• Как правильно управлять финансами своего бизнеса, если вы не специалист в области финансового анализа - Финансовый анализ

    Финансовый менеджмент - финансовые отношения между суъектами, управление финасами на разных уровнях, управление портфелем ценных бумаг, приемы управления движением финансовых ресурсов - вот далеко не полный перечень предмета "Финансовый менеджмент"

    Поговорим о том, что же такое коучинг? Одни считают, что это буржуйский брэнд, другие что прорыв с современном бизнессе. Коучинг - это свод правил для удачного ведения бизнесса, а также умение правильно распоряжаться этими правилами

10.3. Обґрунтування доцільності фінансування інноваційних проектів

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 

Оцінка й відбір інноваційних проектів можуть ґрунтуватися на різних методиках та орієнтуватися на різні критерії. Вибір методики й критеріїв залежить від специфіки інноваційного проекту, типу галузі та низки інших чинників. Тому під час розрахунків економічної ефективності інноваційних проектів варто враху­вати чинники, визначені далі.

1. Оцінюючи ефективність інновацій, необхідно враховувати не лише загальну масу доходу (корисного результату), який можна отримати за весь строк корисного використання нововведення, а і його приріст порівняно з аналогами. Виконання цієї вимоги означає, що для техніко-економічного обґрунтування вибору найкращого варіанта інновацій слід виходити як з теорії порівняль­ної оцінки ефективності, так і з теорії абсолютної ефективності. Ґрунтуючись на теорії порівняльної ефективності, відбирають найкращий варіант з можливих, а потім проводять розрахунок оціночних показників абсолютної ефективності інновацій. Разом з тим, порівняльна оцінка ефективності нововведення необхідна не тільки для відбору найкращого варіанта з можливих, а й для визначення його впливу на економічні показники господарської діяльності підприємства.

2. Під час розрахунку ефективності інновацій рекомендується вирізняти:

а) розрахунковий рік впровадження;

б) перший рік після закінчення нормативного строку освоєння нововведення;

в) початковий строк корисного використання інновацій;

г) строк корисного використання нововведення;

д) останній рік строку корисного використання інновацій.

За розрахунковий рік приймається другий або третій календар­ний рік серійного випуску нової продукції або другий рік користування нової технології, нових методів організації управління, виробництва, праці тощо.

За початковий рік строку корисного використання інноваційного проекту приймається рік початку фінансування робіт з його реалізації. Такий підхід не завжди прийнятний для оцінки ефективності нововведення, тому що одноразові витрати на його реалізацію можуть здійснюватися протягом багатьох років. При цьому одночасно може отримуватися корисний результат, наприклад під час здійснення великомасштабних інноваційних проектів та у разі участі в їх реалізації зацікавлених державних та комерційних структур. Наприклад, особливостями літакобудування є те, що авіамотор, як правило, проектується близько десяти років, а «живе» тридцять-сорок років. Аналогічна ситуація складається з проектуванням, виробництвом та експлуатацією паро-газових установок, «серцем» яких є газова турбіна. За сукупним коефіцієнтом корисної дії паро-газові станції переважають звичайні теплові електростанції у 1,5 раза.

Виходячи з цього під час оцінки ефективності інновацій усі витрати (поточні та разові), а також результати приводяться до розрахункового року з допомогою як коефіцієнтів дисконтування, так і коефіцієнтів нарощування. На відміну від цього під час оцінки ефективності інноваційних проектів приведення поточних витрат та результатів здійснюється шляхом їх дисконтування до початкового року здійснення одноразових витрат.

3. Під час оцінки ефективності нововведень на відміну від оцінки ефективності інвестицій слід більше приділяти уваги процесу вибору найкращого варіанта з можливих. Вибираючи найкращий варіант з можливих, необхідно забезпечити їх порівняння не лише за фактором часу, а й за обсягом виробництва нової продукції (робіт), за якісними, соціальним та екологічними чинниками. При цьому за базу для порівняння приймаються:

на етапі формування портфеля НДДКР, під час прийняття рішення про впровадження у виробництво нововведення — показ­ники найкращої техніки, спроектованої в Україні або за кордоном, яка може бути закуплена в необхідній кількості або розроблена та виготовлена на основі ліцензії в Україні. У разі відсутнос-
ті аналогів для порівняння й неможливості використання даних про іноземні аналоги за базу для порівняння приймаються показники найкращої техніки, що виготовляється в Україні;

на етапі формування планів з освоєння нововведення — показники замінної техніки (аналога);

на етапі техніко-економічного обґрунтування вибору найкращого варіанта — державний підхід і підхід, що враховує інтереси виробників та інвесторів, який передбачає:

а) оцінку ефективності з урахуванням супутніх позитивних та негативних результатів в інших сферах народного господарства, включаючи соціальну, екологічну та зовнішньоекономічну сфери;

б) проведення розрахунків економічної ефективності з усього циклу розроблення та реалізації інновацій, включаючи НДДКР, освоєння, серійне виробництво, а також період його використання;

в) застосування у розрахунках системи економічних нормативів (витрат, оподаткування, плати за землю, відрахувань єдиного соціального податку та страхування професійних ризиків, правил й нормативних розрахунків з банками за кредити, нормативів перерахунку валютної виручки);

г) розрахунок показників ефективності, які відображають вплив інновацій на державний інтерес (через систему податків), інтереси виробників та споживачів.

Для оцінки ефективності інновацій витрати та результати, що здійснюються та отримуються до початку розрахункового року, множаться на коефіцієнт нарощування, а після звітного року — на коефіцієнт дисконтування. Приведення різних за часом витрат до розрахункового року здійснюється лише під час визначення оціночних показників ефективності з метою прийняття рішення про доцільність реалізації нововведення.

4. Метод оцінки ефективності інновацій має ґрунтуватися на системі оціночних показників, які враховують державні інтереси, інтереси творців, виробників, споживачів та бюджету, у той час як методи оцінки ефективності інвестицій дублюють один одного і дають можливість оцінити ефективність інвестицій лише з позицій інвестора в умовах заданих ним обмежень.

5. Методи оцінки ефективності нововведень мають включати показники, які відображають інтегральний (загальний) ефект від створення, виробництва та експлуатації нововведень. Такий підхід дає можливість не лише дати загальну (комплексну) оцінку ефективності нововведення, а й визначити внесок кожного з учас­ників інвестиційної діяльності.

6. Для оцінки ефективності нововведень доцільно застосовувати не лише методи дисконтування, а й метод компаундингу та ануїтету. У цьому разі з’являється можливість визначити економічний ефект за кожним роком корисного використання нововведення та найкраще пов’язати показники ефективності з реальними господарськими процесами, які здійснюватимуться в еко­номіці. На відміну від цього під час оцінки ефективності інвес­тиційних проектів витрати та результати, що проектуються на майбутнє, приводяться до поточного року методом дисконтування, що обтяжує можливість визначення економічного ефекту за кожним кроком корисного використання інвестиційного проекту і, як наслідок, не дає можливості оцінити значення показників ефективності у недалекій перспективі.

7. Оцінюючи ефективність нововведень, слід виходити з можливості використання двох норм доходу на капітал. Одну з них доцільно використовувати для приведення разових витрат до розрахункового року. За своїм значенням вона має відповідати нормі прибутку, яку гарантує банк власнику грошових коштів, покладених на депозитний рахунок. Інша норма доходу на капітал використовується для узгодження інтересів інвесторів та виробників нововведень. Методи оцінки ефективності інвестицій, у свою чергу, виходять з єдиної норми доходу на капітал.

З урахуванням викладеного можна зробити висновок, що для оцінки ефективності інновацій має використовуватися система показників, а не один з них, яким би не був він багатим за економічним змістом.

Оцінюючи ефективність інновацій, необхідно вирізняти такі показники:

народногосподарської (інтегральної) ефективності, які вра­ховують кінцеві результати реалізації інновацій у цілому по народному господарству, тобто інтегральний ефект інновацій у розробників, виробників, споживачів та бюджеті;

виробничої (або операційної), фінансової та інвестиційної ефективності, які враховують кінцеві результати реалізації інновацій у кожного з учасників інноваційного процесу;

бюджетної ефективності, які враховують фінансові наслідки здійснення інновацій для республіканського, регіонального та місцевого бюджетів.

Далі розглянемо кожну систему показників більш детально.

І. Система оціночних показників народногосподарської (інтегральної) ефективності інновацій.

Інтегральний обсяг додаткової вартості (чистої продукції), включаючи амортизацію, за рахунок створення, виробництва та використання інновацій у розрахунках на рік визначається за такою формулою:

ЧП(А)і1 = ЧП(А)вр1 + ЧП(А)с1 + ЧП(А)в1,          (10.1)

де ЧП(А)і1 — загальний (інтегральний) обсяг додаткової вартості (чистої продукції), включаючи амортизацію, створений у сферах виробництва та використання нововведень, грн; ЧП(А)вр1 — обсяг додаткової вартості (чистої продукції), включаючи амортизацію, створений у сфері виробництва, грн; ЧП(А)с1 — обсяг додаткової вартості (чистої продукції), включаючи амортизацію, ство­рений у сфері створення нововведення, грн; ЧП(А)в1 — обсяг додаткової вартості (чистої продукції), включаючи амортизацію, створений у сфері використання нововведення, грн.

Загальний (інтегральний) обсяг додаткової вартості (чистої продукції) (ЧПі1), а також його приріст порівняно з аналогом за рахунок створення, виробництва та використання інновацій у розрахунках на рік визначається за такими формулами:

ΔЧП(А)і = [ЧП(А)вр1 – ЧП(А)вр0] + [ЧП(А)с1 – ЧП(А)с0] +

+ [ЧП(А)в1 ЧП(А)в0] = ΔЧП(А)вр + ΔЧП(А)с + ΔЧП(А)в,         (10.2)

де ΔЧП(А)і — приріст додаткової вартості (чистої продукції), включаючи амортизацію, у сферах створення, виробництва та використання нововведень, грн; ЧП(А)вр1 та ЧП(А)вр0 — чиста продукції, включаючи амортизацію, отримана у сфері виробництва нововведення та його аналога, грн; ЧП(А)с1 та ЧП(А)с0 — чиста продукція, включаючи амортизацію, отримана у сферах створення нововведення та його аналога, грн; ЧП(А)в1 та ЧП(А)в0 — чиста продукція, включаючи амортизацію, створена у сфері використання нововведення та його аналога, грн; ΔЧП(А)вр, ΔЧП(А)с, ΔЧП(А)в — приріст чистої продукції, включаючи амортизацію, отриманий порівняно з аналогами у сферах створення, виробництва та використання нововведень, грн.

