• Как правильно управлять финансами своего бизнеса, если вы не специалист в области финансового анализа - Финансовый анализ

    Финансовый менеджмент - финансовые отношения между суъектами, управление финасами на разных уровнях, управление портфелем ценных бумаг, приемы управления движением финансовых ресурсов - вот далеко не полный перечень предмета "Финансовый менеджмент"

    Поговорим о том, что же такое коучинг? Одни считают, что это буржуйский брэнд, другие что прорыв с современном бизнессе. Коучинг - это свод правил для удачного ведения бизнесса, а также умение правильно распоряжаться этими правилами

§ 7. Узгодження законодавств різних держав

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 

У міжнародному приватному праві суттєве значення має

узгодження норм, що містяться в нормативних актах різних

держав, з метою досягнення однаковості в правовому вре_

гулюванні правовідносин з участю іноземного елементу.

Існують такі три підходи до узгодження.

1. Зближення законодавств, тобто визначення загальних

програм, напрямів, етапів і способів зближення законо_

давств у певній сфері.

Прикладом односторонніх дій з метою зближення націо_

нального законодавства з іноземним є Закон України «Про

загальнодержавну програму адаптації законодавства Украї_

ни до законодавства Європейського Союзу»2 від 18 березня

2004 р., яким, як випливає з його назви, затверджена про_

грама, що визначає адаптацію національного законодав_

ства, створення відповідних інституцій та інших додатко_

вих заходів, необхідних для ефективного правотворення та

правозастосування як складової механізму набуття Украї_

ною членства в Європейському Союзі.

Відповідно до цієї програми, адаптація законодавства

України є планомірним процесом, що включає кілька по_

слідовних етапів, на кожному з яких повинен досягатися

певний ступінь відповідності законодавства України acquis

communautariete1 Європейського Союзу.

На першому етапі необхідно забезпечити розробку гло_

сарія термінів acquis для адекватності їхнього розуміння та

уніфікованого застосування у процесі адаптації, а також

розробити й запровадити єдині вимоги до перекладів актів

acquis на українську мову, створити централізовану систе_

му перекладів.

На підставі вивчення та узагальнення відповідного до_

свіду держав Центральної та Східної Європи створити ефек_

тивний загальнодержавний механізм адаптації законодав_

ства, в тому числі стосовно перевірки проектів законів Ук_

раїни та інших нормативно_правових актів на предмет їх

відповідності acquis Європейського Союзу; створити загаль_

нодержавну інформаційну мережу з питань європейського

права; вжити заходів щодо опрацювання та затвердження

спільного з Європейським Союзом механізму підготовки

планів_графіків адаптації та моніторингу їх виконання.

Відповідно до зазначеного Закону, постановою Кабінету

Міністрів «Про додаткові заходи з адаптації законодавства

України до законодавства Європейського Союзу» від 31 бе_

резня 2004 р. координація діяльності центральних органів

виконавчої влади із забезпечення адаптації законодавства

України до законодавства Євросоюзу покладена на Міністер_

ство юстиції України. Останнє має забезпечити створення

(в рамках загальнодержавної) інформаційної мережі з пи_

тань європейського права, бази перекладених на українсь_

ку мову актів європейського права та розміщення її елект_

ронної версії на web_сторінці Центру європейського і по_

рівняльного права.

2. Гармонізація законодавства, що полягає у запровад_

женні спільних правових принципів наукових концепцій.

Гармонізація може здійснюватися в односторонньому по_

рядку або на основі взаємності.

При гармонізації законодавства на основі взаємності

країни в міжнародному договорі визначають обов’язки

сторін по гармонізації тієї чи іншої сфери правового регу_

лювання.

3. Уніфікація законодавства, тобто використання право_

творчого процесу для встановлення правових норм, тотож_

них законодавству інших країн.

У міжнародному приватному праві уніфікація означає

процес створення в різних державах одноманітних загаль_

нообов’язкових правових норм для двох чи більше держав,

а також забезпечення їх однозначного тлумачення і засто_

сування. Мета уніфікації — усунути колізії, розбіжності

між національними правовими актами, що перешкоджають

розвитку відносин у міжнародному приватному праві.

Засобами уніфікації є:

а) міжнародні договори — найбільш поширений засіб

здійснення уніфікації;

б) типові (модельні) закони. Прикладом є Модельний ци_

вільний кодекс, прийнятий 7 лютого 1996 р. Міжпарламен_

тською Асамблеєю держав_учасниць СНД (розділ VII цього

МЦК містить норми міжнародного приватного права);

в) кодифіковані зводи міжнародних торговельних зви_

чаїв.

