліматичні фактори, температуру та вологість повітря, кількість опадів, інсоляцію, швидкість і напрямок вітру тощо.

3. Архітектурне, конструктивне і планувальне вирішення будівлі не повинні бути надмірно дорогими. Планування будівлі повинне забезпечувати економічність її експлуатації.

4. При проектуванні готелю певну роль відіграють рекламні міркування: забезпечення оформлення фасаду, що підкреслює престижність готелю; встановлення рекордів певного напрям­ку (будівництво найвищої будівлі, найбільш екзотичної будівлі тощо); розташування вітрин готельних торгових центрів і т. ін.

5. Планування будівлі повинне забезпечувати раціональну організацію обслуговування і відповідний комфорт проживаю­чим, відповідати функціональним вимогам.

6. Будівля повинна відповідати естетичним, технічним, са­нітарно-гігієнічним, екологічним нормам і рекомендаціям. Вар­то передбачати можливість її реконструкції.

7. Необхідно дотримуватися умови економічності процесу будівництва будинку.

Будівлі готелів призначені для короткочасного проживан­ня людей з метою здійснення різних видів діяльності. Це мо­жуть бути ділові контакти під час відряджень, участь у роботі нарад, конференцій, симпозіумів і ін., туристичні поїздки з ме­тою ознайомлення з природними визначними пам'ятками, істо­ричними та архітектурними пам'ятниками (міста, регіону, краї­ни); поїздки з метою відпочинку, курортного лікування, оздо­ровлення, а також для здійснення спортивних змагань та ін.

Функціональне призначення готелів істотно впливає на їхнє розташування в планувальній структурі міста. Містобудів­ний аналіз розміщення готелів у планувальній структурі вели­ких та найбільших міст дозволяє виділити кілька характерних прийомів їх розташування [91]:

• у центрі міста;

• на територіях, що прилягають до центра;

• у центрі житлових районів і мікрорайонів;

• на межі міста;

• за межами міста.

Готелі, розташовані в центрі міста, є невід'ємним плану­вальним елементом центральних площ міста (готель «Україна» (колишній «Москва») у Києві), розташовуються на централь­них магістральних вулицях. Практика експлуатації готелів по­казує, що найбільш ефективнон їхнє розташування в центрі міста з багатьох причин. Центр, будь-якого міста, як правило, добре пов'язаний у транспортному відношенні з усіма його рай­онами та основними комунікаціями — вокзалами (залізничним, автовокзалом, аеровокзалом). На території історичного центру міста знаходяться в основному архітектурні та історичні пам'ят­ники, що створює комфортні умови для туристів, оскільки об'єкти їхніх інтересів знаходяться в зоні пішохідної досяжності. Розташування готелю в центрі міста — важливий фактор еко­номії часу для багатьох приїжджаючих людей. Тому пріоритет­ною територією для будівництва готелів є саме центральна час­тина міста.

Але вартість землі в цих зонах безупинно зростає й усе складніше виділити ділянку для будівництва. Виникає не­обхідність зносу існуючих будинків, і це істотно збільшує вартість нового будівництва. Утруднені під'їзди, відсутні місця для будівництва стоянок тощо. У зв'язку з цим намічається тен­денція децентралізації мережі міських готелів. Готельні будівлі найчастіше розташовують у зоні, що прилягає до центру. Тут значно більше придатних для будівництва територій, вартість землі нижче, комфортність середовища вища, шумове забруд­нення відносно невелике. Таке розташування найбільш опти­мальне і найбільш поширене. У цьому варіанті трохи погіршуєть­ся транспортна досяжність у порівнянні з центром, але еко­номічні показники ефективності будівництва набагато вищі.

Кращі сучасні готелі являють собою багатофункціональний комплекс, до якого включаються і власне готельний фонд, і зали (виставочні, банкетні, конференц-зали тощо), і численні хар­чові блоки. У силу цього, з огляду на зростаюче громадське зна­чення готелів, останнім часом розвивається тенденція будува­ти нові готелі як композиційні центри житлових районів і мікро­районів. Це зокрема характерно для таких країн, як США, Німеччина, Італія, Швеція, Норвегія, Росія, Україна та ін.

Розташування готелів на «порозі» міста і за його межами має свою специфіку. Такі готелі, як правило, призначені для авто­туристів. Вони, в основному, розташовуються на основних ав­томагістралях міста, у зоні в'їзду до великих міст.

Невід'ємною умовою будівництва таких готелів є створен­ня зручних з'їздів з транспортних артерій і добра видимість готе­лю вже на далеких підступах до нього.

Заміське розташування готелів також породжує певні складності, пов'язані з доступністю до центру міста і роботою окремих блоків готелю, таких, наприклад, як ресторан, перу­карня, що розраховані і на обслуговування міського населен­ня.

Готельні комплекси являють собою складні, найчастіше унікальні споруди. їхнє розміщення в планувальній структурі міста є складним і відповідальним процесом. Вибір ділянки для розташування готельного комплексу визначається багатьма факторами.

Ділянка, що обирається для будівництва готельного комп­лексу, насамперед повинна мати достатню площу території з урахуванням специфіки експлуатації готельного комплексу і його місткості. Бажано, щоб ділянка мала прямокутну форму і не більш ніж із двох сторін була обмежена магістральними ву­лицями. Недоцільне розташування готельних комплексів на ділянках з гострими кутами, що ускладнить процес проектуван­ня і будівництва готелю.

Ділянка повинна мати добру транспортну досяжність, зруч­ний зв'язок з центром міста і вокзалами. Вона повинна також мати вільні території для влаштування під'їздів і стоянок для пасажирських і екскурсійних автобусів, автомашин.

Крім того, для служби постачання численних різноманіт­них груп приміщень готелю (ресторани, торгівля) має бути ство­рений цілий ряд спеціальних допоміжних і складських зон, що вимагають індивідуального під'їзду вантажного транспорту та організації незалежного їхнього завантаження, розвантаження, зберігання товарів.

До ділянок для розташування готелів слід пред'являти й архітектурно-ландшафтні критерії: наявність озеленення, вод­них поверхонь, рельєфу. Бажано, щоб поруч з готелем розта­шовувався парк, сад або сквер.

При проектуванні готелів необхідно правильно викорис­товувати рельєфно-ландшафтне довкілля для досягнення органічного зв'язку зовнішнього і внутрішнього простору. Особливо доцільно розташовувати готелі на терасах, пагорбах. Так, наприклад, найбільший американський готель «Хілтон» розташований на пагорбі й органічно вписаний до його плану­вальної структури. Так само вирішений готель «Кавальєрі» в Римі, при будівництві якого чудово використаний рельєф па­горба Монте-Карло.

У вітчизняній практиці ця тенденція набуває все більшого поширення, особливо в Криму і Західній Україні. Рельєф і при­родне оточення є основними компонентами для досягнення естетичної виразності готелю. Тому необхідно зберігати і підси­лювати ландшафтні особливості ділянок за рахунок закріплен­ня природних домінант — пагорбів, мисів, терас тощо. їх ні в якому разі не можна руйнувати.

Однією з обов'язкових умов будівництва готелю є те, що його ділянка має бути екологічно комфортною. Готель ні в яко­му разі не повинний розташовуватися в екологічно кризових зонах міст. Санітарно-гігієнічні параметри його довкілля (чис­тота повітряного басейну, рівень шуму, аерація, інсоляція) по­винні відповідати нормативним вимогам.

При виборі ділянки варто також враховувати наявність міських інженерних комунікацій (водопровід, каналізація, електрокабель), можливість телефонізації і підключення до існуючих інженерних міських мереж, що значно знижує вартість будівництва готелю.

Функціональна організація будівлі будь-якого готелю на­самперед залежить від його типу і місткості. Місткість готелів визначається числом постійних спальних місць. Диференціа­ція готелів за місткістю в багатьох країнах світу різна. Напри­клад, у Швейцарії та Австрії готелі, що мають менше 100 місць, вважаються малими; 100-200 місць — середніми; більше 200 місць - великими. У США готелі до 100 номерів вважаються малими, до 500 номерів — середніми, понад 500 — великими. Світовий готельний фонд розташований, в основному, у малих і середніх готелях [79].

Для функціональної організації готелю істотне значен­ня має також число входів у будинок. Готелі великої місткості й високого рівня комфорту звичайно мають не менше 3-4 входів.

Готелі малої місткості нерідко обмежуються двома входа­ми (головним і до службово-побутового приміщення), а також вантажно-розвантажувальним майданчиком на господарсько­му подвір'ї.