У свою чергу загальний (інтегральний) обсяг додаткової вартості (чистої продукції) (ЧПі1) у сферах створення (ЧПс1), вироб­ництва (ЧПвр1) та використання (ЧПв1) інновацій визначається за такою формулою:

ЧПі1= ЧПвр1 + ЧПс1 + ЧПв1.         (10.3)

Загальний (інтегральний) приріст чистої продукції (ΔЧПі), отриманий у сферах створення, виробництва та використання інновацій порівняно з аналогом, визначається за такою формулою:

ΔЧПі = [ЧПвр1 – ЧПвр0] + [ЧПс1 – ЧПс0] + [ЧПв1 – ЧПв0] =

= ΔЧПвр + ΔЧПс + ΔЧПв,    (10.4)

де ЧПвр1, ЧПвр0, ЧПс1, ЧПс0, ЧПв1, ЧПв0 — обсяг чистої продукції відповідно у сферах виробництва, створення та використання нововведень та його аналога, грн; ΔЧПвр, ΔЧПс, ΔЧПв — приріст чистої продукції, отриманий порівняно з аналогами у сферах виробництва, створення та використання нововведень, грн.

Загальна (інтегральна) сума доходу (прибутку та амортизації) (Ді1), а також її приріст (ΔДі) порівняно з аналогом (базовим рівнем) за рахунок створення, виробництва та використання інновації у розрахунках на рік визначається за такою фор-
мулою:

Ді1 = Двр1 + Дс1 + Дв1        (10.5)

та

ΔДі = Двр1 + Дс1 + Дв1 – (Двр0 + Дс0 + Дв0) =

= ΔДвр + ΔДс + ΔДв,            (10.6)

де ΔДвр, ΔДс, ΔДв — приріст доходу порівняно з аналогами, отриманий відповідно у сферах виробництва, створення та використання нововведень, грн; Двр1, Дс1, Дв1 — дохід, отриманий відповідно у сферах виробництва, створення та використання нововведень, грн; Двр0, Дс0, Дв0 — дохід, отриманий відповідно у сферах виробництва, створення та використання аналога (базового варіанта), грн.

Загальна сума чистої продукції, створеної за весь строк корисного використання нововведення, визначається шляхом підсумовування річних значень названих вище показників. Аналогічно визначається загальна сума доходу, отриманого за весь строк корисного використання нововведення у сфері виробництва, створення та використання.

Загальна рентабельність капіталу, направленого на створення, виробництво та використання нововведення, яка визначається на основі річного доходу, та її приріст (ΔРкі1) порівняно з аналогом визначаються за такими формулами:

Ркі1 = Ді1 / Кі1 = (Двр1 + Дс1 + Дв1) / (Квр1 + Кс1 + Кв1) × 100,           (10.7)

де Ркі1 — рентабельність капіталу, направленого на виробництво, створення та використання нововведення, %; Кі1 — загальна сума капітальних вкладень, направлених на виробництво, створення, та використання нововведення, грн; Квр1, Кс1, Кв1 — сума капітальний вкладень, направлених відповідно на виробництво, створення та використання нововведення, грн.

ΔРкі1 = Ркі1 – Ркі0 = (Ді1 / Кі1) × 100 – (Ді0 / Кі0) × 100,   (10.8)

де Ркі1 та Ркі0 — рентабельність капіталу, направленого на виробництво, створення та використання нововведення та його аналога, %; Ді0 — дохід, отриманий від застосування базового варіанта (аналога), за рахунок виробництва, створення та використання, грн; Кі0 — сума капітальних вкладень, необхідних для виробництва, створення та використання аналога, грн.

Рентабельність капітальних вкладень та її приріст порівняно з аналогом за весь строк застосування нововведення у сферах виробництва, створення та використання визначається шляхом підсумовування значень названих показників.

Економічний ефект та його приріст, отриманий у сфері виробництва, створення та використання нововведення, визначається на основі чистої продукції, включаючи амортизацію, за такими формулами:

ЕЧП(А)і1 = ЕЧП(А)вр1 + ЕЧП(А)с1 + ЕЧП(А)в1,            (10.9)

та

            (10.10)

де , ,  — економічний ефект, отриманий у сфері виробництва, створення та використання нововведення за весь період його корисного застосування, грн; , ,  — загальний обсяг чистого прибутку, включаючи амортизацію, отриманий у сфері виробництва, створення та використання нововведення за весь період (n) його корисного застосування, грн;  — загальна сума капітальних вкладень, приведена до розрахункового року з допомогою коефіцієнтів приведення, грн; Кан — коефіцієнт ануїтета для відповідного періоду; , ,  — загальна сума економічного ефекту, визначеного на основі чистої продукції, включаючи амортизацію, отримана у сфері виробництва, створення та використання нововведення за весь період його корисного застосування, грн.

Для визначення коефіцієнта ануїтета необхідно:

на першому етапі річні обсяги капітальних вкладень, направлених на реалізацію інновацій, привести з допомогою коефіцієнтів нарощування та дисконтування до розрахункового року;

на другому етапі виходячи з можливих річних обсягів доданої вартості (включаючи амортизацію) або річних обсягів чистого доходу визначити можливе рівномірне значення щорічного погашення капітальних вкладень;

на третьому, останньому етапі виходячи із заданої інвестором норми прибутку або строку корисного використання нововведення, знайти за спеціальною таблицею значення ануїтета і помножити на нього розрахункову величину капітальних вкладень, тим самим визначивши їх річний розмір.

Приріст економічного ефекту за рахунок застосування нововведення у сферах виробництва, створення та використання і визначеного на основі чистої продукції, включаючи амортизацію, порівняно з аналогом визначається за такою формулою:

            (10.11)

де —  і  — загальна сума економічного ефекту, отри-
маного у сферах виробництва, створення та використання за весь строк застосування відповідно нововведення та аналога, грн.

Аналогічно визначається економічний ефект, отриманий у сфері виробництва, створення та використання нововведення на основі чистої продукції та за доходом (прибуток та амортизація).

Строк окупності капітальних вкладень, направлених на реалізацію нововведення, у сфері його створення, виробництва та використання та його зміни порівняно з аналогом визначається за такою формулою:

Ті1 = (Квр1 + Кс1 + Кв1) / (Двр1 / Твр1 + Дс1 / Тс1 + Дв1 / Тв1),           (10.12)

де Двр1, Дс1, Дв1 — суми доходу від реалізації нововведення за весь строк його корисного використання, відповідно, у сфері виробництва, створення та використання, грн; Твр1, Тс1, Тв1 — строк корисного використання нововведення відповідно у сфері виробництва, створення та використання, років; Квр1, Кс1, Кв1 — капітальні вкладення, направлені на виробництво, створення та використання нововведення, грн.

Загальна сума податків, які надійшли у бюджет за рахунок реалізації нововведення, у сфері їх виробництва, створення та використання визначається як сума усіх податків, отриманих від розробників, виробників та користувачів нововведень, а їх приріст порівняно з аналогом визначається за такою формулою:

ΔПді = Пді1 – Пді0, (10.13)

де Пді1 — загальна сума податків, що надійшли у бюджет за весь строк реалізації інновацій від її творців (розробників), виробників та користувачів, грн; Пді0 — загальна сума податків, що надійшли у бюджет за весь строк протягом якого аналог розроблявся, вироблявся та використався, грн.

ІІ. Система оціночних показників виробничої (операційної), фінансової та інвестиційної ефективності інновацій.

2.1. Оціночні показники виробничої ефективності нововведень.

Додаткова вартість (чиста продукція), включаючи амортизацію, отримана за рахунок виробництва (створення або використання) нововведень, визначається за такою формулою:

ЧП(А)1 = ТП1 — М1,           (10.14)

де ЧП(А)1 — додаткова вартість (чиста продукція), включаючи амортизацію, отримана за рахунок виробництва (створення або використання) нововведень, грн; ТП1 — обсяг продукції, виробленої за рахунок реалізації нововведення, у розрахунку на рік, грн; М1 — ма­теріальні витрати на виробництво продукції у розрахунку на рік, грн.

У матеріальні витрати включаються: витрати сировини та матеріалів (основних та допоміжних); покупні комплектуючі вироби та напівфабрикати; запасні частини для ремонту технологічного обладнання та транспортних засобів; інструменти; роботи та послуги, виконані сторонніми організаціями; паливо та енергія, інші грошові витрати.

Обсяг виробництва чистої продукції (включаючи амортизацію) за весь строк реалізації нововведення визначається як сума річних обсягів чистої продукції.

Приріст чистої продукції (включаючи амортизацію) за рахунок реалізації нововведення у розрахунку на рік порівняно з аналогом (ΔЧП(А)) у сфері виробництва (створення або використання) визначається за такою формулою:

ΔЧП(А) = ЧП(А)1 – ЧП(А)0,           (10.15)

де ЧП(А)1 та ЧП(А)0 — обсяг виробництва чистої продукції, включаючи амортизацію, у розрахунку на рік відповідно за результатами реалізації нововведення та за його аналогом, грн.

Приріст чистої продукції (включаючи амортизацію) за рахунок реалізації нововведення порівняно з аналогом за весь строк корисного використання визначається шляхом додавання річних приростів чистої продукції.

Чиста продукція, отримана за рахунок виробництва (створен­ня або використання) нововведень, визначається за формулою

ЧП1 = ТП1 – М1 – А1,          (10.16)

де А1 — річна сума нарахованої амортизації по основних коштах, що використовуються для реалізації нововведення у сфері його виробництва (створення та використання), грн.

Чиста продукція (додаткова вартість) за рахунок застосування нововведення у сфері виробництва (створення та використання) за весь строк його реалізації визначається шляхом додавання річних обсягів чистої продукції.

