• Как правильно управлять финансами своего бизнеса, если вы не специалист в области финансового анализа - Финансовый анализ

    Финансовый менеджмент - финансовые отношения между суъектами, управление финасами на разных уровнях, управление портфелем ценных бумаг, приемы управления движением финансовых ресурсов - вот далеко не полный перечень предмета "Финансовый менеджмент"

    Поговорим о том, что же такое коучинг? Одни считают, что это буржуйский брэнд, другие что прорыв с современном бизнессе. Коучинг - это свод правил для удачного ведения бизнесса, а также умение правильно распоряжаться этими правилами

РОЗДІЛ 2 ГРОШОВІ РОЗРАХУНКИ ПІДПРИЄМСТВ

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 

Практичні завдання даного розділу мають таку змістовно-методичну спрямованість: з’ясування сутності грошового обороту, готівкових і безготівкових розрахунків та їхніх класифікацій, принципів організації розрахунків, порядку здійснення готівкових розрахунків, установлення ліміту готівки, контролю за його дотриманням і порядку ведення касових операцій.

Для з’ясування вказаних питань та розв’язування задач слід ознайомитись з Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою НБУ № 135 від 29 березня 2002 р., з подальшими змінами та доповненнями; Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою НБУ № 311 від 1 січня 2001 р. з подальшими змінами та доповненнями.

Відповідаючи на контрольні питання й тести, необхідно виходити з того, що безготівкові розрахунки — це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Готівкові розрахунки — платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані ро­боти, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Слід розуміти, що ефективна організація грошових розрахунків передбачає її побудову за принципами, поданими на рис. 4.

Суб’єкти підприємницької діяльності (юридичні та фізичні особи) відповідно до «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої Постановою НБУ № 492 від 12.11.2003 р., та з метою здійснення банківських операцій можуть відкривати різні ра­хунки в установах банків (рис. 5).

Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає: класифікацію та організацію розрахунків, форми відповідних документів, взаємовідносини суб’єктів із приводу розрахунків.

Відповідно до «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» виділяють певні форми платіжних інст­рументів під час здійснення розрахункових операцій (рис. 7).

— розрахунковий документ, за допомогою якого після прийняття рішення суду й за наявності на рахунку підприємства коштів банк перераховує та накопичує необхідну суму на спеціальному рахунка, а також перераховує накопичену суму зі спеціального рахунка на такий, з якого вона перераховувалася раніше. Після цього на підставі виконавчого документа та платіжної вимоги стягувача банк перераховує кошти на рахунок, зазначений у платіжній вимозі. Тобто у разі наявності на рахунку клієнта суми, що визначена рішенням (ухвалою) суду, санк­ціонованою прокурором, постановою слідчого, постановою
державного виконавця, банк меморіальним ордером списує заз­начену суму з рахунка, на який накладено арешт, і резервує її на спеціальному рахунку, а також здійснює подальше перерахування;

— розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів і перерахування її на рахунок одержувача. Платіжне доручення приймається банком до виконання протягом десяти календарних днів з дати його виписки;

— розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (або при договірному списанні-отримувача) до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунка платника на рахунок отримувача. Банк стягувача приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів, а банк платника — протягом 30 календарних днів з дати їх складання;

— розрахунковий документ, який складається з двох частин: верхньої частини — вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів; нижньої частини — доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача. Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її одержувачем;

— розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунка (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів. Розрахункові чеки використовуються тільки для безготівкових перерахувань з рахунка чекодавця на рахунок одержувача коштів і не підлягають сплаті готівкою. Строк дії чекової книжки — один рік, розрахункового чека, який видається фізичній особі для одноразового розрахунку, — три місяці з дати їх видачі. День оформлення чекової книжки або розрахункового чека не враховується. Розрахункові чеки, виписані після зазначеного строку, вважаються недійсними і до оплати не приймаються;

— договір, що містить зобов’язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов’язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж. За операціями з акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу тільки з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов’язань, з якими можуть бути пов’язані ці документи;

7), 8) — використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюється чинним законодавством, у тому числі окремими нормативно-правовими актами Націо­нального банку. Векселі є переказні та прості.

