• Как правильно управлять финансами своего бизнеса, если вы не специалист в области финансового анализа - Финансовый анализ

    Финансовый менеджмент - финансовые отношения между суъектами, управление финасами на разных уровнях, управление портфелем ценных бумаг, приемы управления движением финансовых ресурсов - вот далеко не полный перечень предмета "Финансовый менеджмент"

    Поговорим о том, что же такое коучинг? Одни считают, что это буржуйский брэнд, другие что прорыв с современном бизнессе. Коучинг - это свод правил для удачного ведения бизнесса, а также умение правильно распоряжаться этими правилами

§ 4. Відносини батьків і дітей і їх регламентація у МПП

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 

Для МПП важливе значення в аспекті відносин між бать_

ками й дітьми має два питання: походження дітей1 і надан_

ня їм матеріального забезпечення.

Незважаючи на важливу роль міжнародних організацій

і розроблених ними міжнародних документів щодо прав

дитини, в деяких державах діють різні закони щодо дітей,

народжених у шлюбі й поза ним1.

За правом більшості країн для вирівнювання статусів

дітей, народжених у шлюбі й поза ним, існують інститути

визнання, узаконення, а також судового чи адміністратив_

ного визнання батьківства. Визнання дитини може бути

здійснене шляхом добровільної заяви батька чи матері ди_

тини посадовій особі, що провадить запис актів громадянсь_

кого стану, шляхом нотаріального заповіту чи в особливо_

му нотаріальному акті (Франція, Німеччина, Швейцарія,

деякі штати США). Узаконення дитини може мати місце

при укладанні шлюбу між її батьками (Франція, Англія,

Швейцарія). Узаконення позашлюбної дитини в Німеччині

може бути здійснене шляхом постанови органу державної

влади у випадках, коли шлюб між батьками неможливий

(у разі смерті, перебуванні у шлюбі з третьою особою за умо_

ви заяви батька, згоди дитини й матері, а також дружини

батька, якщо він одружений). Судове відшукання батьків_

ства може мати місце у більшості країн на основі медичної

експертизи, добровільного аліментування, визнання бать_

ківства та інших обставин.

Визнані й узаконені діти, а також діти, чиє походження

визначено у судовому порядку, прирівнюються за своїм ста_

тусом до дітей, народжених у шлюбі, стосовно прав на ім’я,

виховання, утримання (Бразилія, Аргентина). Однак зако_

нодавства деяких країн містять обмеження щодо спадкуван_

ня такими дітьми нерухомості, майна, яке переходить ра_

зом з почесними титулами чи званнями2.

Для вирішення протиріч між іноземними правопоряд_

ками, які неоднаково регламентують відносини між бать_

ками й дітьми, у внутрішньому праві багатьох країн, а та_

кож у міжнародних документах містяться відповідні

колізійні норми. Останні відрізняються своєю багатоварі_

антністю за предметом регулювання й за колізійними при_

в’язками, що фіксуються для тих чи інших відносин між

батьками й дітьми. Внутрішні законодавства досить рідко

обмежуються встановленням однієї чи двох колізійних

норм для регулювання відносин між батьками і дітьми.

Прикладами можуть бути законодавства Латвії, В’єтнаму,

що санкціонують застосування тільки свого закону для вка_

заних відносин, Венесуели, що прив’язує такі відносини до

місця проживання дитини, Угорщини, що визначає закон ди_

тини або угорське право, якщо воно є більш сприятливим,

Іспанії, що закріплює прив’язку до особистого закону дити_

ни чи місцезнаходження дитини.

Законодавства більшості країн у сфері відносин між бать_

ками й дітьми містять колізійні норми, які за предметом

регулювання є такими:

1) колізійні норми щодо шлюбного походження з прив’яз_

ками до особистого закону подружжя (Греція), а якщо він

не збігається, — особистого закону, найбільш сприятливо_

го для дитини (Австрія); для матері — закону її громадян_

ства, для батька — закону його громадянства, або до закону

загального місця проживання чи закону суду (Буркіна_

Фасо), місцеперебування дитини (Німеччина); національ_

ності дитини (Італія, Польща); закону доміциля чи грома_

дянства дитини або одного з батьків (Канада, Швейцарія,

Естонія); особистого закону одного з батьків (Португалія);

громадянства чоловіка (Таїланд, Південна Корея); грома_

дянства відповідача або дитини, їх місце проживання

(Туніс), закону наслідків шлюбу (Туреччина); особистого

закону матері або дитини (Франція); громадянства дитини

(Чехія);

