• Как правильно управлять финансами своего бизнеса, если вы не специалист в области финансового анализа - Финансовый анализ

    Финансовый менеджмент - финансовые отношения между суъектами, управление финасами на разных уровнях, управление портфелем ценных бумаг, приемы управления движением финансовых ресурсов - вот далеко не полный перечень предмета "Финансовый менеджмент"

    Поговорим о том, что же такое коучинг? Одни считают, что это буржуйский брэнд, другие что прорыв с современном бизнессе. Коучинг - это свод правил для удачного ведения бизнесса, а также умение правильно распоряжаться этими правилами

3.1. Колізійний1 метод і колізійні норми

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 

Правовий метод регулювання – це сукупність узгодже_

них між собою способів впливу на певну групу відносин. Для

міжнародного приватного права характерним є цивільно_

правовий метод, що виражає правову природу цієї галузі.

Крім нього для врегулювання правовідносин з участю іно_

1 Колізія (лат.) — зіткнення. Правова колізія — це ситуація, пов’я_

зана з конфліктом, конкуренцією двох і більше правових норм чи сис_

тем правового регулювання. Отже, правові колізії можна поділити на

колізії між правовими системами окремих держав і внутрішньодер_

жавні колізії.

Поняття, предмет, методи і система міжнародного... 13

земного елементу застосовують ще два юридико_технічні

методи: колізійний і матеріально_правовий. Колізійний

метод є необхідним для врегулювання цивільно_правових

відносин, регламентація яких не узгоджена, а також у разі

потреби зробити вибір між нормами права.

Специфічність суспільних відносин, які потребують вре_

гулювання у міжнародному приватному праві, зумовила

специфіку методів цього регулювання. Особливим, перед_

усім, є колізійний метод. Він упродовж довгого часу вважав_

ся корінним методом міжнародного приватного права. Але

процес уніфікації норм матеріального характеру в міжна_

родних договорах привів до необхідності визнання другого

методу регулювання в міжнародному приватному праві –

матеріально_правового.

За літературними даними, матеріально_правові норми

дістали визнання після 50_х років минулого століття як за_

соби реалізації матеріально_правового методу1. Таким чи_

ном, методи регулювання у міжнародному приватному праві

є особливими, такими, що мають свою специфіку.

Первісно міжнародне приватне право розвивалося пере_

важно як колізійне право. Саме колізійний метод зумовив

виникнення цієї правової галузі. Характерною рисою колі_

зійного методу є те, що він, не регламентуючи відношення

по суті, визначає, право якої держави має бути застосоване

для врегулювання правовідносин з участю іноземного еле_

менту.

Міжнародне приватне право, беручи свій розвиток з ко_

лізійного права, пройшло тривалий шлях. Воно виникло в

епоху раннього середньовіччя через потребу врегульовува_

ти торговельні відносини. Такі норми містилися, зокрема,

в договорах, укладених з греками 911 року князем Олегом,

944 року — князем Ігорем, в інших джерелах.

Значно пізніше, з кінця середніх віків, почала формува_

тися практика і доктрина про колізії статутів (місцевих за_

конів). Із статутних теорій і виникло колізійне право. Посту_

пово розвинулася його назва — міжнародне приватне право.

Вважається, що засновниками доктрини міжнародного

приватного права були італійці Бартол (1314—1357) і Бальд

(1327—1400), які коментували тексти римського права. Цей

коментар в основному стосувався контрактів, деліктів і за_

повітів.

Згодом доктрину міжнародного приватного права допов_

нили: вчення про «автономію волі» сторін, за яким останні

могли застосовувати до договорів обрані ними звичаї (Шарль

Дюмулен, 1500—1566, Франція); твердження про безумов_

не застосування закону місцезнаходження речі щодо неру_

хомості (Бертрен д’Аржантре, 1519—1590, Франція); тео_

рія про застосування територіального принципу та принци_

пу «ввічливості», які полягали в тому, що іноземні закони

діють завдяки «міжнародній ввічливості» (Ульріх Губер та

деякі інші вчені Голландії XVII ст.).

У ХІХ ст. зазначені теорії були підтримані у США (Джо_

зеф Сторі). У «коментарях конфліктного права» останнім

було вжито термін «міжнародне приватне право», який і

донині породжує заперечення. Термін «міжнародне» не

відображає характеристики форм цієї галузі права, які в

Америці мали переважно внутрішній, поміжштатний ха_

рактер. Але інші назви — «конфліктне право», «колізійне

право» — у правових системах США та інших країн по_

вністю не охоплюють предмета цієї галузі.

Зважаючи на те, що й досі не запропоновано назви, яка б

найбільшою мірою відповідала змісту цієї галузі права, до_

водиться користуватися умовним терміном «міжнародне

приватне право» як таким, що регулює цивілістичні відно_

сини з іноземним елементом.

