• Как правильно управлять финансами своего бизнеса, если вы не специалист в области финансового анализа - Финансовый анализ

    Финансовый менеджмент - финансовые отношения между суъектами, управление финасами на разных уровнях, управление портфелем ценных бумаг, приемы управления движением финансовых ресурсов - вот далеко не полный перечень предмета "Финансовый менеджмент"

    Поговорим о том, что же такое коучинг? Одни считают, что это буржуйский брэнд, другие что прорыв с современном бизнессе. Коучинг - это свод правил для удачного ведения бизнесса, а также умение правильно распоряжаться этими правилами

10.3.2. Аналіз собівартості продукції

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 

Наступною характеристикою ділової активності виступає собівартість, яка визначає переваги підприємства в ціновій конкуренції, впливає на фінансові результати його діяльності, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан суб’єктів господарювання.

Під собівартістю продукції, робіт і послуг розуміють сумарні витрати всіх видів ресурсів у грошовій формі: основних засобів, сировини, матеріалів, палива, енергії, праці, які безпосередньо використовуються в процесі виробництва продукції і виконання робіт, а також для збереження й поліпшення умов виробництва та його вдосконалення

Як економічна категорія, собівартість:

слугує основою для обліку і контролю за рівнем витрат на виробництво та реалізацію продукції;

є базою для формування ціни на продукцію підприємства та визначення на цій основі прибутку і рентабельності;

виступає невід’ємним елементом економічного обґрунтування управлінських рішень;

відображує ефективність використання ресурсів, результати впровадження нової техніки та технології, вдосконалення системи організації й управління виробництвом.

Виживання суб’єкта господарювання в умовах конкурентної боротьби багато в чому залежить від його спроможності підтримувати оптимальний рівень собівартості продукції, важлива роль у забезпеченні якого належить аналізу. У зв’язку з цим головною метою аналізу собівартості продукції є виявлення можливостей більш раціонального використання виробничих ресурсів, зниження витрат на виробництво та реалізацію і забезпечення зростання величини прибутку.

Завданнями аналізу собівартості продукції є:

оцінка обґрунтованості та напруженості плану за собівартістю продукції, витратами виробництва й обігу;

визначення динаміки та ступеня виконання плану за собівар­тістю;

виявлення факторів, що впливають на динаміку показників собівартості та виконання плану по них, величини і причин відхилення фактичних витрат від планових;

оцінка резервів зниження собівартості продукції.

Аналіз собівартості продукції здійснюється за такою схемою:

визначають абсолютні та відносні відхилення показників собівартості від аналогічних показників плану і минулих років;

здійснюють оцінку зміни структури собівартості, визначають відхилення частки окремих статей витрат від аналогічних даних плану і минулих років, розраховують вплив цих відхилень на підсумковий показник. Разом з тим виділяють статті втрат, що мають найбільшу частку в собівартості, і статті витрат, по яких відбулися суттєві зміни. Характерною особливістю цього розділу аналізу є те, що статті витрат у цьому разі виступають і як фактори, які впливають на зміну собівартості, і як окремі компоненти, які формують її структуру;

визначають рівень витрат на 1 грн товарної продукції, який характеризує їх окупність, здійснюють аналіз динаміки цього показника та оцінку факторів, що впливають на його рівень.

Здійснимо аналіз собівартості на умовному прикладі (табл. 10.6).

Як свідчать дані табл. 10.6, фактичні витрати підприємства перевищують заплановані на 80,8 тис. грн, або на 18,9 %. Перевитрати спостерігаються по всіх елементах витрат і особливо по матеріальних витратах. Збільшилась як сума змінних, так і постійних витрат. Змінилася, хоча й несуттєво, структура витрат: збільшилася частка матеріальних витрат і амортизації основних засобів, а частка заробітної плати зменшилася.