2) колізійні норми щодо визнання дитини з прив’язками

до закону громадянства дитини (Буркіна_Фасо); національ_

ного закону дитини або того з батьків, хто визнає дитину

(Італія); особистого закону дитини (Румунія); громадянства

Правове регулювання шлюбно8сімейних відносин... 281

того, хто визнає дитину (Югославія, Південна Корея); гро_

мадянства того, хто визнає дитину, і громадянства дитини

(Японія);

3) колізійні норми щодо узаконення з прив’язками до

закону місця проживання дитини (Перу), громадянства чо_

ловіка (Таїланд), громадянства батька, матері або дитини

(Туреччина, Японія);

4) колізійні норми щодо здатності узаконення з прив’яз_

кою до національного закону батька чи матері (Італія); місця

проживання того, хто узаконює, і місця проживання того,

кого узаконюють (Перу);

5) колізійні норми щодо форми визнання з прив’язками

до закону громадянства дитини чи місця здійснення визнан_

ня (Буркіна_Фасо); місця визнання або права, що регулює

суть визнання (Італія); місця визнання (Швейцарія);

6) наслідки шлюбного походження чи узаконення з при_

в’язкою до закону звичайного місцеперебування дитини

(Ліхтенштейн); місця проживання батьків і дитини (Перу);

громадянства батька чи матері (Південна Корея);

7) колізійні норми, що регулюють відносини між батька_

ми й дітьми з прив’язками до закону, що визначає наслідки

шлюбу (Румунія), а в разі відсутності шлюбу — закону гро_

мадянства дитини (Буркіна_Фасо); закону місцеперебування

дитини (Німеччина); закону останнього загального громадян_

ства батьків, права спільного звичайного місцеперебування,

закону громадянства дитини (Греція, Португалія, Чехія);

національного закону дитини (Італія, Польща, Естонія); за_

кону доміциля (Канада); особистого закону дитини (Румунія);

громадянства чоловіка (Таїланд, Південна Корея); громадян_

ства матері для позашлюбних дітей і батька — для дітей, на_

роджених у шлюбі (Туреччина); закон громадянства дитини

(Японія);

8) колізійні норми стосовно обов’язків батька щодо вагіт_

ної жінки з прив’язками до закону звичайного місця зна_

ходження жінки (Грузія), звичайного місцеперебування

(Німеччина, Ліхтенштейн); особистого закону матері (Ру_

мунія); громадянства матері (Чехія);

9) суперечки, пов’язані з походженням дитини з прив’яз_

ками до права країни, де виникли підстави цього спору чи звичайного місцезнаходження дитини (Грузія, Німеччина);

закону громадянства дитини (Буркіна_Фасо, Чехія); особи_

стого закону подружжя (Ліхтенштейн); спільного місця

проживання батьків і дитини (Перу); права наслідків шлю_

бу (Румунія); громадянства чоловіка (Таїланд); lex fori

(Швейцарія).

Сучасне внутрішнє право України не містить колізійних

норм щодо регулювання відносин батьків і дітей.

Колізійному регулювання відносин батьків і дітей присвя_

чені норми деяких двосторонніх договорів про правову допо_

могу між Україною й іншими державами, а також норми

Конвенції СНД про правову допомогу та правові відносини у

цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р.

Прив’язки колізійних норм щодо відносин між батька_

ми й дітьми найчастіше стосуються закону спільного про_

живання, а в разі його відсутності — закону громадянства

дитини (крім договору з Кубою, де в цьому випадку застосо_

вується прив’язка до місця проживання дитини); відноси_

ни дітей, народжених поза шлюбом, з їх батьками регулю_

ються відповідно до громадянства дітей; встановлення і ос_

порювання батьківства регулюється законом громадянства

дітей (договори з КНДР, Румунією, Грузією, Латвією, Уз_

бекистаном, В’єтнамом, Литвою). Конвенції СНД про пра_

вову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і

кримінальних справах 1993 р. підкоряє відносини між бать_

ками і дітьми закону місця проживання дітей, а встановлен_

ня чи оспорювання батьківства чи материнства — закону

громадянства дитини.

Майнові відносини між батьками й дітьми складають

інститут взаємного утримання. У праві багатьох держав зак_

ріплюється норма про обов’язок утримання дітей батьками

до досягнення ними повноліття.

