• Как правильно управлять финансами своего бизнеса, если вы не специалист в области финансового анализа - Финансовый анализ

    Финансовый менеджмент - финансовые отношения между суъектами, управление финасами на разных уровнях, управление портфелем ценных бумаг, приемы управления движением финансовых ресурсов - вот далеко не полный перечень предмета "Финансовый менеджмент"

    Поговорим о том, что же такое коучинг? Одни считают, что это буржуйский брэнд, другие что прорыв с современном бизнессе. Коучинг - это свод правил для удачного ведения бизнесса, а также умение правильно распоряжаться этими правилами

1.1. Сутність категорій «менеджмент», «управління»

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 

та «управлінські відносини»

в готельно-ресторанному бізнесі

Ще донедавна поняття «менеджмент» було новим і незро­зумілим для багатьох в нашій країні. Але з розвитком ринкових відносин, процесом приватизації державної власності, розширен­ням діяльності комерційних підприємств, зарубіжний досвід уп­равління в сфері ринкової економіки став досить актуальним. Но­ва наука — «Менеджмент», (яка спочатку сприймалась як метод управління) набула значного поширення як така, що всебічно вив­чає феномен управління, його методи і принципи.

Ряд науковців посилається на визначення «менеджменту», про­поноване тлумачним Оксфордським словником англійської мови, де це поняття трактується як:

- спосіб, манера спілкування з людьми;

- влада й мистецтво управління;

- особливого роду вміння й адміністративні навички;

- орган управління, адміністративна одиниця.

Відтак можна дійти висновку, що навіть в англійський мові цей термін трактується неоднозначно. Американський дослідник цієї проблеми П.Друкер підкреслює виключно американське поход­ження цього поняття, а також його полісемантичний характер, то­му що термін «менеджмент» включає в себе й визначену функцію, й соціальний статус осіб, які її виконують, й навчальну дисципліну, й галузь наукових досліджень. Разом з цим П.Друкер наголошує, що до організацій, діяльність яких не відноситься до сфери бізнесу, як правило, поняття «менеджмент» і «менеджер» не застосовуються. Відтак поняття «менеджмент» щодо поняття «управління» слід роз­глядати як частину від цілого.

Коли йдеться про менеджмент, у американців він майже завжди асоціюється із особою менеджера-функціонера — суб'єкта управлін­ня, що діє в системі певної організації. В більш широкому значенні вони застосовують термін «адміністрація», який більшою мірою відбиває знеособлену систему управління. Менеджер — це насампе­ред управлінець-професіонал, який усвідомлює, що він представник особливої професії із спеціальною підготовкою, а не просто інженер чи економіст, що займається управлінням. В розвинених країнах по­няття «менеджмент» нерозривно пов'язане з поняття «бізнес».

Бізнес — це діяльність, спрямована на отримання прибутку шля­хом виробництва й реалізації певної продукції чи послуг. Управ­ління бізнесом — це управління комерційними й господарськими організаціями. Термін «менеджмент» застосовується до діяльності організацій різних типів, але якщо йдеться про державні органи різного рівня, то застосовується термін «державне управління».

Крім визначення, пропонованого Оксфордським словником, існують інші підходи до визначення терміну «менеджмент»:

-  менеджмент — це сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом з метою підвищення його ефектив­ності [1];

- менеджмент — це наука про управління людськими відноси­нами [5];

-  менеджмент — це раціональний спосіб управління діловими організаціями [4];

- менеджмент — це особлива галузь наукових знань і професій­ної спеціалізації управляючих-менеджерів, які складають адмініст­ративний штат [2];

- менеджмент — це вміння добиватись поставлених цілей, вико­ристовуючи працю та інтелект інших людей [7];

-   менеджмент — це функція, вид діяльності, що полягає в керівництві людьми в різнорідних організаціях [8];

- менеджмент — це управління бізнесом, а бізнес є унікальною, винятковою справою у суспільстві [9].

Менеджмент як наукова теорія виник і розвивається у зв'язку з необхідністю дослідження і пояснення таких явищ як процвітання або банкрутство організацій, визначення та застосування певних методів управління для забезпечення їх успішної діяльності.

Історія розвитку менеджменту пов'язана з двома підходами до процесу управління: перший акцентував увагу на управлінні опе­раціями (технічному боці виробничого процесу), другий — на уп­равлінні трудовими ресурсами, віддаючи пріоритет психологічним факторам, мотивації працівників й стимулюванню їх до діяльності.