Основні блоки приміщень готелів

Найголовнішими функціональними приміщеннями розви­нутого готелю є:

• блок приймально-допоміжних приміщень;

• блок приміщень житлової групи;

• блок приміщень харчування;

• блок приміщень адміністрації;

• блок підсобних і господарських приміщень.

Усі перераховані блоки повинні бути взаємозалежні з ура­хуванням специфіки функціонального процесу. У залежності від типу готелю до його структури можуть включатися додат­кові блоки.

Блок приміщень вестибюльної групи є основною сполучу вальною ланкою всіх груп приміщень готелю. Він створює пер­ше враження про готель. У цьому блоці здійснюються: прийом, оформлення і розміщення приїжджаючих, розрахунки з ними, видача різних довідок про готель, зберігання та транспортуван­ня багажу тощо.

Функціональна організація приміщень вестибюльної гру­пи повинна забезпечити раціональне взаємне розташування вертикальних комунікацій і входів для того, щоб рух основного людського потоку був найбільш коротким. Функціональний зв'язок між зонами і приміщеннями вестибюльної групи повин­ний виключити перетинання людських потоків.

У вестибюлі має дотримуватися чітке зонування, що зво­дить до мінімуму перетинання потоків проживаючих, від'їжджа­ючих і приїжджаючих гостей, персоналу, епізодичних відвіду­вачів і шляхів доставки багажу до номерів і до автобусів.

У вестибюлях передбачаються такі основні зони: інтенсив­ного пішохідного руху, екстенсивного пішохідного руху, рек­реаційна і допоміжна.

Зона інтенсивного пішохідного руху включає маршрут транзитного руху до ліфтів і сходів.

Зона екстенсивного пішохідного руху включає пішохідні підходи до допоміжних приміщень гардероба, торговельних кіосків, телефонів-автоматів і групи прийому. Нормативна пло­ща вестибюля з гардеробом приймається 0,74 м2 на 1 місце.

У групі приміщень прийому знаходяться: черговий адміні­стратор, що веде облік зайнятих номерів, попередніх замовлень; каса, де клієнтами проводиться оплата всіх наданих послуг, ав­томатично зареєстрованих на індивідуальних картках; портьє, що веде облік ключів (а по них — присутність клієнтів), видає кореспонденцію, виконує особисті доручення.

Допоміжна зона включає такі приміщення: відділення зв'яз­ку, ощадну касу, транспортне агентство, перукарню, пункти прийому речей до ремонту, хімчистку і пральню, камеру схову.

Рекреаційна зона забезпечує короткочасний відпочинок від'їжджаючих і прибуваючих гостей.

Розташування функціональних зон може бути різним, його характеризують такі основні схеми: фронтальна, поздовжня і концентрична. Слід зазначити, що склад зон та їхня плануваль­на організація залежить від типу готелю.

У чотирьох-п'ятизіркових готелях передбачаються магази­ни і торговельні кіоски. При вестибюлях повинні існувати спеціальні приміщення для сортування багажу, звідки він спе­ціальним ліфтом доставляється на відповідні житлові поверхи та до номерів приїжджаючих і від'їжджаючих. З приміщень сор­тування багажу повинен існувати безпосередній доступ до під'їжджаючих і від'їжджаючих автобусів і автомобілів.

Розташування допоміжних приміщень готелю навколо його основної ланки — вестибюля повинне передбачати можливість швидкого орієнтування прибуваючих, зорового контролю за відвідувачами і виключати можливі (у туристичних готелях) скупчення груп гостей [103].

Велике значення має вибір місця встановлення ліфтів. Ліфти, як правило, компонуються групами по кілька в кожній. Місця розташування цих груп повинні забезпечувати найко-ротші шляхи потрапляння до номерів; у вестибюлі ліфти необ­хідно розташовувати так, щоб їх можна було легко знайти.

Коридори, як і вестибюль, формують першу уяву про го­тель. Ширина коридору розраховується так, щоб у ньому легко могли розійтися дві людини з валізами в руках. Звідси необхід­на ширина однобічного коридора не менше 1,3— 1,4 м, а двос­тороннього — 1,6—2,0 м (якщо двері відкриваються усередину номера). Якщо ж двері відкриваються в коридор, ширина його відповідно збільшується.

Блок приміщень житлової групи є основним у готелях будь-якого типу. Ці приміщення складають більше 50% об'єму будівлі

і являють собою житлові кімнати — номери, а також безпосе­редньо пов'язані з ними допоміжні і службові приміщення.

Готельний номер містить у собі майже всі елементи житла людини (крім кухні), тут повинне бути місце для відпочинку і сну, роботи, прийому гостей. У ньому є передпокій, шафа для одягу, санвузол.

Номери розташовуються на житлових поверхах, де знахо­дяться також приміщення для чергового персоналу, що їх об­слуговує, загальної горизонтальної комунікації, вітальні, ліфтові або сходово-ліфтові холи. Основні вертикальні комуні­кації (сходи і ліфти) часто поєднують у єдиний сходово-ліфто­вий вузол, розташування якого залежить багато в чому від фор­ми плану житлових поверхів.

Як показує аналіз практики проектування і будівництва готелів, житлову частину проектують із прямокутною, компак­тною, атриумною та ускладненою формою плану. Готелі з пря­мокутною та ускладненою формою плану поширені більше, ніж з компактною й атриумною. На вибір форми плану впливають: містобудівні особливості ділянки будівництва, її розмір і фор­ма, санітарно-гігієнічні і протипожежні вимоги, техніко-економічні міркування, а також творчий задум архітектора.

Прямокутна форма плану застосовується в будівлях готелів різної поверховості і довжини. На основі прямокутних планів звичайно створюють лаконічні об'єми будинків у формі пара­лелепіпеда.

Компактна форма плану (близька до кола, еліпса, квадра­та, трикутника) більше властива багатоповерховим готелям баштового типу. Вузол вертикальних комунікацій при такому плануванні часто розташовується у центральній частині будівлі. Загальні поверхові коридори не розтягнуті; відстані від верти­кальних комунікацій до входів до усіх номерів відносно неве­ликі. Готелі з компактною формою плану доцільні на невели­ких ділянках, що звільняються при реконструкції міст; у райо­нах, які багаті на зелені насадження, при максимальному збереженні цих насаджень; у складних ґрунтових умовах (на гірських схилах, скельних грунтах тощо).

Ускладнена форма плану житлової частини має багато ва­ріантів: «трилисники», «хрестовини»; різні криволінійні фор­ми.

Зміна напрямку загальних горизонтальних комунікацій дозволяє уникнути враження монотонності коридора, що ви­никає в протяжних будівлях із прямокутною формою плану. Однак при складних формах плану, що згинаються, не всі но­мери знаходяться в однакових умовах. Наприклад, у номерах, розташованих у внутрішніх кутах будівлі, погіршуються умови освітлення та інсоляції (можливе затінення номерів, особливо розташованих у нижніх поверхах), у ряді випадків не виключе­не «проглядання» номера з вікон інших приміщень.

Атриумна форма плану (із внутрішнім подвір'ям, забудо­ваним по периметру) дозволяє розташувати на поверсі велику кількість номерів. Найчастіше у внутрішнє замкнуте подвір'я повертають загальні галереї або обслуговуючі приміщення. Іноді до внутрішнього двору повернені номери. При орієнтації номерів до внутрішнього подвір'я готелю вони позбавляються видових якостей, погіршується ізоляція номерів від вікон, роз­ташованих навпроти приміщень.

В усіх планувальних вирішеннях основним структурним елементом житлового поверху є номер. На основі аналізу прак­тики проектування і будівництва готелів усе розмаїття номерів можна звести до таких основних типів:

• однокімнатні номери на 1 чол.;

• однокімнатні номери на 2 чол.;

• однокімнатні номери на 3-4 чол.;

•  номери з підвищеним комфортом з 2-х кімнат і більше (люкси й апартаменти).

Найбільше поширення у світовій практиці одержали одно­кімнатні номери на одного і двох чол. Відповідно до міжнарод­них стандартів у готелях категорії одна зірка таких номерів має бути 60%, дві зірки — 80%, три і більше зірок — 100%.

Вважається доцільним, що «люкси» і апартаменти мають складати 5-8% номерів [30].

Сучасні номери, як правило, складаються з житлової кімна­ти (або кімнат), передпокою, санітарного вузла. З загальної площі однокімнатного номера житлова в основному займає більше 70%, передня 12-15%, санвузол - 13-22% [30].

Блок групи приміщень громадського харчування

Функціональна організація цієї групи приміщень вирі­шується з урахуванням категорійності готелю. В однозіркових готелях харчування гостей не передбачається. У двох-тризіркових повинні бути ресторани або кафе. У 4 і 5-зіркових — ресто­рани, банкетні зали, бари, а в 5-зіркових і нічні клуби.