Для МПП особливо важливого значення набуло питання

виплати аліментів на користь неповнолітніх дітей. З метою

визначення права для регулювання аліментних зобов’язань

у сфері МПП право багатьох країн містить колізійні норми

з такими прив’язками: особистого закону дитини (Угорщи_

на), національного закону дитини (Італія), громадянства

дитини (Чехія), громадянства чи звичайного місцеперебу_

Правове регулювання шлюбно8сімейних відносин... 283

вання дитини (Японія); громадянства боржника (Єгипет,

Таїланд, Туреччина, Південна Корея), особистого закону

боржника (ОАЕ); національного права того, хто вимагає от_

римання аліментів (Польща); lex fori (Ємен, Латвія). Ряд

інших країн пропонують обирати найбільш сприятливий за_

кон1 для того, хто отримує аліменти з_поміж законів грома_

дянства, місцеперебування кредитора або боржника (Туніс);

місцеперебування дитини або боржника (Франція). Деякі

країни пропонують кумулятивне застосування законів до_

міциля кредитора й боржника (Канада); громадянства,

місця проживання сторін, lex fori (Іспанія, Німеччина, Гру_

зія); закону наслідків шлюбу, особистого закону дитини,

закону усиновлювача (Румунія). Швейцарія у своєму зако_

нодавстві містить бланкетну норму, що відсилає для регу_

лювання аліментних питань до Гаазької конвенції 1973 р.

Україна не містить у своєму законодавстві колізійних

норм для регулювання цього питання. Матеріальне регулю_

вання аліментних зобов’язань у сфері МПП є у статтях 77 і

181 Сімейного кодексу, а також у Постанові Кабінету

Міністрів України від 19 серпня 2002 р. № 1203, що затвер_

дила Порядок стягнення аліментів на дитину (дітей) у разі

виїзду одного з батьків для постійного проживання в іно_

земній державі, з якою не укладено договір про подання

правової допомоги.

Аліментні відносини інколи регулюються двосторонніми

договорами про правову допомогу між Україною та іншими

державами, а також у Конвенцією СНД «Про правову допомо_

гу та правові відносини у цивільних, сімейних та криміналь_

них справах» 1993 р. Прив’язками у даних документах сто_

совно аліментних зобов’язань є закон країни місця проживан_

ня особи, яка порушує клопотання про стягнення аліментів

(договори з Польщею, Кубою, Узбекистаном, Латвією).

1 З метою визначення закону, найсприятливішого для дитини в алі_

ментних зобов’язаннях, можуть враховуватися: спосіб стягнення алі_

ментів (у відсотковому співвідношенні до заробітної плати чи у твердій

грошовій сумі), строки виплати (до досягнення 18 років чи до економі_

чної самостійності), особистий характер немайнових відносин батьків і

дітей і т.п. Див.: Международное частное право: Учебник для вузов /

Для МПП важливе значення в аспекті відносин між бать_

ками й дітьми має два питання: походження дітей1 і надан_

ня їм матеріального забезпечення.

Незважаючи на важливу роль міжнародних організацій

і розроблених ними міжнародних документів щодо прав

дитини, в деяких державах діють різні закони щодо дітей,

народжених у шлюбі й поза ним1.

За правом більшості країн для вирівнювання статусів

дітей, народжених у шлюбі й поза ним, існують інститути

визнання, узаконення, а також судового чи адміністратив_

ного визнання батьківства. Визнання дитини може бути

здійснене шляхом добровільної заяви батька чи матері ди_

тини посадовій особі, що провадить запис актів громадянсь_

кого стану, шляхом нотаріального заповіту чи в особливо_

му нотаріальному акті (Франція, Німеччина, Швейцарія,

деякі штати США). Узаконення дитини може мати місце

при укладанні шлюбу між її батьками (Франція, Англія,

Швейцарія). Узаконення позашлюбної дитини в Німеччині

може бути здійснене шляхом постанови органу державної

влади у випадках, коли шлюб між батьками неможливий

(у разі смерті, перебуванні у шлюбі з третьою особою за умо_

ви заяви батька, згоди дитини й матері, а також дружини

батька, якщо він одружений). Судове відшукання батьків_

ства може мати місце у більшості країн на основі медичної

експертизи, добровільного аліментування, визнання бать_

ківства та інших обставин.

Визнані й узаконені діти, а також діти, чиє походження

визначено у судовому порядку, прирівнюються за своїм ста_

тусом до дітей, народжених у шлюбі, стосовно прав на ім’я,

виховання, утримання (Бразилія, Аргентина). Однак зако_

нодавства деяких країн містять обмеження щодо спадкуван_

ня такими дітьми нерухомості, майна, яке переходить ра_

зом з почесними титулами чи званнями2.