Теоретико-наукову основу менеджменту можна визначити як акумульовані, логічно впорядковані знання, що являють собою си­стему принципів, методів і технологій управління, розроблених на базі інформації, отриманої як емпіричним шляхом, так і в резуль­таті проведених досліджень в різних галузях науки.

Теорії менеджменту притаманні такі особливості:

- орієнтація на вирішення практичних завдань;

- міждисциплінарний характер;

- впровадження у міжнародному масштабі.

Менеджмент — це інтеграційний процес, за допомогою якого професійно підготовлені управлінці створюють підприємства й уп­равляють ними шляхом визначення певної мети й віднайдення спо­собів її досягнення. Кінцевою метою менеджменту є забезпечення прибутковості підприємства.

Найважливішим завданням менеджменту у готельно-ресторан­ному бізнесі є організація виробництва й надання послуг високої якості з урахуванням інтересів споживачів і забезпечення стабіль­ного становища підприємства на ринку послуг.

Менеджмент готельно-ресторанного бізнесу є особливою на­укою. Він поєднує питання економіки, планування, економічного аналізу, організації діяльності, психології, соціології, педагогіки, права, кібернетики та ін.

В основу розвитку сучасного менеджменту готельно-ресторан­ної сфери покладені досягнення практично всіх наукових шкіл уп­равлінського спрямування. Дослідження логіки розвитку менедж­менту як невід'ємного атрибуту розвитку готельно-ресторанного бізнесу в умовах постійної нестабільності середовища є необхідною умовою для підтримання конкурентоздатності підприємств. При цьому визначальні передумови успіху створюються поза підприємством у зовнішньому середовищі, саме тому сучасний ме­неджмент необхідний насамперед для економічно самостійних гос­подарюючих суб'єктів, для оперативного реагування на постійну мінливість кон'юнктури ринку, позицій конкурентів і коригування власних позицій з врахуванням вимог зовнішнього середовища. Відтак можна визначити основні завдання теорії менеджменту:

по-перше, вона повинна озброїти працівників, зайнятих прак­тичною діяльністю, знаннями, які допоможуть їм підвищити рівень управління;

по-друге, сприяти підвищенню кваліфікації менеджерів при підготовці претендентів на ці посади;

по-третє, визначити сфери й проблеми, які вимагають подаль­шого вивчення з метою сприяння розвитку наукової бази.

Теорія менеджменту є порівняно молодою науковою дис­ципліною, що оформилася в окрему галузь знань у XX ст. При цьо­му інтенсивний її розвиток розпочавсь лише після другої світової війни. Теорія розроблялася швидко і в багатьох напрямах. Не­зважаючи на це, вона і нині перебуває в стадії розвитку, що зумовлюється рядом невирішених проблем у сфері термінології, не­визначеністю масштабів, необґрунтуваністю принципів і факторів, узагальненістю і нечіткістю тверджень. І все ж набуті досягнення теорії менеджменту значною мірою сприяють вдосконаленню практики управління.

У найширшому розумінні поняття «управління» — це цілеспря­мований вплив суб'єкта на об'єкт управління за допомогою певної системи методів і технічних засобів з використанням особливої тех­нології для досягнення поставленої мети.

Якщо вважати, що об'єкт — це предмет, на який спрямована діяльність людини, то предмет — це те, що виступає матеріальним джерелом діяльності. Діяльність — це робота, тобто систематичне застосування людських сил в якійсь галузі. Працювати означає приводити в дію, управляти. Управляти — тобто спрямовувати чиїсь вчинки. Вчинок — дія, здійснена кимось. Дія — вияв певної енергії. Відтак управління — це діяльність, спрямована на зміну об'єкта з урахуванням його здібностей, сил і енергії для того, щоб він міг функціонувати в оточуючому середовищі, спрямовувати вчинки і роботу даного об'єкта для реалізації поставлених цілей.

Управління в широкому розумінні — це загальна система відно­син і явищ управління в природі та суспільстві, у вузькому — це тех­нологічна організація об'єкта управління. Тоді як менеджмент у ши­рокому розумінні — загальні принципи соціального управління; влада і мистецтво управління людьми; у вузькому — управління ви­робництвом, діяльністю по організації досягнення поставленої мети. Всі складові управління на підприємстві є взаємопов'язаними і вза-ємообумовленими, але все ж відносно самостійними. Для здійснення успішної управлінської діяльності суб'єктові необхідне володіння технічними, фаховими, організаційно-управлінськими, а також пе­дагогічними знаннями, в тому числі й психолого-соціологічними.

