• Как правильно управлять финансами своего бизнеса, если вы не специалист в области финансового анализа - Финансовый анализ

    Финансовый менеджмент - финансовые отношения между суъектами, управление финасами на разных уровнях, управление портфелем ценных бумаг, приемы управления движением финансовых ресурсов - вот далеко не полный перечень предмета "Финансовый менеджмент"

    Поговорим о том, что же такое коучинг? Одни считают, что это буржуйский брэнд, другие что прорыв с современном бизнессе. Коучинг - это свод правил для удачного ведения бизнесса, а также умение правильно распоряжаться этими правилами

Розділ 3 ГРОШОВІ НАДХОДЖЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 

Для того, щоб правильно відповісти на контрольні питання, тестові завдання і розв’язати задачі даного розділу необхідно ознайомитись із методикою визначення грошових надходжень та їхньою характеристикою, яка базується на Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. Так, відповідно до Положення (стан­дарту) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів», терміни вживаються в такому значенні:

грошові кошти — готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання;

еквіваленти грошових коштів — короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються в певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їхньої вартості;

не грошові операції — операції, що не потребують використання грошових коштів та їхніх еквівалентів;

рух грошових коштів — надходження і вибуття грошових коштів та їхніх еквівалентів.

Важливе значення в підприємницькій діяльності належить характеристиці джерел грошових коштів з поділом їх на внутрішні та зовнішні. Це пов’язано з тим, що акцентувати увагу необхідно на зовсім протилежних завданнях, а отже й спрямовувати власну діяльність. Так, для мобілізації грошових коштів із внутрішніх джерел необхідно акцентувати увагу на собівартості, прибутку, економічному потенціалі, продуктивності праці, умовах оплати тощо. При цьому обов’язковості повернення мобілізованих ресурсів не виникає. Що стосується залучення грошових коштів із зовнішніх джерел, то характерним є переважно тимчасовість їх залучення, розподіл частини отриманого доходу від залучення з джерелом залучення та активна діяльність на фінансовому ринку.

Потрібно пам’ятати, що рух грошових коштів (грошових потоків) неможливо відокремити від видів діяльності підприємства, а тому є доцільним розглянути класифікацію видів діяльності підприємств відповідно до зазначеного вище Положення та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» (рис. 10).

Звичайна діяльність — будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що забезпечують її або виникають унаслідок її проведення.

Надзвичайна подія (діяльність) — подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства та стосовно якої не очікується періодичне повторення або повторення в кожному наступному звітному періоді (пожежа, стихійне лихо). Відшкодування збитків унаслідок таких подій здійснюється за рахунок страхового відшкодування та з інших джерел.

Операційна діяльність — основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, крім інвестиційної чи фінансової, тобто діяльність, яка забезпечує основну частку доходу та пов’я­зана з виробництвом, реалізацією продукції й іншими взаємовідносинами, що виникають у процесі її здійснення.

Фінансова діяльність — діяльність, яка призводить до змін розміру й складу власного та позикового капіталу підприємства.

Інвестиційна діяльність — придбання та реалізація тих необоротних активів та фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів, тобто діяльність, пов’язана з придбанням та продажем довгострокових (необоротних) активів і короткострокових (поточних) фінансових інвестицій.

Кожному виду діяльності відповідають певні грошові потоки (рис. 11).

Під час вивчення питань даного розділу слід звернути увагу, що грошові надходження підприємств значно перевищують грошові доходи, які підприємство отримує від здійснення господарської діяльності. Основною причиною є те, що не всі грошові надходження визнаються доходами. Винятком може бути випадок, коли більша частина доходу отримується внаслідок збільшення економічних вигід без грошового потоку, наприклад до­оцінка основних фондів, підвищення ринкової вартості фінансових інвестицій тощо.

Необхідно пам’ятати, що дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відображає загальний дохід без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів і непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Підприємства, основною діяльністю яких є торгівля цінними паперами, у цій статті відображають вартість, за якою реалізовано цінні папери, та суму винагороди за виконання інших операцій, пов’язаних з розміщенням, купівлею та продажем цінних паперів.

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається вирахуванням з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо.

Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Варто знати, що визначення доходу за бухгалтерським й подат­ковим обліком не збігається. Так, у бухгалтерському обліку доходи визнаються за умови збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які при­водять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників). У свою чергу, відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22 травня 1997 р. під валовим доходом розуміють загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отрима­ного (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, мате­ріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Грошові надходження на підприємстві від звичайної операційної діяльності залежать від різних факторів (рис. 12).

Інші операційні доходи включають доходи від операційної діяльності підприємства у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції, й до яких належать: дохід від реалізації іноземної валюти, операційної оренди, операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті, одержані штрафи пені, неустойки тощо.