Приріст чистої продукції (ΔЧП) за рахунок реалізації нововведення порівняно з аналогом (базовим варіантом) у розрахунку на рік визначається за такою формулою:

ΔЧП = ЧП1 – ЧП0,    (10.17)

де ЧП1 та ЧП0 — чиста продукція у розрахунку на рік відповідно від реалізації інновації та застосування аналога, грн.

За весь строк використання інновації величина цього показника визначається шляхом підсумовування річних приростів чистої продукції.

Дохід (прибуток та амортизація) за рахунок виробництва (створення або використання) нововведень визначаються за такою формулою:

Д1 = ТП1 – М1 – В1 = П1 + А1,      (10.18)

де В1 — витрати на оплату праці (з відрахуваннями на соціальні нужди) у частині, пов’язаній із здійсненням інновації, грн; П1 — прибуток у розрахунку на рік від реалізації нововведення у сфері його виробництва (створення та використання), грн.

Дохід, отриманий за весь строк реалізації нововведення у сфері його виробництва (створення та використання), визначається підсумовуванням відповідних значень річних доходів.

Приріст доходу за рахунок реалізації нововведення у сфері його виробництва (створення та використання) порівняно з аналогом у розрахунку на рік (ΔД) визначається за такою формулою:

ΔД = Д1 – Д0 ,           (10.19)

де Д1 та Д0 — дохід відповідно за рахунок реалізації нововведення та його аналога у розрахунку на рік, грн.

Величина цього показника за весь період реалізації нововведення визначається шляхом підсумовування річних доходів.

Економія від зниження собівартості продукції, отримана за рахунок виробництва (створення або використання) нововведень, визначається за такою формулою:

Ес = ТП1 / ТП0 × Сн0 – Сн1 = Снр0 – Сн1,            (10.20)

де ТП0 — обсяг продукції, виготовленої у базовому варіанті, у сфері виробництва (створення або використання) у розрахунку на рік, грн; Сн1 та Сн0 — нормативна собівартість продукції, створеної відповідно до застосування нововведення та аналога у розрахунку на рік, грн (визначається за нормами, встановленими відповідно після та до реалізації нововведення); Снр0 — собівартість продукції, вирахувана на обсяг виробництва із застосуванням нововведення, але за нормами, встановленим до його впровадження, грн.

Економія від зниження собівартості за весь строк використання нововведення у сфері його виробництва (створення або використання) визначається шляхом додавання відповідних річних економій від зниження собівартості.

2.2. Показники фінансової ефективності нововведень.

Чистий дохід, створений за рахунок реалізації нововведення (Дч1) у сфері виробництва (створення або використання), у розрахунку на рік визначається за такою формулою:

Дч1 = Д1 – Пд1,        (10.21)

де Д1 — дохід, отриманий за рахунок реалізації нововведення (Дч1) у сфері його виробництва (створення або використання), у розрахунку на рік, грн; Пд1 — загальна сума податків, сплачених у бюджет та у позабюджетні фонди у частині, що відноситься до створеної на основі застосування нововведення продукції, у розрахунку на рік, грн.

Чистий дохід за весь строк застосування нововведення у сфері його виробництва (створення або використання) визначається шляхом додавання річних значень цього показника.

Аналогічно визначається загальна сума податків, сплачених за весь строк корисного використання нововведення у сфері його виробництва (створення або використання).

Приріст чистого доходу, створеного за рахунок реалізації нововведення (ΔДч) у сфері його виробництва (створення або використання), порівняно з аналогом у розрахунку на рік визначається за формулою

ΔДч = Дч1 – Дч0,      (10.22)

де Дч0 — чистий дохід, створений за рахунок застосування аналога у сфері його виробництва (створення або використання), у розрахунку на рік, грн.

Загальна маса приросту чистого доходу, створеного за рахунок реалізації нововведення у сфері його виробництва (створення або використання), порівняно з аналогом за весь строк застосування нововведення визначається шляхом додавання відповідних річних значень цього показника.

Прибуток за рахунок реалізації нововведення (П1) у сфері його виробництва (створення або використання) у розрахунку на рік визначається за формулою

П1 = ТП1 – Сн1.        (10.23)

Загальна маса прибутку, створеного за рахунок реалізації нововведення у сфері його виробництва (створення або використання), порівняно з аналогом за весь строк застосування нововведення визначається шляхом додавання відповідних річних значень цього показника.

Приріст прибутку за рахунок реалізації нововведення (ΔП) у сфері його виробництва (створення або використання) порівняно з аналогом у розрахунку на рік визначається за формулою

ΔП = П1 – П0 ,          (10.24)

де П1 та П0 — прибуток, отриманий відповідно за рахунок реалізації нововведення та його аналога, у розрахунку на рік, грн.

Приріст прибутку за весь строк реалізації нововведення порів­няно з аналогом у сфері виробництва (створення або використання) визначається шляхом додавання відповідних приростів річ­них значень цього показника.

Чистий прибуток, отриманий від реалізації нововведення (Пч1) у сфері його виробництва (створення або використання), у розрахунку на рік визначається за формулою

Пч1 = П1 – Н1.          (10.25)

Загальна маса чистого прибутку, створеного за рахунок реалізації нововведення у сфері його виробництва (створення або використання), порівняно з аналогом за весь строк застосування нововведення визначається шляхом додавання відповідних річних значень цього показника.

Приріст чистого прибутку (ΔПч1) у сфері його виробництва (створення або використання) порівняно з аналогом у розрахунку на рік визначається за формулою

ΔПч1 = Пч1 – Пч0,   (10.26)

де Пч0 — чистий прибуток, отриманий від застосування аналога у сфері його виробництва (створення або використання), у розрахунку на рік, грн.

Загальний приріст чистого прибутку, створеного за рахунок реалізації нововведення у сфері його виробництва (створення або використання), порівняно з аналогом за весь строк застосування нововведення визначається шляхом додавання відповідних річних значень цього показника.

Частка чистого доходу у загальній сумі доходів за рахунок виробництва (створення або використання) нововведень (Чдч1) у розрахунку на рік визначається за формулою

Чдч1 = Дч1 / Д1.        (10.27)

Частка чистого доходу (Чдч1заг) у загальній масі доходу (Д1заг), отриманого за весь строк застосування нововведення у сфері його виробництва (створення або використання), визначається за формулою

Чдч1заг = Дч1заг / Д1заг ,    (10.28)

де Дч1заг — загальна маса чистого доходу, отриманого за весь строк застосування нововведення у сфері його виробництва (створення або використання), грн.

Зміна частки чистого доходу (ΔЧдч) у загальній масі доходу, отриманого за рахунок реалізації нововведення у сфері його виробництва (створення або використання), порівняно з аналогом у розрахунку на рік визначається за формулою

ΔЧдч = Дч1 / Д1 × 100 — Дч0 / Д0 × 100,     (10.29)

де Дч0, Д0 — відповідно чистий дохід та дохід, отримані за рахунок застосування аналогу у сфері його виробництва (створення або використання), у розрахунку на рік, грн.

Зміна частки чистого доходу (ΔЧдчзаг) у загальній масі доходу, отриманого за весь строк застосування нововведення у сфері його виробництва (створення або використання), порівняно з аналогом, визначається за формулою

ΔЧдчзаг = Дч1заг / Д1заг × 100 – Дч0заг / Д0заг × 100,      (10.30)

де Дч0заг та Д0заг — відповідно чистий дохід та дохід, отримані за весь строк застосування аналога у сфері його виробництва (створення або використання), грн.

Рентабельність продукції визначається як за чистим доходом (Рп.д.ч1), так і за чистим прибутком (Рп.п.ч1), отриманими від реалізації нововведення у сфері його виробництва (створення або використання), у розрахунку рік за такими формулами:

Рп.д.ч1 = Чд1 / РП1 × 100;     (10.31)

Рп.п.ч1 = Чп1 / РП1 × 100,    (10.32)

де РП1 — обсяг продажів продукції, отриманої від застосування нововведення у сфері його виробництва (створення або використання), у розрахунку на рік, грн.

Приріст рентабельності, відповідно за чистим доходом (ΔРп.д.ч) та чистим прибутком (ΔРп.п.ч), отриманими від застосування аналога у сфері його виробництва (створення або використання), у розрахунку на рік визначається за такими формулами:

ΔРп.д.ч = Рп.д.ч1 – Рп.д.ч0; (10.33)

ΔРп.п.ч = Рп.п.ч1 – Рп.п.ч0,            (10.34)

де Рп.д.ч0 та Рп.п.ч0 — рентабельність продукції, визначена відповідно за чистим доходом та чистим прибутком, отриманими від застосування аналога у сфері його виробництва (створення або використання), у розрахунку на рік, %.

Рентабельність продукції, визначена за чистим доходом та чистим прибутком, отриманими за весь строк реалізації нововведення у сфері його виробництва (створення або використання), визначається за такими формулами:

Рп.д.ч1 = Чд1заг / РП1заг × 100;       (10.35)

Рп.п.ч1 = Чп1заг / РП1заг × 100,      (10.36)

де Чп1заг — загальний обсяг чистого прибутку, отриманого за весь строк застосування нововведення у сфері його виробництва (створення або використання), грн; РП1заг — загальний обсяг реалізації продукції, отриманої за весь строк застосування нововведення у сфері його виробництва (створення або використання), грн.

Приріст рентабельності відповідно за чистим доходом  та чистим прибутком  за весь строк застосування аналога у сфері його виробництва (створення або використання) визначається за такими формулами:

;           (10.37)

            (10.38)

де Чд0заг та Чп0заг — відповідно загальний обсяг чистого доходу та чистого прибутку, отриманих за весь строк застосування аналога у сфері його виробництва (створення або використання), грн; РП0заг — загальний обсяг реалізації продукції, отриманої за весь строк застосування аналога у сфері його виробництва (створення або використання), грн.

2.3. Показники інвестиційної ефективності нововведень.

