• Как правильно управлять финансами своего бизнеса, если вы не специалист в области финансового анализа - Финансовый анализ

    Финансовый менеджмент - финансовые отношения между суъектами, управление финасами на разных уровнях, управление портфелем ценных бумаг, приемы управления движением финансовых ресурсов - вот далеко не полный перечень предмета "Финансовый менеджмент"

    Поговорим о том, что же такое коучинг? Одни считают, что это буржуйский брэнд, другие что прорыв с современном бизнессе. Коучинг - это свод правил для удачного ведения бизнесса, а также умение правильно распоряжаться этими правилами

12.2. Недискреційна (автоматична) фіскальна політика

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 

Досі нами розглядалася дискреційна фіскальна політика, в межах якої держава, змінюючи державні закупівлі, податки і трансферти, виконує стабілізаційну функцію в економіці. Тепер перейдемо до недискреційної фіскальної політики, в основі якої лежить здатність фіскальних інструментів, що входять до складу чистих податків, змінюватися в автоматичному режимі, тобто без прямої участі держави. Це зумовлено тим, що податки і трансферти залежать від доходу і тому можуть змінюватися пропорційно до змін ВВП навіть за стабільних податкових ставок і незмінного рівня трансфертних платежів.

Лише невелика частина податків не змінюється зі зміною доходу (податки на нерухомість, землю, транспортні засоби тощо). Такі податки можуть змінюватися лише дискреційно. До трансфертів, зміна яких відбувається не автоматично, а регулюється державою, можна віднести пенсії, стипендії, деякі види допомог тощо. Але майже всі податки та переважна більшість трансфертів змінюються автоматично в разі зміни доходу.

До податків, які автоматично залежать від доходу, належать: податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, акцизний збір тощо. Зі зростанням ВВП усі ці податки забезпечують збільшення податкових надходжень до бюджету. І навпаки, якщо обсяг ВВП зменшується, податкові надходження до бюджету зменшуються.

Слід ураховувати, що автоматична зміна податків залежить не лише від того, на скільки змінюється ВВП, а й від чутливості податків до його змін. Остання зумовлюється чинною системою оподаткування. Якщо застосовується прогресивна система оподаткування, то рівень податкових ставок зростає за певною шкалою залежно від рівня доходу. Тому зі зростанням ВВП податки збільшуються швидше, ніж дохід. За пропорційною системою оподаткування рівень податкових ставок є однаковим для всіх рівнів доходу. Тому податки змінюються прямо пропорційно зміні доходу.

Певні трансфертні платежі, які за своєю сутністю є від’єм­ними податками, також змінюються залежно від динаміки ВВП. Але порівняно з податками вони змінюються в протилежному напрямі відносно напряму зміни ВВП. Так, виплати по безробіттю, соціальні субсидії малозабезпеченим, субсидії сільськогосподарським підприємствам тощо скорочуються під час зростання виробництва і збільшуються під час його падіння.

Таким чином, зміна податків і трансфертів, яка спричинюється зміною ВВП, є їх автоматичною зміною. Оскільки податки і трансферти ми об’єднуємо в одну категорію — чисті податки, то надалі автоматичну зміну податків і трансфертів ми будемо відображати через показник — «автоматична зміна чистих податків».

Автоматична зміна чистих податків є важливим чинником економічної стабілізації. Здатність чистих податків виконувати стабілізаційну функцію зумовлюється тим, що вони являють собою вилучення з потоку доходи—витрати, зміна яких викликає зміну сукупних витрат і ВВП. При цьому важливо, що вилучення у формі чистих податків збільшуються в період зростання виробництва і зменшуються в період рецесії. У першому випадку автоматична зміна чистих податків гальмує зростання сукупних витрат і ВВП, у другому — гальмує їх скорочення. Це згладжує циклічні коливання і стабілізує економіку. За здатність виконувати в автоматичному режимі стабілізаційну функцію в економіці чисті податки називають «автоматичними стабілізаторами».

Здійснення автоматичними стабілізаторами своєї функції в економіці без спеціальних державних рішень не означає, що держава в цьому процесі виконує лише роль стороннього спостерігача. Вона впливає на дію автоматичних стабілізаторів опосередковано. Роль держави полягає в тому, що вона впроваджує (вмонтовує) в економіку певну систему податків і трансфертних платежів. Внесенням змін у цю систему держава впливає на ефективність автоматичних стабілізаторів. Отже, недискреційна (автоматична) фіскальна політика, змінюючи податки і трансферти, впливає на ефективність виконання ними стабілізаційної функції в економіці в автоматичному режимі.