У міжнародному приватному праві розрізняють уніфіка_

цію в національному законодавстві (одностороння уніфіка_

ція) та в міжнародній сфері. У першому випадку, як прави_

ло, відбувається запозичення іноземного досвіду правотво_

рення для досягнення схожості законодавства кількох

держав.

Уніфікація у міжнародній сфері здійснюється шляхом

укладення відповідних договорів. Країни_учасниці таких

договорів можуть використовувати методи прямої або не_

прямої уніфікації. При прямій уніфікації у міжнародному

договорі встановлюються правові норми, які можуть пря_

мо, без додаткової конкретизації, застосовуватися у право_

вих системах країн_учасниць договору, тобто досягається

високий рівень одноманітності в правовому регулюванні

певних відносин.

При непрямій уніфікації держави_учасниці міжнародно_

го договору беруть на себе зобов’язання встановити у націо_

нальному законодавстві правові норми, зміст яких визна_

чено в договорі. Змішаним метод вважається тоді, коли

міжнародним договором встановлюються певні норми, але

учасникам договору надається право відступати від них в

національному законодавстві.

Значною мірою сприяють уніфікації правових норм так

звані модельні законодавчі акти. Модельні закони є реко_

мендаційними актами з типовими нормами. Вони не обов’яз_

кові для держав, а слугують нормативним орієнтиром для

внутрішнього законодавства, тобто, втілюючи у своєму за_

конодавстві норми типового (модельного) закону, кожна

країна має змогу пристосовувати його положення до своїх

потреб.

Модельні закони приймаються переважно у сфері мате_

ріального права, але мають місце і в праві процесуальному.

Міжнародна уніфікація правових норм, що регулюють

правовідносини з участю іноземних елементів, а також роз_

робка проектів відповідних міжнародних угод ведуться, зок_

рема, під егідою ООН. Провідна роль у забезпеченні цього

процесу належить таким організаціям, як комісія ООН з

прав міжнародної торгівлі (United National Commission On

International Trade Law) — ЮНСІТРАЛ, що функціонує з

1968 року. Завданням цієї комісії є сприяння узгодженню і

уніфікації правил міжнародної торгівлі.

Серед основних типових законів, розроблених цією

організацією і схвалених Генеральною Асамблеєю ООН, за_

кони «Про міжнародний комерційний арбітраж» (1983 р.),

«Про міжнародні кредитні перекази» (1992 р.), «Про елек_

тронну торгівлю» (1996 р.). Зазначеною комісією підготов_

лені Конвенція ООН про морське перевезення вантажів

(прийнята 1978 р.), Віденська конвенція про договори

міжнародної купівлі_продажу товарів (1980 р.), Конвенція

про міжнародні переказні векселі й міжнародні прості век_

селі (1988 р.) та ін.

Крім цієї комісії значну роль в уніфікації законодавства

різних країн відіграють такі організації, як Гаазька конфе_

ренція з міжнародного приватного права. Постійний Ста_

тут конференції був прийнятий 1951 р. Відповідно до нього

завданням Конференції є прогресивна уніфікація правил

міжнародного приватного права. Серед документів, прий_

нятих конференцією, Конвенція з питань цивільного про_

цесу (1954 р.), Конвенція про збір за кордоном доказів по

цивільних і торговельних справах (1970 р.), Конвенція про

полегшення доступу до правосуддя за кордоном (1980 р.),

Конвенція про укладення шлюбу і визнання його недійсним

(1978 р).

Міжурядовою організацією, яка складає проекти уні_

фікованих документів, є Міжнародний інститут з уніфі_

кації приватного права, створений 1926 року. Цим інсти_

тутом розроблені Європейська конвенція про зовнішньо_

торговий арбітраж (1961 р.), Конвенції про лізинг і факторинг

(1988 р.), Принципи міжнародних комерційних договорів

(1994 р.) та ін.

Міжнародні конвенції з уніфікації норм міжнародного

приватного права в певній сфері правового регулювання

розробляються, зокрема, Всесвітньою організацією інтелек_

туальної власності, Міжнародною морською організацією,

Міжнародною організацією цивільної авіації та ін.

Неофіційну кодификацію торгових звичаїв, чинних у

міжнародному приватному праві, здійснює Міжнародна тор_

гова палата. Вона, згідно із Статутом ООН, має консульта_

тивний статус, є міжнародною неурядовою організацією,

створеною з метою організаційного, технічного та правово_

го забезпечення міжнародного бізнесу. Результатом її діяль_

ності стало видання збірника торгових звичаїв («Trade

terms») та інших документів, зазначених вище (див. § 4).