Нічні клуби розраховані на показ видовищних програм і будуються звичайно за типом вар'єте з можливістю розташуван­ня посадкових місць у вигляді амфітеатру, з танцювальним май­данчиком, гримерними, приміщеннями реквізиту, світлотехн­іки тощо. Ресторан готелю включає до числа своїх посадкових місць банкетні зали, що організовуються в ресторанній групі приміщень, однак число місць у банкетних залах нормується не більше 20% загальної місткості ресторану.

Тенденція розглядати ресторанну групу приміщень у курор­тних і туристичних готелях як одне з місць можливого прове­дення дозвілля, обумовила появу в складі цієї групи таких но­вих типів ресторанів, як ресторани національної кухні, грилі-ресторани, вар'єте, винні і пивні погребки, танц-бари, бари-дискотеки та ін. Такі підприємства харчування одержали найменування підприємств «розважального» харчування. Тен­денція до їхнього розвитку в туристських і курортних готелях у даний час є досить перспективною.

Обідні зали в їдальнях і ресторанах варто проектувати місткістю не більше 250 місць, оскільки при більшій місткості створюється дискомфортна обстановка (шум, занадто жвавий рух відвідувачів).

Кількість посадкових місць у буфетах визначається з роз­рахунку не менш 10% місткості готелю. Раціонально їх розта­шовувати з добрим вертикальним або іншим зв'язком із бло­ком групи харчування.

Весь обслуговуючий групу харчування персонал повинен мати окремий вхід у готель зі своїм вестибюлем, роздягальня­ми, душовими, санвузлами, кімнатами відпочинку й адмініст­ративно-господарськими приміщеннями.

Блок групи приміщень адміністрації

Розташовується звичайно на першому або другому поверсі готелю. Приміщення адміністрації повинне мати зручний зв'я­зок із блоками приймально-допоміжних приміщень, житлови­ми, харчування. До складу групи приміщень адміністрації вхо­дять кабінети директора і його заступників, головного інженеpa, керуючого справами, кімнати відділу кадрів, планового відділу, відділу постачання, бухгалтерії, архіву тощо.

Всі адміністративні приміщення поєднуються в групи за функціональними ознаками:

•  приміщення дирекції (кабінети директора, заступника директора, приймальня);

•  приміщення інженерно-технічного персоналу (кабінет головного інженера і конторських приміщень інженерно-тех­нічного персоналу);

• приміщення планово-економічного відділу (кабінет го­ловного економіста і конторських приміщень);

• приміщення бухгалтерії і каси (кабінет головного бухгал­тера, конторські приміщення бухгалтерії, приміщення каси, прийомне приміщення перед касою);

•  приміщення відділу кадрів (кімнати начальника відділу та інспекторів).

У готелях на 50—400 чоловік площа адміністративного блоку обчислюється з розрахунку 0,12—0,18 м2 на одне ліжко-місце. Для більших готелів також установлені відповідні нормативи.

Блок приміщень культурно-масового обслуговування

Передбачається в основному в туристичних і курортних готелях. У готелях загального типу ця група приміщень відсут­ня. Блок цієї групи приміщень складається з оглядової зали, фойє, танцювального залу, бібліотеки, більярдної у вітальнях. У курортних готелях можуть передбачатися відкриті і закриті плавальні басейни, фінські лазні, зимові спортивні зали.

У готелях з високим рівнем комфорту передбачається також блок ділових, культурних та спортивно-рекреаційних при­міщень, куди входять: універсальний зал для проведення конг­ресів, культурних заходів тощо; приміщення для секційних засі­дань, переговорів; експозиційний зал (салон) для організації ви­ставок, демонстрації творів мистецтва, призначених для продажу; сауна з баром і залом спортивних тренажерів; масажний зал; зал ігрових автоматів; кімната (зал) для настільного тенісу тощо.

Блок підсобних і господарських приміщень

Блок підсобних і господарських приміщень існує в готелях будь-якого типу. Це приміщення обслуговуючого персоналу, різні побутові майстерні, склади, білизняні брудної і чистої білизни тощо. У невеликих готелях (до 300 чол.) для них визна­чений норматив площі 0,33—0,39 м2 на одне ліжко-місце. Уста­новлена також норма на шафи (білизняні) у господарських кімнатах невеликих готелів: 0,06—0,04 м2 на одне ліжко-місце; на гардеробні шафи персоналу: 0,07—0,05 м2 на одну людину.

Одним з найважливіших господарських приміщень готелю є центральні білизняні чистої і брудної білизни. Вони повинні бути самостійними, ізольованими одне від одного приміщен­нями. Центральна білизняна чистої білизни пов'язується ван­тажним ліфтом з поверховими білизняними. При ній передба­чається місце для лагодження і прасування білизни. Централь­на білизняна для брудної білизни пов'язується з поверховими білизнопроводом. Іноді приміщення для зберігання викорис­таної білизни влаштовують у підвалі. Розміри білизняних кімнат визначаються будівельними нормами.

Велика увага приділяється розташуванню та обладнанню технічних приміщень і установок. У великих багатоповерхових готелях для облаштування машинних і різних санітарно-техні­чних відділень виділяється цілий технічний поверх. Тут розта­шовуються бойлерні, приміщення для кондиціонування по­вітря, вентиляційні камери, приміщення для лічильників, аку­муляторна, трансформаторні, а також ремонтні майстерні для енергетичної, санітарно-технічної, слюсарної, столярної та інших груп

.

Інтер'єр і озеленення готелів

Специфіка готелів полягає в розмаїтті функцій цих об'єктів. Це одночасно і житлові, і громадські будівлі, що визначає особ­ливості формування їх інтер'єрів.

Інтер'єр готелів — це організація внутрішнього простору будівлі, що являє собою зорово обмежене, штучно створене се­редовище, яке забезпечує нормальні умови життєдіяльності людини. Це складне, багатопланове явище, яке здатне справ­ляти величезний естетичний психофізіологічний вплив на лю­дину.

Сприятливі умови життєдіяльності людини в готелях забез­печуються завдяки створенню комфорту як у самому готелі, так і на території, що прилягає до нього. Загальний комфорт внутрішнього простору готелів є інтегральним поняттям. Воно включає екологічний, функціональний і естетичний комфорт середовища будь-якого приміщення готелю.

Екологічний комфорт створюється оптимальним для організму людини поєднанням температури, вологості, швид­кості руху повітря і впливу променистого тепла. Наприклад, у стані спокою або при виконанні легкої'фізичної роботи темпе­ратура взимку не повинна перевищувати 18—22, а влітку 23-25°С; швидкість руху повітря взимку повинна складати 0,15, а влітку 0,2-0,4 м/с; відносна вологість - 40-60% [86].

Важливим компонентом мікроклімату будь-якого при­міщення є інсоляція (опромінення приміщень сонячними про­менями і природне освітлення). Тривалість інсоляції для бага­тьох приміщень готелів відповідно до санітарних норм і правил повинна складати не менше трьох годин на день. У приміщен­нях готелів, де люди проводять велику частину доби, повинне бути завжди чисте і свіже повітря і нормальний шумовий ре­жим.

Функціональний комфорт визначає зручність експлуатації будь-якого приміщення. Він забезпечує захист від довкілля, безпеку і здійснення усіх функціональних процесів життєдіяль­ності людини: сну, харчування, відпочинку, особистої гігієни, розважання, ділових контактів тощо. Поділ усіх процесів жит­тєдіяльності людини в приміщеннях здійснюється прийомами функціонального зонування як загального простору готелю з виділенням функціональних блоків, так і мікрозонуванням.

Мікрозонування здійснюється також за допомогою раціо­нального вибору обладнання і його оптимального розташуван­ня в будь-якому інтер'єрі.

Естетичний комфорт визначає позитивний емоційний настрій людини. Це забезпечується завдяки засобам і прийо­мам, за допомогою яких досягається об' єднання всіх елементів інтер'єру у єдине для сприйняття ціле. Естетичний комфорт інтер'єру залежить, у першу чергу, від гармонійності предмет­но-просторового оточення, від того, наскільки досягнута цілісність і погодженість його елементів.

Естетична організація середовища, або досягнення краси інтер'єру, включає безліч різноманітних завдань. Головні з них - це композиція простору, колірне вирішення та обробка поверхонь, господарська (дизайнерська) форма облаштування і меблів, вирішення декоративних деталей, освітлення, озеленен­ня та ін.

Таким чином, інтер'єр будь-якого приміщення готелю по­винний володіти екологічним, функціональним та естетичним комфортом.