Основною частиною грошових надходжень підприємства є виручка від реалізації продукції. Ураховуючи те, що в Україні для визначення фінансових результатів та під час податкового обліку використовуються два методи розрахування надходжень від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), а саме: касовий метод та метод нарахувань, — є доцільною мінімізація часу між відвантаженням продукції й отриманою сумою грошових коштів, що може досягатись із допомогою планування виручки різними методами (рис. 13).

З подальшим поглибленням і переходом до ринкового господарства зростає значення інвестиційної та фінансової діяльності підприємств, адже раціональне використання вільних грошових коштів і розроблення ефективних довгострокових проектів створюють умови для отримання в майбутньому додаткових прибутків. Інвестиційна діяльність бере початок з розроблення інвестиційної стратегії, тобто формування сукупності довгострокових цілей інвестиційної діяльності та вибору найефективніших способів їх досягнення й фінансування. Відповідно до розроблених стратегічних напрямів інвестиції поділяють на капітальні (реальні) та фінансові (рис. 14).

Успішна інвестиційна та операційна підприємницька діяльність можлива лише за наявності надійного фінансового фундаменту, тобто достатнього обсягу капіталу. Система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функ­ціонування підприємств та досягнення ним поставлених цілей є фінансовою діяльністю. З фінансовою діяльністю пов’яза-
ні надходження грошових коштів у результаті утворення боргових зобов’язань (позичок, векселів, облігацій, а також інших видів короткострокових і довгострокових зобов’язань, не пов’я­заних з операційною діяльністю), які призводять до збільшення позичкового та власного капіталу. До фінансових операцій відносять також фінансовий лізинг. У вузькому розумінні основний зміст фінансової діяльності полягає у фінансуванні підприємства.

Фінансова діяльність має вирішальний вплив на процеси генерування вартості підприємства. Так, оптимізація структури капіталу, оптимізація фінансування веде до зменшення витрат на його залучення та створює фінансову базу для успішної операційної та інвестиційної діяльності.

У теорії і практиці досить часто зміст фінансової діяльності трактується ширше, ніж фінансування. У широкому значенні під фінансовою діяльністю розуміють усі заходи, які пов’язані з мобілізацією капіталу, його використанням, примноженням (збільшення вартості) та поверненням. Фінансова діяльність у широкому розумінні включає весь комплекс функціональних завдань, здійснюваних фінансовими службами підприємства і пов’язаних з фінансуванням, інвестиційною діяльністю та фінансовим забезпеченням операційної діяльності підприємств.

Слід також розрізняти доходи від фінансових операцій і грошові надходження від фінансової діяльності. Доходів від фінансової діяльності немає, фінансова діяльність призводить до збільшення доходів від операційної, інвестиційної діяльності та фінансових операцій.

Доходи від фінансових операцій включають: доходи від участі в капіталі (дохід від інвестицій в асоційовані підприємства, дохід від спільної діяльності, дохід від інвестицій у дочірні підприємства); інші фінансові доходи (дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій, крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

Доходи від іншої звичайної діяльності охоплюють інвестиційну та фінансову діяльність, за винятком фінансових операцій, які забезпечують доходи від участі в капіталі тощо: від реалізації фінансових інвестицій (продаж акцій, боргових зобов’язань, часток у капіталі інших підприємств); від реалізації необоротних активів (продаж основних фондів, нематеріальних активів); від реалізації майнових комплексів; дохід від неопераційної курсової різниці (не пов’язаної з операційною діяльністю); дохід від без­оплатно отриманих активів; інші доходи від звичайної діяльності (списання кредиторської заборгованості тощо).

Вивчаючи дану тему, необхідно звернути увагу, що починаючи з 50-х років ХХ століття, при розгляді грошових потоків та звітності почали використовувати показник Cash-flow, який характеризує величину чистих грошових потоків, що утворюються в результаті операційної, фінансової, інвестиційної діяльності. За класичного способу операційний Cash-flow розраховується способом додавання до чистого прибутку амортиза­ційних відрахувань і резерви для забезпечення майбутніх витрат. На практиці поширені два методи розрахунку Cash-flow від операційної діяльності — прямий та непрямий. За прямого методу Cash-flow визначається як різниця між вхідними та вихідними грошовими потоками, які мають безпосереднє відношення до операційної діяльності. Непрямий метод розрахунку є зворотним від попереднього й полягає в коригуванні операційного прибутку на статті доходів та витрат, які не впливають на обсяг грошових засобів і зміну в оборотних активах і поточ­них зобов’язаннях. Показник Cash-flow характеризується біль­шою об’єктивністю порівняно з чистим прибутком чи показниками рентабельності внаслідок відображення реального стану вільних ресурсів підприємства. Даний показник можна розглядати в трьох напрямках: як індикатор ліквідності й пла­тоспроможності; як показник результативності фінансово-гос­подарської діяльності; як індикатор спроможності до самофінансування.