Для вирішення протиріч між іноземними правопоряд_

ками, які неоднаково регламентують відносини між бать_

ками й дітьми, у внутрішньому праві багатьох країн, а та_

кож у міжнародних документах містяться відповідні

колізійні норми. Останні відрізняються своєю багатоварі_

антністю за предметом регулювання й за колізійними при_

в’язками, що фіксуються для тих чи інших відносин між

батьками й дітьми. Внутрішні законодавства досить рідко

обмежуються встановленням однієї чи двох колізійних

норм для регулювання відносин між батьками і дітьми.

Прикладами можуть бути законодавства Латвії, В’єтнаму,

що санкціонують застосування тільки свого закону для вка_

заних відносин, Венесуели, що прив’язує такі відносини до

місця проживання дитини, Угорщини, що визначає закон ди_

тини або угорське право, якщо воно є більш сприятливим,

Іспанії, що закріплює прив’язку до особистого закону дити_

ни чи місцезнаходження дитини.

Законодавства більшості країн у сфері відносин між бать_

ками й дітьми містять колізійні норми, які за предметом

регулювання є такими:

1) колізійні норми щодо шлюбного походження з прив’яз_

ками до особистого закону подружжя (Греція), а якщо він

не збігається, — особистого закону, найбільш сприятливо_

го для дитини (Австрія); для матері — закону її громадян_

ства, для батька — закону його громадянства, або до закону

загального місця проживання чи закону суду (Буркіна_

Фасо), місцеперебування дитини (Німеччина); національ_

ності дитини (Італія, Польща); закону доміциля чи грома_

дянства дитини або одного з батьків (Канада, Швейцарія,

Естонія); особистого закону одного з батьків (Португалія);

громадянства чоловіка (Таїланд, Південна Корея); грома_

дянства відповідача або дитини, їх місце проживання

(Туніс), закону наслідків шлюбу (Туреччина); особистого

закону матері або дитини (Франція); громадянства дитини

(Чехія);

2) колізійні норми щодо визнання дитини з прив’язками

до закону громадянства дитини (Буркіна_Фасо); національ_

ного закону дитини або того з батьків, хто визнає дитину

(Італія); особистого закону дитини (Румунія); громадянства

Правове регулювання шлюбно8сімейних відносин... 281

того, хто визнає дитину (Югославія, Південна Корея); гро_

мадянства того, хто визнає дитину, і громадянства дитини

(Японія);

3) колізійні норми щодо узаконення з прив’язками до

закону місця проживання дитини (Перу), громадянства чо_

ловіка (Таїланд), громадянства батька, матері або дитини

(Туреччина, Японія);

4) колізійні норми щодо здатності узаконення з прив’яз_

кою до національного закону батька чи матері (Італія); місця

проживання того, хто узаконює, і місця проживання того,

кого узаконюють (Перу);

5) колізійні норми щодо форми визнання з прив’язками

до закону громадянства дитини чи місця здійснення визнан_

ня (Буркіна_Фасо); місця визнання або права, що регулює

суть визнання (Італія); місця визнання (Швейцарія);

6) наслідки шлюбного походження чи узаконення з при_

в’язкою до закону звичайного місцеперебування дитини

(Ліхтенштейн); місця проживання батьків і дитини (Перу);

громадянства батька чи матері (Південна Корея);

7) колізійні норми, що регулюють відносини між батька_

ми й дітьми з прив’язками до закону, що визначає наслідки

шлюбу (Румунія), а в разі відсутності шлюбу — закону гро_

мадянства дитини (Буркіна_Фасо); закону місцеперебування

дитини (Німеччина); закону останнього загального громадян_

ства батьків, права спільного звичайного місцеперебування,

закону громадянства дитини (Греція, Португалія, Чехія);

національного закону дитини (Італія, Польща, Естонія); за_

кону доміциля (Канада); особистого закону дитини (Румунія);

громадянства чоловіка (Таїланд, Південна Корея); громадян_

ства матері для позашлюбних дітей і батька — для дітей, на_

роджених у шлюбі (Туреччина); закон громадянства дитини

(Японія);

8) колізійні норми стосовно обов’язків батька щодо вагіт_

ної жінки з прив’язками до закону звичайного місця зна_

ходження жінки (Грузія), звичайного місцеперебування

(Німеччина, Ліхтенштейн); особистого закону матері (Ру_

мунія); громадянства матері (Чехія);

9) суперечки, пов’язані з походженням дитини з прив’яз_

ками до права країни, де виникли підстави цього спору чи звичайного місцезнаходження дитини (Грузія, Німеччина);

закону громадянства дитини (Буркіна_Фасо, Чехія); особи_

стого закону подружжя (Ліхтенштейн); спільного місця

проживання батьків і дитини (Перу); права наслідків шлю_

бу (Румунія); громадянства чоловіка (Таїланд); lex fori

(Швейцарія).

