• Как правильно управлять финансами своего бизнеса, если вы не специалист в области финансового анализа - Финансовый анализ

    Финансовый менеджмент - финансовые отношения между суъектами, управление финасами на разных уровнях, управление портфелем ценных бумаг, приемы управления движением финансовых ресурсов - вот далеко не полный перечень предмета "Финансовый менеджмент"

    Поговорим о том, что же такое коучинг? Одни считают, что это буржуйский брэнд, другие что прорыв с современном бизнессе. Коучинг - это свод правил для удачного ведения бизнесса, а также умение правильно распоряжаться этими правилами

1.7. Показники та фактори у фінансовому аналізі, їх класифікації

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 

Залежно від мети фінансового аналізу досліджуються різні показники. Однак індивідуально жоден із них не дає достатньої інформації про умови функціонування та прибутковість підприємства. Тільки аналіз певної групи показників дає підстави для ґрунтовних висновків. Слід брати до уваги також фактор сезонності в бізнесі. Разом із тим для попередньої оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства необхідно лише кілька із численних показників. Обчислення зайвих коефіцієнтів ускладнює аналіз і вносить плутанину. Інформація для порівняння кількох підприємств має бути стандартизована.

Існує кілька класифікацій показників аналізу фінансового стану підприємства. Більшість економістів виділяє такі групи віднос­них показників, як коефіцієнти прибутковості (рентабельності), ліквідності, стабільності та акціонерного капіталу. Інші аналітики схильні до такої класифікації: показники ліквідності, управління активами й управління пасивами, прибутковості та ринкової вартості акцій. Існує також думка, згідно з якою виділяються коефіцієнти ліквідності, зобов’язань кредиторам, прибутковості та покриття.

Оцінка фінансового стану може бути виконана з різною мірою деталізації залежно від цілей аналізу, наявної інформації, програмного, технічного та кадрового забезпечення. Найбільш доцільним є виділення процедур експрес-аналізу та поглибленого аналізу фінансового стану.

Загальні показники характерні для всіх галузей економіки, а специфічні використовують в окремих галузях.

Первинні показники формуються безпосередньо за даними обліку планової інформації, похідні розраховують на основі первинних даних, синтетичні (інтегральні) дають узагальнюючу характеристику складних економічних явищ — прибутку, собівартості тощо.

Натуральні показники відбивають величину явища у фізичних величинах (вагових, лінійних, об’ємних), вартісні — величину складних за складом явищ у грошовому вимірі.

Абсолютні показники — це вартісні, натуральні, трудові чи умов­ні вимірювачі, відносні — це відношення одного показника до іншого: коефіцієнти, індекси, відсотки. Вони характеризують ступінь виміру явища (процесу) або його результату в часі, просторі, структуру показників, що вивчаються, їх частоту та інтенсивність.

Усі економічні показники взаємопов’язані та взаємозумовлені. Досягнути поставленої мети аналітик може тільки при їх вивченні.

Причинно-наслідкові зв’язки та результати вивчають на основі результативних та факторних показників.

Результативний показник — це економічний показник, що є об’єктом дослідження. Показники, які характеризують результати діяльності підприємства, називають факторними.

Поняття «фактор» — це одне із основних понять у фінансовому аналізі. Слово «фактор» означає той, що працює, виробляє, тобто це причина, рухома сила якого-небудь процесу, яка визначає його характер чи одну з характерних рис. При економічних дослідженнях під фактором розуміють умови, необхідні для визначення певного господарського процесу, а також причини, які мають вплив на результат цього процесу.

Суть того чи іншого процесу можна розкрити з різним ступенем повноти, оскільки мислення рухається від менш глибокої до все більш глибокої сутності, тобто від сутності першого порядку до сутності другого порядку та ін. Тобто залежно від потреби фак­тори можна вивчати з різним ступенем глибини. На результати фінансово-господарської діяльності мають вплив різноманітні фактори, які перебувають у взаємному зв’язку, залежності та обумовленості (рис. 1.4, 1.5, 1.6).

У процесі аналізу необхідно прагнути до найбільш докладного кількісного вимірювання факторів, а в тих випадках, коли сучасні методи розрахунків не дають змоги цього зробити, слід установлювати напрями впливу (позитивний або негативний) цього фактора.

Фактори можна класифікувати за певними ознаками з тим, щоб глибше розібратися в суті господарських процесів та їх результатах, точніше оцінити значення кожного фактора у формуванні рівня показників, що вивчають.

Усі фактори, які впливають на результати фінансово-госпо­дарської діяльності, можна підрозділити на природні, соціально-економічні, які сприяють найкращому використанню ресурсів підприємства, та виробничо-економічні, що характеризують використання виробничих ресурсів підприємства.

Природні фактори не здійснюють систематичного впливу на результати діяльності підприємств.

До соціально-економічних належать, наприклад, рівень освіти кадрів, організація культурно-масової роботи, житлові умови тощо. На сучасному етапі ці фактори вивчені дуже мало, розглядаються переважно виробничо-економічні фактори.

За значущістю їх поділяють на основні та другорядні. До основних відносять фактори, які впливають, а до другорядних — ті, які не впливають на результати роботи підприємства.

За ступенем залежності від трудового внеску колективу підприємства фактори поділяють на залежні (внутрішні) та незалеж­ні (другорядні). Для оцінки результатів роботи підприємства основними є залежні фактори.

За часом дії фактори бувають постійні та часові (змінні). До перших відносять фактори, які безперервно діють у процесі господарської діяльності, до других — фактори, які діють певний період часу.

Залежно від того, діють фактори на всіх підприємствах чи в окремих галузях, їх поділяють на загальні та специфічні.

За характером дії фактори підрозділяють на екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивні фактори характеризують відхилення результативного показника від плану, бази за рахунок змін його кіль­кісних характеристик, збільшення обсягу продукції за рахунок додаткового залучення робітників, витрат на матеріали в результаті скорочення норм витрат тощо. Інтенсивні фактори характеризують відхилення результативного показника від плану, бази за рахунок змін його якісних характеристик: збільшення обсягу продукції за рахунок зростання продуктивності праці, випуску продукції на одиницю устаткування та ін.

За ступенем деталізації фактори поділяють на прості та склад­ні, за можливістю вимірювання — на ті, що піддаються, та ті, що не піддаються виміру.

Одні й ті самі фактори залежно від того, до якого показника визначають їх вплив, можуть бути як прямі, так і непрямі, тобто ті, що впливають на результативний показник через які-небудь ланки. Тому відрізняють фактори першого, другого та іншого порядку.

Оскільки на результативний показник впливають багато взаємо­пов’язаних факторів, потрібна їх систематизація. Взаємозалежність між результатами та факторними показниками може бути прямою, детермінованою чи непрямою, тобто стохастичною. Вплив детермінованих факторів становить приблизно 85—90 %. Тому увага приділяється вивченню саме цих факторів.

Скласти факторну систему означає подати результативний показник у вигляді алгебраїчної суми, добутку чи частки від ділення факторних показників, які здійснюють вплив на результативний показник.

Побудова моделей факторних систем здійснюється від загального до детального (часткового), наближуючись до простих факторів.

Факторна система може бути зображена математично чи схематично, тому розрізняють математичні та структурно-логічні моделі. За допомогою структурно-логічних моделей можна визначити наявність та напрям зв’язку між результативним та факторним показниками.

Економічний показник — це кількісна і якісна характеристика явища, процесу або фінансових результатів.

Залежно від ознак можна запропонувати таку класифікацію показників:

1) за властивістю явищ і процесів — кількісні та якісні показники;

2) за ступенем використання —  загальні та специфічні;

3) за способом утворення — первинні, похідні та синтетичні (інтегральні);

4) за способом розрахунку — абсолютні й відносні.

Наведемо порядок розрахунку основних оціночних показників, з яких залежно від конкретної мети аналізу можна вибрати відповідну кількість показників для дослідження їх у динаміці по підприємству (табл. 1.2).

Слід підкреслити, що оцінку фінансового стану можна об’єк­тивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й всебічно характеризують господарський стан підприємства.

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто перебуває з підприємством в економічних відносинах, могли отримати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер фінансово, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин підприємством. У кожного з партнерів підприємства — акціонерів, банків, податкових адміністрацій — свій критерій економічної доцільності (див. табл. 1.1). Тому показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір виходячи з власних інтересів.

Отже, необхідно систематично, детально і в динаміці аналізувати фінанси підприємства, оскільки від поліпшення фінансового стану підприємства залежить його економічна перспектива. Тому залежно від мети та завдань аналізу в кожному конкретному випадку вибирають оптимальний комплекс показників та напрямів аналізу фінансового стану підприємства.

Таблиця 1.2

Класифікація та порядок розрахунку основних показників
оцінки фінансового стану підприємства


пор.