Таблиця 10.6

Витрати на виробництво продукції

Елемент витрат

Сума, тис. грн

Структура витрат, %

за планом

фактично

відхилення, +, –

за планом

фактично

відхилення, +, –

Матеріальні витрати

167,0

225,5

+ 58,5

39,1

44,4

+ 5,3

Заробітна плата

99,5

105,1

+ 5,6

23,3

20,7

– 2,6

Відрахування до фонду соціального захисту

31,8

33,6

+ 1,8

7,5

6,6

– 0,9

Амортизація основних фондів

11,3

16,1

+ 4,8

2,6

3,2

+ 0,6

Інші витрати

117,4

127,5

+ 10,1

27,5

25,1

– 2,4

Повна собівартість

427,0

507,8

+ 80,8

100,0

100,0

*

У тому числі витрати:

 

 

 

 

 

 

змінні

320,3

396,1

+ 75,8

75,0

78,0

+ 3,0

постійні

106,7

111,7

+ 5,0

25,0

22,0

– 3,0

Загальна сума витрат  може змінюватися за рахунок обсягів виробництва продукції в цілому по підприємству Vв, рівня змінних витрат на одиницю продукції Рз.в і суми постійних витрат на весь випуск продукції ПВ, тобто:

.

Дані для розрахунку впливу цих факторів наведено в табл. 10.7.

Таблиця 10.7

Вихідні дані для факторного аналізу
загальної суми витрат на виробництво
ТА реалізацію продукції

№ пор.

Показник

За планом

Фактично

1

Випуск продукції, тис. шт.

122,0

126,95

2

Загальна сума змінних витрат, тис. грн

320,3

396,1

3

Рівень змінних витрат на одиницю продук­ції, грн

2,625

3,12

4

Загальна сума постійних витрат, тис. грн

106,7

111,7

Загальна сума сукупних витрат, тис. грн

427,0

507,8

З табл. 10.7 видно, що у зв’язку з перевиконанням плану по випуску продукції на 4,06 % сума витрат зросла на 12,94 тис. грн (126,95 · 2,625 + 106,7 – 427,0).

Внаслідок підвищення рівня питомих змінних витрат собівартість виробництва продукції збільшилася на 62,84 тис. грн (126,95 · 3,12 + 106,7 – 106,7 – 439,94).

Постійні витрати зросли порівняно з плановою їх величиною на 5,0 тис. грн, що також є однією з причин збільшення загальної суми сукупних витрат.

Що стосується змін величини змінних і постійних витрат, то вони можуть відбуватися як за рахунок підвищення рівня ресурсомісткості продукції, так і за рахунок підвищення цін на ресурси. Для визначення впливу останнього фактора на зміну собівартості продукції потрібно фактичну кількість спожитих ресурсів за звітний період помножити на планові ціни або ціни базисного періоду та порівняти з фактичною їх вартістю у звітному періоді.

Важливий узагальнюючий показник собівартості продукції — витрати на одну грошову одиницю товарної продукції, який є універсальним: він може застосовуватися в будь-якій галузі і наочно відображує прямий зв’язок між собівартістю та прибутком. Якщо собівартість товарної продукції подати як суму добутків собівартості одиниці продукції по кожному найменуванню продукції на кількість виробів, а обсяг товарної продукції — як добуток кількості продукції на її ціну, то формула для розрахунку рівня витрат на одну грошову одиницю продукції буде такою:

 ,

де qi — кількість виробів у натуральних одиницях виміру і-го виду товару; ci — собівартість одного виробу; pi — ціна продукції; n — кількість видів товару в номенклатурі.

Безпосередній вплив на зміни рівня витрат на одну грошову одиницю продукції здійснюють п’ять факторів, які перебувають з ним у прямій функціональній залежності:

структура виготовленої продукції;

обсяг виробництва в натуральних показниках;

рівень витрат на виробництво окремих виробів;

ціни та тарифи на спожиті матеріальні ресурси;

ціни на продукцію.

Вплив цих факторів на зміну витрат на одну грошову одиницю товарної продукції розраховують способом ланцюгових підстановок за даними табл. 10.8.

Таблиця 10.8

Вихідні дані для факторного аналізу витрат
на одну грошову одиницю продукції

№ пор.