Щоб розкрити механізм автоматичних стабілізаторів, розглянемо дві протилежні ситуації:

1. В економіці спостерігається «перегрів», тобто відбувається інфляційне зростання, що свідчить про надмірність сукупних витрат. За цих умов бажано стримувати сукупний попит і скорочувати сукупні витрати. В такій ситуації механізм автоматичних стабілізаторів виглядає так:

1) ВВП зростає інфляційно й автоматично збільшуються чисті податки;

2) автоматичне збільшення чистих податків спричинює збільшення податкових вилучень з потоку доходи — витрати;

3) внаслідок збільшення податкових вилучень уповільнюється зростання сукупних витрат і ВВП.

2. В економіці спостерігається спад виробництва, викликаний дефіцитом сукупних витрат. За таких умов економіку бажано «підбадьорити», тобто стимулювати до зростання сукупного попиту і збільшення сукупних витрат. У цій ситуації механізм автоматичних стабілізаторів діє за таким алгоритмом:

1) обсяг реального ВВП скорочується й автоматично зменшуються чисті податки;

2) автоматичне зменшення чистих податків спричинює скорочення податкових вилучень з потоку доходи — витрати;

3) внаслідок зменшення податкових вилучень уповільнюється скорочення сукупних витрат і ВВП.

Таким чином, вплив автоматичних стабілізаторів на економіку полягає в тому, що вони гальмують зростання ВВП у фазі піднесення та його зменшення у фазі спаду. Постає питання: як визначається ефект гальмування динаміки ВВП, що спричинюється дією автоматичних стабілізаторів? Для отримання відповіді на це питання врахуємо, що автоматичні стабілізатори являють собою вилучення з потоку доходи — витрати. І як будь-які автоматичні вилучення з цього потоку вони впливають на динаміку ВВП через мультиплікатор витрат.

Нагадаємо, що мультиплікатор витрат, який враховує вилучення лише у формі заощаджень, визначається за формулою  Але насправді до складу вилучень з потоку доходи — витрати входять також податки, які зменшують мультиплікатор витрат згідно з формулою (12.3) : . Внаслідок цього за однакової зміни автономних витрат зміна ВВП, визначена на базі мультиплікатора, що враховує автоматичні податкові вилучення, буде меншою порівняно зі зміною ВВП, визначеною на базі мультиплікатора, який не враховує автоматичні податкові вилучення.

Спочатку уявимо економіку, в якій немає держави і податків, тобто t = 0, а c = 0,75. Звідси мультиплікатор витрат дорівнює 4, тобто 1 / (1 – 0,75). Далі припустимо, що в економіці відбувається спад і автономні витрати у формі приватних інвестицій скоротилися на 100 грн. За цих умов скорочення реального ВВП становитиме 400 грн (100 ´ 4). Але в реальній економіці існують податки. Тому враховуємо податкові вилучення. Нехай їх рівень становить 20 % ВВП, тобто t = 0,2. Тоді мультиплікатор зменшиться до 2,5.:1 / [1 – 0,75 (1 – 0,2)]. За таких реальних умов скорочення ВВП дорівнюватиме не 400, а лише 250 грн (100 ´ 2,5). Отже, автоматичні стабілізатори не здатні повністю протидіяти падінню виробництва, а лише частково зменшують його масштаби. У наведеному числовому прикладі вони загальмували падіння виробництва на 150 грн (400 – 250), тобто на
37,5 % (150/400
´ 100). Чим вищий рівень оподаткування, тобто чим більше t, тим сильнішим є вплив автоматичних стабілізаторів на економіку.

Узагальнюючи попередній аналіз, ефект гальмування динаміки ВВП, викликаний автоматичними стабілізаторами, можна визначити таким чином:

            (12.17)

Оскільки автоматичні стабілізатори не здатні повністю усувати циклічні коливання в економіці, то для вирішення цієї проблеми недискреційна фіскальна політика може доповнюватися заходами дискреційної фіскальної політики. Так, у розглядуваному числовому прикладі для відновлення попереднього рівня ВВП ефект гальмування ВВП, який становить 150 грн, слід доповнити збільшенням ВВП на 250 грн. Для досягнення цієї мети можна збільшити державні закупівлі на 100 грн (DY = DG ´ me =
= 100 
´ 2,5 = 250) або дискреційно зменшити чисті податки на 133 грн. (DY = DTd ´ c ´ me = 133 ´ 0,75 ´ 2,5 » 250).