Показник оцінки

Порядок розрахунку або джерело отримання вихідних даних

I. Показники оцінки майнового стану підприємства

1.1

Сума господарських коштів, які є в розпорядженні підприємства

Підсумок балансу

1.2

Частка активної частини основних засобів

1.3

Коефіцієнт зносу основних засобів

1.4

Коефіцієнт оновлення основних засобів

1.5

Коефіцієнт вибуття основних засобів

ІІ. Показники прибутковості

2.1

Прибутковість інвестицій у звичай­ній акції

2.2

Прибутковість інвестицій у підприємство

2.3

Головний показник прибутковості

2.4

Прибутковість активів

2.5

Обіг матеріальних активів

2.6

Прибутковість реалізації

ІІІ. Показники ліквідності та платоспроможності

3.1

Величина власних оборотних коштів (функціонуючий капітал)

Власний капітал + Довгострокові зобов’язання – Основні засоби та вкладення, або Поточні активи – Поточні зобов’язання

3.2

Маневреність власних оборотних коштів

3.3

Коефіцієнт покриття загальний

3.4

Коефіцієнт швидкої ліквідності

3.5

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності)

3.6

Частка оборотних коштів в активах

3.7

Частка виробничих запасів у поточ­них активах

3.8

Частка власних оборотних коштів у покритті запасів

3.9

Коефіцієнт покриття запасів

3.10

Коефіцієнт критичної оцінки

3.11

Період інкасації дебіторської заборгованості

3.12

Тривалість кредиторської заборгованості

3.13

Співвідношення довгострокових зобов’язань кредиторам та довгострокових джерел фінансування (коефіцієнт довгострокових зобо­в’язань)

3.14

Коефіцієнт поточної заборгованості

3.15

Співвідношення грошових потоків та заборгованості кредиторам

3.16

Співвідношення грошових потоків та довгострокових зобов’язань кре­диторам

3.17

Коефіцієнт автономії (незалежності)

3.18

Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів

3.19

Співвідношення нерозподіленого прибутку до всієї суми активів

3.20

Обертання  матеріальних запасів

3.21

Відношення довгострокової заборгованості до акціонерного капіталу

3.22

Відношення надходження готівки до довгострокової заборгованості

3.23

Відношення прибутку до сплати податків і відсотків до виплачених відсотків по кредиту

3.24

Відношення суми надходжень готівки і відсотків по кредиту до відсотків по кредиту

3.25

Відношення прибутку до сплати податків і постійних витрат до постійних витрат

3.26

Відношення активів до довго- та середньострокової заборгованості

3.27

Співвідношення нерозподіленого прибутку та всієї суми активів

3.28

Обертання матеріальних запасів

ІV. Показники фінансової стійкості та стабільності підприємства

4.1

Коефіцієнт автономії (незалежності)

4.2

Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів

4.3

Коефіцієнт довгострокового залучення капіталу

4.4

Коефіцієнт маневреності власних коштів

4.5

Коефіцієнт реальної вартості основ­них активів у майні підприємства

4.6

Коефіцієнт концентрації власного капіталу

4.7

Коефіцієнт фінансової залежності

4.8

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу

4.9

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів

4.10

Коефіцієнт структури залученого капіталу

4.11

Показник заборгованості кредиторам

4.12

Показник заборгованості акціонерам

V. Показники рентабельності підприємства

5.1

Рентабельність продажу

5.2

Рентабельність основної діяльності

5.3

Рентабельність основного капіталу

5.4

Рентабельність власного капіталу

5.5

Період окупності власного капіталу

5.6

Рентабельність основного капіталу підприємства

5.7

Рентабельність перманентного капіталу

VІ. Показники ділової активності

6.1

Загальний оборот капіталу

6.2

Обертання мобільних коштів

6.3

Обертання матеріальних оборотних коштів

6.4

Обертання готової продукції

6.5

Обертання дебіторської заборгованості

6.6

Середній строк обороту дебіторської заборгованості

6.7

Обертання кредиторської заборгованості

6.8

Середній строк обороту кредиторської заборгованості

6.9

Фондовіддача основних засобів та інших необоротних активів

6.10

Обертання власного капіталу

Слід підкреслити, що всі показники фінансового стану підприємства перебувають у взаємозв’язку та взаємообумовленості. Тому оцінити реальний фінансовий стан підприємства можна лише на основі використання певного комплексу показників з урахуванням впливу різних факторів на відповідні показники.

Розглянемо економічну характеристику показників оцінки фінансового стану підприємства.

І. Показники оцінки майнового стану.

1. Сума господарських коштів, які є в розпорядженні підприємства. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростання цього показника свідчить про збільшення майнового потенціалу підприємства.

2. Частка активної частини основних засобів. Згідно з нормативними документами під активною частиною основних засобів слід розуміти машини, обладнання та транспортні засоби. Зростання цього показника в динаміці, як правило, розцінюють як позитивну тенденцію.

3. Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує частину зношених основних засобів у загальній їх вартості. Як правило, його використовують для характеристики стану основних засобів. Доповненням цього показника є так званий коефіцієнт придатності.

4. Коефіцієнт оновлення основних засобів показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби.

5. Коефіцієнт вибуття свідчить про те, яка частина основних засобів, з якими підприємство розпочало діяльність у звітному періоді, вибула через знос та з інших причин.

ІІ. Показники прибутковості підприємства дають змогу оцінити ефективність діяльності фірми.

1. Прибутковість інвестицій у компанію слід розглядати як показник ефективності управління компанією. Загальний обсяг інвестицій підприємства можна визначити як суму капіталу, вкладеного в підприємство його власниками, та частини прибутку, що залишається після всіх відрахувань.

Вважають, що фірма, яка одержує більший прибуток на інвестований капітал, працює краще, ніж та, де цей показник нижчий.

2. Прибутковість інвестицій у звичайні акції відображує рівень дохідності, тобто ефективність інвестицій, що фінансуються за рахунок звичайних акцій.

3. Головний показник прибутковості стає в нагоді при порів­нянні підприємств з різним рівнем оподаткування.

4. Показник прибутковості всіх активів використовують для докладнішого аналізу ефективності інвестицій власників звичайних акцій.

5. Коефіцієнт прибутковості відчутних активів свідчить, з якою ефективністю фірма використовує свої ресурси при виготовленні продукції. Цей показник тісно пов’язаний з коефіцієнтом оборотності активів. Зростання прибутковості активів безпосередньо залежить від збільшення їх оборотів. Обидва показники слід розглядати паралельно, оскільки вони доповнюють один одного.

6. Коефіцієнти валового та чистого прибутку розраховують для того, щоб дізнатися, наскільки на прибуток впливає рівень оподаткування.

7. Показник валової прибутковості продажу свідчить, яка частка кожної гривні продажу припадає на покриття операційних та інших витрат.

8. Показник нетто-прибутковості продажу показує, яка час­тина кожної гривні продажу стає нетто-прибутком, тобто прибут­ком після сплати податку та дивідендів за привілейованими акціями.

9. Прибутковість активів. Аналіз фінансових звітів базується на взаємозв’язку окремих фінансових показників підприємства. Аналіз провадять на основі системи Дюпона, що ґрунтується на співвідношеннях між зобов’язаннями продавця (кредиторів) або пасивами оборотності активів і прибутковості.

ІІІ. Показники ліквідності та платоспроможності. Показники цієї групи дають змогу описати та проаналізувати спромож­ність підприємства відповідати за своїми поточними зобов’я­заннями. В основу розробки цих показників покладено зіставлення поточних активів чи оборотних коштів з короткостроковою дебіторською або кредиторською заборгованістю.

1. Величина власних оборотних коштів (функціонуючий капітал) характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів, які мають оборотність менш як один рік). Цей розрахунковий показник залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів. Показник має особливо важливе значення для підприємств, які займаються комерційною діяльністю та іншими посередницькими операціями. За інших однакових умов зростання цього показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Головним та постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток.

2. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокових зобов’язань можна в разі потреби погасити негайно. Рекомендована нижня межа показника — 0,2.

3. Маневреність функціонуючого капіталу характеризує час­тину власних оборотних коштів у формі грошових коштів, тобто коштів, які мають абсолютну ліквідність. Для добре функціонуючого підприємства цей показник змінюється у межах від нуля до одиниці. За інших однакових умов зростання показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Прийнятне орієнтов­не значення показника встановлюється підприємством самостійно та залежить, наприклад, від того, наскільки велика щоден­на потреба підприємства у вільних грошових ресурсах.

4. Коефіцієнт покриття (загальний) дає загальну оцінку ліквідності активів, указуючи, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов’язань. Логіка розрахунку цього показника полягає в тому, що підприємство гасить короткострокові зобов’язання в основному за рахунок поточних активів, якщо величина поточних активів перевищує величину поточних зобов’язань, підприємство можна вва­жати таким, що успішно функціонує. Розмір перевищення і є коефіцієнтом покриття. Значення показника може значно варіюватися по галузях та видах діяльності, а його розумне зростання в динаміці розглядають як позитивну тенденцію.

5. Коефіцієнт швидкої ліквідності за смисловим значенням аналогічний коефіцієнту покриття, проте обчислюється по більш вузькому колу поточних активів, коли з розрахунку вилучено найменш ліквідну їх частину — виробничі запаси. В умовах ринкової економіки типовою є ситуація, коли при ліквідності підприємства заробляють 40% і менше від облікової вартості запасів. У зарубіжній літературі наводиться орієнтовне нижнє значен­ня показника — 1, але ця оцінка має умовний характер.