Показник

Асортимент продукції

Усього

А

Б

В

1

Ціна одиниці продукції, грн:
за планом
фактично


4,0
3,8


4,5
5,1


6,0
5,5


*
*

2

Кількість виробленої продукції, шт.:
за планом
фактично



67 100
80 613



36 600
26 279



18 300
20 058



122 000
126 950

3

Структура випуску, %
за планом
фактично


55,0
63,5


30,0
20,7


15,0
15,8


100,0
100,0

4

Фактична кількість продукції при плановій структурі, шт.

69 823

38 085

19 042

126 950

5

Індекс цін на ресурси

1,014

1,15

1,12

*

6

Собівартість одиниці продукції, грн:
за планом
фактично
фактично в порівнянних цінах



3,25
3,53
3,096



3,16
4,60
4,0



5,08
5,09
4,54



3,5
4,0
3,51

7

Повна собівартість виробництва продукції, тис. грн:
за планом
фактично
фактично в планових цінах



218,27
284,7
249,58



115,68
121,1
105,12



93,05
102,0
91,06



427,0
507,8
445,76

Аналітичні розрахунки (табл. 10.9) свідчать, що на підприємстві витрати на одну грошову одиницю продукції збільшилися на 13,56 коп., що є негативним явищем, оскільки зменшило прибутковість продукції. Якщо згідно з планом її величина в кожній грошовій одиниці вартості мала становити 21,35 коп. (1 – 0,7865), то за результатами роботи підприємства за період, що досліджувався, її розмір становив тільки 7,79 коп. (1 – 0,9221).

Таблиця 10.9

Розрахунок впливу ФАКТОРів на зміну РІВНЯ витрат
на 1 грн товарної продукції

Витрати на 1 грн товарної
продукції

Фактор

Обсяг виробництва в натуральних
показниках

Структура
виготовленої
продукції

Рівень витрат
на виробництво окремих видів

Ціни і тарифи на спожиті матеріали

Ціни на продукцію

За планом = 427,0 : 542,9 = = 0,7865

За планом

За планом

За планом

За планом

За планом

Фактор 1 = 444,0 : 569,93 = = 0,7790

Фактично

За планом

За планом

За планом

За планом

Фактор 2 = 446,93 : 561,056 = = 0,7966

Фактично

Фактично

За планом

За планом

За планом

Фактор 3 = 445,76 : 561,056 = = 0,7945

Фактично

Фактично

Фактично

За планом

За планом

Фактор 4 = 507,8 : 561,056 = = 0,9051

Фактично

Фактично

Фактично

Фактично

За планом

Фактично = 507,8 : 550,67 = = 0,9221

Фактично

Фактично

Фактично

Фактично

Фактично

D загальне 0,9221 –
– 0,7865 = 0,1356

– 0,0075

0,0176

– 0,0021

0,1106

0,017

Така ситуація на підприємстві склалася за рахунок:

зміни цін і тарифів на спожиті матеріальні ресурси на 11,06 коп.;

зміни структури виробництва на 1,76 коп.;

підвищення цін на продукцію на 1,7 коп.

Отже, результати дослідження темпів і тенденцій змін основних показників діяльності дають змогу визначити динамічність розвитку підприємства, його внутрішні резерви до подальшого отримання прибутку, поточну активність комерційної структури в сприйнятті новаторських ідей, перспективність вкладеного додаткового капіталу в її діяльність тощо.

Проте, в обліково-аналітичній практиці економічно розвинених країн для характеристики ділової активності компаній крім темпових показників використовують коефіцієнти стійкого економічного зростання, який розраховують за формулою

,

де ЧП — чистий прибуток (прибуток, призначений до розподілення акціонерів); Д — дивіденди, що сплачуються акціонерам; ВК — власний капітал.

Враховуючи те, що власний капітал акціонерної компанії може збільшуватися або за рахунок додаткового випуску акцій, або за рахунок реінвестування отриманого прибутку, коефіцієнт ke.з відображує, якими темпами в середньому збільшується власний капітал за рахунок саме останнього фактора.