Екологічний комфорт в інтер'єрах створюється, в основ­ному, завдяки системам інженерного забезпечення готелів: вен­тиляції, кондиціонування повітря, централізованого пиловида-лення, опалення тощо.

Функціональний комфорт в основному забезпечується оп­тимальним набором меблів і обладнання. Меблі є одним з ак­тивних компонентів у формуванні інтер'єрів багатьох при­міщень готелів.

Меблів інтер'єрі

Специфіка готельного господарства, багатофункціо-нальність приміщень, що знаходяться в одній будівлі, обумо­вили диференціацію меблів за призначенням: побутова (для відпочинку, сну, роботи за столом, прийому їжі, зберігання одя­гу); конторська (або офісна); ресторанна і спеціальна (облад­нання бару, перукарні, довідкових, місць чергових тощо) [88].

Сучасні меблі за характером конструктивної структури підрозділяються на стаціонарні, комбіновані багатофункціо­нальні (коли один предмет виконує дві і більше функцій) і таку, що трансформується (у тому числі секційну).

Вимоги до меблів встановлюються відповідно до комфорт­ності готелів і їхнього призначення. Комфортність готелів ви­значає якість і кількість меблевих виробів, а функціональне при­значення готелів — номенклатуру меблів.

При розміщенні меблів обов'язково враховуються норми розривів і проходів між предметами меблів.

Характер планувальної організації меблів залежить також від типу функціонального блоку готелю, в якому вона розмі­щається.

Набір меблевих виробів, призначених для вестибюльної групи, може бути таким:

Таблиця 2 Номенклатура меблевих виробів, що рекомендується для приміщень вестибюльноїгрупи.

 

Найменування

зони

Склад зони

Функція зони

Меблі та

обладнання

1

2

3

4

Зона

інтенсивного та

екстенсивного

пішохідного

руху

Вхід для

відвідувачів

Спеціальний вхід

Розподіл

людських

потоків і багажу.

Доставка і

зберігання

багажу

Стелажі

Зона прийому

Приміщення

гардероба

Робоче місце

портье

Тимчасове

зберігання одягу.

Оформлення,

реєстрація,

розрахунок

Видача ключів.

Надання послуг

Бар'єр

гардеробний

Стіл робочий

Стійка-блок

Крісло робоче

Тумба для

картотеки

Шафа для

сейфа

Стіл-приставка

Стенд для

ключів

Стенд для

інформації

Бар'єр-блок

«банк-каса»

Торговельна

зона

Кіоски

періодичної

преси,

сувенірний,

тютюновий,

парфумерний,

аптечний.

Відділення зв'язку

Продаж товарів.

Поштові операції

Прилавок

Вітринна шафа

Бар'єр-блок

Робоче крісло

Тумба для

документів

Шафа для

сейфа

Рекреаційна

зона

Місця

відпочинку

Відпочинок,

очікування

Диван

Крісло

Банкетка

Журнальний

столик

Підставка для

квітів

 

Композиційні прийоми розміщення меблів у приміщеннях цієї групи залежать від розмірів і об'ємно-планувального вирішення приміщення, функціональних зв'язків технологічного процесу.

Найбільша увага у всіх типах готелів приділяється меблю­ванню приміщень блоку житлової групи. Меблювання цих при­міщень має вирішувати основне завдання: створити максимум зручностей при мінімальній площі.

У приміщенні житлових поверхів використовуються спе­ціальні готельні меблі: вбудована, що трансформується, збло­кована, навісна. У результаті такого меблювання зменшується площа, займана меблями, і кількість предметів, полегшується прибирання приміщень та їх естетичне сприйняття.

Меблювання номерів залежить від площі номера і комфор­тності готелю. Житлова площа однокімнатного одномісного номера складає 9—18 м2, однокімнатного двомісного — 12—25 м2,   залежно від категорії готелю [84].

Прийоми розміщення меблів залежать від розмірів і кон­фігурації номера і його житлової площі, розташування вікон­них і дверних прорізів. Найбільшою складністю відрізняється меблювання однокімнатного номера, тому що поєднує функції сну, роботи, відпочинку і зберігання речей. В усіх сучасних но­мерах функції зберігання речей частково виносяться у перед­покій, що обладнується вбудованою шафою і вішалкою.

Розташування предметів меблювання житлового при­міщення номера визначається їхніми функціями. Наприклад, робочий стіл повинен знаходитися біля вікна (паралельно йому або торцем до нього); зона відпочинку (крісло і журнальний сто­лик) — у полі зору від дверей; підставка для валіз — ближче до дверей або у блоці з робочим столом.

Розміри функціональних зон номера визначаються з ура­хуванням розривів між меблевими виробами однієї зони. Розмір робочої зони в поперечному напрямку складається із ширини столу (60 см), розриву від столу до стільця (10 см) і ширини стільця (45 см), що складає 115 см. Загальний розмір зони відпо­чинку з одним кріслом дорівнює 150 см (ширина журнального столика — 60 см, відстань від столика до крісла — 30 см, ширина крісла —60 см).

Загальний розмір зони сну (135 см) складається з таких па­раметрів: ширини ліжка - 90 см (85 см — ліжко плюс 5 см - роз­рив від стіни), розриву 5 см між приліжковою тумбочкою і ліжком, ширини тумбочки 40 см.

Особливою комфортністю відрізняються номери типу «дубль», обладнані ліжком, комбінованим столом, стільцем, журнальним столиком, кріслом і підставкою для валізи, диваном-ліжком. Диван-ліжко служить додатковим спальним місцем і має тумбочку для постільної білизни.

Меблювання 3—4-місних однокімнатних номерів готелів ускладнює функціональне зонування меблів. Для максималь­ного розкриття внутрішнього простору житлової кімнати реко­мендується використовувати двох'ярусні ліжка, особливо в мо­лодіжних готелях.

Двокімнатні номери складаються зі спальні і вітальні, що відокремлюються одна від одної перегородками, що складають­ся і розсуваються, відкритими або заскленими дверними про­різами. Раціональне меблювання спальні визначається острів­ним розміщенням ліжок, пристінної шафи; у вітальні розміщен­ням меблів для відпочинку повинні забезпечуватися зручність користування телевізором, а меблі для роботи можуть включа­ти навісний підвіконний робочий стіл, що є одночасно підстав­кою для телевізора.

Житлова частина трикімнатних номерів складається зі спальні, вітальні і кабінету. Меблювання такого номера вирішуєть­ся за аналогією з двокімнатним, але тут зона роботи виноситься в кабінет. Кабінет доповнюється ще книжковою шафою або поли­цями і зоною відпочинку. У вітальні розташовується обідній стіл зі стільцями. При спальні може знаходитися гардеробна, а в пе­редпокої —підставка для багажу. Трикімнатні номери можуть роз­ташовуватися вдвохрівнях: на першому рівні вітальня, передпокій, санвузол, кухня-ніша, а на другому — спальня, кабінет, санвузол. Іноді кабінет розташовують на першому рівні.

Номери-апартаменти, що мають до 8 кімнат, бувають різни­ми і можуть бути скомпоновані з декількох номерів, що у цьому випадку з'єднуються між собою дверима і називаються номе-рами-«комплексами». Вони можуть бути обладнані для прове­дення нарад, зборів, для чого між номерами встановлюються розсувні перегородки і використовуються меблі, що трансфор­муються (наприклад ліжко-шафа).

Передпокої у всіх типах номерів в основному не великі за площею (шириною не менше 105 см) і обладнані вбудованою (пристінною) шафою, вішалкою і дзеркалом.

У багатокімнатних номерах передпокій відокремлюється від житлової кімнати дверима, а в однокімнатних і простим прорізом.

У передпокої, що не має вбудованої шафи, встановлюєть­ся вішалка з полицею для капелюхів і підставкою для взуття, вішається дзеркало, виділяється місце для платтяної щітки.

Меблі в готелях категорії 3, 4 і 5 зірок звичайно обробля­ються фанерованим деревом дорогих твердих порід, застосову­ються міцні покриття, полірування і лакування; для меблів 1-та 2-зіркових класу — фарбування і лакування.

Велика увага в готелях (особливо 4 і 5-зіркових) при­діляється досягненню естетичного комфорту. Він створюєть­ся завдяки художньо-просторовій організації процесу життє­діяльності людини за допомогою цілого ряду засобів. Першо­чергова задача — проектування композиції простору. Це означає таку побудову інтер'єру приміщення, при якій окремі елементи сприймаються у певній системі (стильовій єдності). На сьогодні найбільш поширені три прийоми художньо-про­сторової організації інтер'єрів готелів — стиль «ретро», сучас­ний і змішаний.