6. Частка власних оборотних коштів у покритті запасів характеризує ту частину вартості запасів, яка покривається власними оборотними коштами. Цей показник має велике значення для підприємств торгівлі. Рекомендована нижня межа його — 50 %.

7. Коефіцієнт покриття запасів розраховують як співвідношення величини стабільних джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цього показника є меншим за одиницю, то поточний фінансовий стан підприємства вважають недостатньо стійким.

8. Коефіцієнт критичної (миттєвої) оцінки є співвідношенням найбільш ліквідної частини поточних активів та поточних пасивів. Цей показник не враховує матеріальні запаси. Якщо коефіцієнт критичної оцінки високий, це може свідчити про те, що підприємство не кращим чином використовує свої активи.

9. Показник інкасації дебіторської заборгованості свідчить, скільки днів збут товарів у кредит залишається несплаченим, тобто не стягується дебіторська заборгованість.

10. Тривалість кредиторської заборгованості — показник, який фактично є протилежною величиною до показника оборотності кредиторської заборгованості. Іноді його навіть називають зворотним показником кредиторської заборгованості.

11. Співвідношення довгострокових зобов’язань кредиторам та довгострокових джерел фінансування свідчить про місце довгострокових пасивів у загальній структурі капіталу підприємства. Цей показник може бути дуже низьким, тоді аналітик зробить висновок, що стан фінансів підприємства надійний. Однак якщо підприємство при цьому значною мірою фінансується за рахунок короткострокових зобов’язань, такий висновок буде помилковим. Отже, необхідно пильно стежити за коефіцієнтом поточної заборгованості.

12. Співвідношення грошових коштів та заборгованості кредиторам — показник, який використовують при оцінці плато­спроможності підприємства.

13. Відношення довгострокової заборгованості до акціонерного капіталу вказує на ризик неплатоспроможності.

14. Відношення надходжень готівки до довгострокової заборгованості — показник, що допомагає оцінити достатність коштів у підприємства, аби задовольнити не тільки його поточні, а й довгострокові потреби.

15. Співвідношення нерозподіленого прибутку до всієї суми активів — тенденція зміни відносного показника, яка відображує прибутковість підприємства за певний період часу.

IV. Показники фінансової стійкості та стабільності підприємства. Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є стабільність його діяльності на довгострокову перспективу. Вона пов’язана із загальною фінансовою струк­турою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів та інвесторів. Так, більшість бізнесменів, включаючи представників державного сектору економіки, вважають доцільним вкладати в підприємство мінімум власних коштів, а фінансувати його за рахунок грошей, взятих у борг. Проте якщо структура «власний капітал — позикові кошти» має значну перевагу в бік боргів, підприємство може збанкрутувати, якщо кілька кредиторів одночас­но вимагатимуть свої гроші. Фінансова стійкість у довгостроковому плані характеризує співвідношення власних та позикових коштів. Однак цей показник дає лише загальну оцінку фінансової стійкості, унаслідок чого було розроблено систему показників.

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу характеризує частку власності підприємства в загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність. Чим вищий цей коефіцієнт, тим більш фінансово стійким і незалежним від кредиторів є підприємство. Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації залученого (позикового капіталу). Сума обох коефіцієнтів дорівнює 1 (100 %).

2. Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до коефіцієнта концентрації власного капіталу. Коли його значення наближається до 1 (100 %), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано. Значення цього показника може значно варіювати залежно від структури капіталу та галузевої приналежності підприємства.

4. Коефіцієнт автономії (незалежності) — показник, нормативне значення якого більше за 0,5. Зростання коефіцієнта свід­чить про збільшення фінансової незалежності підприємства, зниження ризику фінансових ускладнень у майбутньому, збільшує гарантії погашення підприємством своїх зобов’язань.

5.  Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства. Воно має досить легку інтерпретацію: його значення, яке становить 0,178, вказує, що на кожну гривню власних коштів, вкладених в активи підприємства, 17,8 коп. припадає на позикові кошти. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів та кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, та навпаки.

6. Коефіцієнт структури довгострокових вкладень показує, яка частина основних засобів та інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами, тобто належить їм, а не власникам підприємства.

7. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника в динаміці — негативна тенденція, яка вказує на те, що підприємство все більше залежить від зовнішніх інвесторів.

8. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майно підприємства відображує частку реальної вартості майна виробничого призначення в усьому майні підприємства. Нормативне його значення — 0,5.

9. Показник заборгованості кредиторам визначає частину активів підприємства, що фінансується за рахунок кредиторів. Для кредиторів бажаною є менша величина цього показника, а для власників капіталу (акціонерів) — навпаки; переваги можуть віддаватися збільшенню частки активів, що фінансуються кредитами.

10. Показник заборгованості акціонерам визначає частину активів підприємства, яка фінансується за рахунок її власних кош­тів. Чим вищий цей показник, тим легше компанії одержати нові позики, оскільки кредитори заінтересовані в наданні кредитів тим клієнтам, які добре забезпечені своїми власними коштами.

V. Показники рентабельності та ділової активності підприємства. До основних показників оцінки рентабельності належить рентабельність авансованого та власного капіталу. Еконо­мічна інтерпретація цих показників очевидна — скільки гривень прибутку припадає на одну гривню авансованого (власного) капіталу. При розрахунку можна використовувати або валовий, або чистий прибуток.

Аналізуючи рентабельність у просторово-часовому аспекті, потрібно приймати до уваги три основні особливості цих показників, які є суттєвими для формування обґрунтованих висновків.

Перша особливість пов’язана з часовим аспектом діяльності підприємства. Так, коефіцієнт рентабельності продукції визначається результативністю праці звітного періоду. Вірогідний та планований ефект довгострокових інвестицій він не відображує. Коли підприємство переходить на нові перспективні технології або види продукції, які потребують великих інвестицій, значення показників рентабельності можуть час від часу зменшуватись. Однак якщо стратегія перебудови була вибрана правильно, понесені витрати в подальшому буде відшкодовано, тобто зниження рентабельності у звітному періоді не слід розглядати як негативну характеристику поточної діяльності.

Друга особливість визначається проблемою ризику. Велика кількість управлінських рішень пов’язана з дилемою «добре їсти чи спокійно спати». Якщо вибирають перший варіант, то приймають рішення, орієнтоване на отримання великого прибутку, хоча б і ціною великого ризику. При другому варіанті навпаки. Одним із показників ризикованості бізнесу і є коефіцієнт фінансової залежності: чим вище його значення, тим більш ризикованим з позиції акціонерів та кредиторів є підприємство.

Третя особливість пов’язана з проблемою оцінки. Чисельник та знаменник показника рентабельності власного капіталу висвіт­лені (у деякому розумінні) у грошових одиницях різної купівельної спроможності. Чисельник показує, що прибуток динамічний, він відображує результати діяльності та рівень цін, який склався на товари й послуги в основному за минулий період. Знаменник показника, тобто власний капітал, складався впродовж кількох років. Він представлений у книжній оцінці, яка може дуже суттєво відрізнятись від дійсності.

Показники ділової активності характеризують результати та ефективність основної виробничої діяльності. Оцінка ділової активності на якісному рівні може бути зроблена в результаті порів­няння діяльності даного підприємства та подібних до сфери використання капіталу підприємств. Такими якісними критеріями є широта ринку збуту продукції, наявність продукції на експорт, репутація підприємства.

Кількісну оцінку здійснюють за двома напрямами:

1) ступінь виконання плану за основними показниками, забезпечення заданих темпів їх зростання;

2) рівень ефективності використання ресурсів підприємства.

Для реалізації першого напряму аналізу доцільно також урахувати порівняльну динаміку основних показників. Оптимальним є таке їх співвідношення.

Тп.в > То.д > Та.к > 100 %,

де Тп.в, То.д, Та.к — відповідно темп зміни валового прибутку від операційної діяльності авансового капіталу. Ця залежність означає, що:

а) економічний потенціал підприємства зростає;

б) порівняно із зростанням економічного потенціалу обсяг реалізації збільшується більш високими темпами, тобто ресурси підприємства використовуються більш ефективно;

в) прибуток зростає більш високими темпами, що свідчить, як правило, про відносне зниження витрат виробництва та обігу. Таке зіставлення сьогодні ускладнюється впливом інфляції. Для реалізації другого напряму можуть бути розраховані різні показники, які характеризують ефективність використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Основні з них — виробіток, фондовіддача, оборотність виробничих запасів, тривалість операційного циклу, оборотність авансованого капіталу. До узагальнюючих показників оцінки ефективності використання ресурсів підприємства та динамічності його розвитку належать показники ресурсовіддачі та коефіцієнт стійкості економічного зростання.

1. Ресурсовіддача (коефіцієнт обертання авансованого капіталу) характеризує обсяг реалізованої продукції, яка припадає на 1 гривню коштів, вкладених у діяльність підприємства. Зростання показника в динаміці слід розглядати як позитивну тенденцію.