Слід звернути увагу на зміни, що сталися в організації готівкових розрахунків. Діючий порядок організації готівкових розрахунків передбачає, що розрахунки готівкою підприємств між собою та з підприємцями і фізичними особами проводяться як за рахунок коштів, одержаних з кас банків, так і за рахунок готівкової виручки, здійснюються через касу підприємств із веденням касової книги встановленої форми. Розрахунки готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб можуть здійснюватися також через установи банків способом переказу готівки на користь підприємств (підприємців) та фізичних осіб для сплати будь-яких платежів. Розрахунки за готівку підприємств сфери торгівлі, громадського харчування та послуг здійснюються з застосуванням РРО згідно з Законом України № 1776 від 01.06.2000 р., «Про внесення змін до Закону України «Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) через їхні каси, каси банків, інших фінансових установ, які надають послуги з переказу грошей, та підприємств поштового зв’язку не має перевищувати 10,0 тис. грн, протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. Платежі понад установлену граничну суму проводяться виключно в безготівковому порядку. Кількість підприємств (підприємців), з якими проводяться розрахунки, протягом дня не лімітується. Обмеження щодо суми розрахунків стосуються також розрахунків готівкою підприємств в оплату за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок коштів, одержаних за корпоративними картками.

Вказані вище обмеження не поширюються на:

а) розрахунки підприємств (підприємців) із фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами, малими й середніми підприємствами в разі використання готівкових коштів, одержаних ними за рахунок кредитної лінії Європейського банку реконструкції та розвитку для розвитку малих і середніх підприємств;

б) добровільні пожертвування, благодійну допомогу, вилучену органами державної податкової служби готівку, на розрахунки за спожиту електроенергію, а також у разі використання коштів, виданих на відрядження;

в) розрахунки підприємств (підприємців) між собою під час закупівлі сільськогосподарської продукції;

г) розрахунки готівкою за спожиту підприємствами електроенергію способом внесення готівки в каси енергопостачальників.

У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої граничної суми додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

З метою визначення граничного обсягу зберігання готівки в касі підприємств на кінець робочого дня встановлюється її ліміт, який розраховується як різниця між середньоденними надходженнями до каси підприємства (за винятком сум, що надходять до банку) та середньоденною видачею готівки, без урахування сум, що спрямовуються на оплату праці. Даний ліміт установлюється підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою. При відкритті поточного рахунка (у період укладення договору на розрахунково-касове обслуговування) новостворене підприємство подає установі банку заявку-розрахунок для встановлення загального ліміту каси, поряд­ку та строків здавання готівкової виручки. Діючі підприємства, які мають поточні рахунки в різних установах банків, подають зазначену заявку-розрахунок на власний розсуд до будь-якої установи банку, у котрому відкрито його поточні рахунки, а іншим установам банків — копії заявки-розрахунку з установленим лімітом каси. Заявка-розрахунок подається і в разі перегляду з ініціативи підприємства або банку раніше встановленого ліміту каси. Юридичні особи, які здійснюють страхову діяльність, діяльність із випуску й проведення лотерей, закупівлю сільськогосподарської продукції, установлюють строки здавання готівкової виручки до своїх кас, банків та підприємств поштового зв’язку для страхових агентів, заготівельників сільськогосподарської продукції, розповсюджувачів лотерей, які діють на підставі укладених договорів, з урахуванням специфіки їх функціонуван-
ня, режиму роботи у вечірні години, вихідні та святкові дні, обсягів здаваної виручки, але не рідше одного разу на п’ять робочих днів.

Підприємства зобов’язані здавати готівкову виручку понад установлений ліміт каси в порядку та строки, визначені установою банку для зарахування на їх поточні рахунки. Якщо
ліміт каси підприємству взагалі не встановлено, то вся наяв-
на готівка в його касі на кінець дня має здаватися до банку (незалежно від причин, унаслідок яких ліміт каси не встановлено).

Розрахунки готівкою підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами проводяться з застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, проїзних документів тощо, які підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, а також рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо.

Касові операції — операції підприємств між собою та з підприємцями й фізичними особами, що пов’язані з прийманням та видачею готівкових коштів під час проведення розрахунків через касу підприємства з відображенням цих операцій у касовій книзі, книзі обліку розрахункових операцій. Оформлення касових операцій здійснюється з використанням документів, наведених на рис. 8.

Розв’язуючи задачі даного розділу щодо визначення сум ліміту чекових книжок, слід звернути увагу на те, що за сьогоднішніх умов розрахункові чекові книжки не мають активного застосування в господарському обороті підприємств, але з метою теоретичної підготовки студентів доцільно знати їх призначення та порядок розрахунків.