Сучасне внутрішнє право України не містить колізійних

норм щодо регулювання відносин батьків і дітей.

Колізійному регулювання відносин батьків і дітей присвя_

чені норми деяких двосторонніх договорів про правову допо_

могу між Україною й іншими державами, а також норми

Конвенції СНД про правову допомогу та правові відносини у

цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р.

Прив’язки колізійних норм щодо відносин між батька_

ми й дітьми найчастіше стосуються закону спільного про_

живання, а в разі його відсутності — закону громадянства

дитини (крім договору з Кубою, де в цьому випадку застосо_

вується прив’язка до місця проживання дитини); відноси_

ни дітей, народжених поза шлюбом, з їх батьками регулю_

ються відповідно до громадянства дітей; встановлення і ос_

порювання батьківства регулюється законом громадянства

дітей (договори з КНДР, Румунією, Грузією, Латвією, Уз_

бекистаном, В’єтнамом, Литвою). Конвенції СНД про пра_

вову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і

кримінальних справах 1993 р. підкоряє відносини між бать_

ками і дітьми закону місця проживання дітей, а встановлен_

ня чи оспорювання батьківства чи материнства — закону

громадянства дитини.

Майнові відносини між батьками й дітьми складають

інститут взаємного утримання. У праві багатьох держав зак_

ріплюється норма про обов’язок утримання дітей батьками

до досягнення ними повноліття.

Для МПП особливо важливого значення набуло питання

виплати аліментів на користь неповнолітніх дітей. З метою

визначення права для регулювання аліментних зобов’язань

у сфері МПП право багатьох країн містить колізійні норми

з такими прив’язками: особистого закону дитини (Угорщи_

на), національного закону дитини (Італія), громадянства

дитини (Чехія), громадянства чи звичайного місцеперебу_

Правове регулювання шлюбно8сімейних відносин... 283

вання дитини (Японія); громадянства боржника (Єгипет,

Таїланд, Туреччина, Південна Корея), особистого закону

боржника (ОАЕ); національного права того, хто вимагає от_

римання аліментів (Польща); lex fori (Ємен, Латвія). Ряд

інших країн пропонують обирати найбільш сприятливий за_

кон1 для того, хто отримує аліменти з_поміж законів грома_

дянства, місцеперебування кредитора або боржника (Туніс);

місцеперебування дитини або боржника (Франція). Деякі

країни пропонують кумулятивне застосування законів до_

міциля кредитора й боржника (Канада); громадянства,

місця проживання сторін, lex fori (Іспанія, Німеччина, Гру_

зія); закону наслідків шлюбу, особистого закону дитини,

закону усиновлювача (Румунія). Швейцарія у своєму зако_

нодавстві містить бланкетну норму, що відсилає для регу_

лювання аліментних питань до Гаазької конвенції 1973 р.

Україна не містить у своєму законодавстві колізійних

норм для регулювання цього питання. Матеріальне регулю_

вання аліментних зобов’язань у сфері МПП є у статтях 77 і

181 Сімейного кодексу, а також у Постанові Кабінету

Міністрів України від 19 серпня 2002 р. № 1203, що затвер_

дила Порядок стягнення аліментів на дитину (дітей) у разі

виїзду одного з батьків для постійного проживання в іно_

земній державі, з якою не укладено договір про подання

правової допомоги.

Аліментні відносини інколи регулюються двосторонніми

договорами про правову допомогу між Україною та іншими

державами, а також у Конвенцією СНД «Про правову допомо_

гу та правові відносини у цивільних, сімейних та криміналь_

них справах» 1993 р. Прив’язками у даних документах сто_

совно аліментних зобов’язань є закон країни місця проживан_

ня особи, яка порушує клопотання про стягнення аліментів

(договори з Польщею, Кубою, Узбекистаном, Латвією).

1 З метою визначення закону, найсприятливішого для дитини в алі_

ментних зобов’язаннях, можуть враховуватися: спосіб стягнення алі_

ментів (у відсотковому співвідношенні до заробітної плати чи у твердій

грошовій сумі), строки виплати (до досягнення 18 років чи до економі_

чної самостійності), особистий характер немайнових відносин батьків і

дітей і т.п. Див.: Международное частное право: Учебник для вузов /