2. Коефіцієнт стійкості економічного зростання показує, якими в середньому темпами може розвиватися підприємство в подальшому, не змінюючи співвідношення між різними джерелами фінансування, фондовіддачею, рентабельністю виробництва, дивідендною політикою. Зв’язок між цими показниками можна окреслити чітко детермінованою факторною моделлю.

Розглянемо економічну характеристику основних показників рентабельності групи.

1) рентабельність продажу — показник, який показує, скільки прибутку припадає на одиницю реалізованої продукції. Зниження показника свідчить про зниження попиту на продукцію підприємства;

2) рентабельність усього капіталу свідчить про ефективність використання всього майна підприємства. Його зниження слід розцінювати як спад попиту на продукцію та перенакопичення активів;

3) рентабельність основного капіталу відображує ефективність використання основних засобів та інших необоротних активів;

4) рентабельність власного капіталу показує ефективність використання власного капіталу. Динаміка показника впливає на рівень котирування акцій підприємства;

5) рентабельність перманентного капіталу відображує ефективність використання всього капіталу, вкладеного в діяльність підприємства;

6) загальне обертання капіталу відображує швидкість обороту всього капіталу підприємства. Зростання показника означає прискорення кругообігу коштів підприємства чи інфляційне зрос­тання цін;

7) обертання матеріальних оборотних коштів — показник, за допомогою якого визначають кількість запасів і витрат підприємства. Зниження показника свідчить про відносне збільшення виробничих запасів і незавершеного виробництва або про зниження попиту на готову продукцію;

8) обертання готової продукції показує швидкість обороту готової продукції. Зростання показника означає збільшення попиту на продукцію підприємства, зниження — на затоварення;

9) обертання дебіторської заборгованості відображує розширення (зростання коефіцієнта) чи зниження (зменшення) комерційного кредиту, який надає підприємство;

10) обертання кредиторської заборгованості свідчить про розширення або зниження комерційного кредиту, який надається підприємству. Зростання коефіцієнта означає збільшення швидкості сплати заборгованості підприємства, зниження зростання покупок у кредит;

11) фондовіддача основних засобів характеризує ефективність використання основних засобів та інших необоротних активів, яка вимірюється величиною продажу, на одиницю вартості коштів.

VI. Показники акціонерного капіталу

1. Прибутковість акцій — показник, за допомогою якого визначають дохід, що мають власники часток капіталу підприємства від своїх інвестицій.

2. Дохід на звичайну акцію свідчить, яка величина нетто-прибутку припадає на одну звичайну акцію.

3. Рентабельність акцій характеризує відсоток повернення на капітал, вкладений в акції підприємства. Це прямий ефект. Є ще й побічний ефект (дохід або збитки), який виражається в зміні ринкової ціни акції даного підприємства.

4. Дивідендний дохід розраховують діленням дивіденда, який виплачується на акції, на дохід на акцію. Найбільш наочне тлумачення цього показника — частина чистого прибутку, виплачена акціонерам у вигляді дивідендів. З цим показником тісно пов’язаний коефіцієнт реінвестування прибутку, який характеризує його частку, спрямовану на розвиток виробничої діяльності. Сума значень показника дивідендного виходу і коефіцієнта реінвестування прибутку дорівнює 1.

5. Коефіцієнт котирування акцій розраховують відношенням ринкової ціни акції до її облікової ціни. Облікова ціна характеризує частину власного капіталу, який припадає на одну акцію. Вона складається із номінальної вартості (тобто вартості на бланку акції, за якою вона врахована в акціонерному капіталі), частки емісійного прибутку (накопиченої різниці між ринковою ціною акції на момент її продажу та їх номінальною вартістю) і частки накопиченого та вкладеного у розвиток підприємства прибутку. Значення коефіцієнта котирування більше 1 означає, що потенційні акціонери, придбавши акцію, готові віддати за неї ціну, яка перевищує бухгалтерську оцінку реального капіталу, що припадає на акцію на даний момент.

Основними принципами та послідовністю аналізу фінансового стану підприємства є експрес-аналіз та деталізований аналіз фінансового стану підприємства.

Експрес-аналіз. Мета аналізу — наочна й проста оцінка фінансового добробуту і динаміки розвитку підприємства. Його виконують у три етапи:

підготовчий;

попередній огляд;

економічне читання і аналіз звітності.

Мета підготовчого етапу — рішення про доцільність аналізу фінансової звітності. Для цього ознайомлюються з аудиторським висновком.

Розрізняють такі типи аудиторських висновків.

Стандартні — це підготовлений у стислому вигляді документ, що містить позитивну оцінку аудитора про відповідність звітів підприємства чинним нормативам.

Нестандартні — більш об’єктивні, які містять додаткову інформацію, бувають з позитивною оцінкою або мають позитивну оцінку із застереженням.

Мета попереднього огляду — це ознайомлення з пояснюваль­ною запискою до балансу. Це потрібно для того, щоб оцінити умови роботи у звітному періоді, визначення основних тенденцій показника діяльності та якісні зміни в майновому та фінансовому стані. При цьому потрібно брати до уваги різні чинники, наприклад, інфляцію та недоліки балансу.

Мета етапу економічного читання і аналізу звітності — це узагальнена оцінка результатів діяльності підприємства.

Сенс експрес-аналізу — відображення невеликої кількості найбільш важливих показників і відстеження їх динаміки. Розглянемо варіант експрес-аналізу на підприємстві (табл. 1.3).

Після проведення експрес-аналізу потрібно проаналізувати п’ять взаємопов’язаних таблиць:

Господарські кошти підприємства і їх структура.

Основні активи підприємства.

Структура та динаміка оборотних коштів підприємства.

Основні результати фінансово-господарської діяльності.

Ефективність використання фінансових ресурсів підприємства.

Закінчується експрес-аналіз висновками про фінансовий стан підприємства, а також пропозиціями щодо шляхів його поліпшення.

Таблиця 1.3

Варіант експрес-аналізу

Напрям аналізу

Показник аналізу

І. Оцінка економічного стану

1.1. Оцінка майнового стану

Величина власних коштів і їх частка в загальній сумі активів, коефіцієнт зносу основних активів, загальна сума основних активів, що є у підприємства

1.2. Оцінка фінансового стану

Величина власних коштів і їх частка в загальній сумі джерел, загальний коефіцієнт покриття, частка власних оборотних коштів у загальній їх сумі, частка довгострокових позикових коштів у загальній сумі джерел, коефіцієнт покриття запасів

1.3. Наявність «хворих» статей у балансі

Збитки, позики, не погашені в строк, прострочена дебіторська та кредиторська заборгованість, векселі, видані або отримані в розстрочку

ІІ. Оцінка результативності фінансово-господарської діяльності

2.1. Оцінка прибутковості

Загальний прибуток, загальна рентабельність, рентабельність основної діяльності

2.2. Оцінка ефективності використання економічного потенціалу

Рентабельність авансованого капіталу, рентабельність власного капіталу

2.3. Оцінка динамічності

Порівняльні темпи зростання виручки, прибутку та авансованого капіталу, оборотність активів і авансованого капіталу, тривалість операційного та фінансового циклу, коефіцієнт погашення дебіторської заборгованості

Деталізований аналіз. Мета аналізу — характеристика майнового і фінансового стану підприємства за результатами фінансової діяльності у звітному періоді, а також можливості розвитку підприємства на перспективу.

Програма деталізованого аналізу включає:

1. Попередній огляд економічного і фінансового стану підприємства:

характеристика загального напряму фінансово-господарсь­кої діяльності;

виявлення «хворих» статей звітності.

2. Оцінка економічного потенціалу підприємства:

а) оцінка майнового стану

вертикальний аналіз балансу;

горизонтальний аналіз балансу;

аналіз якісних зрушень у майновому стані;

б) оцінка фінансового стану:

оцінка ліквідності;

оцінка фінансової стійкості.

3. Оцінка результативності фінансово-господарської діяльності:

оцінка основної діяльності;

аналіз рентабельності;

оцінка стану на ринку цінних паперів.

Деталізований аналіз закінчується стислою характеристикою та оцінкою основних показників, що використовувались у фінансовому аналізі підприємства.

Література

Ефимова О. В. Финансовый анализ. — М.: Бухгалтерский учет, 1996.

Економічний аналіз: Навч. посіб. / М. А. Болюх, В. З. Бурчевсь­кий, М. І. Горбатюк, за ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. — К.: КНЕУ, 2001. — 540 с.

Ізмайлова К. В. Сучасні технології фінансового аналізу: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2003. — 148 с.

Ковалев В. В. Финансовый анализ. Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. — М.: Финансы и статистика, 2000.

Кононенко О. Анализ финансовой отчетности. — Х.: Фактор, 2002. — 144 с.

Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз сільськогосподарських підприємств: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2004. — 365 с.

Мец В. О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансо­вого стану підприємства: Навч. посіб. — К.: Вища шк., 2003. — 278 с.

