• Как правильно управлять финансами своего бизнеса, если вы не специалист в области финансового анализа - Финансовый анализ

    Финансовый менеджмент - финансовые отношения между суъектами, управление финасами на разных уровнях, управление портфелем ценных бумаг, приемы управления движением финансовых ресурсов - вот далеко не полный перечень предмета "Финансовый менеджмент"

    Поговорим о том, что же такое коучинг? Одни считают, что это буржуйский брэнд, другие что прорыв с современном бизнессе. Коучинг - это свод правил для удачного ведения бизнесса, а также умение правильно распоряжаться этими правилами

8.1. Роль інвестицій в економіці

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 

Відомо, що інвестиції — це витрати, здійснювані економічними суб’єктами з метою нагромадження капіталу, що передбачає створення нового капіталу та відшкодування зношеного капіталу. Але слід враховувати, що необхідною передумовою нагромаджен­ня капіталу є виробництво інвестиційних товарів, тобто засобів виробництва (будівельних матеріалів, машин, устаткування, приладів, інструментів тощо). Це означає, що інвестиції впливають на економіку за двома напрямами.

Перший напрям пов’язаний із сукупним попитом. Коли зростають інвестиції, то в короткостроковому періоді збільшується попит на інвестиційні товари. Він збільшується за умови, що обсяг інвестицій в наступному періоді (It) збільшується порівняно
з попереднім періодом (It–1). Наприклад, якщо в попередньому періоді інвестиції становили It–1, а в наступному — It, то різниця між ними відображує приріст інвестицій в періоді t порівняно
з періодом (t – 1), тобто ΔIt = It – It–1.

Приріст інвестицій — це приріст попиту на інвестиційні товари, який є компонентом сукупного попиту. У зв’язку з цим збіль­шення інвестиційного попиту за інших незмінних умов викликає зростання сукупного попиту та обсягів виробництва, тобто ВВП. Отже, першим результатом зростання інвестицій є збільшення сукупного попиту і ВВП у короткостроковому періоді.

Другий напрям впливу інвестицій на економіку пов’язаний з капіталоутворенням. Нагадаємо, що інвестиції — це потік, а капітал — запас. Отже, капіталоутворення являє собою процес перет­ворення інвестицій в капітал. Тому кожна одиниця інвестицій, тобто потоку, збільшує капітал, тобто запас. Але це не означає, що обсяг капіталу стає більшим на величину інвестицій. Слід враховувати, що наявний капітал постійно зношується в процесі виробництва і потребує відновлювальних інвестицій. Це означає, що обсяг капіталу формується під впливом двох протилежних сил: інвестування, яке збільшує обсяг капіталу, і зношення (амор­тизації), яке зменшує обсяг капіталу.

Розглядаючи зв’язок між інвестиціями та обсягом капіталу, слід зважати на відмінність чистих і валових інвестицій. До чистих інвестицій відносяться такі витрати, які спрямовуються лише на створення нового, тобто додаткового капіталу (будівництво за­воду або цеху, житла, шляхів, придбання додаткових машин, устат­кування тощо). Валові інвестиції охоплюють як створення нового капіталу, так і заміну зношеного капіталу новими капітальними засобами. Виходячи з цього валові інвестиції можна визначити за такою формулою:

,           (8.1)

де It, NIt — відповідно валові та чисті інвестиції за період t; d — норма амортизації, яка відображує ту частку, на яку щорічно зношується капітал, Kt — середня вартість капіталу за період t, d × Kt — вартість амортизованого капіталу, тобто зношеного в процесі виробництва за період t.

Із рівняння (8.1) видно, що чисті інвестиції — це така частина валових інвестицій, яка відображує їх перевищення порівняно з вартістю зношеного капіталу. Тому, спираючись на рівняння (8.1), чисті інвестиції можна визначати за формулою

.           (8.2)

У свою чергу, перевищення валових інвестицій над вартістю амортизованого капіталу дорівнює створенню нового капіталу, тобто визначає приріст капіталу. Отже, приріст капіталу залежить не від валових, а від чистих інвестицій:

.           (8.3)

Якщо до обсягів капіталу на кінець попереднього періоду (або на початок наступного періоду) додати приріст капіталу (чисті інвестиції) в наступному періоді, то можна визначити обсяг капіталу на кінець наступного періоду:

.           (8.4)

Приріст капіталу збільшує виробничі потужності економіки, тобто довгострокову сукупну пропозицію, яка дорівнює потенційному ВВП. Але при цьому слід підкреслити, що вплив приросту капіталу на збільшення потенційного ВВП відбувається не у співвідношенні 1:1, а згідно з граничною продуктивністю капіталу (граничним продуктом капіталу).