Через побудову детермінованої факторної моделі нескладно ідентифікувати фактори, які визначають значення коефіцієнта стійкого економічного зростання.

,

де  — величина чистого прибутку, яка реінвестується в розвиток підприємства; Vв — обсяг виробництва (реалізації) продукції;  — сума активів підприємства; ПК — позиковий капітал.

Економічна інтерпретація моделі полягає в тому, що:

перший її фактор характеризує дивідендну політику компанії, яка передбачає вибір економічно доцільного співвідношення між сплаченими дивідендами та величиною реінвестованого у виробництво прибутку;

другий фактор характеризує рентабельність випуску / продажу;

третій фактор характеризує ресурсовіддачу;

четвертий фактор (коефіцієнт фінансової залежності), характеризує співвідношення між позиковими та власними джерелами коштів.

Наведена факторна модель описує як виробничу (другий і третій фактори), так і фінансову (перший і четвертий фактори) діяль­ності комерційного підприємства, яке може обрати один із двох підходів в нарощуванні свого економічного потенціалу.

Перший підхід полягає в орієнтації на пропорції в структурі та динаміці виробництва, що склалися. При цьому темп зростання обсягів виробництва задається поточним значенням коефіцієнта kе.з.

Другий підхід передбачає більш швидкі темпи розвитку. При цьому компанія може використовувати певні економічні важелі: зниження частки сплачуваних дивідендів, удосконалення виробничого процесу, вишукування можливостей отримання економіч­но виправданих кредитів, додаткової емісії акцій.

Одним із найважливіших атрибутів фінансового аналізу та планування в умовах ринкової економіки є розрахунок допустимих і економічно доцільних темпів розвитку підприємства. За даними деяких західних фахівців, компанії, що прагнуть досягти високих темпів зростання в найкоротший період, нерідко стають банкрутами. Однак і занадто повільні темпи розвитку неприйнятні, потрібна «золота середина». Знайти її формалізованими методами з великою точ­ністю практично неможливо, можна лише дати орієнтир. Таким орієнтиром і слугує коефіцієнт kе.з, вказуючи, якими в середньому темпами може розвиватися компанія в подальшому, не змінюючи співвідношення між різними джерелами інформації: фондовіддачею, рентабельністю виробництва, дивідендною політикою.

Наступною характеристикою ділової активності виступає собівартість, яка визначає переваги підприємства в ціновій конкуренції, впливає на фінансові результати його діяльності, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан суб’єктів господарювання.

Під собівартістю продукції, робіт і послуг розуміють сумарні витрати всіх видів ресурсів у грошовій формі: основних засобів, сировини, матеріалів, палива, енергії, праці, які безпосередньо використовуються в процесі виробництва продукції і виконання робіт, а також для збереження й поліпшення умов виробництва та його вдосконалення

Як економічна категорія, собівартість:

слугує основою для обліку і контролю за рівнем витрат на виробництво та реалізацію продукції;

є базою для формування ціни на продукцію підприємства та визначення на цій основі прибутку і рентабельності;

виступає невід’ємним елементом економічного обґрунтування управлінських рішень;

відображує ефективність використання ресурсів, результати впровадження нової техніки та технології, вдосконалення системи організації й управління виробництвом.

Виживання суб’єкта господарювання в умовах конкурентної боротьби багато в чому залежить від його спроможності підтримувати оптимальний рівень собівартості продукції, важлива роль у забезпеченні якого належить аналізу. У зв’язку з цим головною метою аналізу собівартості продукції є виявлення можливостей більш раціонального використання виробничих ресурсів, зниження витрат на виробництво та реалізацію і забезпечення зростання величини прибутку.

Завданнями аналізу собівартості продукції є:

оцінка обґрунтованості та напруженості плану за собівартістю продукції, витратами виробництва й обігу;

визначення динаміки та ступеня виконання плану за собівар­тістю;

виявлення факторів, що впливають на динаміку показників собівартості та виконання плану по них, величини і причин відхилення фактичних витрат від планових;

оцінка резервів зниження собівартості продукції.