Прокопенко І. Ф., Ганін В. І., Петряєва З. Ф. Курс економічного аналізу: Підручник / За ред. І. Ф. Прокопенка. — Харків: Легас, 2004. — 384 с.

Шеремет А. Д., Сайфулин Р. С., Негашев Е. В. Методика финансового анализа. — 3-е изд., перероб. и доп. — М.: ИНФРА-М, 2001. — 208 с.

Залежно від мети фінансового аналізу досліджуються різні показники. Однак індивідуально жоден із них не дає достатньої інформації про умови функціонування та прибутковість підприємства. Тільки аналіз певної групи показників дає підстави для ґрунтовних висновків. Слід брати до уваги також фактор сезонності в бізнесі. Разом із тим для попередньої оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства необхідно лише кілька із численних показників. Обчислення зайвих коефіцієнтів ускладнює аналіз і вносить плутанину. Інформація для порівняння кількох підприємств має бути стандартизована.

Існує кілька класифікацій показників аналізу фінансового стану підприємства. Більшість економістів виділяє такі групи віднос­них показників, як коефіцієнти прибутковості (рентабельності), ліквідності, стабільності та акціонерного капіталу. Інші аналітики схильні до такої класифікації: показники ліквідності, управління активами й управління пасивами, прибутковості та ринкової вартості акцій. Існує також думка, згідно з якою виділяються коефіцієнти ліквідності, зобов’язань кредиторам, прибутковості та покриття.

Оцінка фінансового стану може бути виконана з різною мірою деталізації залежно від цілей аналізу, наявної інформації, програмного, технічного та кадрового забезпечення. Найбільш доцільним є виділення процедур експрес-аналізу та поглибленого аналізу фінансового стану.

Загальні показники характерні для всіх галузей економіки, а специфічні використовують в окремих галузях.

Первинні показники формуються безпосередньо за даними обліку планової інформації, похідні розраховують на основі первинних даних, синтетичні (інтегральні) дають узагальнюючу характеристику складних економічних явищ — прибутку, собівартості тощо.

Натуральні показники відбивають величину явища у фізичних величинах (вагових, лінійних, об’ємних), вартісні — величину складних за складом явищ у грошовому вимірі.

Абсолютні показники — це вартісні, натуральні, трудові чи умов­ні вимірювачі, відносні — це відношення одного показника до іншого: коефіцієнти, індекси, відсотки. Вони характеризують ступінь виміру явища (процесу) або його результату в часі, просторі, структуру показників, що вивчаються, їх частоту та інтенсивність.

Усі економічні показники взаємопов’язані та взаємозумовлені. Досягнути поставленої мети аналітик може тільки при їх вивченні.

Причинно-наслідкові зв’язки та результати вивчають на основі результативних та факторних показників.

Результативний показник — це економічний показник, що є об’єктом дослідження. Показники, які характеризують результати діяльності підприємства, називають факторними.

Поняття «фактор» — це одне із основних понять у фінансовому аналізі. Слово «фактор» означає той, що працює, виробляє, тобто це причина, рухома сила якого-небудь процесу, яка визначає його характер чи одну з характерних рис. При економічних дослідженнях під фактором розуміють умови, необхідні для визначення певного господарського процесу, а також причини, які мають вплив на результат цього процесу.

Суть того чи іншого процесу можна розкрити з різним ступенем повноти, оскільки мислення рухається від менш глибокої до все більш глибокої сутності, тобто від сутності першого порядку до сутності другого порядку та ін. Тобто залежно від потреби фак­тори можна вивчати з різним ступенем глибини. На результати фінансово-господарської діяльності мають вплив різноманітні фактори, які перебувають у взаємному зв’язку, залежності та обумовленості (рис. 1.4, 1.5, 1.6).

У процесі аналізу необхідно прагнути до найбільш докладного кількісного вимірювання факторів, а в тих випадках, коли сучасні методи розрахунків не дають змоги цього зробити, слід установлювати напрями впливу (позитивний або негативний) цього фактора.

Фактори можна класифікувати за певними ознаками з тим, щоб глибше розібратися в суті господарських процесів та їх результатах, точніше оцінити значення кожного фактора у формуванні рівня показників, що вивчають.

Усі фактори, які впливають на результати фінансово-госпо­дарської діяльності, можна підрозділити на природні, соціально-економічні, які сприяють найкращому використанню ресурсів підприємства, та виробничо-економічні, що характеризують використання виробничих ресурсів підприємства.

Природні фактори не здійснюють систематичного впливу на результати діяльності підприємств.

До соціально-економічних належать, наприклад, рівень освіти кадрів, організація культурно-масової роботи, житлові умови тощо. На сучасному етапі ці фактори вивчені дуже мало, розглядаються переважно виробничо-економічні фактори.

За значущістю їх поділяють на основні та другорядні. До основних відносять фактори, які впливають, а до другорядних — ті, які не впливають на результати роботи підприємства.

За ступенем залежності від трудового внеску колективу підприємства фактори поділяють на залежні (внутрішні) та незалеж­ні (другорядні). Для оцінки результатів роботи підприємства основними є залежні фактори.

За часом дії фактори бувають постійні та часові (змінні). До перших відносять фактори, які безперервно діють у процесі господарської діяльності, до других — фактори, які діють певний період часу.

Залежно від того, діють фактори на всіх підприємствах чи в окремих галузях, їх поділяють на загальні та специфічні.

За характером дії фактори підрозділяють на екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивні фактори характеризують відхилення результативного показника від плану, бази за рахунок змін його кіль­кісних характеристик, збільшення обсягу продукції за рахунок додаткового залучення робітників, витрат на матеріали в результаті скорочення норм витрат тощо. Інтенсивні фактори характеризують відхилення результативного показника від плану, бази за рахунок змін його якісних характеристик: збільшення обсягу продукції за рахунок зростання продуктивності праці, випуску продукції на одиницю устаткування та ін.

За ступенем деталізації фактори поділяють на прості та склад­ні, за можливістю вимірювання — на ті, що піддаються, та ті, що не піддаються виміру.

Одні й ті самі фактори залежно від того, до якого показника визначають їх вплив, можуть бути як прямі, так і непрямі, тобто ті, що впливають на результативний показник через які-небудь ланки. Тому відрізняють фактори першого, другого та іншого порядку.

Оскільки на результативний показник впливають багато взаємо­пов’язаних факторів, потрібна їх систематизація. Взаємозалежність між результатами та факторними показниками може бути прямою, детермінованою чи непрямою, тобто стохастичною. Вплив детермінованих факторів становить приблизно 85—90 %. Тому увага приділяється вивченню саме цих факторів.

Скласти факторну систему означає подати результативний показник у вигляді алгебраїчної суми, добутку чи частки від ділення факторних показників, які здійснюють вплив на результативний показник.

Побудова моделей факторних систем здійснюється від загального до детального (часткового), наближуючись до простих факторів.

Факторна система може бути зображена математично чи схематично, тому розрізняють математичні та структурно-логічні моделі. За допомогою структурно-логічних моделей можна визначити наявність та напрям зв’язку між результативним та факторним показниками.

Економічний показник — це кількісна і якісна характеристика явища, процесу або фінансових результатів.

Залежно від ознак можна запропонувати таку класифікацію показників:

1) за властивістю явищ і процесів — кількісні та якісні показники;

2) за ступенем використання —  загальні та специфічні;

3) за способом утворення — первинні, похідні та синтетичні (інтегральні);

4) за способом розрахунку — абсолютні й відносні.

Наведемо порядок розрахунку основних оціночних показників, з яких залежно від конкретної мети аналізу можна вибрати відповідну кількість показників для дослідження їх у динаміці по підприємству (табл. 1.2).

Слід підкреслити, що оцінку фінансового стану можна об’єк­тивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й всебічно характеризують господарський стан підприємства.

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто перебуває з підприємством в економічних відносинах, могли отримати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер фінансово, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин підприємством. У кожного з партнерів підприємства — акціонерів, банків, податкових адміністрацій — свій критерій економічної доцільності (див. табл. 1.1). Тому показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір виходячи з власних інтересів.

Отже, необхідно систематично, детально і в динаміці аналізувати фінанси підприємства, оскільки від поліпшення фінансового стану підприємства залежить його економічна перспектива. Тому залежно від мети та завдань аналізу в кожному конкретному випадку вибирають оптимальний комплекс показників та напрямів аналізу фінансового стану підприємства.

Таблиця 1.2

Класифікація та порядок розрахунку основних показників
оцінки фінансового стану підприємства


пор.