Економічний ефект (ЕЧП(А)п1) та його приріст порівняно з аналогом (ΔЕЧП(А)п), визначений за чистою продукцією, включаючи амортизацію, та отриманий за рахунок застосування нововведення у сфері його виробництва (створення або використання), визначаються за такими формулами:

            (10.39)

ΔЕЧП(А)п = ЕЧП(А)п1 – ЕЧП(А)п0,         (10.40)

де    — загальний обсяг чистої продукції, включаючи амортизацію, отриману у сфері виробництва, створення та використання нововведення за весь період (n) його корисного застосування, грн;  — загальна сума капітальних вкладень, приведена до розрахункового року з допомогою коефіцієнтів приведення, грн; Кан — коефіцієнт ануїтета для відповідного періоду; ЕЧП(А)п0 — економічний ефект, визначений на основі чистої продукції, включаючи амортизацію, отриманий у сфері виробництва, створення та використання аналога за весь період його корисного застосування, грн.

Аналогічним чином визначається економічний ефект від застосування нововведення у сфері його виробництва (створення або використання) та його приріст порівняно з аналогом, визначені за чистою продукцією, доходом, чистим доходом та чистим прибутком.

Строк окупності капітальних вкладень (Тп1), визначений за чистим доходом, отриманим за рахунок реалізації нововведення у сфері його виробництва (створення або використання), визначається за формулою

Тп1 = Кп1 / (Дчп1 / Тп),       (10.41)

де Кп1 — загальна сума капітальних вкладень, направлених у сферу виробництва на реалізацію нововведення, грн; Дчп1 — загальна сума чистого доходу, отриманого за строк реалізації нововведення у сфері його виробництва, грн; Тп — строк корисного використання нововведення у сфері його виробництва, років.

Зміна строку окупності нововведення порівняно з аналогом визначається як різниця між строком окупності нововведення та строком окупності аналога.

Рентабельність капітальних вкладень (Ркп1), визначена за чис­тим доходом від виробництва (створення або використання) нововведень, у розрахунку на рік визначається за такою формулою:

Ркп1 = Дчп1 / Кп1 × 100.       (10.42)

Рентабельність капітальних вкладень, визначена за чистим доходом, отримана за весь строк корисного застосування інновацій у сфері їх виробництва, визначається шляхом додавання відповід­них річних значень цього показника.

Приріст рентабельності капітальних вкладень (ΔРп.д.ч.п), визначений за чистим доходом, отриманим за рахунок реалізації нововведення у сфері його виробництва (створення або використання), порівняно з аналогом у розрахунку на рік визначається за такою формулою:

ΔРп.д.ч.п = Рп.д.ч.п1 – Рп.д.ч.п0,   (10.43)

де Рп.д.ч.п1 та Рп.д.ч.п0 — рентабельність капітальних вкладень (у розрахунку на рік), визначена за чистим доходом, отриманим від реалізації нововведення у сфері його виробництва (створення або використання) та за аналогом, %.

Приріст рентабельності капітальних вкладень, визначений за чистим доходом, отриманим за рахунок реалізації нововведення у сфері його виробництва (створення або використання), порівняно з аналогом за весь строк корисного використання визначається як різниця відповідної рентабельності капітальних вкладень та рентабельності аналога.

ІІІ. Система показників бюджетної ефективності нововве-
день.

Інтегральний (загальний) бюджетний ефект (Еб) за весь строк корисного застосування нововведення у сфері його виробництва, створення та використання, визначається за такою формулою:

Еб = Дб1 – Вб1 + Дб2 – Вб2 +... + Дбп – Вбп,       (10.44)

де Дб1, Дб2, …, Дбп — річна сума всіх доходів, отриманих від реалізації нововведення у сфері його виробництва, створення або використання і які надійшли в бюджет у перший, другий та наступні (п) роки, грн; Вб1, Вб2, …, Вбп — річна сума всіх витрат бюджету, направлених у перший, другий та наступні (п) роки на реалізацію нововведення у сферах його виробництва, створення або використання, грн.

Інтегральний приведений (дисконтований або нарощений) бюджетний ефект (Ебд) за весь строк корисного застосування нововве-
дення у сфері його виробництва визначається за такою формулою:

Ебд = Дб1 · Кп1 – Вб1 × Кп1 + Дб2 × Кп2 – Вб2 · Кп2 + ... +

+ Дбn · Кпn – Вбn × Кпn,      (10.45)

де Кп1, Кп2, ..., Кпn — коефіцієнти приведення доходів та витрат бюджету, пов’язаних з інноваціями відповідно у перший, другий та наступні (п) роки.

Ступінь фінансової участі держави (регіону) (Дб) у фінансуванні та реалізації нововведення визначається за такою формулою:

Дб = Віпб / К,            (10.46)

де Віпб — загальна сума бюджетних витрат, направлених на фінансування нововведення протягом всього строку його корисного використання, грн; К — загальна сума одноразових витрат (капітальних вкладень), направлених усіма інвесторами (включаючи бюджет) на реалізацію інновацій, грн.

Поряд із наведеними показниками під час оцінки бюджетної ефективності може визначатися і строк окупності бюджетних витрат, направлених на реалізацію нововведення аналогічно строку окупності капітальних вкладень.

Принципові переваги визначених нами оціночних показників ефективності нововведень від загальних показників економічної ефективності інвестиційних проектів полягають у такому.

По-перше, такий показник, як інтегральний обсяг додаткової вартості, включаючи амортизацію, відображає загальний кінцевий результат від впровадження та реалізації нововведення. Дана інформація вкрай важлива для винахідників, виробників та корис­тувачів нововведення. Вона дає можливість виявити суму коштів, яку вони матимуть, щоб направити їх на оплату праці працівників підприємства, на розвиток соціальної сфери та на сплату податків. Таким чином, з допомогою цього показника забезпечується зацікавленість працівників підприємства у створенні, вироб­ництві та використанні нововведення.

У свою чергу, показники економічної ефективності інвестиційних проектів відображають більшою мірою інтереси інвесторів і лише частково інтереси підприємств, що реалізують проект.

Такий показник, як приріст додаткової вартості, що включає амортизацію, порівняно з аналогом вкрай важливий для підприємств, що створюють, виробляють та реалізують нововведення. Він дає можливість керівникам підприємства дізнатися, наскільки зростуть можливості підприємства для збільшення витрат на оплату праці, розвиток соціальної сфери та виробництва.

Аналогічну функцію виконує показник додаткової вартості та її приросту порівняно з додатковою вартістю, створеною за аналогом. Однак у даному разі свідомо обмежується право підприємств викори-
стовувати амортизацію на оплату праці та розвиток соціальної сфери.

По-друге, такий показник, як загальна сума доходу (прибуток плюс амортизація), відображає можливості підприємства у розвитку виробництва (фонд нагромадження), розвитку соціальної сфери та для сплати податків у бюджет. Якщо питома вага доходу в загальному обсязі додаткової вартості, включаючи амортизацію, порівняно з аналогом збільшується, то впровадження нововведення забезпечує підвищення ефективності праці та витрат на її оплату, а також матеріальних та фінансових ресурсів.

Оцінні показники економічної ефективності інвестиційних проектів таку функцію виконувати не можуть, бо вони відображають лише дисконтований (а не реальний) дохід, тобто дохід за вирахуванням частини, що вимагає інвестор.

По-третє, на основі порівняння загальної рентабельності капіталу, направленого на створення, виробництво та експлуатацію (використання) нововведення, можна зробити висновок про відповідність його ефективності:

народногосподарському рівню;

рівню, досягнутому підприємством за ефективністю використання основних виробничих фондів та виробничих запасів;

рівню ефективності аналога (базового варіанта).

На основі такого порівняння можна прийняти попереднє або остаточне рішення про доцільність реалізації нововведення залеж­но від джерел фінансування. Якщо для фінансування нововведення використовуються бюджетні кошти, кредити банків та інші кошти, які не є власними, то необхідно забезпечити узгодженість вимог інвесторів з інтересами підприємства, що реалізує нововведення. Для розв’язання даного завдання передбачається використовувати показник економічного ефекту, отриманого у сфері створення, виробництва та використання нововведення, визначеного на основі чистого доходу. Саме цей показник здатний забезпечити узгодженість інтересів бюджету, інвесторів та підприємства, яке реалізує нововведення. Справа у тому, що чистий дохід відображає суму чистого прибутку (прибутку за мінусом податків) та амортизації, яка може бути направлена на відшкодування разових витрат з реалізації нововведення. Якщо використовуються кредитні ресурси банку, то показник економічного ефекту відображатиме перевищення чистого доходу над сумою коштів, направлених на погашення самої позички та відсотків за нею протягом строку корисного використання нововведення. Якщо для фінансування використовуються власні кошти підприємства, то показник економічного ефекту показує перевищення фактичного значення чистого доходу над сумою коштів, направлених на відшкодування разових витрат та на отримання доходу за певною нормою прибутку.

У зв’язку з цим можна говорити про четверту перевагу наведених оцінних показників народногосподарської та виробничої ефективності нововведень над показниками економічної ефектив­ності інвестицій. Вона полягає у можливості визначати економіч­ний ефект за кожний окремо взятий рік корисного використання нововведення. Показники економічної ефективності інвестиційного проекту відображають лише ефект за весь строк використання, тобто без розподілу за роками.

І нарешті, показник загальної суми податків, що надійшли до бюджету від реалізації нововведення, дає можливість врахувати інтереси держави та податкових служб і на цій основі з допомогою спеціальної системи податкових пільг збільшити зацікавленість підприємств у реалізації нововведень та прискорення науково-технічного прогресу в країні.

Проведемо порівняльний аналіз ефективності інновацій на основі оцінних показників на конкретному прикладі.

Припустимо, що прийнято рішення на рівні держави про виділення капітальних вкладень на збільшення випуску гостродефіцитної продукції на базі більш сучасної технології. Перед трьома підприємствами поставлене завдання збільшити випуск продукції на основі прогресивної технології у два рази. Приріст випуску продукції рівномірно розподіляється протягом усього періоду корисного використання нововведення, який становить п’ять років. Іншу інформацію наведено у табл. 10.5.

Усі показники табл. 10.5 розбито на дві групи. В першу групу входять показники, необхідні для розрахунку оцінних показників ефективності стосовно конкретного підприємства, що використовує прогресивну технологію (гр. 1—6). Виходячи з їх розрахунку, інвестор приймає рішення про доцільність виділення капітальних вкладень на реалізацію нововведення. При цьому розроблення більш прогресивної технології здійснюється технічними службами самого підприємства. Ці витрати входять у загальну суму виділених капітальних вкладень за їх собівартістю. Капітальні вкладення на придбання обладнання та розроблення технології виділяються підприємству з бюджету у розмірі 3 млн грн.