Аналіз собівартості продукції здійснюється за такою схемою:

визначають абсолютні та відносні відхилення показників собівартості від аналогічних показників плану і минулих років;

здійснюють оцінку зміни структури собівартості, визначають відхилення частки окремих статей витрат від аналогічних даних плану і минулих років, розраховують вплив цих відхилень на підсумковий показник. Разом з тим виділяють статті втрат, що мають найбільшу частку в собівартості, і статті витрат, по яких відбулися суттєві зміни. Характерною особливістю цього розділу аналізу є те, що статті витрат у цьому разі виступають і як фактори, які впливають на зміну собівартості, і як окремі компоненти, які формують її структуру;

визначають рівень витрат на 1 грн товарної продукції, який характеризує їх окупність, здійснюють аналіз динаміки цього показника та оцінку факторів, що впливають на його рівень.

Здійснимо аналіз собівартості на умовному прикладі (табл. 10.6).

Як свідчать дані табл. 10.6, фактичні витрати підприємства перевищують заплановані на 80,8 тис. грн, або на 18,9 %. Перевитрати спостерігаються по всіх елементах витрат і особливо по матеріальних витратах. Збільшилась як сума змінних, так і постійних витрат. Змінилася, хоча й несуттєво, структура витрат: збільшилася частка матеріальних витрат і амортизації основних засобів, а частка заробітної плати зменшилася.

Таблиця 10.6

Витрати на виробництво продукції

Елемент витрат

Сума, тис. грн

Структура витрат, %

за планом

фактично

відхилення, +, –

за планом

фактично

відхилення, +, –

Матеріальні витрати

167,0

225,5

+ 58,5

39,1

44,4

+ 5,3

Заробітна плата

99,5

105,1

+ 5,6

23,3

20,7

– 2,6

Відрахування до фонду соціального захисту

31,8

33,6

+ 1,8

7,5

6,6

– 0,9

Амортизація основних фондів

11,3

16,1

+ 4,8

2,6

3,2

+ 0,6

Інші витрати

117,4

127,5

+ 10,1

27,5

25,1

– 2,4

Повна собівартість

427,0

507,8

+ 80,8

100,0

100,0

*

У тому числі витрати:

 

 

 

 

 

 

змінні

320,3

396,1

+ 75,8

75,0

78,0

+ 3,0

постійні

106,7

111,7

+ 5,0

25,0

22,0

– 3,0

Загальна сума витрат  може змінюватися за рахунок обсягів виробництва продукції в цілому по підприємству Vв, рівня змінних витрат на одиницю продукції Рз.в і суми постійних витрат на весь випуск продукції ПВ, тобто:

.

Дані для розрахунку впливу цих факторів наведено в табл. 10.7.

Таблиця 10.7

Вихідні дані для факторного аналізу
загальної суми витрат на виробництво
ТА реалізацію продукції

№ пор.

Показник

За планом

Фактично

1

Випуск продукції, тис. шт.

122,0

126,95

2

Загальна сума змінних витрат, тис. грн

320,3

396,1

3

Рівень змінних витрат на одиницю продук­ції, грн

2,625

3,12

4

Загальна сума постійних витрат, тис. грн

106,7

111,7

Загальна сума сукупних витрат, тис. грн

427,0

507,8

З табл. 10.7 видно, що у зв’язку з перевиконанням плану по випуску продукції на 4,06 % сума витрат зросла на 12,94 тис. грн (126,95 · 2,625 + 106,7 – 427,0).

Внаслідок підвищення рівня питомих змінних витрат собівартість виробництва продукції збільшилася на 62,84 тис. грн (126,95 · 3,12 + 106,7 – 106,7 – 439,94).

Постійні витрати зросли порівняно з плановою їх величиною на 5,0 тис. грн, що також є однією з причин збільшення загальної суми сукупних витрат.