Після того, як визначилася назва галузі — міжнародне

приватне право, значні внески у розвиток його доктрини

зробили вчені Англії, Німеччини, Франції, Голландії, Росії,

України, Болгарії, Угорщини, Чехії і Словаччини.

В Україні міжнародне приватне право покликане роз_

в’язувати колізії, що виникають між правовими системами

різних держав. Таким чином, колізія у міжнародному при_

ватному праві — це така правова ситуація, в якій приват_

ноправові відносини через наявність в них іноземного еле_

менту підпадають під чинність двох і більше національних

Поняття, предмет, методи і система міжнародного... 15

правових систем. Тобто в ситуаціях, коли приватноправові

відносини характеризуються проявом юридичного зв’язку

з двома чи кількома правопорядками, кожний з яких може

бути застосованим для врегулювання даних суспільних

відносин. Причому у приписах відповідних систем права

можуть міститися такі значні розбіжності, що юридичні

наслідки застосування того чи іншого правопорядку можуть

виявитися протилежними.

Потреба застосування колізійного методу може виника_

ти як у випадку неідентичності законодавства різних пра_

вових систем з одного і того самого питання, так і у випадку

їх схожості. Для винесення рішення на основі законодав_

ства певної держави суд повинен, насамперед, зробити вибір

між законодавством цих держав, тобто звернутися до колі_

зійної норми. Колізійний метод застосовується також у разі

відсутності міжнародної уніфікації матеріально_правових

норм з певного питання.

Цей метод покликаний вирішувати проблеми, що вини_

кають у міжнародному приватному праві. Це здійснюється

різними способами. Наприклад, через застосування уніфі_

кованих матеріально_правових норм міжнародних дого_

ворів чи звичаїв; «переборення» колізії, тобто тимчасове її

подолання стосовно конкретних випадків правозастосовчої

діяльності, яка може виявлятися в офіційному чи не_

офіційному тлумаченні права. Але найчастіше для вирішен_

ня колізійної проблеми застосовують саме колізійні норми,

тобто норми права (національного чи міжнародного), що

визначають законодавство тієї правової системи, яку необ_

хідно застосувати до певних відносин. Тому метод, з допо_

могою якого врегульовуються колізії через застосування

колізійних норм, і дістав назву «колізійний».

Вирішення питання про те, яку правову систему обрати,

коли системи кількох держав колізують одна з одною, в бага_

тьох випадках являє собою доволі складне завдання. При його

вирішенні нерідко виникає необхідність враховувати потреби

міжнародної співпраці, розвитку господарських зв’язків між

державами та інтереси сторін_учасників відносин.

Для міжнародного приватного права мають значення не

будь_які колізії, а тільки такі, що виникають між іноземними системами (міжнародні колізії). Внутрішні колізії,

наприклад такі, що виникають в одній правовій системі між

різними її правовими формами чи галузями, не входять до

сфери міжнародного приватного права.

Правовий метод регулювання – це сукупність узгодже_

них між собою способів впливу на певну групу відносин. Для

міжнародного приватного права характерним є цивільно_

правовий метод, що виражає правову природу цієї галузі.

Крім нього для врегулювання правовідносин з участю іно_

1 Колізія (лат.) — зіткнення. Правова колізія — це ситуація, пов’я_

зана з конфліктом, конкуренцією двох і більше правових норм чи сис_

тем правового регулювання. Отже, правові колізії можна поділити на

колізії між правовими системами окремих держав і внутрішньодер_

жавні колізії.

Поняття, предмет, методи і система міжнародного... 13

земного елементу застосовують ще два юридико_технічні

методи: колізійний і матеріально_правовий. Колізійний

метод є необхідним для врегулювання цивільно_правових

відносин, регламентація яких не узгоджена, а також у разі

потреби зробити вибір між нормами права.

Специфічність суспільних відносин, які потребують вре_

гулювання у міжнародному приватному праві, зумовила

специфіку методів цього регулювання. Особливим, перед_

усім, є колізійний метод. Він упродовж довгого часу вважав_

ся корінним методом міжнародного приватного права. Але

процес уніфікації норм матеріального характеру в міжна_

родних договорах привів до необхідності визнання другого

методу регулювання в міжнародному приватному праві –

матеріально_правового.

За літературними даними, матеріально_правові норми

дістали визнання після 50_х років минулого століття як за_

соби реалізації матеріально_правового методу1. Таким чи_

ном, методи регулювання у міжнародному приватному праві

є особливими, такими, що мають свою специфіку.

Первісно міжнародне приватне право розвивалося пере_

важно як колізійне право. Саме колізійний метод зумовив

виникнення цієї правової галузі. Характерною рисою колі_

зійного методу є те, що він, не регламентуючи відношення

по суті, визначає, право якої держави має бути застосоване

для врегулювання правовідносин з участю іноземного еле_

менту.

Міжнародне приватне право, беручи свій розвиток з ко_

лізійного права, пройшло тривалий шлях. Воно виникло в

епоху раннього середньовіччя через потребу врегульовува_

ти торговельні відносини. Такі норми містилися, зокрема,

в договорах, укладених з греками 911 року князем Олегом,

944 року — князем Ігорем, в інших джерелах.