Отже, здійснюючи процес управління, менеджер забезпечує найефективніше використання матеріальних і людських ресурсів організації для досягнення поставленої перед нею мети, що перед­бачає задоволення матеріальних потреб працівників, розвиток бізнесу, вирішення інших соціальних проблем.

Усі підприємства готельно-ресторанного бізнесу являють со­бою складні соціальні системи, всередині яких можна виділити дві складові: виробництво послуг і управління. Ці складові підпоряд­ковані одна одній і перебувають у певних відносинах між собою. Вихідним моментом їхньої взаємодії є цілі функціонування цих організаційних утворень, для досягнення яких система управління впливає на сферу виробництва послуг. Існує і зворотній зв'язок між зазначеними складовими — зміни у сфері виробництва послуг зу­мовлюють корегування управлінського процесу. Керівники підрозділів і підпорядковані їм працівники вступають у певні відно­сини, які визначаються як управлінські й виступають предметом менеджменту. Управлінські відносини визначаються не лише сто­сунками між керівниками й підлеглими. Предметом дослідження менеджменту є всі види виробничих і міжособистісних стосунків між працівниками в межах підприємства.

Відносини між працівниками підприємства можна поділити на відносини субординації та координації. Відносини субординації — це відносини між працівниками та їхнім безпосереднім керівником, чиї вказівки є обов'язковими для виконання. У підприємствах го­тельно-ресторанного бізнесу це відносини між головним бухгалте­ром і працівниками бухгалтери, між адміністратором залу рестора­ну та офіціантами, між завідуючим виробництвом та кухарями. Відносини координації мають місце між працівниками різних підрозділів внаслідок їх спільної діяльності, між колегами в одному підрозділі. Працівники, між якими виникають відносини коорди­нації, прямо не підпорядковані один одному й мають рівні права у здійсненні спільної діяльності. Наприклад, в обслуговуванні гру­пи туристів беруть участь працівники виробництва послуг прожи­вання, кухарі, офіціанти, працівники екскурсійного бюро, перекла­дачі, працівники інших структурних підрозділів. У цьому разі вони є рівноправними партнерами, які вступають у відносини коорди­нації для досягнення загальної мети.

та «управлінські відносини»

в готельно-ресторанному бізнесі

Ще донедавна поняття «менеджмент» було новим і незро­зумілим для багатьох в нашій країні. Але з розвитком ринкових відносин, процесом приватизації державної власності, розширен­ням діяльності комерційних підприємств, зарубіжний досвід уп­равління в сфері ринкової економіки став досить актуальним. Но­ва наука — «Менеджмент», (яка спочатку сприймалась як метод управління) набула значного поширення як така, що всебічно вив­чає феномен управління, його методи і принципи.

Ряд науковців посилається на визначення «менеджменту», про­поноване тлумачним Оксфордським словником англійської мови, де це поняття трактується як:

- спосіб, манера спілкування з людьми;

- влада й мистецтво управління;

- особливого роду вміння й адміністративні навички;

- орган управління, адміністративна одиниця.

Відтак можна дійти висновку, що навіть в англійський мові цей термін трактується неоднозначно. Американський дослідник цієї проблеми П.Друкер підкреслює виключно американське поход­ження цього поняття, а також його полісемантичний характер, то­му що термін «менеджмент» включає в себе й визначену функцію, й соціальний статус осіб, які її виконують, й навчальну дисципліну, й галузь наукових досліджень. Разом з цим П.Друкер наголошує, що до організацій, діяльність яких не відноситься до сфери бізнесу, як правило, поняття «менеджмент» і «менеджер» не застосовуються. Відтак поняття «менеджмент» щодо поняття «управління» слід роз­глядати як частину від цілого.

Коли йдеться про менеджмент, у американців він майже завжди асоціюється із особою менеджера-функціонера — суб'єкта управлін­ня, що діє в системі певної організації. В більш широкому значенні вони застосовують термін «адміністрація», який більшою мірою відбиває знеособлену систему управління. Менеджер — це насампе­ред управлінець-професіонал, який усвідомлює, що він представник особливої професії із спеціальною підготовкою, а не просто інженер чи економіст, що займається управлінням. В розвинених країнах по­няття «менеджмент» нерозривно пов'язане з поняття «бізнес».