У другій групі (гр. 7 та 8 табл. 10.5) наведено показники, необхідні для розрахунку оцінних показників ефективності в цілому по трьох підприємствах, на яких впроваджується прогресивна технологія. Нова технологія розробляється технічними службами кожного з підприємств. При цьому нові види продукції не створюються, а лише збільшується випуск освоєної продукції та знижується її собівартість. Вказані чинники ведуть до того, що ефект нововведення повністю реалізується у сфері виробництва, яка у даному разі включає сферу створення та використання.

Проте інтегральний загальний ефект від реалізації нововведення необхідно визначати за сумарними показниками трьох підприємств, які впроваджують інновацію.

Такий підхід зумовлено різними рівнями ефективності, досягнутими кожним із підприємств (табл. 10.5) перед впровадженням нової технології; відмінностями кінцевих результатів, отриманих від реалізації нововведення кожним підприємством.

З цього випливає, що на основі інформації, відображеної у другій групі показників, можна визначити інтегральні оцінні показники народногосподарської та бюджетної ефективності від реалізації нововведення в усіх трьох сферах: виробництва, створення та використання. У даному разі інтегральні оцінні показники народногосподарської та бюджетної ефективності відображають сумарну ефективність впровадження прогресивної техно­логії на трьох підприємствах.

Порівняльний аналіз оцінних показників ефективності нововведення здійснюється у такій послідовності.

На першому етапі проводиться порівняльний аналіз інтеграль­них оцінних показників народногосподарської ефективності нововведення. На основі такого аналізу формується уявлення про те, наскільки зростуть кінцеві результати по групі підприємств, які беруть участь у реалізації нововведення. Виходячи з цього, робиться висновок про можливості використання приросту кінцевих результатів на інвестиції, зростання заробітної плати, соціальні потреби та сплату податків. Також за показниками строку окупності капітальних вкладень та економічного ефекту, отриманого від реалізації нововведення, приймається остаточне рішення про доцільність фінансування витрат з реалізації нововведення.

На другому етапі проводиться порівняльний аналіз показників інвестиційної ефективності нововведення по конкретному підприємству, яке бере участь у його реалізації. На основі аналізу робиться висновок про доцільність фінансування витрат підприємств на реалізацію нововведення.

Таблиця 10.5

Вихідні дані для розрахунку оціночних показників ефективності нововведення

Показники

Одиниця
виміру

Підприємство А

Підприємство Б

Підприємство В

Усього за сумою
підприємств,
що беруть участь
у реалізації
нововведення

 

до впровадження
нововведення

після впровадження
нововведення

до впровадження
нововведення

після впровадження нововведення

до впровадження
нововведення

після впровадження нововведення

до впровадження
нововведення

після впровадження
нововведення

 

А

Б

1

2

3

4

5

6

7

8

 

1. Випуск продукції

тис. шт.

100

200

100

200

100

200

300

600

 

2. Вартість випущеної про-
дукції у відпускних цінах

тис. грн

2000

4000

2000

4000

2000

4000

6000

12 000

 

3. Собівартість продукції

тис. грн

1850

3250

1700

3000

1550

2750

5100

9000

 

У тому числі:

 

 

4. Матеріальні витрати

тис. грн

900

1650

800

1450

700

1250

2400

4350

 

5. Амортизація

тис. грн

200

500

200

500

200

500

600

1500

 

6. Витрати на оплату праці

тис. грн

540

795

505

760

470

722

1515

2277

 

 

7. Відрахування на соціаль-
ні потреби

тис. грн

210

305

195

290

180

278

585

873

 

8. Середньорічна вартість основних виробничих
фондів

тис. грн

2000

5000

2000

5000

2000

5000

6000

15 000

 

9. Чиста продукція, що включає амортизацію
(ст. 2 – ст. 4)

тис. грн

1100

2350

1200

2550

1300

2750

3600

7650

 

10. Чиста продукція
(ст. 2 – ст. 4 – ст. 5)

тис. грн

900

1875

1000

2050

1100

2250

3000

6150

11. Загальна сума податків
(ст. 10 · 40 / 100)

тис. грн

360

740

400

820

440

900

1200

2460

 

12. Податки із прибутку (ст. 11 – ст. 7)

тис. грн

150

435

205

530

260

622

615

1587

 

13. Прибуток
(ст. 2 – ст. 3)

тис. грн

150

750

300

1000

450

1250

900

3000

 

14. Сума прибутку та амор-
тизації (дохід) (ст. 13 + ст. 5)

тис. грн

350

1250

500

1500

650

1750

1500

4500

 

15. Чистий прибуток
(ст. 13 – ст. 12)

тис. грн

315

95

470

190

628

285

1413

 

16. Чистий дохід (чистий прибуток плюс амортизація) (ст. 15 + ст. 5)

тис. грн

200

815

295

970

390

1128

885

2913

 

17. Відносна економія від зниження собівартості

тис. грн

– 450

– 400

– 350

– 1200

 

На третьому етапі проводиться порівняльний аналіз господарської та фінансової ефективності реалізації нововведення на конкретному підприємстві. На основі такого аналізу робиться висновок про збільшення можливостей конкретного підприємства використовувати приріст кінцевих результатів від реалізації нововведення на зростання добробуту працівників підприємства, на реалізацію нових інвестиційних або інноваційних проектів, а також про підвищення конкурентоспроможності підприємства. Другий та третій етапи аналізу здійснюються на прикладі підприємства В.

На четвертому, завершальному, етапі проводиться порівняль­ний аналіз бюджетної ефективності нововведення.

Розглянемо методику порівняльного аналізу оцінних показників ефективності нововведення, при цьому опрацюємо вихідні дані аналізу та наведемо результати у табл. 10.6—10.10.

За даними табл. 10.6 можна зробити такі висновки. Реалізація нововведення дає можливість більш ніж у два рази збільшити зростання кінцевих результатів порівняно з аналогом. Інтегральний обсяг додат­кової вартості, включаючи амортизацію, за весь строк реалізації нововведення збільшився на 20 250 тис. грн, або у 2,125 раза (38 250 /
18 000). Інтегральний обсяг додаткової вартості зріс майже у 2,05 раза. Зниження темпів зростання даного показника порівняно з поперед-
нім показником пояснюється зростанням фондомісткості продукції.

Загальна інтегральна сума доходу виросла порівняно з аналогом у три рази (22 500 / 7500). Більш високі темпи зростання доходу зумовлені зниженням собівартості за рахунок ефективнішого використання витрат на оплату праці та зниження матері­аломісткості продукції порівняно з аналогом.

Загальна сума платежів у бюджет зросла у 2,05 раза (12 300 / 6000), тобто у стільки разів, у скільки збільшилася додаткова вартість.

Збіг темпів зростання зазначених показників зумовлено тим, що ми пропонуємо встановити платежі у бюджет за єдиним нормативом від додаткової вартості — не більше 40 % від величини додаткової вартості (табл. 10.5, ст. 11).

Такий підхід дає можливість зацікавити підприємства у раціональному використанні витрат на оплату праці. У результаті підприємство зможе направити економію з витрат на оплату праці на реалізацію нових інвестиційних та інноваційних проектів. Реалізація викладеного підходу дає можливість забезпечити більш високі темпи чистого доходу порівняно з темпами зростання доходу та податкових платежів. У нашому прикладі чистий дохід від реалізації інновацій збільшився у 3,3 раза порівняно з аналогом, тоді як дохід збільшився у 3 рази.

Таблиця 10.6

Порівняльний аналіз інтегральних оцінних показників
народногосподарської ефективності нововведень
(за рахунок реалізації нововведення у сферах
його виробництва, створення та використання)

Показники

Одиниця
виміру

У розрахунку
на рік

За весь строк використання нововведень
(5 років)

 

 

до реалізації нововведення

після реалізації нововведення

приріст (+), зменшення (–)

до реалізації нововведення

після реалізації нововведення

приріст (+), зменшення (–)

А

Б

1

2

3

4

5

6

1. Інтегральний обсяг додаткової вартості (чис-
тої продукції), включа-
ючи амортизацію

тис. грн

3600

7650

+ 4050

18 000

32 250

+ 20 250

2. Інтегральний обсяг додаткової вартості (чис-
тої продукції)

тис. грн

3000

6150

+ 3150

15 000

30 750

+ 15 750

3. Загальна інтегральна
сума доходу

тис. грн

1500

4500

+ 3000

7500

22 500

+ 15 000

4. Загальна інтегральна сума чистого доходу

тис. грн

885

2915

+ 2028

4425

14 565

+ 10 140

5. Капітальні вкладення

тис. грн

6000

15 000

+ 9000

6000

15 000

+ 9000

6. Рентабельність капітальних вкладень за:

 

 

 

 

 

 

 

6.1. доходом

%

25,0

30,0

+ 5,0

125,0

150,0

+ 25,0

6.2. чистим доходом

%

14,75

19,42

+ 4,67

73,75

97,1

+ 23,35

7. Інтегральний економічний ефект, визначений на основі:

тис. грн

 

 

 

 

 

 

7.1 доходу

тис. грн

– 83

– 543

+ 626

– 415

2715

+ 3130

7.2. чистого доходу

тис. грн

– 698

– 1044

– 346

– 3490

– 5220

– 1730

8. Строк окупності капітальних вкладень, виз-
начений за:

 

 

 

 

 

 

 

8.1 доходом

років

4,0

3,3

– 0,67

8.2. чистим доходом

років

6,78

5,15

– 1,63

9. Загальна сума податків, що надійшли у бюджет

тис. грн

1200

2460

+ 1260

6000

12 300

+ 6300

9.1. у тому числі за рахунок прибутків

тис. грн

615

1587

+ 972

3075

7935

+ 4860

Таблиця 10.7

Порівняльний аналіз інтегральних оцінних показників
інвестиційної ефективності нововведень
(за рахунок реалізації нововведення у сферах його
виробництва, створення та використання за даними підприємства В)

Показники

Одиниця
виміру

У розрахунку на рік

За весь строк використання нововведень (5 років)

 

 

до реалізації
нововведення

після реалізації нововведення

приріст (+), зменшення (–)