Гранична продуктивність капіталу відображує приріст продукту, що припадає на додаткову одиницю капіталу за незмінної кількості інших факторів виробництва (переважно — праці):

,           (8.5)

де МРК — граничний продукт капіталу.

Перший член правої частини рівняння (8.5) — це обсяг продук­ту, виробленого за (К + 1) одиниць капіталу та L одиниць праці; другий член — обсяг продукту, виробленого за К одиниць капіталу та L одиниць праці. Отже, рівняння (8.5) виявляє, що гранич­ний продукт капіталу є різницею між обсягом продукту, виготовленого за (К + 1) одиниць капіталу, та обсягом продукту, виготов-
леного за К одиниць капіталу.

Залежність продукту від капіталу демонструє виробнича функ­ція (рис. 8.1)

Виробнича функція, наведена на рис. 8.1, показує, як обсяг продукту залежить від обсягу капіталу за незмінної кількості праці. В міру збільшення обсягів капіталу його гранична продуктивність (МРК) зменшується, тобто падає швидкість зростання продукту, яке спричинюється зростанням капіталу. Така залежність притаманна й іншим факторам виробництва. Це означає, що існує закон спадної віддачі змінного фактора виробництва, в тому числі й капіталу.

Поряд з цим слід зауважити, що застосування показника граничного продукту капіталу в натуральних одиницях можливе ли­ше на абстрактно теоретичному рівні. На конкретному рівні ми ма­ємо справу з грошовими одиницями. Тому, щоб пов’язати між со­бою зростання ВВП і приріст капіталу, потрібно перейти до показника, який відображує вартість граничного продукту капіталу. Таким показником є гранична виручка від використання капіталу (МRK). Вона відображує приріст виручки від реалізації продукції, що припадає на одну грошову одиницю приросту капіталу.

Визначити вплив приросту капіталу на збільшення потенційного ВВП можна за формулою

            (8.6)

Із підрозд. 4.1 відомо, що фактичний ВВП визначається потен­ційним ВВП лише як тенденція, тобто в довгостроковому періоді. Отже, якщо першим результатом зростання інвестицій є зростання сукупного попиту та ВВП у короткостроковому періоді, то
його результатом у довгостроковому періоді є збільшення обсягів капіталу і потенційного ВВП.

Доцільно звернути увагу на те, що інвестиції по-різному впливають на збільшення ВВП у короткостроковому і довгостроковому періодах. У короткостроковому періоді на зростання сукупного попиту та обсягів виробництва впливає приріст валових інвестицій порівняно з попереднім періодом. У довгостроковому періоді зростання обсягів капіталу залежить не від приросту інвестицій, а від обсягу чистих інвестицій, тобто від співвідношення між валовими інвестиціями та вартістю зношеного капіталу (амортизацією). Це співвідношення визначає економічну динаміку, тобто здатність економіки нарощувати або зменшувати свої виробничі потужності.

Здатність економіки до нарощування своїх виробничих потужностей може виникати лише за умов, коли валові інвестиції перевищують амортизацію (I > d × K). За таких умов чисті інвестиції є додатною величиною. Тому збільшуються обсяг капіталу, довгострокова сукупна пропозиція і потенційний ВВП. Якщо при цьому валові інвестиції збільшуються, тобто DI > 0, то за інших незмінних умов зростатиме і сукупний попит, що викликає збіль­шення обсягів виробництва, тобто ВВП.

Наприклад, згідно з даними Госкомстата України у 1999 р. валове нагромадження основного капіталу (валові інвестиції) в еко­номіці країни становили 25 131 млн грн, а споживання основного капіталу (амортизація) в цьому році дорівнювало 23 230 млн грн. Це означає, що в 1999 р. чисті інвестиції в основний капітал в Україні становили 1901 млн грн. На цю величину відбувся приріст основного капіталу, що відповідно з його граничною продуктивністю збільшило виробничі потужності економіки. За статистикою у 1999 р. в Україні практично припинився спад вироб­ництва, а з 2000 р. почалося зростання економіки.

Протилежна ситуація виникає за умов, коли валові інвестиції менші, ніж амортизація (I < d × K). Це означає, що чисті інвестиції є від’ємною величиною і тому капіталу споживається більше, ніж нагромаджується. Таке явище називають дезінвестуванням. Оскіль-
ки амортизація перевищує валові інвестиції, то це призводить до скорочення виробничих потужностей в економіці. Крім того, виникнення дефіциту валових інвестицій показує, що обсяг інвестицій в економіці зменшується порівняно з попереднім періодом, тобто
DI < 0. За інших незмінних умов це викликає скорочення сукупного попиту та обсягів виробництва, тобто ВВП.