Для того, щоб правильно відповісти на контрольні питання, тестові завдання і розв’язати задачі даного розділу необхідно ознайомитись із методикою визначення грошових надходжень та їхньою характеристикою, яка базується на Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. Так, відповідно до Положення (стан­дарту) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів», терміни вживаються в такому значенні:

грошові кошти — готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання;

еквіваленти грошових коштів — короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються в певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їхньої вартості;

не грошові операції — операції, що не потребують використання грошових коштів та їхніх еквівалентів;

рух грошових коштів — надходження і вибуття грошових коштів та їхніх еквівалентів.

Важливе значення в підприємницькій діяльності належить характеристиці джерел грошових коштів з поділом їх на внутрішні та зовнішні. Це пов’язано з тим, що акцентувати увагу необхідно на зовсім протилежних завданнях, а отже й спрямовувати власну діяльність. Так, для мобілізації грошових коштів із внутрішніх джерел необхідно акцентувати увагу на собівартості, прибутку, економічному потенціалі, продуктивності праці, умовах оплати тощо. При цьому обов’язковості повернення мобілізованих ресурсів не виникає. Що стосується залучення грошових коштів із зовнішніх джерел, то характерним є переважно тимчасовість їх залучення, розподіл частини отриманого доходу від залучення з джерелом залучення та активна діяльність на фінансовому ринку.

Потрібно пам’ятати, що рух грошових коштів (грошових потоків) неможливо відокремити від видів діяльності підприємства, а тому є доцільним розглянути класифікацію видів діяльності підприємств відповідно до зазначеного вище Положення та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» (рис. 10).

Звичайна діяльність — будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що забезпечують її або виникають унаслідок її проведення.

Надзвичайна подія (діяльність) — подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства та стосовно якої не очікується періодичне повторення або повторення в кожному наступному звітному періоді (пожежа, стихійне лихо). Відшкодування збитків унаслідок таких подій здійснюється за рахунок страхового відшкодування та з інших джерел.

Операційна діяльність — основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, крім інвестиційної чи фінансової, тобто діяльність, яка забезпечує основну частку доходу та пов’я­зана з виробництвом, реалізацією продукції й іншими взаємовідносинами, що виникають у процесі її здійснення.

Фінансова діяльність — діяльність, яка призводить до змін розміру й складу власного та позикового капіталу підприємства.

Інвестиційна діяльність — придбання та реалізація тих необоротних активів та фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів, тобто діяльність, пов’язана з придбанням та продажем довгострокових (необоротних) активів і короткострокових (поточних) фінансових інвестицій.

Кожному виду діяльності відповідають певні грошові потоки (рис. 11).

Під час вивчення питань даного розділу слід звернути увагу, що грошові надходження підприємств значно перевищують грошові доходи, які підприємство отримує від здійснення господарської діяльності. Основною причиною є те, що не всі грошові надходження визнаються доходами. Винятком може бути випадок, коли більша частина доходу отримується внаслідок збільшення економічних вигід без грошового потоку, наприклад до­оцінка основних фондів, підвищення ринкової вартості фінансових інвестицій тощо.

Необхідно пам’ятати, що дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відображає загальний дохід без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів і непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Підприємства, основною діяльністю яких є торгівля цінними паперами, у цій статті відображають вартість, за якою реалізовано цінні папери, та суму винагороди за виконання інших операцій, пов’язаних з розміщенням, купівлею та продажем цінних паперів.

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається вирахуванням з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо.

Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Варто знати, що визначення доходу за бухгалтерським й подат­ковим обліком не збігається. Так, у бухгалтерському обліку доходи визнаються за умови збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які при­водять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників). У свою чергу, відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22 травня 1997 р. під валовим доходом розуміють загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отрима­ного (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, мате­ріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Грошові надходження на підприємстві від звичайної операційної діяльності залежать від різних факторів (рис. 12).

Інші операційні доходи включають доходи від операційної діяльності підприємства у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції, й до яких належать: дохід від реалізації іноземної валюти, операційної оренди, операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті, одержані штрафи пені, неустойки тощо.

Основною частиною грошових надходжень підприємства є виручка від реалізації продукції. Ураховуючи те, що в Україні для визначення фінансових результатів та під час податкового обліку використовуються два методи розрахування надходжень від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), а саме: касовий метод та метод нарахувань, — є доцільною мінімізація часу між відвантаженням продукції й отриманою сумою грошових коштів, що може досягатись із допомогою планування виручки різними методами (рис. 13).