Бізнес — це діяльність, спрямована на отримання прибутку шля­хом виробництва й реалізації певної продукції чи послуг. Управ­ління бізнесом — це управління комерційними й господарськими організаціями. Термін «менеджмент» застосовується до діяльності організацій різних типів, але якщо йдеться про державні органи різного рівня, то застосовується термін «державне управління».

Крім визначення, пропонованого Оксфордським словником, існують інші підходи до визначення терміну «менеджмент»:

-  менеджмент — це сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом з метою підвищення його ефектив­ності [1];

- менеджмент — це наука про управління людськими відноси­нами [5];

-  менеджмент — це раціональний спосіб управління діловими організаціями [4];

- менеджмент — це особлива галузь наукових знань і професій­ної спеціалізації управляючих-менеджерів, які складають адмініст­ративний штат [2];

- менеджмент — це вміння добиватись поставлених цілей, вико­ристовуючи працю та інтелект інших людей [7];

-   менеджмент — це функція, вид діяльності, що полягає в керівництві людьми в різнорідних організаціях [8];

- менеджмент — це управління бізнесом, а бізнес є унікальною, винятковою справою у суспільстві [9].

Менеджмент як наукова теорія виник і розвивається у зв'язку з необхідністю дослідження і пояснення таких явищ як процвітання або банкрутство організацій, визначення та застосування певних методів управління для забезпечення їх успішної діяльності.

Історія розвитку менеджменту пов'язана з двома підходами до процесу управління: перший акцентував увагу на управлінні опе­раціями (технічному боці виробничого процесу), другий — на уп­равлінні трудовими ресурсами, віддаючи пріоритет психологічним факторам, мотивації працівників й стимулюванню їх до діяльності.

Теоретико-наукову основу менеджменту можна визначити як акумульовані, логічно впорядковані знання, що являють собою си­стему принципів, методів і технологій управління, розроблених на базі інформації, отриманої як емпіричним шляхом, так і в резуль­таті проведених досліджень в різних галузях науки.

Теорії менеджменту притаманні такі особливості:

- орієнтація на вирішення практичних завдань;

- міждисциплінарний характер;

- впровадження у міжнародному масштабі.

Менеджмент — це інтеграційний процес, за допомогою якого професійно підготовлені управлінці створюють підприємства й уп­равляють ними шляхом визначення певної мети й віднайдення спо­собів її досягнення. Кінцевою метою менеджменту є забезпечення прибутковості підприємства.

Найважливішим завданням менеджменту у готельно-ресторан­ному бізнесі є організація виробництва й надання послуг високої якості з урахуванням інтересів споживачів і забезпечення стабіль­ного становища підприємства на ринку послуг.

Менеджмент готельно-ресторанного бізнесу є особливою на­укою. Він поєднує питання економіки, планування, економічного аналізу, організації діяльності, психології, соціології, педагогіки, права, кібернетики та ін.

В основу розвитку сучасного менеджменту готельно-ресторан­ної сфери покладені досягнення практично всіх наукових шкіл уп­равлінського спрямування. Дослідження логіки розвитку менедж­менту як невід'ємного атрибуту розвитку готельно-ресторанного бізнесу в умовах постійної нестабільності середовища є необхідною умовою для підтримання конкурентоздатності підприємств. При цьому визначальні передумови успіху створюються поза підприємством у зовнішньому середовищі, саме тому сучасний ме­неджмент необхідний насамперед для економічно самостійних гос­подарюючих суб'єктів, для оперативного реагування на постійну мінливість кон'юнктури ринку, позицій конкурентів і коригування власних позицій з врахуванням вимог зовнішнього середовища. Відтак можна визначити основні завдання теорії менеджменту:

по-перше, вона повинна озброїти працівників, зайнятих прак­тичною діяльністю, знаннями, які допоможуть їм підвищити рівень управління;

по-друге, сприяти підвищенню кваліфікації менеджерів при підготовці претендентів на ці посади;

по-третє, визначити сфери й проблеми, які вимагають подаль­шого вивчення з метою сприяння розвитку наукової бази.