Значно пізніше, з кінця середніх віків, почала формува_

тися практика і доктрина про колізії статутів (місцевих за_

конів). Із статутних теорій і виникло колізійне право. Посту_

пово розвинулася його назва — міжнародне приватне право.

Вважається, що засновниками доктрини міжнародного

приватного права були італійці Бартол (1314—1357) і Бальд

(1327—1400), які коментували тексти римського права. Цей

коментар в основному стосувався контрактів, деліктів і за_

повітів.

Згодом доктрину міжнародного приватного права допов_

нили: вчення про «автономію волі» сторін, за яким останні

могли застосовувати до договорів обрані ними звичаї (Шарль

Дюмулен, 1500—1566, Франція); твердження про безумов_

не застосування закону місцезнаходження речі щодо неру_

хомості (Бертрен д’Аржантре, 1519—1590, Франція); тео_

рія про застосування територіального принципу та принци_

пу «ввічливості», які полягали в тому, що іноземні закони

діють завдяки «міжнародній ввічливості» (Ульріх Губер та

деякі інші вчені Голландії XVII ст.).

У ХІХ ст. зазначені теорії були підтримані у США (Джо_

зеф Сторі). У «коментарях конфліктного права» останнім

було вжито термін «міжнародне приватне право», який і

донині породжує заперечення. Термін «міжнародне» не

відображає характеристики форм цієї галузі права, які в

Америці мали переважно внутрішній, поміжштатний ха_

рактер. Але інші назви — «конфліктне право», «колізійне

право» — у правових системах США та інших країн по_

вністю не охоплюють предмета цієї галузі.

Зважаючи на те, що й досі не запропоновано назви, яка б

найбільшою мірою відповідала змісту цієї галузі права, до_

водиться користуватися умовним терміном «міжнародне

приватне право» як таким, що регулює цивілістичні відно_

сини з іноземним елементом.

Після того, як визначилася назва галузі — міжнародне

приватне право, значні внески у розвиток його доктрини

зробили вчені Англії, Німеччини, Франції, Голландії, Росії,

України, Болгарії, Угорщини, Чехії і Словаччини.

В Україні міжнародне приватне право покликане роз_

в’язувати колізії, що виникають між правовими системами

різних держав. Таким чином, колізія у міжнародному при_

ватному праві — це така правова ситуація, в якій приват_

ноправові відносини через наявність в них іноземного еле_

менту підпадають під чинність двох і більше національних

Поняття, предмет, методи і система міжнародного... 15

правових систем. Тобто в ситуаціях, коли приватноправові

відносини характеризуються проявом юридичного зв’язку

з двома чи кількома правопорядками, кожний з яких може

бути застосованим для врегулювання даних суспільних

відносин. Причому у приписах відповідних систем права

можуть міститися такі значні розбіжності, що юридичні

наслідки застосування того чи іншого правопорядку можуть

виявитися протилежними.

Потреба застосування колізійного методу може виника_

ти як у випадку неідентичності законодавства різних пра_

вових систем з одного і того самого питання, так і у випадку

їх схожості. Для винесення рішення на основі законодав_

ства певної держави суд повинен, насамперед, зробити вибір

між законодавством цих держав, тобто звернутися до колі_

зійної норми. Колізійний метод застосовується також у разі

відсутності міжнародної уніфікації матеріально_правових

норм з певного питання.

Цей метод покликаний вирішувати проблеми, що вини_

кають у міжнародному приватному праві. Це здійснюється

різними способами. Наприклад, через застосування уніфі_

кованих матеріально_правових норм міжнародних дого_

ворів чи звичаїв; «переборення» колізії, тобто тимчасове її

подолання стосовно конкретних випадків правозастосовчої

діяльності, яка може виявлятися в офіційному чи не_

офіційному тлумаченні права. Але найчастіше для вирішен_

ня колізійної проблеми застосовують саме колізійні норми,

тобто норми права (національного чи міжнародного), що

визначають законодавство тієї правової системи, яку необ_

хідно застосувати до певних відносин. Тому метод, з допо_

могою якого врегульовуються колізії через застосування

колізійних норм, і дістав назву «колізійний».

Вирішення питання про те, яку правову систему обрати,

коли системи кількох держав колізують одна з одною, в бага_

тьох випадках являє собою доволі складне завдання. При його

вирішенні нерідко виникає необхідність враховувати потреби

міжнародної співпраці, розвитку господарських зв’язків між

державами та інтереси сторін_учасників відносин.

Для міжнародного приватного права мають значення не

будь_які колізії, а тільки такі, що виникають між іноземними системами (міжнародні колізії). Внутрішні колізії,

наприклад такі, що виникають в одній правовій системі між

різними її правовими формами чи галузями, не входять до

сфери міжнародного приватного права.