Показник оцінки

Порядок розрахунку або джерело отримання вихідних даних

I. Показники оцінки майнового стану підприємства

1.1

Сума господарських коштів, які є в розпорядженні підприємства

Підсумок балансу

1.2

Частка активної частини основних засобів

1.3

Коефіцієнт зносу основних засобів

1.4

Коефіцієнт оновлення основних засобів

1.5

Коефіцієнт вибуття основних засобів

ІІ. Показники прибутковості

2.1

Прибутковість інвестицій у звичай­ній акції

2.2

Прибутковість інвестицій у підприємство

2.3

Головний показник прибутковості

2.4

Прибутковість активів

2.5

Обіг матеріальних активів

2.6

Прибутковість реалізації

ІІІ. Показники ліквідності та платоспроможності

3.1

Величина власних оборотних коштів (функціонуючий капітал)

Власний капітал + Довгострокові зобов’язання – Основні засоби та вкладення, або Поточні активи – Поточні зобов’язання

3.2

Маневреність власних оборотних коштів

3.3

Коефіцієнт покриття загальний

3.4

Коефіцієнт швидкої ліквідності

3.5

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності)

3.6

Частка оборотних коштів в активах

3.7

Частка виробничих запасів у поточ­них активах

3.8

Частка власних оборотних коштів у покритті запасів

3.9

Коефіцієнт покриття запасів

3.10

Коефіцієнт критичної оцінки

3.11

Період інкасації дебіторської заборгованості

3.12

Тривалість кредиторської заборгованості

3.13

Співвідношення довгострокових зобов’язань кредиторам та довгострокових джерел фінансування (коефіцієнт довгострокових зобо­в’язань)

3.14

Коефіцієнт поточної заборгованості

3.15

Співвідношення грошових потоків та заборгованості кредиторам

3.16

Співвідношення грошових потоків та довгострокових зобов’язань кре­диторам

3.17

Коефіцієнт автономії (незалежності)

3.18

Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів

3.19

Співвідношення нерозподіленого прибутку до всієї суми активів

3.20

Обертання  матеріальних запасів

3.21

Відношення довгострокової заборгованості до акціонерного капіталу

3.22

Відношення надходження готівки до довгострокової заборгованості

3.23

Відношення прибутку до сплати податків і відсотків до виплачених відсотків по кредиту

3.24

Відношення суми надходжень готівки і відсотків по кредиту до відсотків по кредиту

3.25

Відношення прибутку до сплати податків і постійних витрат до постійних витрат

3.26

Відношення активів до довго- та середньострокової заборгованості

3.27

Співвідношення нерозподіленого прибутку та всієї суми активів

3.28

Обертання матеріальних запасів

ІV. Показники фінансової стійкості та стабільності підприємства

4.1

Коефіцієнт автономії (незалежності)

4.2

Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів

4.3

Коефіцієнт довгострокового залучення капіталу

4.4

Коефіцієнт маневреності власних коштів

4.5

Коефіцієнт реальної вартості основ­них активів у майні підприємства

4.6

Коефіцієнт концентрації власного капіталу

4.7

Коефіцієнт фінансової залежності

4.8

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу

4.9

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів

4.10

Коефіцієнт структури залученого капіталу

4.11

Показник заборгованості кредиторам

4.12

Показник заборгованості акціонерам

V. Показники рентабельності підприємства

5.1

Рентабельність продажу

5.2

Рентабельність основної діяльності

5.3

Рентабельність основного капіталу

5.4

Рентабельність власного капіталу

5.5

Період окупності власного капіталу

5.6

Рентабельність основного капіталу підприємства

5.7

Рентабельність перманентного капіталу

VІ. Показники ділової активності

6.1

Загальний оборот капіталу

6.2

Обертання мобільних коштів

6.3

Обертання матеріальних оборотних коштів

6.4

Обертання готової продукції

6.5

Обертання дебіторської заборгованості

6.6

Середній строк обороту дебіторської заборгованості

6.7

Обертання кредиторської заборгованості

6.8

Середній строк обороту кредиторської заборгованості

6.9

Фондовіддача основних засобів та інших необоротних активів

6.10

Обертання власного капіталу

Слід підкреслити, що всі показники фінансового стану підприємства перебувають у взаємозв’язку та взаємообумовленості. Тому оцінити реальний фінансовий стан підприємства можна лише на основі використання певного комплексу показників з урахуванням впливу різних факторів на відповідні показники.

Розглянемо економічну характеристику показників оцінки фінансового стану підприємства.

І. Показники оцінки майнового стану.

1. Сума господарських коштів, які є в розпорядженні підприємства. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростання цього показника свідчить про збільшення майнового потенціалу підприємства.

2. Частка активної частини основних засобів. Згідно з нормативними документами під активною частиною основних засобів слід розуміти машини, обладнання та транспортні засоби. Зростання цього показника в динаміці, як правило, розцінюють як позитивну тенденцію.

3. Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує частину зношених основних засобів у загальній їх вартості. Як правило, його використовують для характеристики стану основних засобів. Доповненням цього показника є так званий коефіцієнт придатності.

4. Коефіцієнт оновлення основних засобів показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби.

5. Коефіцієнт вибуття свідчить про те, яка частина основних засобів, з якими підприємство розпочало діяльність у звітному періоді, вибула через знос та з інших причин.

ІІ. Показники прибутковості підприємства дають змогу оцінити ефективність діяльності фірми.

1. Прибутковість інвестицій у компанію слід розглядати як показник ефективності управління компанією. Загальний обсяг інвестицій підприємства можна визначити як суму капіталу, вкладеного в підприємство його власниками, та частини прибутку, що залишається після всіх відрахувань.

Вважають, що фірма, яка одержує більший прибуток на інвестований капітал, працює краще, ніж та, де цей показник нижчий.

2. Прибутковість інвестицій у звичайні акції відображує рівень дохідності, тобто ефективність інвестицій, що фінансуються за рахунок звичайних акцій.

3. Головний показник прибутковості стає в нагоді при порів­нянні підприємств з різним рівнем оподаткування.

4. Показник прибутковості всіх активів використовують для докладнішого аналізу ефективності інвестицій власників звичайних акцій.

5. Коефіцієнт прибутковості відчутних активів свідчить, з якою ефективністю фірма використовує свої ресурси при виготовленні продукції. Цей показник тісно пов’язаний з коефіцієнтом оборотності активів. Зростання прибутковості активів безпосередньо залежить від збільшення їх оборотів. Обидва показники слід розглядати паралельно, оскільки вони доповнюють один одного.

6. Коефіцієнти валового та чистого прибутку розраховують для того, щоб дізнатися, наскільки на прибуток впливає рівень оподаткування.

7. Показник валової прибутковості продажу свідчить, яка частка кожної гривні продажу припадає на покриття операційних та інших витрат.

8. Показник нетто-прибутковості продажу показує, яка час­тина кожної гривні продажу стає нетто-прибутком, тобто прибут­ком після сплати податку та дивідендів за привілейованими акціями.

9. Прибутковість активів. Аналіз фінансових звітів базується на взаємозв’язку окремих фінансових показників підприємства. Аналіз провадять на основі системи Дюпона, що ґрунтується на співвідношеннях між зобов’язаннями продавця (кредиторів) або пасивами оборотності активів і прибутковості.

ІІІ. Показники ліквідності та платоспроможності. Показники цієї групи дають змогу описати та проаналізувати спромож­ність підприємства відповідати за своїми поточними зобов’я­заннями. В основу розробки цих показників покладено зіставлення поточних активів чи оборотних коштів з короткостроковою дебіторською або кредиторською заборгованістю.

1. Величина власних оборотних коштів (функціонуючий капітал) характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів, які мають оборотність менш як один рік). Цей розрахунковий показник залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів. Показник має особливо важливе значення для підприємств, які займаються комерційною діяльністю та іншими посередницькими операціями. За інших однакових умов зростання цього показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Головним та постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток.

2. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокових зобов’язань можна в разі потреби погасити негайно. Рекомендована нижня межа показника — 0,2.

3. Маневреність функціонуючого капіталу характеризує час­тину власних оборотних коштів у формі грошових коштів, тобто коштів, які мають абсолютну ліквідність. Для добре функціонуючого підприємства цей показник змінюється у межах від нуля до одиниці. За інших однакових умов зростання показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Прийнятне орієнтов­не значення показника встановлюється підприємством самостійно та залежить, наприклад, від того, наскільки велика щоден­на потреба підприємства у вільних грошових ресурсах.

4. Коефіцієнт покриття (загальний) дає загальну оцінку ліквідності активів, указуючи, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов’язань. Логіка розрахунку цього показника полягає в тому, що підприємство гасить короткострокові зобов’язання в основному за рахунок поточних активів, якщо величина поточних активів перевищує величину поточних зобов’язань, підприємство можна вва­жати таким, що успішно функціонує. Розмір перевищення і є коефіцієнтом покриття. Значення показника може значно варіюватися по галузях та видах діяльності, а його розумне зростання в динаміці розглядають як позитивну тенденцію.

5. Коефіцієнт швидкої ліквідності за смисловим значенням аналогічний коефіцієнту покриття, проте обчислюється по більш вузькому колу поточних активів, коли з розрахунку вилучено найменш ліквідну їх частину — виробничі запаси. В умовах ринкової економіки типовою є ситуація, коли при ліквідності підприємства заробляють 40% і менше від облікової вартості запасів. У зарубіжній літературі наводиться орієнтовне нижнє значен­ня показника — 1, але ця оцінка має умовний характер.

6. Частка власних оборотних коштів у покритті запасів характеризує ту частину вартості запасів, яка покривається власними оборотними коштами. Цей показник має велике значення для підприємств торгівлі. Рекомендована нижня межа його — 50 %.