Досі нами розглядалася дискреційна фіскальна політика, в межах якої держава, змінюючи державні закупівлі, податки і трансферти, виконує стабілізаційну функцію в економіці. Тепер перейдемо до недискреційної фіскальної політики, в основі якої лежить здатність фіскальних інструментів, що входять до складу чистих податків, змінюватися в автоматичному режимі, тобто без прямої участі держави. Це зумовлено тим, що податки і трансферти залежать від доходу і тому можуть змінюватися пропорційно до змін ВВП навіть за стабільних податкових ставок і незмінного рівня трансфертних платежів.

Лише невелика частина податків не змінюється зі зміною доходу (податки на нерухомість, землю, транспортні засоби тощо). Такі податки можуть змінюватися лише дискреційно. До трансфертів, зміна яких відбувається не автоматично, а регулюється державою, можна віднести пенсії, стипендії, деякі види допомог тощо. Але майже всі податки та переважна більшість трансфертів змінюються автоматично в разі зміни доходу.

До податків, які автоматично залежать від доходу, належать: податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, акцизний збір тощо. Зі зростанням ВВП усі ці податки забезпечують збільшення податкових надходжень до бюджету. І навпаки, якщо обсяг ВВП зменшується, податкові надходження до бюджету зменшуються.

Слід ураховувати, що автоматична зміна податків залежить не лише від того, на скільки змінюється ВВП, а й від чутливості податків до його змін. Остання зумовлюється чинною системою оподаткування. Якщо застосовується прогресивна система оподаткування, то рівень податкових ставок зростає за певною шкалою залежно від рівня доходу. Тому зі зростанням ВВП податки збільшуються швидше, ніж дохід. За пропорційною системою оподаткування рівень податкових ставок є однаковим для всіх рівнів доходу. Тому податки змінюються прямо пропорційно зміні доходу.

Певні трансфертні платежі, які за своєю сутністю є від’єм­ними податками, також змінюються залежно від динаміки ВВП. Але порівняно з податками вони змінюються в протилежному напрямі відносно напряму зміни ВВП. Так, виплати по безробіттю, соціальні субсидії малозабезпеченим, субсидії сільськогосподарським підприємствам тощо скорочуються під час зростання виробництва і збільшуються під час його падіння.

Таким чином, зміна податків і трансфертів, яка спричинюється зміною ВВП, є їх автоматичною зміною. Оскільки податки і трансферти ми об’єднуємо в одну категорію — чисті податки, то надалі автоматичну зміну податків і трансфертів ми будемо відображати через показник — «автоматична зміна чистих податків».

Автоматична зміна чистих податків є важливим чинником економічної стабілізації. Здатність чистих податків виконувати стабілізаційну функцію зумовлюється тим, що вони являють собою вилучення з потоку доходи—витрати, зміна яких викликає зміну сукупних витрат і ВВП. При цьому важливо, що вилучення у формі чистих податків збільшуються в період зростання виробництва і зменшуються в період рецесії. У першому випадку автоматична зміна чистих податків гальмує зростання сукупних витрат і ВВП, у другому — гальмує їх скорочення. Це згладжує циклічні коливання і стабілізує економіку. За здатність виконувати в автоматичному режимі стабілізаційну функцію в економіці чисті податки називають «автоматичними стабілізаторами».

Здійснення автоматичними стабілізаторами своєї функції в економіці без спеціальних державних рішень не означає, що держава в цьому процесі виконує лише роль стороннього спостерігача. Вона впливає на дію автоматичних стабілізаторів опосередковано. Роль держави полягає в тому, що вона впроваджує (вмонтовує) в економіку певну систему податків і трансфертних платежів. Внесенням змін у цю систему держава впливає на ефективність автоматичних стабілізаторів. Отже, недискреційна (автоматична) фіскальна політика, змінюючи податки і трансферти, впливає на ефективність виконання ними стабілізаційної функції в економіці в автоматичному режимі.