Інтер'єр у стилі «ретро» створюється стереотипними еле­ментами минулих століть (ампір, бароко, рококо тощо).

Сучасний інтер'єр в організації простору відбиває строгість, простоту, логічність і лаконічність форм, їхню функціональну виправданість.

Інтер'єр, вирішений у змішаному стилі, містить елементи двох попередніх прийомів композиції простору.

Декоративні і меблеві тканини

Велике декоративне значення в інтер'єрі готелів мають за­віси, гобелени, килими, оббивка меблів. Вони багато в чому визначають колірне вирішення та емоційне фарбування при­міщень.

Одним з істотних елементів інтер'єру є завіси. Вони вико­нують практичні функції й одночасно впливають на компози­цію та колорит інтер'єру. Практичні функції завіс полягають у регулюванні природного освітлення, тепла та інсоляції, погли­нанні шуму.

Застосовуються два види завіс: прозорі і щільні. Перші роз­сіюють і пом'якшують денне світло. Розсіяне світло створює комфортні умови для зору. Для прозорих завіс застосовують сітчасті тканини, при сильному освітленні — тонкі тканини. Матеріал для прозорих завіс може бути білим або ледь пофар­бованим, гладким або мати малопомітні візерунки. Вибір кольо­ру залежить від колірного вирішення інтер'єру.Щільні завіси ізолюють приміщення від різних зовнішніх впливів. Колір щільних завіс, їхня фактура і малюнок, як пра­вило, підбираються з урахуванням усієї композиції інтер'єру, а також розмірів приміщення і завіс.

Завіси можуть бути короткі і довгі. Нижній край коротких завіс повинен торкатися підвіконня; довгі завіси не повинні доходити до підлоги на 5см. Ширина завіс повинна складати при тканинах середньої щільності і тонких від 1,5 до 2 ширини фронту карнизу або вікна.

Завіси бувають розсувні і підйомні. Найбільш поширені роз­сувні завіси, що розташовуються з однієї або двох сторін вікна.

Залежно від декоративних якостей тканини поділяють на дві групи: «пасивні» і «активні». Малюнок і колір перших но­сить фоновий характер. До активних, тобто більш яскравих ко­льорових тканин, належать переважно набивні. На відміну від тканинних завіс, де малюнок безпосередньо пов'язаний зі структурою матерії, набивний малюнок ніби накладається на тканину.

Малюнок тканин для готелів може бути геометричний і ху­дожній. Але характер малюнка повинний відповідати загально­му характерові інтер'єру, краще вибирати лаконічний з неве­ликою кількістю колірних відносин.

Фактура завіс повинна бути легша і простіша від фактури меблевої тканини, що у свою чергу повинна бути контрастною до фактури килима.

Для меблів найбільш застосовні фактурні й гладкі однотонні за кольором тканини, без малюнків і орнаментів. Оббиті таки­ми матеріалами меблі найбільш органічно входять до інтер'є­ру, відповідаючи загальному оформленню.

Килими служать м'яким і теплим покриттям підлоги. Для одного ліжка розмір килима має становити не менше 60х 140 см; для двох ліжок, що розташовані під кутом, — не менше 80x240 см; килим у торці спарених ліжок має бути не меншим 60x200 см. Рекомендуються петлясті і ворсові килими, однотонні або з малюнком.

Поряд з функціональними вимогами до декоративних і об­бивних тканин, що багато в чому визначають колірне вирішен­ня та емоційне звучання приміщень, висувається ряд вимог і до художніх засобів оформлення інтер'єру.

Перша вимога, яку необхідно виконувати в будь-яких ви­падках, — це комплексний вибір малюнку кольору завіс, ки­лимів і оббивки меблів, застосовуваних в одному приміщенні. З усіх можливих варіантів можна для приклада рекомендувати наступний прийом комплектації тканин.

Завіси — з тканини з великим малюнком, килим — із дрібним. Оббивка меблів гладка різних кольорів. Частина меблів вирішується у колориті завіс, інша - у колориті килима і т.п.

Високі декоративні властивості, економічність, масовість, транспортабельність, звуко- та теплоізоляційні властивості тка­нин роблять їх одним із найбільш широкодоступних елементів оформлення інтер'єру готелів.

Колір в інтер'єрі готелів

Одним з найважливіших елементів інтер'єру є колірне ви­рішення приміщень — розфарбування стін, підлог, обробка їх різними матеріалами (пластик, кераміка, гіпсокартон тощо). Колірне вирішення інтер'єру створюється з використанням принципів контрасту і нюансу. У практиці використовуються обидва прийоми.

Колір є активним засобом архітектури інтер'єру. Поєднан­ня яскравості і кольору формують пластику інтер'єру, а також його просторову композицію.

Колірне вирішення визначається багатьма факторами, се­ред яких основними, що впливають на вибір кольору інтер'єрів готелів, є природні умови, орієнтація, архітектура будинку і приміщення, призначення приміщень.

Звичайно, врахувати вплив усіх цих факторів на колірне вирішення інтер'єру неможливо. Однак деякі характерні риси готелів дозволяють визначити основні вимоги до колірного ви­рішення їх інтер'єру. Так, наприклад, номери характеризують­ся невеликими розмірами і великою насиченістю меблями та устаткуванням. У плані номери можуть бути квадратними і по­довженими. Для них необхідно вибирати таку кольорову гаму, при якій вони справляли б враження просторих.

Особливістю приміщень вестибюльної групи є єдність внут­рішнього простору. Таким чином, колір може бути використа­ний як засіб композиційного об'єднання простору групи при­міщень. Водночас цей єдиний простір повинний бути розчленований кольором на окремі функціонально відособлені зони і приміщення.

Залежно від архітектурного задуму інтер'єру колір має підкреслити, виявити одні елементи, а інші, навпаки, замаску­вати, полегшити зорово або підсилити ту чи іншу деталь кон­струкції приміщення, видозмінити пропорції окремих деталей або приміщень.

Приміщення готелів розрізняються за терміном перебуван­ня в них і за призначенням.

До категорії приміщень, призначених для тривалого пере­бування гостей, відносяться номери; для короткочасного — при­міщення вестибюльної групи і групи зв'язку. За призначенням приміщення поділяються на такі групи: приймальні приміщен­ня — вестибюль, операційний хол, бюро оформлення; при­міщення для відпочинку — холи; прохідні приміщення — схо­ди, ліфтові холи, коридори; житлові приміщення - номери. Кожній групі приміщень необхідно дати чітку колірну характе­ристику, що відповідає їхньому призначенню.

Важливе значення має колір як засіб орієнтування гостей. З цією метою різним приміщенням і навіть поверхам варто на­давати різного кольору. Так, зовсім не схожі один на одного майданчики поверхів легко запам'ятовуватимуться. Викорис­тання кольору як засобу орієнтування гостей особливо необхі­дне у великих готелях, у яких можна легко порушити експлуа­таційний режим, внести неспокій і безладдя. Кольором можна виділити місце чергового адміністратора, ліфти і сходи; різну колірну характеристику можуть мати коридори і холи різних типових поверхів.

Колірне вирішення інтер'єру готелів необхідно вибирати з урахуванням гігієнічних вимог. Пофарбовані у світлі тони при­міщення легше утримувати в чистоті, а горизонтальні поверхні меблів повинні бути темними, що дозволяє легко помітити на них пил. Оббивка меблів і декоративні тканини повинні ви­ключати сірі і бурі кольори, що роблять враження недостатньої свіжості.

Не можна з повною достовірністю визначити ті поєднання кольору, що викликають у людини саме ті відчуття і створюють той настрій, що відповідав би вимогам до колірного вирішення готелів. Однак, використовуючи дані досліджень кольорів, можна оцінити колірне вирішення інтер'єру за такими характерис­тиками. Колір:

• діє збудливо, заспокійливо або пригнічуючи;

• сприймається холодним або теплим, світлим або темним;

• створює враження стисненого або вільного, єдиного або розчленованого об'єму;

• викликає відчуття важкості або легкості деталей архітектури. Критеріями оцінки колірного вирішення інтер'єру готелів з цих позицій є різні властивості кольору і характер його впли­ву на людину. Відомо, що червоні, жовтогарячі, жовті кольори створюють відчуття тепла; блакитний і фіолетовий — холоду. Світлі кольори більш веселі, темні більш сумні. Теплі кольори збуджують, холодні заспокоюють. За ступенем збудливого впли­ву на людей кольори розташовуються в тому ж порядку, у яко­му вони розташовані в спектрі, — інтенсивність зорової чутли­вості змінюється залежно від частоти хвилі. Спостерігається перехід стану людини від спокою при фіолетовому кольорі до збудження при червоному. Зелений, що знаходиться в середині спектра, — колір фізичної рівноваги. У загальному вигляді дані про психологічний вплив кольору зводяться до такого: черво­ний колір має стимулюючий вплив і викликає підвищені емоційні реакції, блакитний - холодний колір, діє заспокійли­во; зелений - освіжаючий колір, заспокоює, зменшує занадто яскраве сонячне освітлення, бурий колір заспокоює, але вик­ликає депресію, коли він вживається один. Його треба вживати з жовтим або жовтогарячим; жовтогарячий колір викликає радість; фіолетовий — сум; чорний, якщо він вживається один, гнітить; білий — холодний колір.