Що стосується змін величини змінних і постійних витрат, то вони можуть відбуватися як за рахунок підвищення рівня ресурсомісткості продукції, так і за рахунок підвищення цін на ресурси. Для визначення впливу останнього фактора на зміну собівартості продукції потрібно фактичну кількість спожитих ресурсів за звітний період помножити на планові ціни або ціни базисного періоду та порівняти з фактичною їх вартістю у звітному періоді.

Важливий узагальнюючий показник собівартості продукції — витрати на одну грошову одиницю товарної продукції, який є універсальним: він може застосовуватися в будь-якій галузі і наочно відображує прямий зв’язок між собівартістю та прибутком. Якщо собівартість товарної продукції подати як суму добутків собівартості одиниці продукції по кожному найменуванню продукції на кількість виробів, а обсяг товарної продукції — як добуток кількості продукції на її ціну, то формула для розрахунку рівня витрат на одну грошову одиницю продукції буде такою:

 ,

де qi — кількість виробів у натуральних одиницях виміру і-го виду товару; ci — собівартість одного виробу; pi — ціна продукції; n — кількість видів товару в номенклатурі.

Безпосередній вплив на зміни рівня витрат на одну грошову одиницю продукції здійснюють п’ять факторів, які перебувають з ним у прямій функціональній залежності:

структура виготовленої продукції;

обсяг виробництва в натуральних показниках;

рівень витрат на виробництво окремих виробів;

ціни та тарифи на спожиті матеріальні ресурси;

ціни на продукцію.

Вплив цих факторів на зміну витрат на одну грошову одиницю товарної продукції розраховують способом ланцюгових підстановок за даними табл. 10.8.

Таблиця 10.8

Вихідні дані для факторного аналізу витрат
на одну грошову одиницю продукції

№ пор.

Показник

Асортимент продукції

Усього

А

Б

В

1

Ціна одиниці продукції, грн:
за планом
фактично


4,0
3,8


4,5
5,1


6,0
5,5


*
*

2

Кількість виробленої продукції, шт.:
за планом
фактично



67 100
80 613



36 600
26 279



18 300
20 058



122 000
126 950

3

Структура випуску, %
за планом
фактично


55,0
63,5


30,0
20,7


15,0
15,8


100,0
100,0

4

Фактична кількість продукції при плановій структурі, шт.

69 823

38 085

19 042

126 950

5

Індекс цін на ресурси

1,014

1,15

1,12

*

6

Собівартість одиниці продукції, грн:
за планом
фактично
фактично в порівнянних цінах



3,25
3,53
3,096



3,16
4,60
4,0



5,08
5,09
4,54



3,5
4,0
3,51

7

Повна собівартість виробництва продукції, тис. грн:
за планом
фактично
фактично в планових цінах



218,27
284,7
249,58



115,68
121,1
105,12



93,05
102,0
91,06



427,0
507,8
445,76

Аналітичні розрахунки (табл. 10.9) свідчать, що на підприємстві витрати на одну грошову одиницю продукції збільшилися на 13,56 коп., що є негативним явищем, оскільки зменшило прибутковість продукції. Якщо згідно з планом її величина в кожній грошовій одиниці вартості мала становити 21,35 коп. (1 – 0,7865), то за результатами роботи підприємства за період, що досліджувався, її розмір становив тільки 7,79 коп. (1 – 0,9221).

Таблиця 10.9

Розрахунок впливу ФАКТОРів на зміну РІВНЯ витрат
на 1 грн товарної продукції

Витрати на 1 грн товарної
продукції

Фактор

Обсяг виробництва в натуральних
показниках

Структура
виготовленої
продукції

Рівень витрат
на виробництво окремих видів

Ціни і тарифи на спожиті матеріали

Ціни на продукцію

За планом = 427,0 : 542,9 = = 0,7865

За планом

За планом

За планом

За планом

За планом

Фактор 1 = 444,0 : 569,93 = = 0,7790

Фактично

За планом

За планом

За планом

За планом

Фактор 2 = 446,93 : 561,056 = = 0,7966

Фактично

Фактично

За планом

За планом

За планом

Фактор 3 = 445,76 : 561,056 = = 0,7945

Фактично

Фактично

Фактично

За планом

За планом

Фактор 4 = 507,8 : 561,056 = = 0,9051

Фактично

Фактично

Фактично

Фактично

За планом

Фактично = 507,8 : 550,67 = = 0,9221

Фактично

Фактично

Фактично

Фактично

Фактично

D загальне 0,9221 –
– 0,7865 = 0,1356

– 0,0075

0,0176

– 0,0021

0,1106

0,017

Така ситуація на підприємстві склалася за рахунок:

зміни цін і тарифів на спожиті матеріальні ресурси на 11,06 коп.;

зміни структури виробництва на 1,76 коп.;

підвищення цін на продукцію на 1,7 коп.

Отже, результати дослідження темпів і тенденцій змін основних показників діяльності дають змогу визначити динамічність розвитку підприємства, його внутрішні резерви до подальшого отримання прибутку, поточну активність комерційної структури в сприйнятті новаторських ідей, перспективність вкладеного додаткового капіталу в її діяльність тощо.

Проте, в обліково-аналітичній практиці економічно розвинених країн для характеристики ділової активності компаній крім темпових показників використовують коефіцієнти стійкого економічного зростання, який розраховують за формулою

,

де ЧП — чистий прибуток (прибуток, призначений до розподілення акціонерів); Д — дивіденди, що сплачуються акціонерам; ВК — власний капітал.

Враховуючи те, що власний капітал акціонерної компанії може збільшуватися або за рахунок додаткового випуску акцій, або за рахунок реінвестування отриманого прибутку, коефіцієнт ke.з відображує, якими темпами в середньому збільшується власний капітал за рахунок саме останнього фактора.

Через побудову детермінованої факторної моделі нескладно ідентифікувати фактори, які визначають значення коефіцієнта стійкого економічного зростання.

,

де  — величина чистого прибутку, яка реінвестується в розвиток підприємства; Vв — обсяг виробництва (реалізації) продукції;  — сума активів підприємства; ПК — позиковий капітал.

Економічна інтерпретація моделі полягає в тому, що:

перший її фактор характеризує дивідендну політику компанії, яка передбачає вибір економічно доцільного співвідношення між сплаченими дивідендами та величиною реінвестованого у виробництво прибутку;

другий фактор характеризує рентабельність випуску / продажу;

третій фактор характеризує ресурсовіддачу;

четвертий фактор (коефіцієнт фінансової залежності), характеризує співвідношення між позиковими та власними джерелами коштів.

Наведена факторна модель описує як виробничу (другий і третій фактори), так і фінансову (перший і четвертий фактори) діяль­ності комерційного підприємства, яке може обрати один із двох підходів в нарощуванні свого економічного потенціалу.

Перший підхід полягає в орієнтації на пропорції в структурі та динаміці виробництва, що склалися. При цьому темп зростання обсягів виробництва задається поточним значенням коефіцієнта kе.з.

Другий підхід передбачає більш швидкі темпи розвитку. При цьому компанія може використовувати певні економічні важелі: зниження частки сплачуваних дивідендів, удосконалення виробничого процесу, вишукування можливостей отримання економіч­но виправданих кредитів, додаткової емісії акцій.

Одним із найважливіших атрибутів фінансового аналізу та планування в умовах ринкової економіки є розрахунок допустимих і економічно доцільних темпів розвитку підприємства. За даними деяких західних фахівців, компанії, що прагнуть досягти високих темпів зростання в найкоротший період, нерідко стають банкрутами. Однак і занадто повільні темпи розвитку неприйнятні, потрібна «золота середина». Знайти її формалізованими методами з великою точ­ністю практично неможливо, можна лише дати орієнтир. Таким орієнтиром і слугує коефіцієнт kе.з, вказуючи, якими в середньому темпами може розвиватися компанія в подальшому, не змінюючи співвідношення між різними джерелами інформації: фондовіддачею, рентабельністю виробництва, дивідендною політикою.