Вони покликані забезпечити відносну однаковість проведен_

ня платежів в міжнародних господарських відносинах.

У міжнародному приватному праві суттєве значення має

узгодження норм, що містяться в нормативних актах різних

держав, з метою досягнення однаковості в правовому вре_

гулюванні правовідносин з участю іноземного елементу.

Існують такі три підходи до узгодження.

1. Зближення законодавств, тобто визначення загальних

програм, напрямів, етапів і способів зближення законо_

давств у певній сфері.

Прикладом односторонніх дій з метою зближення націо_

нального законодавства з іноземним є Закон України «Про

загальнодержавну програму адаптації законодавства Украї_

ни до законодавства Європейського Союзу»2 від 18 березня

2004 р., яким, як випливає з його назви, затверджена про_

грама, що визначає адаптацію національного законодав_

ства, створення відповідних інституцій та інших додатко_

вих заходів, необхідних для ефективного правотворення та

правозастосування як складової механізму набуття Украї_

ною членства в Європейському Союзі.

Відповідно до цієї програми, адаптація законодавства

України є планомірним процесом, що включає кілька по_

слідовних етапів, на кожному з яких повинен досягатися

певний ступінь відповідності законодавства України acquis

communautariete1 Європейського Союзу.

На першому етапі необхідно забезпечити розробку гло_

сарія термінів acquis для адекватності їхнього розуміння та

уніфікованого застосування у процесі адаптації, а також

розробити й запровадити єдині вимоги до перекладів актів

acquis на українську мову, створити централізовану систе_

му перекладів.

На підставі вивчення та узагальнення відповідного до_

свіду держав Центральної та Східної Європи створити ефек_

тивний загальнодержавний механізм адаптації законодав_

ства, в тому числі стосовно перевірки проектів законів Ук_

раїни та інших нормативно_правових актів на предмет їх

відповідності acquis Європейського Союзу; створити загаль_

нодержавну інформаційну мережу з питань європейського

права; вжити заходів щодо опрацювання та затвердження

спільного з Європейським Союзом механізму підготовки

планів_графіків адаптації та моніторингу їх виконання.

Відповідно до зазначеного Закону, постановою Кабінету

Міністрів «Про додаткові заходи з адаптації законодавства

України до законодавства Європейського Союзу» від 31 бе_

резня 2004 р. координація діяльності центральних органів

виконавчої влади із забезпечення адаптації законодавства

України до законодавства Євросоюзу покладена на Міністер_

ство юстиції України. Останнє має забезпечити створення

(в рамках загальнодержавної) інформаційної мережі з пи_

тань європейського права, бази перекладених на українсь_

ку мову актів європейського права та розміщення її елект_

ронної версії на web_сторінці Центру європейського і по_

рівняльного права.

2. Гармонізація законодавства, що полягає у запровад_

женні спільних правових принципів наукових концепцій.

Гармонізація може здійснюватися в односторонньому по_

рядку або на основі взаємності.

При гармонізації законодавства на основі взаємності

країни в міжнародному договорі визначають обов’язки

сторін по гармонізації тієї чи іншої сфери правового регу_

лювання.

3. Уніфікація законодавства, тобто використання право_

творчого процесу для встановлення правових норм, тотож_

них законодавству інших країн.

У міжнародному приватному праві уніфікація означає

процес створення в різних державах одноманітних загаль_

нообов’язкових правових норм для двох чи більше держав,

а також забезпечення їх однозначного тлумачення і засто_

сування. Мета уніфікації — усунути колізії, розбіжності

між національними правовими актами, що перешкоджають

розвитку відносин у міжнародному приватному праві.

Засобами уніфікації є:

а) міжнародні договори — найбільш поширений засіб

здійснення уніфікації;

б) типові (модельні) закони. Прикладом є Модельний ци_

вільний кодекс, прийнятий 7 лютого 1996 р. Міжпарламен_

тською Асамблеєю держав_учасниць СНД (розділ VII цього

МЦК містить норми міжнародного приватного права);

в) кодифіковані зводи міжнародних торговельних зви_

чаїв.

У міжнародному приватному праві розрізняють уніфіка_

цію в національному законодавстві (одностороння уніфіка_

ція) та в міжнародній сфері. У першому випадку, як прави_

ло, відбувається запозичення іноземного досвіду правотво_

рення для досягнення схожості законодавства кількох

держав.