Для раціонального колірного вирішення інтер'єру готелю необхідно для кожного приміщення обирати колірну гаму з ура­хуванням її психологічного впливу на людину:

1) При вирішенні просторової композиції інтер'єру велике значення мають явища виступання та відступання кольорів.

Виступання або відступання кольору залежить від його тону. Теплі кольори (особливо червоний) виступають уперед, а холодні (особливо синій) відступають назад. Це явище досить сильно залежить і від освітленості кольору. Світлі кольори є виступаючими, темні — відступаючими.

Таким чином, явище виступу-відступу кольорів має важ­ливе значення як засіб зорової зміни пропорцій і розмірів при­міщень.

2) Об'єднуюча і розчленовуюча властивість кольорів. Ве­лике практичне використання в оформленні номерів має об'єд­нуюча властивість кольору, суть якої в тому, що для зорового об'єднання декількох плям на площині остання має бути по­фарбована в той самий колір, у який пофарбовані плями, або у більш насичений і темний. Якщо, наприклад, стіну, біля якої стоять меблі або висить дзеркало, бра та ін., пофарбувати, ска­жімо, у жовтогарячий колір, то вона стане композиційним цен­тром, і всі предмети зорово об'єднаються з нею. Інтер'єр номе­ра стане більш організованим і лаконічнішим.

При фарбуванні предметів у різні кольори виникає ілюзія їхньо­го розчленування, особливо при фарбуванні у кольори, що сильно відрізняються один від одного за інтенсивністю світла. Менше вра­ження розчленовування може бути при фарбуванні у кольори, що є різними за тоном і насиченістю. Розчленовуючу властивість кольо­ру можна використовувати при фарбуванні довгих коридорів го­телів. Окремі ділянки коридорів, пофарбованіурізні кольори, ство­рюють відчуття укороченості довжини коридору.

3)  На сприйняття кольору предмета впливає яскравість фону. Якщо яскравість предмета нижча від яскравості фону, то його колір здається бляклим і тому сприймається погано. Співвідношення яскравості фону і предмету необхідно врахо­вувати при фарбуванні стін і підлоги та виборі кольору пред­метів оздоблення. Останні повинні бути яскравішими, ніж підлога і стіни; виділяючись на загальному фоні, вони підси­люватимуть декоративність інтер 'єру.

4) При вирішенні багатьох завдань інтер'єру готелів має зна­чення здатність кольору ілюзорно змінювати дійсні розміри предмета. Ця властивість кольору дозволяє коректувати розмі­ри приміщень і устаткування. Особливо це варто враховувати при фарбуванні коридорів, оскільки при вертикальному чле­нуванні стін або поперечному членуванні підлоги коридор може здаватися ширшим і коротшим. І, навпаки, неправильним роз­фарбуванням можна посилити й без того неприємне враження від довгого коридору, як, наприклад, розчленовуванням коль­ором стін і підлоги поздовжніми смугами. Так само можна створити враження різної висоти приміщення — горизонтальним членуванням стін кольором, зорово зменшити висоту при­міщення і, навпаки, вертикальним членуванням стін збільши­ти його висоту.

5) У сприйнятті інтер 'єру велике значення має розташуван­ня колірних плям відповідно до поняття «важкі» і «легкі» ко­льори. Психологи шляхом експериментальних досліджень вста­новили, що важкість кольору залежить головним чином від інтенсивності його світла: чим темніший колір, тим він більш важкий. Це правило стосується усіх кольорів: і ахроматичних, і хроматичних, і кольорів того самого тону, й різних колірних тонів. Важкість кольору залежить також і від його насиченості; з кольорів того самого колірного тону та однакової світлової інтен­сивності більш насичені здаються більш легкими.

Нарешті, важкість кольору певною мірою залежить і від фактури матеріалу: колір матеріалу з грубою фактурою за інших рівних умов більш важкий, ніж колір матеріалу з гладкою по­верхнею.

У готелях використовується великий асортимент оздоблю­вальних матеріалів, різних за кольором і фактурою їхньої по­верхні. Тому при вирішенні інтер'єру варто вибирати матеріа­ли з урахуванням « важкості» і «легкості» їхнього кольору.

Враження від інтер'єру складається не лише від окремих кольорів, але також і від їхніх поєднань. Різні поєднання ко­льорів по-різному впливають на спостерігача: одні сприймають­ся легко, інші викликають почуття напруження і важкості.

Розрізняють три групи поєднань залежно від розміру інтер­валу між кольорами в колірному колі: малі і великі інтервали в більшості випадків є легкими, а середні — важкими поєднання­ми.

При виборі колірної гами інтер'єру готелів варто орієнту­ватися на використання легких поєднань.

На сприйняття кольору великий вплив справляє інший колір, який спостерігач бачить одночасно з даним кольором або на який він дивився безпосередньо перед цим. У певних по­єднаннях виникають явища одночасних і послідовного кольо­рових контрастів.

Одночасним кольоровим контрастом називається зміна ко­лірного тону або насиченості кольору під дією сусідніх хроматичних кольорів. Якщо колір оточений хроматичним фоном, то він змінюється у бік кольору додаткового до кольору фону. Будь-який колір, знаходячись на фоні свого додаткового кольору, виг­рає в насиченості; знаходячись же на фоні однакового з ним ко­льору, але більшої насиченості - втрачає в насиченості.

Одночасний кольоровий контраст використовується для приглушення одних елементів інтер'єру або, навпаки, для по­силення декоративного звучання інших елементів.

Суть явища послідовного кольорового контрасту зводить­ся до того, що якщо протягом деякого часу затримати погляд на якому-небудь кольоровому предметі, а потім відвести убік, то створюється враження, що очі бачать цей самий предмет, але пофарбований у менш інтенсивний додатковий колір. Те ж саме відбудеться, якщо з пофарбованого, скажемо, у червоний колір приміщення перейти до приміщення, що пофарбоване у білий або сірий колір; колір останнього здаватиметься ледь зеленува­тим. Якщо ж приміщення буде пофарбоване в зелений колір, то його пофарбування буде здаватися ще більш насиченим.

При виборі фарб для готелів, де гостеві доводиться прохо­дити ряд приміщень, послідовний колірний контраст можна ви­користовувати для посилення декоративності інтер'єру.

Кольоровість освітлення залежить від спектрального скла­ду випромінювання джерел світла. Якщо він відрізняється від спектрального складу денного світла, то навіть за високої осві­тленості відбувається «перекручування кольору». Тому при про­ектуванні інтер'єру необхідно знати кольорові характеристики використовуваних джерел світла. Необхідно знати «видимий колір» кожного типу лампи, щоб правильно встановити дію світла на колір інтер'єру.

Прийоми кольорового вирішення

Кольорове вирішення готелів досить різноманітне. Нижче наводяться найбільш характерні прийоми кольорового вирі­шення інтер'єру, що відповідають сучасним вимогам архітек­тури готелів.

У деяких готелях внутрішній об'єм вестибюльної групи не розчленований на окремі приміщення, але він усе ж таки має композиційно відособлені функціональні зони. Це досягаєть­ся за допомогою кольору. Так, наприклад, фарбуванням підлоги і стелі в один колір (частіше білий) можна досягти враження єдності об'єму групи приміщень. Диференціація цього об'єму на окремі зони, що відповідають функціям вестибюля, опера­ційного холу, фойє, глядацької зали й інших приміщень, може бути здійснена за допомогою кольорових акцентів. Кольором ча­сто акцентуються центральні сходи, зона бюро оформлення та ін.

Вибір кольорових акцентів повинен відповідати функціям приміщень. Червоний колір часто використовується в зоні чер­гового адміністратора як приваблюючий увагу; спокійний си­ньо-блакитний колір використовується у вестибюлі тощо.