Теорія менеджменту є порівняно молодою науковою дис­ципліною, що оформилася в окрему галузь знань у XX ст. При цьо­му інтенсивний її розвиток розпочавсь лише після другої світової війни. Теорія розроблялася швидко і в багатьох напрямах. Не­зважаючи на це, вона і нині перебуває в стадії розвитку, що зумовлюється рядом невирішених проблем у сфері термінології, не­визначеністю масштабів, необґрунтуваністю принципів і факторів, узагальненістю і нечіткістю тверджень. І все ж набуті досягнення теорії менеджменту значною мірою сприяють вдосконаленню практики управління.

У найширшому розумінні поняття «управління» — це цілеспря­мований вплив суб'єкта на об'єкт управління за допомогою певної системи методів і технічних засобів з використанням особливої тех­нології для досягнення поставленої мети.

Якщо вважати, що об'єкт — це предмет, на який спрямована діяльність людини, то предмет — це те, що виступає матеріальним джерелом діяльності. Діяльність — це робота, тобто систематичне застосування людських сил в якійсь галузі. Працювати означає приводити в дію, управляти. Управляти — тобто спрямовувати чиїсь вчинки. Вчинок — дія, здійснена кимось. Дія — вияв певної енергії. Відтак управління — це діяльність, спрямована на зміну об'єкта з урахуванням його здібностей, сил і енергії для того, щоб він міг функціонувати в оточуючому середовищі, спрямовувати вчинки і роботу даного об'єкта для реалізації поставлених цілей.

Управління в широкому розумінні — це загальна система відно­син і явищ управління в природі та суспільстві, у вузькому — це тех­нологічна організація об'єкта управління. Тоді як менеджмент у ши­рокому розумінні — загальні принципи соціального управління; влада і мистецтво управління людьми; у вузькому — управління ви­робництвом, діяльністю по організації досягнення поставленої мети. Всі складові управління на підприємстві є взаємопов'язаними і вза-ємообумовленими, але все ж відносно самостійними. Для здійснення успішної управлінської діяльності суб'єктові необхідне володіння технічними, фаховими, організаційно-управлінськими, а також пе­дагогічними знаннями, в тому числі й психолого-соціологічними.

Отже, здійснюючи процес управління, менеджер забезпечує найефективніше використання матеріальних і людських ресурсів організації для досягнення поставленої перед нею мети, що перед­бачає задоволення матеріальних потреб працівників, розвиток бізнесу, вирішення інших соціальних проблем.

Усі підприємства готельно-ресторанного бізнесу являють со­бою складні соціальні системи, всередині яких можна виділити дві складові: виробництво послуг і управління. Ці складові підпоряд­ковані одна одній і перебувають у певних відносинах між собою. Вихідним моментом їхньої взаємодії є цілі функціонування цих організаційних утворень, для досягнення яких система управління впливає на сферу виробництва послуг. Існує і зворотній зв'язок між зазначеними складовими — зміни у сфері виробництва послуг зу­мовлюють корегування управлінського процесу. Керівники підрозділів і підпорядковані їм працівники вступають у певні відно­сини, які визначаються як управлінські й виступають предметом менеджменту. Управлінські відносини визначаються не лише сто­сунками між керівниками й підлеглими. Предметом дослідження менеджменту є всі види виробничих і міжособистісних стосунків між працівниками в межах підприємства.

Відносини між працівниками підприємства можна поділити на відносини субординації та координації. Відносини субординації — це відносини між працівниками та їхнім безпосереднім керівником, чиї вказівки є обов'язковими для виконання. У підприємствах го­тельно-ресторанного бізнесу це відносини між головним бухгалте­ром і працівниками бухгалтери, між адміністратором залу рестора­ну та офіціантами, між завідуючим виробництвом та кухарями. Відносини координації мають місце між працівниками різних підрозділів внаслідок їх спільної діяльності, між колегами в одному підрозділі. Працівники, між якими виникають відносини коорди­нації, прямо не підпорядковані один одному й мають рівні права у здійсненні спільної діяльності. Наприклад, в обслуговуванні гру­пи туристів беруть участь працівники виробництва послуг прожи­вання, кухарі, офіціанти, працівники екскурсійного бюро, перекла­дачі, працівники інших структурних підрозділів. У цьому разі вони є рівноправними партнерами, які вступають у відносини коорди­нації для досягнення загальної мети.