Подібна ситуація спостерігалася в економіці США у роки Великої депресії (1929—1933). Так, у 1933 р. валові інвестиції в цій країні дорівнювали 1,6 млрд дол., а споживання основного капіталу протягом цього року становило 7,6 млрд дол. Отже, скорочення чистих інвестицій становило 6 млрд дол. Аналогічною була ситуація протягом усього періоду Великої депресії. Внаслідок цього обсяг виробництва впав на 30 %, безробіття зросло до 25 %, а ціни впали на 25 %.

Відомо, що інвестиції — це витрати, здійснювані економічними суб’єктами з метою нагромадження капіталу, що передбачає створення нового капіталу та відшкодування зношеного капіталу. Але слід враховувати, що необхідною передумовою нагромаджен­ня капіталу є виробництво інвестиційних товарів, тобто засобів виробництва (будівельних матеріалів, машин, устаткування, приладів, інструментів тощо). Це означає, що інвестиції впливають на економіку за двома напрямами.

Перший напрям пов’язаний із сукупним попитом. Коли зростають інвестиції, то в короткостроковому періоді збільшується попит на інвестиційні товари. Він збільшується за умови, що обсяг інвестицій в наступному періоді (It) збільшується порівняно
з попереднім періодом (It–1). Наприклад, якщо в попередньому періоді інвестиції становили It–1, а в наступному — It, то різниця між ними відображує приріст інвестицій в періоді t порівняно
з періодом (t – 1), тобто ΔIt = It – It–1.

Приріст інвестицій — це приріст попиту на інвестиційні товари, який є компонентом сукупного попиту. У зв’язку з цим збіль­шення інвестиційного попиту за інших незмінних умов викликає зростання сукупного попиту та обсягів виробництва, тобто ВВП. Отже, першим результатом зростання інвестицій є збільшення сукупного попиту і ВВП у короткостроковому періоді.

Другий напрям впливу інвестицій на економіку пов’язаний з капіталоутворенням. Нагадаємо, що інвестиції — це потік, а капітал — запас. Отже, капіталоутворення являє собою процес перет­ворення інвестицій в капітал. Тому кожна одиниця інвестицій, тобто потоку, збільшує капітал, тобто запас. Але це не означає, що обсяг капіталу стає більшим на величину інвестицій. Слід враховувати, що наявний капітал постійно зношується в процесі виробництва і потребує відновлювальних інвестицій. Це означає, що обсяг капіталу формується під впливом двох протилежних сил: інвестування, яке збільшує обсяг капіталу, і зношення (амор­тизації), яке зменшує обсяг капіталу.

Розглядаючи зв’язок між інвестиціями та обсягом капіталу, слід зважати на відмінність чистих і валових інвестицій. До чистих інвестицій відносяться такі витрати, які спрямовуються лише на створення нового, тобто додаткового капіталу (будівництво за­воду або цеху, житла, шляхів, придбання додаткових машин, устат­кування тощо). Валові інвестиції охоплюють як створення нового капіталу, так і заміну зношеного капіталу новими капітальними засобами. Виходячи з цього валові інвестиції можна визначити за такою формулою:

,           (8.1)

де It, NIt — відповідно валові та чисті інвестиції за період t; d — норма амортизації, яка відображує ту частку, на яку щорічно зношується капітал, Kt — середня вартість капіталу за період t, d × Kt — вартість амортизованого капіталу, тобто зношеного в процесі виробництва за період t.

Із рівняння (8.1) видно, що чисті інвестиції — це така частина валових інвестицій, яка відображує їх перевищення порівняно з вартістю зношеного капіталу. Тому, спираючись на рівняння (8.1), чисті інвестиції можна визначати за формулою

.           (8.2)

У свою чергу, перевищення валових інвестицій над вартістю амортизованого капіталу дорівнює створенню нового капіталу, тобто визначає приріст капіталу. Отже, приріст капіталу залежить не від валових, а від чистих інвестицій:

.           (8.3)

Якщо до обсягів капіталу на кінець попереднього періоду (або на початок наступного періоду) додати приріст капіталу (чисті інвестиції) в наступному періоді, то можна визначити обсяг капіталу на кінець наступного періоду:

.           (8.4)

Приріст капіталу збільшує виробничі потужності економіки, тобто довгострокову сукупну пропозицію, яка дорівнює потенційному ВВП. Але при цьому слід підкреслити, що вплив приросту капіталу на збільшення потенційного ВВП відбувається не у співвідношенні 1:1, а згідно з граничною продуктивністю капіталу (граничним продуктом капіталу).

Гранична продуктивність капіталу відображує приріст продукту, що припадає на додаткову одиницю капіталу за незмінної кількості інших факторів виробництва (переважно — праці):

,           (8.5)

де МРК — граничний продукт капіталу.