Важливе значення у фінансово-господарській діяльності має узгодження останньої з правилами, що встановлюються нормативно-правовими актами. Тому з метою підвищення ефективності діяльності необхідно організовувати систему контролю на кожному самостійному етапі виробничої, фінансової, інвестиційної діяльності. Напрямки контролю порядку ведення операцій з готівкою подано на рис. 9.

Практичні завдання даного розділу мають таку змістовно-методичну спрямованість: з’ясування сутності грошового обороту, готівкових і безготівкових розрахунків та їхніх класифікацій, принципів організації розрахунків, порядку здійснення готівкових розрахунків, установлення ліміту готівки, контролю за його дотриманням і порядку ведення касових операцій.

Для з’ясування вказаних питань та розв’язування задач слід ознайомитись з Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою НБУ № 135 від 29 березня 2002 р., з подальшими змінами та доповненнями; Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою НБУ № 311 від 1 січня 2001 р. з подальшими змінами та доповненнями.

Відповідаючи на контрольні питання й тести, необхідно виходити з того, що безготівкові розрахунки — це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Готівкові розрахунки — платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані ро­боти, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Слід розуміти, що ефективна організація грошових розрахунків передбачає її побудову за принципами, поданими на рис. 4.

Суб’єкти підприємницької діяльності (юридичні та фізичні особи) відповідно до «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої Постановою НБУ № 492 від 12.11.2003 р., та з метою здійснення банківських операцій можуть відкривати різні ра­хунки в установах банків (рис. 5).

Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає: класифікацію та організацію розрахунків, форми відповідних документів, взаємовідносини суб’єктів із приводу розрахунків.

Відповідно до «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» виділяють певні форми платіжних інст­рументів під час здійснення розрахункових операцій (рис. 7).

— розрахунковий документ, за допомогою якого після прийняття рішення суду й за наявності на рахунку підприємства коштів банк перераховує та накопичує необхідну суму на спеціальному рахунка, а також перераховує накопичену суму зі спеціального рахунка на такий, з якого вона перераховувалася раніше. Після цього на підставі виконавчого документа та платіжної вимоги стягувача банк перераховує кошти на рахунок, зазначений у платіжній вимозі. Тобто у разі наявності на рахунку клієнта суми, що визначена рішенням (ухвалою) суду, санк­ціонованою прокурором, постановою слідчого, постановою
державного виконавця, банк меморіальним ордером списує заз­начену суму з рахунка, на який накладено арешт, і резервує її на спеціальному рахунку, а також здійснює подальше перерахування;

— розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів і перерахування її на рахунок одержувача. Платіжне доручення приймається банком до виконання протягом десяти календарних днів з дати його виписки;

— розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (або при договірному списанні-отримувача) до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунка платника на рахунок отримувача. Банк стягувача приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів, а банк платника — протягом 30 календарних днів з дати їх складання;

— розрахунковий документ, який складається з двох частин: верхньої частини — вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів; нижньої частини — доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача. Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її одержувачем;

— розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунка (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів. Розрахункові чеки використовуються тільки для безготівкових перерахувань з рахунка чекодавця на рахунок одержувача коштів і не підлягають сплаті готівкою. Строк дії чекової книжки — один рік, розрахункового чека, який видається фізичній особі для одноразового розрахунку, — три місяці з дати їх видачі. День оформлення чекової книжки або розрахункового чека не враховується. Розрахункові чеки, виписані після зазначеного строку, вважаються недійсними і до оплати не приймаються;

— договір, що містить зобов’язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов’язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж. За операціями з акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу тільки з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов’язань, з якими можуть бути пов’язані ці документи;

7), 8) — використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюється чинним законодавством, у тому числі окремими нормативно-правовими актами Націо­нального банку. Векселі є переказні та прості.