до реалізації
нововведення

після реалізації нововведення

приріст (+), зменшення (–)

А

Б

1

2

3

4

5

6

1. Економічний ефект порівняно з анало-
гом, визначений на основі чистої продук-
ції, включаючи амор-
тизацію

тис. грн

722

1430

+ 658

3860

7150

+ 3290

2. Економічний ефект порівняно з анало­гом, визначений на основі чистої про-
дукції

тис. грн

572

930

+ 358

2860

4650

+ 1790

3. Економічний ефект порівняно з анало-
гом, визначений
на основі доходу

тис. грн

122

430

+ 308

610

2150

+ 1540

4. Економічний ефект порівняно з анало­гом, визначений
на основі чистого до­ходу

тис. грн

– 138

– 192

– 54

– 690

– 960

– 270

5. Рентабельність ка­пітальних вкладень,
визначена за:

 

 

 

 

 

 

 

5.1 доходом

%

32,5

35,0

+ 2,5

162,0

175,0

+ 12,5

5.2. чистим доходом

%

19,5

22,6

+ 3,1

95,0

113,0

+ 18,0

6. Строк окупності інвестицій за:

 

 

 

 

 

 

 

6.1. доходом

років

3,1

2,9

– 0,2

6.2. чистим доходом

років

5,12

4,42

– 0,7

Таблиця 10.8

Порівняльний аналіз оцінних показників
виробничої ефективності нововведень
(за рахунок реалізації нововведення у сферах його виробництва,
створення та використання за даними підприємства В)

Показники

Одиниця
виміру

У розрахунку на рік

За весь строк використання нововведень (5 років)

 

 

до реалізації
нововведення

після реалізації нововведення

приріст (+), зменшення (–)

до реалізації
нововведення

після реалізації нововведення

приріст (+), зменшення (–)

А

Б

1

2

3

4

5

6

1. Обсяг додаткової вартості (чистої продукції), вра-
ховуючи амортиза-
цію

тис. грн

1300

2750

+ 1450

6500

13 750

+ 7250

2. Обсяг додаткової вартості (чистої продукції)

тис. грн

1100

2250

+ 1150

5500

11 250

+ 5750

3. Дохід

тис. грн

650

1750

+ 1100

3250

8750

+ 5500

4. Відносна економія від зниження собівартості

тис. грн

– 350

– 1750

5. Потенційний при-
буток

тис. грн

450

1250

+ 800

2250

6250

+ 4000

Таблиця 10.9

Порівняльний аналіз оцінних показників
фінансової ефективності нововведень
(за рахунок реалізації нововведення у сферах його виробництва,
створення та використання за даними підприємства В)

Показники

Одиниця
виміру

У розрахунку на рік

За весь строк використання нововведень (5 років)

 

 

до реалізації
нововведення

після реалізації нововведення

приріст (+), зменшення (–)

до реалізації
нововведення

після реалізації нововведення

приріст (+), зменшення (–)

А

Б

1

2

3

4

5

6

1. Чистий дохід

тис. грн

390

1128

+ 738

1950

5640

+ 3690

2. Чистий прибуток

тис. грн

190

628

+ 438

350

3140

+ 2190

3. Частка чистого доходу у загальній масі доходу

тис. грн

44,6

35,9

– 8,7

44,6

35,9

– 8,7

Показники

Одиниця
виміру

У розрахунку на рік

За весь строк використання нововведень (5 років)

 

 

до реалізації
нововведення

після реалізації нововведення

приріст (+), зменшення (–)

до реалізації
нововведення

після реалізації нововведення

приріст (+), зменшення (–)

А

Б

1

2

3

4

5

6

4. Частка чистого доходу у загальній масі прибутку

%

42,2

50,2

+ 8,0

42,2

50,2

+ 8,0

5. Рентабельність про-
дукції:

 

 

 

 

 

 

 

5.1. за чистим доходом

%

19,5

28,2

+ 8,7

19,5

28,2

+ 8,7

5.2. за чистим прибут-
ком

%

9,5

15,7

+ 6,2

9,5

15,7

+ 6,2

6. Загальна маса при-
бутку

тис. грн

450

1250

+ 800

2250

6250

+ 4000

Таблиця 10.10

Порівняльний аналіз оцінних показників
бюджетної ефективності нововведення у сфері
його виробництва, створення або використання
(за сумою трьох підприємств та за даними підприємства В)

Показники

Одиниця
виміру

У розрахунку на рік

За весь строк використання нововведень (5 років)

 

 

до реалізації
нововведення

після реалізації нововведення

приріст (+), зменшення (–)

до реалізації
нововведення

після реалізації нововведення

приріст (+), зменшення (–)

А

Б

1

2

3

4

5

6

1. Бюджетний ефект за весь строк корисного використання но-
вовведення:

тис. грн

 

 

 

 

 

 

1.1. у сферах виробництва, створення та використання за сумою трьох підприємств

тис. грн

0

660

+ 660

0

3300

+ 3300

1.2. у сфері виробництва на підприємстві В

тис. грн

40

300

+ 260

200

1500

+ 1300

Закінчення табл. 10.10

Показники

Одиниця
виміру

У розрахунку на рік

За весь строк використання нововведень (5 років)

до реалізації
нововведення

після реалізації нововведення

приріст (+), зменшення (–)

до реалізації
нововведення

після реалізації нововведення

приріст (+), зменшення (–)

А

Б

1

2

3

4

5

6

2. Приведений бюджетний ефект:

%

 

 

 

 

 

 

2.1. у сферах виробництва, створення та використання за сумою трьох підприємств

 

– 290

65

355

– 1450

+ 326

+ 1776

2.2. у сфері виробництва на підприємстві В

%

– 66

+ 82

+ 148

– 332

+ 412

+ 744

3.Ступінь фінансової участі держави у фінансуванні витрат на реалізацію нововведення:

%

 

 

 

 

 

 

3.1. у сферах виробництва, створення та використання за сумою трьох підприємств

тис. грн

100

70

– 30

100

70

– 30

3.2. у сфері виробництва на підприємстві В

 

100

77

– 23

100

77

– 23

Рентабельність капітальних вкладень, визначена на основі доходу, становила 25 % за аналогом та 30 % за нововведенням, тобто збільшилася на 5 %. Внаслідок цього строк окупності капі-
тальних вкладень скоротився з 4 до 3,33 року. Поряд з цим, скоротився строк окупності капітальних вкладень, визначений за чистим доходом, з 6,78 до 5,15 року, тобто на 1,63 року. Скорочення строків окупності капітальних вкладень від реалізації нововведення знаходить підтвердження у зростанні економічного ефекту порівняно з аналогом. Так, економічний ефект, визначений за доходом, за весь строк використання нововведення збільшився порівняно з аналогом на 3130 тис. грн. Розрахунок економічного ефекту проведено методом ануїтета за нормою прибутку на капітал на рівні 10 %. Розрахунок проведено за такою формулою:

Еі1 = (Ді1 – Кі × Кан) × Ті1 = (4500 – 15 000 × 0,2638) × 5 =
= (4500 – 3957)
× 5 = 2715 тис. грн,

де Еі1 — економічний ефект від реалізації нововведення, отриманий за весь строк його використання за сумою трьох підприємств, грн; Ді1 — інтегральний дохід від реалізації нововведення у розрахунку на рік, грн; Кі — загальна сума капітальних вкладень на реалізацію нововведення, грн; Кан — коефіцієнт ануїтета, рівний 0,2638 за нормою прибутку на капітал 10 % та корисного строку використання нововведення 5 років; Ті1 — строк корисного використання нововведення.

Аналогічним чином проводиться розрахунок економічного ефекту за аналогом. У нашому прикладі він становить у розрахун­ку на рік (–) 83 тис. грн та за весь строк користування аналога
(–) 415 тис. грн.

Таким чином, аналог не забезпечував відшкодування разових капітальних вкладень за заданої норми прибутку на капітал на рів­ні 10 %, навіть якщо розрахунок ефекту вести виходячи з доходу, тобто без вирахування податкових платежів.

Як було визначено раніше, строк окупності капітальних вкладень, визначений за чистим доходом, становив 5,15 року за нововведенням, а за аналогом 6,78 року. Зі змісту даного показника випливає, що протягом 5,15 року чистий дохід, отриманий від реалізації нововведення, повністю направлятиметься на відшкодування разових витрат, тобто капітальних вкладень. Даному строку окупності відповідає показник рентабельності капітальних вкла­день, рівний 19,42 % у розрахунку на рік.

Якщо врахувати, що строк корисного використання нововведення становить 5 років, то норма прибутку на капітал має становити 20 %. Це означає, що і рентабельність капітальних вкладень має дорівнювати 20 % за умови, що інвестор не вимагає отримання додаткового доходу за нормою прибутку на капітал на рівні 10 %. Реалізація цієї вимоги означає, що рентабельність капітальних вкладень має становити 30 % у розрахунку на рік. Цю величину можна визначити за такою формулою:

Нп = Нпв + Нпд = 20 + 10 = 30  %,

де Нп — загальна норма прибутку на капітал, необхідна для відшкодування капітальних вкладень протягом строку корисного використання нововведення і отримання додатково доходу на капітал за ставкою, яку вимагає інвестор, %; Нпв — норма прибутку на капітал (рентабельність капітальних вкладень), визначена виходячи зі строку (часу) корисного використання нововведення, %; Нпд — додаткова норма прибутку на капітал, яку вимагає інвестор,  %.

Виходячи із загальної норми прибутку на капітал, можна прийняти такі рішення відносно реалізації нововведення:

1) дослідити можливість збільшення чистого доходу протягом прийнятого строку корисного використання нововведення у
1,54 раза (30/19,46);

2) збільшити строк корисного використання з 5,15 року також у 1,54 раза, встановивши його рівень 7,71 року;

3) розглянути питання про можливості зниження вимог інвестора про отримання додаткового доходу на капітал з 10 до 2,5 %;

4) знайти іншого інвестора з іншими вимогами до ефективності капітальних вкладень.

З урахуванням викладеного приймається остаточне рішення про реалізацію нововведення.

Порівняльний аналіз оцінних показників інвестиційної ефективності нововведення, реалізованого у сфері конкретного вироб­ництва (табл. 10.7), дає можливість зробити такий висновок.