Перший член правої частини рівняння (8.5) — це обсяг продук­ту, виробленого за (К + 1) одиниць капіталу та L одиниць праці; другий член — обсяг продукту, виробленого за К одиниць капіталу та L одиниць праці. Отже, рівняння (8.5) виявляє, що гранич­ний продукт капіталу є різницею між обсягом продукту, виготовленого за (К + 1) одиниць капіталу, та обсягом продукту, виготов-
леного за К одиниць капіталу.

Залежність продукту від капіталу демонструє виробнича функ­ція (рис. 8.1)

Виробнича функція, наведена на рис. 8.1, показує, як обсяг продукту залежить від обсягу капіталу за незмінної кількості праці. В міру збільшення обсягів капіталу його гранична продуктивність (МРК) зменшується, тобто падає швидкість зростання продукту, яке спричинюється зростанням капіталу. Така залежність притаманна й іншим факторам виробництва. Це означає, що існує закон спадної віддачі змінного фактора виробництва, в тому числі й капіталу.

Поряд з цим слід зауважити, що застосування показника граничного продукту капіталу в натуральних одиницях можливе ли­ше на абстрактно теоретичному рівні. На конкретному рівні ми ма­ємо справу з грошовими одиницями. Тому, щоб пов’язати між со­бою зростання ВВП і приріст капіталу, потрібно перейти до показника, який відображує вартість граничного продукту капіталу. Таким показником є гранична виручка від використання капіталу (МRK). Вона відображує приріст виручки від реалізації продукції, що припадає на одну грошову одиницю приросту капіталу.

Визначити вплив приросту капіталу на збільшення потенційного ВВП можна за формулою

            (8.6)

Із підрозд. 4.1 відомо, що фактичний ВВП визначається потен­ційним ВВП лише як тенденція, тобто в довгостроковому періоді. Отже, якщо першим результатом зростання інвестицій є зростання сукупного попиту та ВВП у короткостроковому періоді, то
його результатом у довгостроковому періоді є збільшення обсягів капіталу і потенційного ВВП.

Доцільно звернути увагу на те, що інвестиції по-різному впливають на збільшення ВВП у короткостроковому і довгостроковому періодах. У короткостроковому періоді на зростання сукупного попиту та обсягів виробництва впливає приріст валових інвестицій порівняно з попереднім періодом. У довгостроковому періоді зростання обсягів капіталу залежить не від приросту інвестицій, а від обсягу чистих інвестицій, тобто від співвідношення між валовими інвестиціями та вартістю зношеного капіталу (амортизацією). Це співвідношення визначає економічну динаміку, тобто здатність економіки нарощувати або зменшувати свої виробничі потужності.

Здатність економіки до нарощування своїх виробничих потужностей може виникати лише за умов, коли валові інвестиції перевищують амортизацію (I > d × K). За таких умов чисті інвестиції є додатною величиною. Тому збільшуються обсяг капіталу, довгострокова сукупна пропозиція і потенційний ВВП. Якщо при цьому валові інвестиції збільшуються, тобто DI > 0, то за інших незмінних умов зростатиме і сукупний попит, що викликає збіль­шення обсягів виробництва, тобто ВВП.

Наприклад, згідно з даними Госкомстата України у 1999 р. валове нагромадження основного капіталу (валові інвестиції) в еко­номіці країни становили 25 131 млн грн, а споживання основного капіталу (амортизація) в цьому році дорівнювало 23 230 млн грн. Це означає, що в 1999 р. чисті інвестиції в основний капітал в Україні становили 1901 млн грн. На цю величину відбувся приріст основного капіталу, що відповідно з його граничною продуктивністю збільшило виробничі потужності економіки. За статистикою у 1999 р. в Україні практично припинився спад вироб­ництва, а з 2000 р. почалося зростання економіки.

Протилежна ситуація виникає за умов, коли валові інвестиції менші, ніж амортизація (I < d × K). Це означає, що чисті інвестиції є від’ємною величиною і тому капіталу споживається більше, ніж нагромаджується. Таке явище називають дезінвестуванням. Оскіль-
ки амортизація перевищує валові інвестиції, то це призводить до скорочення виробничих потужностей в економіці. Крім того, виникнення дефіциту валових інвестицій показує, що обсяг інвестицій в економіці зменшується порівняно з попереднім періодом, тобто
DI < 0. За інших незмінних умов це викликає скорочення сукупного попиту та обсягів виробництва, тобто ВВП.

Подібна ситуація спостерігалася в економіці США у роки Великої депресії (1929—1933). Так, у 1933 р. валові інвестиції в цій країні дорівнювали 1,6 млрд дол., а споживання основного капіталу протягом цього року становило 7,6 млрд дол. Отже, скорочення чистих інвестицій становило 6 млрд дол. Аналогічною була ситуація протягом усього періоду Великої депресії. Внаслідок цього обсяг виробництва впав на 30 %, безробіття зросло до 25 %, а ціни впали на 25 %.