Уніфікація у міжнародній сфері здійснюється шляхом

укладення відповідних договорів. Країни_учасниці таких

договорів можуть використовувати методи прямої або не_

прямої уніфікації. При прямій уніфікації у міжнародному

договорі встановлюються правові норми, які можуть пря_

мо, без додаткової конкретизації, застосовуватися у право_

вих системах країн_учасниць договору, тобто досягається

високий рівень одноманітності в правовому регулюванні

певних відносин.

При непрямій уніфікації держави_учасниці міжнародно_

го договору беруть на себе зобов’язання встановити у націо_

нальному законодавстві правові норми, зміст яких визна_

чено в договорі. Змішаним метод вважається тоді, коли

міжнародним договором встановлюються певні норми, але

учасникам договору надається право відступати від них в

національному законодавстві.

Значною мірою сприяють уніфікації правових норм так

звані модельні законодавчі акти. Модельні закони є реко_

мендаційними актами з типовими нормами. Вони не обов’яз_

кові для держав, а слугують нормативним орієнтиром для

внутрішнього законодавства, тобто, втілюючи у своєму за_

конодавстві норми типового (модельного) закону, кожна

країна має змогу пристосовувати його положення до своїх

потреб.

Модельні закони приймаються переважно у сфері мате_

ріального права, але мають місце і в праві процесуальному.

Міжнародна уніфікація правових норм, що регулюють

правовідносини з участю іноземних елементів, а також роз_

робка проектів відповідних міжнародних угод ведуться, зок_

рема, під егідою ООН. Провідна роль у забезпеченні цього

процесу належить таким організаціям, як комісія ООН з

прав міжнародної торгівлі (United National Commission On

International Trade Law) — ЮНСІТРАЛ, що функціонує з

1968 року. Завданням цієї комісії є сприяння узгодженню і

уніфікації правил міжнародної торгівлі.

Серед основних типових законів, розроблених цією

організацією і схвалених Генеральною Асамблеєю ООН, за_

кони «Про міжнародний комерційний арбітраж» (1983 р.),

«Про міжнародні кредитні перекази» (1992 р.), «Про елек_

тронну торгівлю» (1996 р.). Зазначеною комісією підготов_

лені Конвенція ООН про морське перевезення вантажів

(прийнята 1978 р.), Віденська конвенція про договори

міжнародної купівлі_продажу товарів (1980 р.), Конвенція

про міжнародні переказні векселі й міжнародні прості век_

селі (1988 р.) та ін.

Крім цієї комісії значну роль в уніфікації законодавства

різних країн відіграють такі організації, як Гаазька конфе_

ренція з міжнародного приватного права. Постійний Ста_

тут конференції був прийнятий 1951 р. Відповідно до нього

завданням Конференції є прогресивна уніфікація правил

міжнародного приватного права. Серед документів, прий_

нятих конференцією, Конвенція з питань цивільного про_

цесу (1954 р.), Конвенція про збір за кордоном доказів по

цивільних і торговельних справах (1970 р.), Конвенція про

полегшення доступу до правосуддя за кордоном (1980 р.),

Конвенція про укладення шлюбу і визнання його недійсним

(1978 р).

Міжурядовою організацією, яка складає проекти уні_

фікованих документів, є Міжнародний інститут з уніфі_

кації приватного права, створений 1926 року. Цим інсти_

тутом розроблені Європейська конвенція про зовнішньо_

торговий арбітраж (1961 р.), Конвенції про лізинг і факторинг

(1988 р.), Принципи міжнародних комерційних договорів

(1994 р.) та ін.

Міжнародні конвенції з уніфікації норм міжнародного

приватного права в певній сфері правового регулювання

розробляються, зокрема, Всесвітньою організацією інтелек_

туальної власності, Міжнародною морською організацією,

Міжнародною організацією цивільної авіації та ін.

Неофіційну кодификацію торгових звичаїв, чинних у

міжнародному приватному праві, здійснює Міжнародна тор_

гова палата. Вона, згідно із Статутом ООН, має консульта_

тивний статус, є міжнародною неурядовою організацією,

створеною з метою організаційного, технічного та правово_

го забезпечення міжнародного бізнесу. Результатом її діяль_

ності стало видання збірника торгових звичаїв («Trade

terms») та інших документів, зазначених вище (див. § 4).

Вони покликані забезпечити відносну однаковість проведен_

ня платежів в міжнародних господарських відносинах.