Встановлені інвестором вимоги до ефективності використання капіталовкладень, направлених на реалізацію нововведення, неприйнятні для підприємства, якщо економічний ефект визначати за чистим доходом. Такий висновок підтверджується тим, що показник економічного ефекту, визначений за чистим доходом, має від’ємне значення (табл. 10.7, ст. 6.2). Це означає, що підприєм-
ство після сплати всіх податків до бюджету за встановленими нор­мативами та при строку корисного використання нововведення, що становить 5 років, не зможе отримати додатковий дохід від капітальних вкладень за ставкою 10 % річних. Між тим чистий дохід, отриманий підприємствами у разі впровадження нововведення, має позитивне значення та становить 2913 тис. грн у розрахунку на рік (див. табл. 10.5, ст. 16, гр. 8), а за підприємством В — 1128 тис. грн (табл. 10.5, ст. 16, гр. 6).

Зробивши висновки з оцінки ефективності нововведення на основі інтегральних показників, перейдемо до другого та третього етапів аналізу ефективності нововведення, який впроваджується на прикладі підприємства В.

За даного рівня чистого доходу рентабельність капітальних вкладень по підприємству В, направлених на реалізацію нововведення, становить 22,6 %, а строк окупності — 4,42 року. З розрахунків видно, що рівень отримання прибутку на капітал високий. Проте, як було показано вище, для того щоб виконати вимоги інвестора, необхідно забезпечити отримання рентабельності капіталь­них вкладень на рівні як мінімум 30 % у розрахунку на рік. Якщо рентабельність капітальних вкладень визначати за чистим доходом, то строк окупності капітальних вкладень має становити 3,33 року.

З урахуванням викладеного, можна прийняти такі рішення відносно підприємства:

1) дослідити можливість збільшення строку корисного використання нововведення як мінімум у 1,33 раза, або на 33 % (30/22,5). У цьому разі строк корисного використання нововведення становитиме 6,67 року (5 × 30 / 22,5). У даному прикладі
5 років — строк корисного використання нововведення, встановлений інвестором; 22,5 % — рентабельність капітальних вкладень, направлених на реалізацію нововведення, визначена за чистим доходом; 30 — мінімальний рівень рентабельності, необхід­ний для виконання вимог інвестора забезпечити отримання додат­кового доходу на капітал за ставкою 10 % річних та обмежити строк корисного використання нововведення п’ятьма роками;

2) визначити резерви збільшення чистого доходу в 1,34 раза та відповідно збільшити випуск продукції або знизити її собі­вартість;

3) знизити вимоги до отримання додаткового доходу (додаткової норми прибутку на капітал) з 10 до 2,5 %.

Якщо ці рішення не будуть прийняті до уваги інвестором, то необхідно відмовитися від реалізації нововведення або знайти нового інвестора.

Порівняльний аналіз оцінних показників виробничої, фінансової та бюджетної ефективності за підприємством В (табл. 10.8, 10.9, 10.10) показує, що реалізація нововведення дає можливість значно покращити економічний стан підприємства. Одночасно з цим протягом строку корисного використання нововведення підприємство відшкодує витрати бюджету, направлені на реалізацію нововведення. Сума податків, сплачених підприємством у бюджет, значно перевищить витрати бюджету на ці цілі.

Порівняльний аналіз оціночних показників господарської ефективності нововведення свідчить про те, що додаткова вартість, включаючи амортизацію, зросте у 2,11 раза та становитиме 2750 тис. грн у розрахунку на рік (табл. 10.8. ст. 1). Це означає, що у підприємства, що запровадило нововведення, з’являться додаткові джерела зростання добробуту своїх працівників (через зростання витрат на оплату праці), а також для інвестування. Додаткова вартість, включаючи амортизацію, у розрахунку на рік збільшиться на 1450 тис. грн. Одночасно з цим зросте додаткова вартість у розрахунку рік на 1150 тис. грн, або у 2,05 раза. У такій самій пропорції у підприємства зростуть можливості для зрос­тання добробуту працівників, сплати податків і розвитку виробничої та соціальної сфер.

Найсуттєвіше у підприємства збільшився дохід. Він зріс порів­няно з аналогом у 2,69 раза, або на 1100 тис. грн у розрахунку на рік. Більш високі темпи зростання доходу порівняно зі зростанням додаткової вартості говорять про те, що реалізація нововведення дала можливість забезпечити його випереджаюче зростання порівняно зі зростанням витрат на оплату праці. Це, у свою чергу, стало основним внеском у зниження собівартості продукції. Вона знизилась у розрахунку на рік на 350 тис. грн, у тому числі за рахунок зменшення витрат на оплату праці, включаючи відрахування на соціальні потреби, на 300 тис. грн та за рахунок зменшення матеріаломісткості продукції — на 150 тис. грн. Зростання фондомісткості продукції привело до подорожчання собівартості на 100 тис. грн.

Найбільш високими темпами зростав потенційний прибуток, відповідно ціна збільшилася порівняно з аналогом у 3,13 раза. Її зростання зумовлено як збільшенням випуску продукції порівняно з аналогом, так і зниженням її собівартості. Таким чином, якщо виходити із порівняльного аналізу оцінних показників господарської ефективності, то можна зробити однозначний висновок про те, що реалізація нововведення вигідна для підприємства.

Цей висновок підтверджується порівняльним аналізом оцінних показників фінансової ефективності нововведення (див.
табл. 10.9). Так, наприклад, чистий дохід (дохід після сплати податків) у підприємства, що впровадило нововведення, збільшився у 2,9 раза, або на 738 тис. грн. Чистий прибуток зріс у 3,3 раза. Загальна маса прибутку зросла у 2,8 раза, або на 800 тис. грн у розрахунку на рік. Збільшилася також і рентабельність продукції.

Аналіз більшості оцінних показників бюджетної ефективності (див. табл. 10.10) також свідчить про вигоду нововведення. За весь строк корисного використання нововведення бюджетний ефект у сферах його виробництва, створення та використання за трьома підприємствами зріс з 0 до 3300 тис. грн та на підприєм-
стві В з 200 тис. грн до 1300 тис. грн.

Таким чином, наведені методи оцінки інноваційних проектів не лише змістовно характеризують отриманий ефект від впровадження нововведення, а й дають можливість керувати інноваційним процесом на підприємстві.

Оцінка й відбір інноваційних проектів можуть ґрунтуватися на різних методиках та орієнтуватися на різні критерії. Вибір методики й критеріїв залежить від специфіки інноваційного проекту, типу галузі та низки інших чинників. Тому під час розрахунків економічної ефективності інноваційних проектів варто враху­вати чинники, визначені далі.

1. Оцінюючи ефективність інновацій, необхідно враховувати не лише загальну масу доходу (корисного результату), який можна отримати за весь строк корисного використання нововведення, а і його приріст порівняно з аналогами. Виконання цієї вимоги означає, що для техніко-економічного обґрунтування вибору найкращого варіанта інновацій слід виходити як з теорії порівняль­ної оцінки ефективності, так і з теорії абсолютної ефективності. Ґрунтуючись на теорії порівняльної ефективності, відбирають найкращий варіант з можливих, а потім проводять розрахунок оціночних показників абсолютної ефективності інновацій. Разом з тим, порівняльна оцінка ефективності нововведення необхідна не тільки для відбору найкращого варіанта з можливих, а й для визначення його впливу на економічні показники господарської діяльності підприємства.

2. Під час розрахунку ефективності інновацій рекомендується вирізняти:

а) розрахунковий рік впровадження;

б) перший рік після закінчення нормативного строку освоєння нововведення;

в) початковий строк корисного використання інновацій;

г) строк корисного використання нововведення;

д) останній рік строку корисного використання інновацій.

За розрахунковий рік приймається другий або третій календар­ний рік серійного випуску нової продукції або другий рік користування нової технології, нових методів організації управління, виробництва, праці тощо.

За початковий рік строку корисного використання інноваційного проекту приймається рік початку фінансування робіт з його реалізації. Такий підхід не завжди прийнятний для оцінки ефективності нововведення, тому що одноразові витрати на його реалізацію можуть здійснюватися протягом багатьох років. При цьому одночасно може отримуватися корисний результат, наприклад під час здійснення великомасштабних інноваційних проектів та у разі участі в їх реалізації зацікавлених державних та комерційних структур. Наприклад, особливостями літакобудування є те, що авіамотор, як правило, проектується близько десяти років, а «живе» тридцять-сорок років. Аналогічна ситуація складається з проектуванням, виробництвом та експлуатацією паро-газових установок, «серцем» яких є газова турбіна. За сукупним коефіцієнтом корисної дії паро-газові станції переважають звичайні теплові електростанції у 1,5 раза.

Виходячи з цього під час оцінки ефективності інновацій усі витрати (поточні та разові), а також результати приводяться до розрахункового року з допомогою як коефіцієнтів дисконтування, так і коефіцієнтів нарощування. На відміну від цього під час оцінки ефективності інноваційних проектів приведення поточних витрат та результатів здійснюється шляхом їх дисконтування до початкового року здійснення одноразових витрат.

3. Під час оцінки ефективності нововведень на відміну від оцінки ефективності інвестицій слід більше приділяти уваги процесу вибору найкращого варіанта з можливих. Вибираючи найкращий варіант з можливих, необхідно забезпечити їх порівняння не лише за фактором часу, а й за обсягом виробництва нової продукції (робіт), за якісними, соціальним та екологічними чинниками. При цьому за базу для порівняння приймаються:

на етапі формування портфеля НДДКР, під час прийняття рішення про впровадження у виробництво нововведення — показ­ники найкращої техніки, спроектованої в Україні або за кордоном, яка може бути закуплена в необхідній кількості або розроблена та виготовлена на основі ліцензії в Україні. У разі відсутнос-
ті аналогів для порівняння й неможливості використання даних про іноземні аналоги за базу для порівняння приймаються показники найкращої техніки, що виготовляється в Україні;

на етапі формування планів з освоєння нововведення — показники замінної техніки (аналога);

на етапі техніко-економічного обґрунтування вибору найкращого варіанта — державний підхід і підхід, що враховує інтереси виробників та інвесторів, який передбачає:

а) оцінку ефективності з урахуванням супутніх позитивних та негативних результатів в інших сферах народного господарства, включаючи соціальну, екологічну та зовнішньоекономічну сфери;

б) проведення розрахунків економічної ефективності з усього циклу розроблення та реалізації інновацій, включаючи НДДКР, освоєння, серійне виробництво, а також період його використання;

в) застосування у розрахунках системи економічних нормативів (витрат, оподаткування, плати за землю, відрахувань єдиного соціального податку та страхування професійних ризиків, правил й нормативних розрахунків з банками за кредити, нормативів перерахунку валютної виручки);

г) розрахунок показників ефективності, які відображають вплив інновацій на державний інтерес (через систему податків), інтереси виробників та споживачів.