7. Коефіцієнт покриття запасів розраховують як співвідношення величини стабільних джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цього показника є меншим за одиницю, то поточний фінансовий стан підприємства вважають недостатньо стійким.

8. Коефіцієнт критичної (миттєвої) оцінки є співвідношенням найбільш ліквідної частини поточних активів та поточних пасивів. Цей показник не враховує матеріальні запаси. Якщо коефіцієнт критичної оцінки високий, це може свідчити про те, що підприємство не кращим чином використовує свої активи.

9. Показник інкасації дебіторської заборгованості свідчить, скільки днів збут товарів у кредит залишається несплаченим, тобто не стягується дебіторська заборгованість.

10. Тривалість кредиторської заборгованості — показник, який фактично є протилежною величиною до показника оборотності кредиторської заборгованості. Іноді його навіть називають зворотним показником кредиторської заборгованості.

11. Співвідношення довгострокових зобов’язань кредиторам та довгострокових джерел фінансування свідчить про місце довгострокових пасивів у загальній структурі капіталу підприємства. Цей показник може бути дуже низьким, тоді аналітик зробить висновок, що стан фінансів підприємства надійний. Однак якщо підприємство при цьому значною мірою фінансується за рахунок короткострокових зобов’язань, такий висновок буде помилковим. Отже, необхідно пильно стежити за коефіцієнтом поточної заборгованості.

12. Співвідношення грошових коштів та заборгованості кредиторам — показник, який використовують при оцінці плато­спроможності підприємства.

13. Відношення довгострокової заборгованості до акціонерного капіталу вказує на ризик неплатоспроможності.

14. Відношення надходжень готівки до довгострокової заборгованості — показник, що допомагає оцінити достатність коштів у підприємства, аби задовольнити не тільки його поточні, а й довгострокові потреби.

15. Співвідношення нерозподіленого прибутку до всієї суми активів — тенденція зміни відносного показника, яка відображує прибутковість підприємства за певний період часу.

IV. Показники фінансової стійкості та стабільності підприємства. Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є стабільність його діяльності на довгострокову перспективу. Вона пов’язана із загальною фінансовою струк­турою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів та інвесторів. Так, більшість бізнесменів, включаючи представників державного сектору економіки, вважають доцільним вкладати в підприємство мінімум власних коштів, а фінансувати його за рахунок грошей, взятих у борг. Проте якщо структура «власний капітал — позикові кошти» має значну перевагу в бік боргів, підприємство може збанкрутувати, якщо кілька кредиторів одночас­но вимагатимуть свої гроші. Фінансова стійкість у довгостроковому плані характеризує співвідношення власних та позикових коштів. Однак цей показник дає лише загальну оцінку фінансової стійкості, унаслідок чого було розроблено систему показників.

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу характеризує частку власності підприємства в загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність. Чим вищий цей коефіцієнт, тим більш фінансово стійким і незалежним від кредиторів є підприємство. Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації залученого (позикового капіталу). Сума обох коефіцієнтів дорівнює 1 (100 %).

2. Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до коефіцієнта концентрації власного капіталу. Коли його значення наближається до 1 (100 %), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано. Значення цього показника може значно варіювати залежно від структури капіталу та галузевої приналежності підприємства.

4. Коефіцієнт автономії (незалежності) — показник, нормативне значення якого більше за 0,5. Зростання коефіцієнта свід­чить про збільшення фінансової незалежності підприємства, зниження ризику фінансових ускладнень у майбутньому, збільшує гарантії погашення підприємством своїх зобов’язань.

5.  Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства. Воно має досить легку інтерпретацію: його значення, яке становить 0,178, вказує, що на кожну гривню власних коштів, вкладених в активи підприємства, 17,8 коп. припадає на позикові кошти. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів та кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, та навпаки.

6. Коефіцієнт структури довгострокових вкладень показує, яка частина основних засобів та інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами, тобто належить їм, а не власникам підприємства.

7. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника в динаміці — негативна тенденція, яка вказує на те, що підприємство все більше залежить від зовнішніх інвесторів.

8. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майно підприємства відображує частку реальної вартості майна виробничого призначення в усьому майні підприємства. Нормативне його значення — 0,5.

9. Показник заборгованості кредиторам визначає частину активів підприємства, що фінансується за рахунок кредиторів. Для кредиторів бажаною є менша величина цього показника, а для власників капіталу (акціонерів) — навпаки; переваги можуть віддаватися збільшенню частки активів, що фінансуються кредитами.

10. Показник заборгованості акціонерам визначає частину активів підприємства, яка фінансується за рахунок її власних кош­тів. Чим вищий цей показник, тим легше компанії одержати нові позики, оскільки кредитори заінтересовані в наданні кредитів тим клієнтам, які добре забезпечені своїми власними коштами.

V. Показники рентабельності та ділової активності підприємства. До основних показників оцінки рентабельності належить рентабельність авансованого та власного капіталу. Еконо­мічна інтерпретація цих показників очевидна — скільки гривень прибутку припадає на одну гривню авансованого (власного) капіталу. При розрахунку можна використовувати або валовий, або чистий прибуток.

Аналізуючи рентабельність у просторово-часовому аспекті, потрібно приймати до уваги три основні особливості цих показників, які є суттєвими для формування обґрунтованих висновків.

Перша особливість пов’язана з часовим аспектом діяльності підприємства. Так, коефіцієнт рентабельності продукції визначається результативністю праці звітного періоду. Вірогідний та планований ефект довгострокових інвестицій він не відображує. Коли підприємство переходить на нові перспективні технології або види продукції, які потребують великих інвестицій, значення показників рентабельності можуть час від часу зменшуватись. Однак якщо стратегія перебудови була вибрана правильно, понесені витрати в подальшому буде відшкодовано, тобто зниження рентабельності у звітному періоді не слід розглядати як негативну характеристику поточної діяльності.

Друга особливість визначається проблемою ризику. Велика кількість управлінських рішень пов’язана з дилемою «добре їсти чи спокійно спати». Якщо вибирають перший варіант, то приймають рішення, орієнтоване на отримання великого прибутку, хоча б і ціною великого ризику. При другому варіанті навпаки. Одним із показників ризикованості бізнесу і є коефіцієнт фінансової залежності: чим вище його значення, тим більш ризикованим з позиції акціонерів та кредиторів є підприємство.

Третя особливість пов’язана з проблемою оцінки. Чисельник та знаменник показника рентабельності власного капіталу висвіт­лені (у деякому розумінні) у грошових одиницях різної купівельної спроможності. Чисельник показує, що прибуток динамічний, він відображує результати діяльності та рівень цін, який склався на товари й послуги в основному за минулий період. Знаменник показника, тобто власний капітал, складався впродовж кількох років. Він представлений у книжній оцінці, яка може дуже суттєво відрізнятись від дійсності.

Показники ділової активності характеризують результати та ефективність основної виробничої діяльності. Оцінка ділової активності на якісному рівні може бути зроблена в результаті порів­няння діяльності даного підприємства та подібних до сфери використання капіталу підприємств. Такими якісними критеріями є широта ринку збуту продукції, наявність продукції на експорт, репутація підприємства.

Кількісну оцінку здійснюють за двома напрямами:

1) ступінь виконання плану за основними показниками, забезпечення заданих темпів їх зростання;

2) рівень ефективності використання ресурсів підприємства.

Для реалізації першого напряму аналізу доцільно також урахувати порівняльну динаміку основних показників. Оптимальним є таке їх співвідношення.

Тп.в > То.д > Та.к > 100 %,

де Тп.в, То.д, Та.к — відповідно темп зміни валового прибутку від операційної діяльності авансового капіталу. Ця залежність означає, що:

а) економічний потенціал підприємства зростає;

б) порівняно із зростанням економічного потенціалу обсяг реалізації збільшується більш високими темпами, тобто ресурси підприємства використовуються більш ефективно;

в) прибуток зростає більш високими темпами, що свідчить, як правило, про відносне зниження витрат виробництва та обігу. Таке зіставлення сьогодні ускладнюється впливом інфляції. Для реалізації другого напряму можуть бути розраховані різні показники, які характеризують ефективність використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Основні з них — виробіток, фондовіддача, оборотність виробничих запасів, тривалість операційного циклу, оборотність авансованого капіталу. До узагальнюючих показників оцінки ефективності використання ресурсів підприємства та динамічності його розвитку належать показники ресурсовіддачі та коефіцієнт стійкості економічного зростання.

1. Ресурсовіддача (коефіцієнт обертання авансованого капіталу) характеризує обсяг реалізованої продукції, яка припадає на 1 гривню коштів, вкладених у діяльність підприємства. Зростання показника в динаміці слід розглядати як позитивну тенденцію.

2. Коефіцієнт стійкості економічного зростання показує, якими в середньому темпами може розвиватися підприємство в подальшому, не змінюючи співвідношення між різними джерелами фінансування, фондовіддачею, рентабельністю виробництва, дивідендною політикою. Зв’язок між цими показниками можна окреслити чітко детермінованою факторною моделлю.