Щоб розкрити механізм автоматичних стабілізаторів, розглянемо дві протилежні ситуації:

1. В економіці спостерігається «перегрів», тобто відбувається інфляційне зростання, що свідчить про надмірність сукупних витрат. За цих умов бажано стримувати сукупний попит і скорочувати сукупні витрати. В такій ситуації механізм автоматичних стабілізаторів виглядає так:

1) ВВП зростає інфляційно й автоматично збільшуються чисті податки;

2) автоматичне збільшення чистих податків спричинює збільшення податкових вилучень з потоку доходи — витрати;

3) внаслідок збільшення податкових вилучень уповільнюється зростання сукупних витрат і ВВП.

2. В економіці спостерігається спад виробництва, викликаний дефіцитом сукупних витрат. За таких умов економіку бажано «підбадьорити», тобто стимулювати до зростання сукупного попиту і збільшення сукупних витрат. У цій ситуації механізм автоматичних стабілізаторів діє за таким алгоритмом:

1) обсяг реального ВВП скорочується й автоматично зменшуються чисті податки;

2) автоматичне зменшення чистих податків спричинює скорочення податкових вилучень з потоку доходи — витрати;

3) внаслідок зменшення податкових вилучень уповільнюється скорочення сукупних витрат і ВВП.

Таким чином, вплив автоматичних стабілізаторів на економіку полягає в тому, що вони гальмують зростання ВВП у фазі піднесення та його зменшення у фазі спаду. Постає питання: як визначається ефект гальмування динаміки ВВП, що спричинюється дією автоматичних стабілізаторів? Для отримання відповіді на це питання врахуємо, що автоматичні стабілізатори являють собою вилучення з потоку доходи — витрати. І як будь-які автоматичні вилучення з цього потоку вони впливають на динаміку ВВП через мультиплікатор витрат.

Нагадаємо, що мультиплікатор витрат, який враховує вилучення лише у формі заощаджень, визначається за формулою  Але насправді до складу вилучень з потоку доходи — витрати входять також податки, які зменшують мультиплікатор витрат згідно з формулою (12.3) : . Внаслідок цього за однакової зміни автономних витрат зміна ВВП, визначена на базі мультиплікатора, що враховує автоматичні податкові вилучення, буде меншою порівняно зі зміною ВВП, визначеною на базі мультиплікатора, який не враховує автоматичні податкові вилучення.

Спочатку уявимо економіку, в якій немає держави і податків, тобто t = 0, а c = 0,75. Звідси мультиплікатор витрат дорівнює 4, тобто 1 / (1 – 0,75). Далі припустимо, що в економіці відбувається спад і автономні витрати у формі приватних інвестицій скоротилися на 100 грн. За цих умов скорочення реального ВВП становитиме 400 грн (100 ´ 4). Але в реальній економіці існують податки. Тому враховуємо податкові вилучення. Нехай їх рівень становить 20 % ВВП, тобто t = 0,2. Тоді мультиплікатор зменшиться до 2,5.:1 / [1 – 0,75 (1 – 0,2)]. За таких реальних умов скорочення ВВП дорівнюватиме не 400, а лише 250 грн (100 ´ 2,5). Отже, автоматичні стабілізатори не здатні повністю протидіяти падінню виробництва, а лише частково зменшують його масштаби. У наведеному числовому прикладі вони загальмували падіння виробництва на 150 грн (400 – 250), тобто на
37,5 % (150/400
´ 100). Чим вищий рівень оподаткування, тобто чим більше t, тим сильнішим є вплив автоматичних стабілізаторів на економіку.

Узагальнюючи попередній аналіз, ефект гальмування динаміки ВВП, викликаний автоматичними стабілізаторами, можна визначити таким чином:

            (12.17)

Оскільки автоматичні стабілізатори не здатні повністю усувати циклічні коливання в економіці, то для вирішення цієї проблеми недискреційна фіскальна політика може доповнюватися заходами дискреційної фіскальної політики. Так, у розглядуваному числовому прикладі для відновлення попереднього рівня ВВП ефект гальмування ВВП, який становить 150 грн, слід доповнити збільшенням ВВП на 250 грн. Для досягнення цієї мети можна збільшити державні закупівлі на 100 грн (DY = DG ´ me =
= 100 
´ 2,5 = 250) або дискреційно зменшити чисті податки на 133 грн. (DY = DTd ´ c ´ me = 133 ´ 0,75 ´ 2,5 » 250).