З подальшим поглибленням і переходом до ринкового господарства зростає значення інвестиційної та фінансової діяльності підприємств, адже раціональне використання вільних грошових коштів і розроблення ефективних довгострокових проектів створюють умови для отримання в майбутньому додаткових прибутків. Інвестиційна діяльність бере початок з розроблення інвестиційної стратегії, тобто формування сукупності довгострокових цілей інвестиційної діяльності та вибору найефективніших способів їх досягнення й фінансування. Відповідно до розроблених стратегічних напрямів інвестиції поділяють на капітальні (реальні) та фінансові (рис. 14).

Успішна інвестиційна та операційна підприємницька діяльність можлива лише за наявності надійного фінансового фундаменту, тобто достатнього обсягу капіталу. Система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функ­ціонування підприємств та досягнення ним поставлених цілей є фінансовою діяльністю. З фінансовою діяльністю пов’яза-
ні надходження грошових коштів у результаті утворення боргових зобов’язань (позичок, векселів, облігацій, а також інших видів короткострокових і довгострокових зобов’язань, не пов’я­заних з операційною діяльністю), які призводять до збільшення позичкового та власного капіталу. До фінансових операцій відносять також фінансовий лізинг. У вузькому розумінні основний зміст фінансової діяльності полягає у фінансуванні підприємства.

Фінансова діяльність має вирішальний вплив на процеси генерування вартості підприємства. Так, оптимізація структури капіталу, оптимізація фінансування веде до зменшення витрат на його залучення та створює фінансову базу для успішної операційної та інвестиційної діяльності.

У теорії і практиці досить часто зміст фінансової діяльності трактується ширше, ніж фінансування. У широкому значенні під фінансовою діяльністю розуміють усі заходи, які пов’язані з мобілізацією капіталу, його використанням, примноженням (збільшення вартості) та поверненням. Фінансова діяльність у широкому розумінні включає весь комплекс функціональних завдань, здійснюваних фінансовими службами підприємства і пов’язаних з фінансуванням, інвестиційною діяльністю та фінансовим забезпеченням операційної діяльності підприємств.

Слід також розрізняти доходи від фінансових операцій і грошові надходження від фінансової діяльності. Доходів від фінансової діяльності немає, фінансова діяльність призводить до збільшення доходів від операційної, інвестиційної діяльності та фінансових операцій.

Доходи від фінансових операцій включають: доходи від участі в капіталі (дохід від інвестицій в асоційовані підприємства, дохід від спільної діяльності, дохід від інвестицій у дочірні підприємства); інші фінансові доходи (дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій, крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

Доходи від іншої звичайної діяльності охоплюють інвестиційну та фінансову діяльність, за винятком фінансових операцій, які забезпечують доходи від участі в капіталі тощо: від реалізації фінансових інвестицій (продаж акцій, боргових зобов’язань, часток у капіталі інших підприємств); від реалізації необоротних активів (продаж основних фондів, нематеріальних активів); від реалізації майнових комплексів; дохід від неопераційної курсової різниці (не пов’язаної з операційною діяльністю); дохід від без­оплатно отриманих активів; інші доходи від звичайної діяльності (списання кредиторської заборгованості тощо).

Вивчаючи дану тему, необхідно звернути увагу, що починаючи з 50-х років ХХ століття, при розгляді грошових потоків та звітності почали використовувати показник Cash-flow, який характеризує величину чистих грошових потоків, що утворюються в результаті операційної, фінансової, інвестиційної діяльності. За класичного способу операційний Cash-flow розраховується способом додавання до чистого прибутку амортиза­ційних відрахувань і резерви для забезпечення майбутніх витрат. На практиці поширені два методи розрахунку Cash-flow від операційної діяльності — прямий та непрямий. За прямого методу Cash-flow визначається як різниця між вхідними та вихідними грошовими потоками, які мають безпосереднє відношення до операційної діяльності. Непрямий метод розрахунку є зворотним від попереднього й полягає в коригуванні операційного прибутку на статті доходів та витрат, які не впливають на обсяг грошових засобів і зміну в оборотних активах і поточ­них зобов’язаннях. Показник Cash-flow характеризується біль­шою об’єктивністю порівняно з чистим прибутком чи показниками рентабельності внаслідок відображення реального стану вільних ресурсів підприємства. Даний показник можна розглядати в трьох напрямках: як індикатор ліквідності й пла­тоспроможності; як показник результативності фінансово-гос­подарської діяльності; як індикатор спроможності до самофінансування.