Розглянемо економічну характеристику основних показників рентабельності групи.

1) рентабельність продажу — показник, який показує, скільки прибутку припадає на одиницю реалізованої продукції. Зниження показника свідчить про зниження попиту на продукцію підприємства;

2) рентабельність усього капіталу свідчить про ефективність використання всього майна підприємства. Його зниження слід розцінювати як спад попиту на продукцію та перенакопичення активів;

3) рентабельність основного капіталу відображує ефективність використання основних засобів та інших необоротних активів;

4) рентабельність власного капіталу показує ефективність використання власного капіталу. Динаміка показника впливає на рівень котирування акцій підприємства;

5) рентабельність перманентного капіталу відображує ефективність використання всього капіталу, вкладеного в діяльність підприємства;

6) загальне обертання капіталу відображує швидкість обороту всього капіталу підприємства. Зростання показника означає прискорення кругообігу коштів підприємства чи інфляційне зрос­тання цін;

7) обертання матеріальних оборотних коштів — показник, за допомогою якого визначають кількість запасів і витрат підприємства. Зниження показника свідчить про відносне збільшення виробничих запасів і незавершеного виробництва або про зниження попиту на готову продукцію;

8) обертання готової продукції показує швидкість обороту готової продукції. Зростання показника означає збільшення попиту на продукцію підприємства, зниження — на затоварення;

9) обертання дебіторської заборгованості відображує розширення (зростання коефіцієнта) чи зниження (зменшення) комерційного кредиту, який надає підприємство;

10) обертання кредиторської заборгованості свідчить про розширення або зниження комерційного кредиту, який надається підприємству. Зростання коефіцієнта означає збільшення швидкості сплати заборгованості підприємства, зниження зростання покупок у кредит;

11) фондовіддача основних засобів характеризує ефективність використання основних засобів та інших необоротних активів, яка вимірюється величиною продажу, на одиницю вартості коштів.

VI. Показники акціонерного капіталу

1. Прибутковість акцій — показник, за допомогою якого визначають дохід, що мають власники часток капіталу підприємства від своїх інвестицій.

2. Дохід на звичайну акцію свідчить, яка величина нетто-прибутку припадає на одну звичайну акцію.

3. Рентабельність акцій характеризує відсоток повернення на капітал, вкладений в акції підприємства. Це прямий ефект. Є ще й побічний ефект (дохід або збитки), який виражається в зміні ринкової ціни акції даного підприємства.

4. Дивідендний дохід розраховують діленням дивіденда, який виплачується на акції, на дохід на акцію. Найбільш наочне тлумачення цього показника — частина чистого прибутку, виплачена акціонерам у вигляді дивідендів. З цим показником тісно пов’язаний коефіцієнт реінвестування прибутку, який характеризує його частку, спрямовану на розвиток виробничої діяльності. Сума значень показника дивідендного виходу і коефіцієнта реінвестування прибутку дорівнює 1.

5. Коефіцієнт котирування акцій розраховують відношенням ринкової ціни акції до її облікової ціни. Облікова ціна характеризує частину власного капіталу, який припадає на одну акцію. Вона складається із номінальної вартості (тобто вартості на бланку акції, за якою вона врахована в акціонерному капіталі), частки емісійного прибутку (накопиченої різниці між ринковою ціною акції на момент її продажу та їх номінальною вартістю) і частки накопиченого та вкладеного у розвиток підприємства прибутку. Значення коефіцієнта котирування більше 1 означає, що потенційні акціонери, придбавши акцію, готові віддати за неї ціну, яка перевищує бухгалтерську оцінку реального капіталу, що припадає на акцію на даний момент.

Основними принципами та послідовністю аналізу фінансового стану підприємства є експрес-аналіз та деталізований аналіз фінансового стану підприємства.

Експрес-аналіз. Мета аналізу — наочна й проста оцінка фінансового добробуту і динаміки розвитку підприємства. Його виконують у три етапи:

підготовчий;

попередній огляд;

економічне читання і аналіз звітності.

Мета підготовчого етапу — рішення про доцільність аналізу фінансової звітності. Для цього ознайомлюються з аудиторським висновком.

Розрізняють такі типи аудиторських висновків.

Стандартні — це підготовлений у стислому вигляді документ, що містить позитивну оцінку аудитора про відповідність звітів підприємства чинним нормативам.

Нестандартні — більш об’єктивні, які містять додаткову інформацію, бувають з позитивною оцінкою або мають позитивну оцінку із застереженням.

Мета попереднього огляду — це ознайомлення з пояснюваль­ною запискою до балансу. Це потрібно для того, щоб оцінити умови роботи у звітному періоді, визначення основних тенденцій показника діяльності та якісні зміни в майновому та фінансовому стані. При цьому потрібно брати до уваги різні чинники, наприклад, інфляцію та недоліки балансу.

Мета етапу економічного читання і аналізу звітності — це узагальнена оцінка результатів діяльності підприємства.

Сенс експрес-аналізу — відображення невеликої кількості найбільш важливих показників і відстеження їх динаміки. Розглянемо варіант експрес-аналізу на підприємстві (табл. 1.3).

Після проведення експрес-аналізу потрібно проаналізувати п’ять взаємопов’язаних таблиць:

Господарські кошти підприємства і їх структура.

Основні активи підприємства.

Структура та динаміка оборотних коштів підприємства.

Основні результати фінансово-господарської діяльності.

Ефективність використання фінансових ресурсів підприємства.

Закінчується експрес-аналіз висновками про фінансовий стан підприємства, а також пропозиціями щодо шляхів його поліпшення.

Таблиця 1.3

Варіант експрес-аналізу

Напрям аналізу

Показник аналізу

І. Оцінка економічного стану

1.1. Оцінка майнового стану

Величина власних коштів і їх частка в загальній сумі активів, коефіцієнт зносу основних активів, загальна сума основних активів, що є у підприємства

1.2. Оцінка фінансового стану

Величина власних коштів і їх частка в загальній сумі джерел, загальний коефіцієнт покриття, частка власних оборотних коштів у загальній їх сумі, частка довгострокових позикових коштів у загальній сумі джерел, коефіцієнт покриття запасів

1.3. Наявність «хворих» статей у балансі

Збитки, позики, не погашені в строк, прострочена дебіторська та кредиторська заборгованість, векселі, видані або отримані в розстрочку

ІІ. Оцінка результативності фінансово-господарської діяльності

2.1. Оцінка прибутковості

Загальний прибуток, загальна рентабельність, рентабельність основної діяльності

2.2. Оцінка ефективності використання економічного потенціалу

Рентабельність авансованого капіталу, рентабельність власного капіталу

2.3. Оцінка динамічності

Порівняльні темпи зростання виручки, прибутку та авансованого капіталу, оборотність активів і авансованого капіталу, тривалість операційного та фінансового циклу, коефіцієнт погашення дебіторської заборгованості

Деталізований аналіз. Мета аналізу — характеристика майнового і фінансового стану підприємства за результатами фінансової діяльності у звітному періоді, а також можливості розвитку підприємства на перспективу.

Програма деталізованого аналізу включає:

1. Попередній огляд економічного і фінансового стану підприємства:

характеристика загального напряму фінансово-господарсь­кої діяльності;

виявлення «хворих» статей звітності.

2. Оцінка економічного потенціалу підприємства:

а) оцінка майнового стану

вертикальний аналіз балансу;

горизонтальний аналіз балансу;

аналіз якісних зрушень у майновому стані;

б) оцінка фінансового стану:

оцінка ліквідності;

оцінка фінансової стійкості.

3. Оцінка результативності фінансово-господарської діяльності:

оцінка основної діяльності;

аналіз рентабельності;

оцінка стану на ринку цінних паперів.

Деталізований аналіз закінчується стислою характеристикою та оцінкою основних показників, що використовувались у фінансовому аналізі підприємства.

Література

Ефимова О. В. Финансовый анализ. — М.: Бухгалтерский учет, 1996.

Економічний аналіз: Навч. посіб. / М. А. Болюх, В. З. Бурчевсь­кий, М. І. Горбатюк, за ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. — К.: КНЕУ, 2001. — 540 с.

Ізмайлова К. В. Сучасні технології фінансового аналізу: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2003. — 148 с.

Ковалев В. В. Финансовый анализ. Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. — М.: Финансы и статистика, 2000.

Кононенко О. Анализ финансовой отчетности. — Х.: Фактор, 2002. — 144 с.

Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз сільськогосподарських підприємств: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2004. — 365 с.

Мец В. О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансо­вого стану підприємства: Навч. посіб. — К.: Вища шк., 2003. — 278 с.

Прокопенко І. Ф., Ганін В. І., Петряєва З. Ф. Курс економічного аналізу: Підручник / За ред. І. Ф. Прокопенка. — Харків: Легас, 2004. — 384 с.

Шеремет А. Д., Сайфулин Р. С., Негашев Е. В. Методика финансового анализа. — 3-е изд., перероб. и доп. — М.: ИНФРА-М, 2001. — 208 с.