Колірна гама інтер'єру, побудована на поєднанні трьох ос­новних кольорів — жовтого, червоного, синього, на загальному білому фоні є оптимальною для функціонального фарбування приміщень. Вона викликає почуття піднесеності і бадьорості, що відповідає призначенню цих приміщень.

Важливе значення колір має в архітектурі всього комплек­су. Так, зв'язок внутрішнього простору із зовнішнім можна ви­рішити застосуванням у фарбуванні інтер'єру кольорів, які найбільш характерні для колориту самого готелю і навколиш­ньої забудови. Велика насиченість колірних тонів у фарбуванні інтер'єру і контрастність поєднань підсилюють кольорове зву­чання ансамблю.

Якщо кольором виділити основні конструктивні елементи (підлогу, стелю або несучі конструкції), а другорядні елементи (перегородки, стовпи) пофарбувати в нейтральні кольори, то внутрішній і зовнішній простір може сприйматися як єдине се­редовище.

Для сучасних номерів характерне раціональне використан­ня площ. У невеликих приміщеннях не повинне бути вражен­ня тісноти. Велике значення в цьому належить кольорові.

Прийоми використання кольору для композиційного по­в'язування різних зон номера, а також номера з іншими при­міщеннями досить різноманітні. Найбільш розповсюдженими є такі: 1) кожне приміщення вирішене у своїй кольоровій гамі; 2) усі приміщення мають одну кольорову гаму.

Перший прийом застосовується для великих номерів. У цьому випадку стіни передпокою і санвузла фарбують у наси­чені кольори (червоний, синій, зелений тощо), стіни кімнати — у світлі тони малої насиченості. Для номерів невеликої площі (9-12 м2) доцільно застосовувати єдину колірну гаму, що сприяє композиційному поєднанню різних зон, від чого номер візуаль­но здається просторішим.

При виборі колірного вирішення номера необхідно при­ймати до уваги колір громадських приміщень житлового повер­ху. Часто колірна композиція будується на контрастному по­єднанні кольорів і яскравостей. Якщо в номерах застосовують­ся м'які поєднання тонів, а в коридорах і холах — насичені тони, то номер справляє враження тьмяного, нецікавого.

В інших випадках ставиться задача об'єднати кольором приміщення житлового поверху для того, щоб номери можна було розглядати не як ізольовані замкнуті осередки, а як части­ну житлового поверху. У коридорах і житлових кімнатах часто застосовуються м'які, спокійні кольори — жовтий, ясно-зеле­ний, бежевий тощо; у передпокоях використовуються насичені кольори, які можна розглядати як кольорові акценти всього комплексу. Такий спосіб дозволяє досягти композиційного об­'єднання холів, коридорів і номерів.

І, нарешті, застосовується ще один прийом — це однотон­на композиція, побудована на поєднанні кольорів, близьких за кольоровим тоном.

Колір є одним з основних засобів у створенні індивідуаль­них архітектурних вирішень інтер'єрів типових приміщень.

Розглянуті приклади дозволяють зробити такі рекомендації з кольорового вирішення інтер'єру готелів:

1. Кольорове вирішення не може розглядатися як «останній штрих» в оформленні інтер'єру. Колір інтер'єру і його просто­рове вирішення повинні йти паралельно із самого початку про­ектування готелю.

2. Колір інтер'єру варто вибирати з урахуванням природ­них умов (ландшафт, освітленість, колорит середовища тощо), архітектури навколишніх будинків, а також і самого готелю.

3. При виборі кольорового вирішення приміщення варто взяти також до уваги місце розташування готелю і його орієн­тацію за сторонами світу. Холодну і нейтральну гами кольоро­вої обробки інтер 'єру рекомендується вибирати для готелів, роз­ташованих у регіонах з жарким кліматом (наприклад, Крим), а також у регіонах з більш холодним кліматом (наприклад, Київ) при світлових прорізах приміщень, орієнтованих на південь.

Теплу гаму кольорової обробки інтер'єру варто вибирати в готелях, розташованих у регіонах з холодним кліматом, а також у приміщеннях, у яких світлові прорізи звернені на північ.

Необхідно враховувати залежність кольорового вирішен­ня від призначення приміщення і часу впливу даного колірно­го середовища на людину. Відповідно до цього до колірного вирішення приміщень готелів висувають такі вимоги:

1. У номерах повинні переважати спокійні кольори нейт­ральних тонів, що забезпечить умови для відпочинку і роботи. Кольорові акценти тут застосовуються обмежено.

2. У вестибюлі доцільно використовувати кольори середньо­хвильової частини спектра (жовті, блакитні, зелені) середньої насиченості, з великим коефіцієнтом відбиття. Кольорові акцен­ти повинні бути розміщені таким чином, щоб під час роботи вони не потрапляли в поле зору обслуговуючого персоналу.

3. У прохідних приміщеннях (сходи, коридори) можна за­стосовувати будь-які кольори. Стіни і стеля повинні бути світли­ми з великим коефіцієнтом відбиття.

4. У холах не слід застосовувати яскраві кольори і різкі кон­трасти. Тут повинні переважати кольори нейтральних і мало-насичених тонів.

5. Колір доцільно застосовувати для орієнтування гостей. З цією метою біля чергового адміністратора, в ліфтових холах і біля сходів варто використовувати «помітні» кольори, що при­вертають увагу приїжджаючих. Коридори різних поверхів ре­комендується фарбувати у кольори, контрастні за яскравістю або колірним тоном. Хроматичні контрасти варто будувати на використанні насичених кольорів.

Крім функціональних завдань, які необхідно враховувати при колірному рішенні інтер'єру, необхідно також домагатися гармонійного поєднання кольорів усіх елементів інтер'єру.

З численних варіантів колірної композиції інтер'єру вес-тибюльної групи найбільш рекомендованою є композиція, по­будована на поєднанні світлих і нейтральних тонів загального фону з насиченими і яскравими колірними акцентами.

Рекомендуються такі колірні акценти інтер'єру:

• однотонні, побудовані на використанні групи близьких кольорів (для виявлення центра композиції береться більш насичений колір);

• багатобарвні, побудовані на протиставленні головних ко­льорів або взаємодоповненні.Для номерів доцільні такі колірні композиції:

•  однотонні, побудовані на одному головному кольорі або групі близьких кольорів;

•  полярні композиції, побудовані на протиставленні двох головних кольорів або двох груп близьких один до одного кольорів;

• триколірні, побудовані на трьох головних кольорах. Варто використовувати різні властивості кольорів з метою коректування розмірів і пропорцій номерів.

При проектуванні колірного вирішення готелів необхідно враховувати сприйняття кольору при природному і штучному освітленні. При цьому потрібно враховувати здатність кольору знижувати насиченість і змінювати колірний тон як при інтен­сивному, так і при слабкому освітленні; знижувати насиченість світла предмета на яскравому фоні; змінювати колірний тон у залежності від кольоровості випромінювання джерела світла.

Освітлення в інтер'єрі

Важливим елементом інтер'єру є світло і освітлення.

Штучне освітлення в приміщеннях готелів виконує утилі­тарну й естетичну функції.

Утилітарна функція визначається гігієнічними нормами, що забезпечують нормальну зорову працездатність людини.

Естетична функція визначається архітектурно-художніми вимогами. Штучне освітлення виявляє і підкреслює внутрішній простір і тектонічну систему, масштабність інтер'єру, забезпе­чує єдність стилістичного вирішення за допомогою форм світильників і їхнього світлорозподілу.

Рівень освітленості приміщення визначає його ком­фортність, що залежить від обраного прийому освітлення.

Сучасні принципи пристроїв штучного освітлення залежать від об'ємно-просторового вирішення приміщення і його функцій. Функції приміщення впливають на вибір прийому освітлення, що визначає види джерел світла і світильників, їхній світлорозподіл і місце розташування, декоративність і систему освітлення. У приміщеннях готелів можуть використовуватися як загальні, так і місцеві системи освітлення.

Виконуючи утилітарне призначення, штучне освітлення бере участь одночасно в загальній композиції інтер'єру. Освіт­лення впливає на зорову оцінку інтер'єру — сприйняття його просторового і планового вирішення. Роль світла як художньо­го засобу особливо велика в архітектурі інтер'єру настільки складного комплексу, якими є приміщення громадського при­значення готелів.

Вирішальне значення для художньої і психологічної оцін­ки штучного освітлення мають такі фактори: насиченість при­міщення світлом, яскравість поверхні та її розподіл.

Різні варіанти насиченості світлом і розподілу яскравостей надають приміщенню індивідуальний характер, завдяки чому той самий інтер'єр може сприйматися при різних системах ос­вітлення по-різному.