Слід звернути увагу на зміни, що сталися в організації готівкових розрахунків. Діючий порядок організації готівкових розрахунків передбачає, що розрахунки готівкою підприємств між собою та з підприємцями і фізичними особами проводяться як за рахунок коштів, одержаних з кас банків, так і за рахунок готівкової виручки, здійснюються через касу підприємств із веденням касової книги встановленої форми. Розрахунки готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб можуть здійснюватися також через установи банків способом переказу готівки на користь підприємств (підприємців) та фізичних осіб для сплати будь-яких платежів. Розрахунки за готівку підприємств сфери торгівлі, громадського харчування та послуг здійснюються з застосуванням РРО згідно з Законом України № 1776 від 01.06.2000 р., «Про внесення змін до Закону України «Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) через їхні каси, каси банків, інших фінансових установ, які надають послуги з переказу грошей, та підприємств поштового зв’язку не має перевищувати 10,0 тис. грн, протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. Платежі понад установлену граничну суму проводяться виключно в безготівковому порядку. Кількість підприємств (підприємців), з якими проводяться розрахунки, протягом дня не лімітується. Обмеження щодо суми розрахунків стосуються також розрахунків готівкою підприємств в оплату за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок коштів, одержаних за корпоративними картками.

Вказані вище обмеження не поширюються на:

а) розрахунки підприємств (підприємців) із фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами, малими й середніми підприємствами в разі використання готівкових коштів, одержаних ними за рахунок кредитної лінії Європейського банку реконструкції та розвитку для розвитку малих і середніх підприємств;

б) добровільні пожертвування, благодійну допомогу, вилучену органами державної податкової служби готівку, на розрахунки за спожиту електроенергію, а також у разі використання коштів, виданих на відрядження;

в) розрахунки підприємств (підприємців) між собою під час закупівлі сільськогосподарської продукції;

г) розрахунки готівкою за спожиту підприємствами електроенергію способом внесення готівки в каси енергопостачальників.

У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої граничної суми додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

З метою визначення граничного обсягу зберігання готівки в касі підприємств на кінець робочого дня встановлюється її ліміт, який розраховується як різниця між середньоденними надходженнями до каси підприємства (за винятком сум, що надходять до банку) та середньоденною видачею готівки, без урахування сум, що спрямовуються на оплату праці. Даний ліміт установлюється підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою. При відкритті поточного рахунка (у період укладення договору на розрахунково-касове обслуговування) новостворене підприємство подає установі банку заявку-розрахунок для встановлення загального ліміту каси, поряд­ку та строків здавання готівкової виручки. Діючі підприємства, які мають поточні рахунки в різних установах банків, подають зазначену заявку-розрахунок на власний розсуд до будь-якої установи банку, у котрому відкрито його поточні рахунки, а іншим установам банків — копії заявки-розрахунку з установленим лімітом каси. Заявка-розрахунок подається і в разі перегляду з ініціативи підприємства або банку раніше встановленого ліміту каси. Юридичні особи, які здійснюють страхову діяльність, діяльність із випуску й проведення лотерей, закупівлю сільськогосподарської продукції, установлюють строки здавання готівкової виручки до своїх кас, банків та підприємств поштового зв’язку для страхових агентів, заготівельників сільськогосподарської продукції, розповсюджувачів лотерей, які діють на підставі укладених договорів, з урахуванням специфіки їх функціонуван-
ня, режиму роботи у вечірні години, вихідні та святкові дні, обсягів здаваної виручки, але не рідше одного разу на п’ять робочих днів.

Підприємства зобов’язані здавати готівкову виручку понад установлений ліміт каси в порядку та строки, визначені установою банку для зарахування на їх поточні рахунки. Якщо
ліміт каси підприємству взагалі не встановлено, то вся наяв-
на готівка в його касі на кінець дня має здаватися до банку (незалежно від причин, унаслідок яких ліміт каси не встановлено).

Розрахунки готівкою підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами проводяться з застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, проїзних документів тощо, які підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, а також рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо.

Касові операції — операції підприємств між собою та з підприємцями й фізичними особами, що пов’язані з прийманням та видачею готівкових коштів під час проведення розрахунків через касу підприємства з відображенням цих операцій у касовій книзі, книзі обліку розрахункових операцій. Оформлення касових операцій здійснюється з використанням документів, наведених на рис. 8.

Розв’язуючи задачі даного розділу щодо визначення сум ліміту чекових книжок, слід звернути увагу на те, що за сьогоднішніх умов розрахункові чекові книжки не мають активного застосування в господарському обороті підприємств, але з метою теоретичної підготовки студентів доцільно знати їх призначення та порядок розрахунків.

Важливе значення у фінансово-господарській діяльності має узгодження останньої з правилами, що встановлюються нормативно-правовими актами. Тому з метою підвищення ефективності діяльності необхідно організовувати систему контролю на кожному самостійному етапі виробничої, фінансової, інвестиційної діяльності. Напрямки контролю порядку ведення операцій з готівкою подано на рис. 9.