При виборі системи штучного освітлення необхідно брати до уваги особливості приміщення. Особливості приміщень гро­мадського призначення готелів полягають у такому:

• єдність простору вестибюльної групи приміщень;

• поділ єдиного простору на окремі приміщення і зони;

• різний характер приміщень: парадний — вестибюля, інтим­ний — холів, офіційний - бюро оформлення тощо;

• чіткість орієнтування приїжджаючих.

Крім власне освітлення, світло може виконувати також композиційні завдання. За допомогою освітлення можна зону-вати приміщення. Це може бути досягнуто різним шляхом. На­приклад, для цієї мети може бути використана комбінована си­стема освітлення. Тут загальне освітлення здійснюється вбудо­ваними крапковими світильниками, місцеве — підвісними світильниками. Прийнятий ритм вбудованих крапкових світильників («зоряне небо») сприяє композиційному об'єднан­ню вестибюля, холу, фойє. Світильники місцевого освітлення використовуються як засіб локалізації окремих зон.

Найбільш виправданим з художньої точки зору є одночас­не використання для створення зорової ілюзії світла і кольору.

Освітлення необхідне для виділення декоративних еле­ментів інтер'єру. Разом з тим світло саме може бути декоратив­ним елементом. В останньому випадку використовуються такі його властивості, як яскравість, світловий ритм, кольоровість, за допомогою яких можна створити ілюзію декоративної обробки поверхні. Якщо рівна поверхня асоціюється з незмінною її яскравістю, то рельєфна здається різною за яскравістю (грані рельєфу утворюють різкий перехід яскравостей, криволінійні форми — поступовий перехід від однієї яскравості до іншої).

Для підсвічування елементів декоративного оздоблення інте­р'єру доцільно використовувати загальне освітлення приміщен­ня або зони. Спеціальне (локальне) освітлення декоративних елементів доцільне лише в тому разі, якщо воно є органічною частиною композиції декоративного оздоблення інтер'єру.

Основним завданням при проектуванні штучного освітлен­ня є вибір освітлювальних приладів та їхнє розташування.

У вестибюлях, холах необхідне рівномірно розсіяне освіт­лення; сходи доцільно виділяти більш інтенсивним і контраст­ним світлом як елемент, що пов'язує дві різні частини готелю: громадську і житлову; освітлення коридорів повинне сприяти швидкій орієнтації відвідувачів. При цьому основний потік світла повинний бути спрямований на двері номерів.

Місцеве освітлення призначається для освітлення робочих місць: бюро оформлення, місця відпочинку, столу чергового по поверху, прилавків кіосків та вітрин.

Місце адміністратора і бюро оформлення вважається доб­ре освітленим, якщо його не затінюють ані працюючий, ані відвідувачі, якщо немає відбиття від паперу, ключів та інших блискучих і яскравих предметів. При цьому необхідно, щоб джерело світла залишалося схованим від очей.

Світло в холі повинно бути м'яким, розсіяним. Крім загаль­ного освітлення, тут повинне бути також передбачене освітлен­ня місцеве: настільні світильники, підвіси або торшери з ков­паками з матеріалів, що розсіюють світло, а також вбудовані пристрої розсіяного і відбитого світла.

Місце чергового по поверху вважається добре освітленим, якщо працюючий також не затінює робочу поверхню; має бути передбачене освітлення місця для ключів, пошти й ін. Дотри­мання цих умов досягається розташуванням освітлювального приладу з лівого боку, згори або спереду. При цьому світиль­ник повинний бути широкого світлорозподілу із застосуванням розсіювача (щоб уникнути осліплення).

Освітлення кіосків і рекламних вітрин зводиться головним чином до «ефектної» подачі рекламованої продукції. Прийоми освітлення, що є одним з головних художніх засобів сучасної реклами, досить різноманітні.

Таким чином, у різних приміщеннях вестибюльної групи повинні бути передбачені різна освітленість і насиченість світлом простору. Тому найбільш доцільною вважається лока­лізована система освітлення, ефективна не лише з погляду ар­хітектурно-художнього, але і з експлуатаційних розумінь.

Роль освітлення в інтер'єрі номеру

Раціональні зі світлотехнічної точки зору прийоми і спо­соби освітлення (локалізоване, сполучене й убудоване) доз­воляють використовувати освітлювальні прилади найрізнома­нітнішої форми, конструкції і світлорозподілу. Світильники поділяються за своїми художніми особливостях на три основні групи:

1) Світильники нейтральної форми, що є композиційним елементом меблів, з якими вони пов'язані функціонально. Ча­сто світильники пов'язані з меблями і конструктивно.

2) Декоративні світильники, що можуть відігравати значну роль в архітектурному вирішенні інтер'єру. До декоративних світильників відносяться торшери, настільні і настінні світиль­ники, підвіси з декоративними розсіювачами і затінювачами.

3) Вбудовані світильники відбитого і розсіяного світла, що дозволяють вирішувати різноманітні завдання інтер'єру, зоро­вої зміни розмірів і пропорцій приміщення або посилення ху­дожнього звучання якого-небудь декоративного елемента тощо.

Вибір того або іншого світильника залежить від загального вирішення інтер'єру. Наприклад, торшер з декоративним аба­журом поряд з підсвіченням приміщення виділяє зону відпо­чинку як центр композиції інтер'єра і надає номеру вигляд вітальні.

Замість торшера в номері може бути вбудований пристрій відбиття світла від стелі, що виконує одночасно функції освіт­лення зони відпочинку.

У номерах доцільно одночасно використовувати освітлю­вальні прилади різних груп: декоративні, світильники нейтраль­ної форми та вбудовані пристрої для відбиття й розсіювання світла. Освітлювальні прилади, що поєднують функції загаль­ного і місцевого освітлення, варто використовувати як елемент головної композиційної ланки інтер'єру.

У створенні інтер'єру важливе освітлення не саме як таке, а його взаємодія з іншими елементами інтер'єру. У цьому зв'яз­ку слід звернути увагу на вплив світла на сприйняття колірного вирішення інтер'єру.

Важливу роль в оформленні приміщень і житлових номерів відіграють твори живопису, скульптури, елементи декоратив­ного, прикладного мистецтва й особливо озеленення.

Озеленення готелів

Озеленення в інтер'єрі готелів — це особливий вид мистец­тва, що виконує як естетичні, так і утилітарні функції. Озеле­нення активно впливає на характер формування інтер'єру і є таким же рівноцінним компонентом оформлення середовища, як і обробка стін, меблювання та ін. За допомогою озеленення можна підвищити художню виразність внутрішнього просто­ру, удосконалити його функціональну організацію. Утилітарна функція рослин полягає в створенні певного мікроклімату в приміщеннях.

Розрізняють активну і нейтральну системи озеленення. Так, у робочій зоні створюють нейтральну систему озеленення, а в зоні відпочинку — активну. За допомогою озеленення викону­ють поділ простору на зони.

Найбільш широко в готельних приміщеннях використову­ють озеленення у вестибюлях, холах, коридорах, ресторанах, кафе та у номерах.

У готелях з високим рівнем комфорту у вестибюлях ство­рюють зимові сади. Для озеленення інтер'єрів застосовують, як правило, такі види рослин:

• декоративно-листяні;

• декоративно-квітучі;

• кучеряві й ампельні;

• сукуленти.

Додавання озеленення до інтер'єру здійснюється як ство­ренням природних (живих, засушених) природних композицій, так і штучних.

Найбільш широко використовуються декоративно-квітучі рослини, ампельні, а також застосовуються епіфітні рослини, тобто рослини (засохлі дерева), що використовуються для кріплення інших рослин, особливо ампельних.

До озеленення варто також віднести і живі квіти, що стоять у вазах. Вони завжди прикрашають інтер'єр, додають затишку, створюють приємну атмосферу і підвищують художню якість декоративного оздоблення. Квіти рекомендують ставити у вітальнях багатокімнатних номерів-люкс і в загальних віталь­нях, холах, на столах адміністраторів і чергових по поверху, на столиках кав'ярні і ресторану. Але скрізь у готелі будуть дореч­но і святково виглядати навіть найскромніші букети або гілоч­ки рослин.

Питання та завдання для самоперевірки

1. Назвіть основні принципи будівництва та архітектури сучасних готелів.

2.  Охарактеризуйте основні блоки приміщень готелів.

3. Які основні принципи оформлення інтер 'єру сучасних готелів?

4.  Опишіть вплив кольору в інтер 'єрі готелів та прийомі колірного рішення.

5. Розкрийте важливість освітлення в сучасному інтер 'єрі в готелі та роль освітлення в інтер 'єрі номера.

6. Охарактеризуйте вплив озеленення готелів на його інтер 'єр.