Для оцінки ефективності інновацій витрати та результати, що здійснюються та отримуються до початку розрахункового року, множаться на коефіцієнт нарощування, а після звітного року — на коефіцієнт дисконтування. Приведення різних за часом витрат до розрахункового року здійснюється лише під час визначення оціночних показників ефективності з метою прийняття рішення про доцільність реалізації нововведення.

4. Метод оцінки ефективності інновацій має ґрунтуватися на системі оціночних показників, які враховують державні інтереси, інтереси творців, виробників, споживачів та бюджету, у той час як методи оцінки ефективності інвестицій дублюють один одного і дають можливість оцінити ефективність інвестицій лише з позицій інвестора в умовах заданих ним обмежень.

5. Методи оцінки ефективності нововведень мають включати показники, які відображають інтегральний (загальний) ефект від створення, виробництва та експлуатації нововведень. Такий підхід дає можливість не лише дати загальну (комплексну) оцінку ефективності нововведення, а й визначити внесок кожного з учас­ників інвестиційної діяльності.

6. Для оцінки ефективності нововведень доцільно застосовувати не лише методи дисконтування, а й метод компаундингу та ануїтету. У цьому разі з’являється можливість визначити економічний ефект за кожним роком корисного використання нововведення та найкраще пов’язати показники ефективності з реальними господарськими процесами, які здійснюватимуться в еко­номіці. На відміну від цього під час оцінки ефективності інвес­тиційних проектів витрати та результати, що проектуються на майбутнє, приводяться до поточного року методом дисконтування, що обтяжує можливість визначення економічного ефекту за кожним кроком корисного використання інвестиційного проекту і, як наслідок, не дає можливості оцінити значення показників ефективності у недалекій перспективі.

7. Оцінюючи ефективність нововведень, слід виходити з можливості використання двох норм доходу на капітал. Одну з них доцільно використовувати для приведення разових витрат до розрахункового року. За своїм значенням вона має відповідати нормі прибутку, яку гарантує банк власнику грошових коштів, покладених на депозитний рахунок. Інша норма доходу на капітал використовується для узгодження інтересів інвесторів та виробників нововведень. Методи оцінки ефективності інвестицій, у свою чергу, виходять з єдиної норми доходу на капітал.

З урахуванням викладеного можна зробити висновок, що для оцінки ефективності інновацій має використовуватися система показників, а не один з них, яким би не був він багатим за економічним змістом.

Оцінюючи ефективність інновацій, необхідно вирізняти такі показники:

народногосподарської (інтегральної) ефективності, які вра­ховують кінцеві результати реалізації інновацій у цілому по народному господарству, тобто інтегральний ефект інновацій у розробників, виробників, споживачів та бюджеті;

виробничої (або операційної), фінансової та інвестиційної ефективності, які враховують кінцеві результати реалізації інновацій у кожного з учасників інноваційного процесу;

бюджетної ефективності, які враховують фінансові наслідки здійснення інновацій для республіканського, регіонального та місцевого бюджетів.

Далі розглянемо кожну систему показників більш детально.

І. Система оціночних показників народногосподарської (інтегральної) ефективності інновацій.

Інтегральний обсяг додаткової вартості (чистої продукції), включаючи амортизацію, за рахунок створення, виробництва та використання інновацій у розрахунках на рік визначається за такою формулою:

ЧП(А)і1 = ЧП(А)вр1 + ЧП(А)с1 + ЧП(А)в1,          (10.1)

де ЧП(А)і1 — загальний (інтегральний) обсяг додаткової вартості (чистої продукції), включаючи амортизацію, створений у сферах виробництва та використання нововведень, грн; ЧП(А)вр1 — обсяг додаткової вартості (чистої продукції), включаючи амортизацію, створений у сфері виробництва, грн; ЧП(А)с1 — обсяг додаткової вартості (чистої продукції), включаючи амортизацію, ство­рений у сфері створення нововведення, грн; ЧП(А)в1 — обсяг додаткової вартості (чистої продукції), включаючи амортизацію, створений у сфері використання нововведення, грн.

Загальний (інтегральний) обсяг додаткової вартості (чистої продукції) (ЧПі1), а також його приріст порівняно з аналогом за рахунок створення, виробництва та використання інновацій у розрахунках на рік визначається за такими формулами:

ΔЧП(А)і = [ЧП(А)вр1 – ЧП(А)вр0] + [ЧП(А)с1 – ЧП(А)с0] +

+ [ЧП(А)в1 ЧП(А)в0] = ΔЧП(А)вр + ΔЧП(А)с + ΔЧП(А)в,         (10.2)

де ΔЧП(А)і — приріст додаткової вартості (чистої продукції), включаючи амортизацію, у сферах створення, виробництва та використання нововведень, грн; ЧП(А)вр1 та ЧП(А)вр0 — чиста продукції, включаючи амортизацію, отримана у сфері виробництва нововведення та його аналога, грн; ЧП(А)с1 та ЧП(А)с0 — чиста продукція, включаючи амортизацію, отримана у сферах створення нововведення та його аналога, грн; ЧП(А)в1 та ЧП(А)в0 — чиста продукція, включаючи амортизацію, створена у сфері використання нововведення та його аналога, грн; ΔЧП(А)вр, ΔЧП(А)с, ΔЧП(А)в — приріст чистої продукції, включаючи амортизацію, отриманий порівняно з аналогами у сферах створення, виробництва та використання нововведень, грн.

У свою чергу загальний (інтегральний) обсяг додаткової вартості (чистої продукції) (ЧПі1) у сферах створення (ЧПс1), вироб­ництва (ЧПвр1) та використання (ЧПв1) інновацій визначається за такою формулою:

ЧПі1= ЧПвр1 + ЧПс1 + ЧПв1.         (10.3)

Загальний (інтегральний) приріст чистої продукції (ΔЧПі), отриманий у сферах створення, виробництва та використання інновацій порівняно з аналогом, визначається за такою формулою:

ΔЧПі = [ЧПвр1 – ЧПвр0] + [ЧПс1 – ЧПс0] + [ЧПв1 – ЧПв0] =

= ΔЧПвр + ΔЧПс + ΔЧПв,    (10.4)

де ЧПвр1, ЧПвр0, ЧПс1, ЧПс0, ЧПв1, ЧПв0 — обсяг чистої продукції відповідно у сферах виробництва, створення та використання нововведень та його аналога, грн; ΔЧПвр, ΔЧПс, ΔЧПв — приріст чистої продукції, отриманий порівняно з аналогами у сферах виробництва, створення та використання нововведень, грн.

Загальна (інтегральна) сума доходу (прибутку та амортизації) (Ді1), а також її приріст (ΔДі) порівняно з аналогом (базовим рівнем) за рахунок створення, виробництва та використання інновації у розрахунках на рік визначається за такою фор-
мулою:

Ді1 = Двр1 + Дс1 + Дв1        (10.5)

та

ΔДі = Двр1 + Дс1 + Дв1 – (Двр0 + Дс0 + Дв0) =

= ΔДвр + ΔДс + ΔДв,            (10.6)

де ΔДвр, ΔДс, ΔДв — приріст доходу порівняно з аналогами, отриманий відповідно у сферах виробництва, створення та використання нововведень, грн; Двр1, Дс1, Дв1 — дохід, отриманий відповідно у сферах виробництва, створення та використання нововведень, грн; Двр0, Дс0, Дв0 — дохід, отриманий відповідно у сферах виробництва, створення та використання аналога (базового варіанта), грн.

Загальна сума чистої продукції, створеної за весь строк корисного використання нововведення, визначається шляхом підсумовування річних значень названих вище показників. Аналогічно визначається загальна сума доходу, отриманого за весь строк корисного використання нововведення у сфері виробництва, створення та використання.

Загальна рентабельність капіталу, направленого на створення, виробництво та використання нововведення, яка визначається на основі річного доходу, та її приріст (ΔРкі1) порівняно з аналогом визначаються за такими формулами:

Ркі1 = Ді1 / Кі1 = (Двр1 + Дс1 + Дв1) / (Квр1 + Кс1 + Кв1) × 100,           (10.7)

де Ркі1 — рентабельність капіталу, направленого на виробництво, створення та використання нововведення, %; Кі1 — загальна сума капітальних вкладень, направлених на виробництво, створення, та використання нововведення, грн; Квр1, Кс1, Кв1 — сума капітальний вкладень, направлених відповідно на виробництво, створення та використання нововведення, грн.

ΔРкі1 = Ркі1 – Ркі0 = (Ді1 / Кі1) × 100 – (Ді0 / Кі0) × 100,   (10.8)

де Ркі1 та Ркі0 — рентабельність капіталу, направленого на виробництво, створення та використання нововведення та його аналога, %; Ді0 — дохід, отриманий від застосування базового варіанта (аналога), за рахунок виробництва, створення та використання, грн; Кі0 — сума капітальних вкладень, необхідних для виробництва, створення та використання аналога, грн.

Рентабельність капітальних вкладень та її приріст порівняно з аналогом за весь строк застосування нововведення у сферах виробництва, створення та використання визначається шляхом підсумовування значень названих показників.

Економічний ефект та його приріст, отриманий у сфері виробництва, створення та використання нововведення, визначається на основі чистої продукції, включаючи амортизацію, за такими формулами:

ЕЧП(А)і1 = ЕЧП(А)вр1 + ЕЧП(А)с1 + ЕЧП(А)в1,            (10.9)

та

            (10.10)

де , ,  — економічний ефект, отриманий у сфері виробництва, створення та використання нововведення за весь період його корисного застосування, грн; , ,  — загальний обсяг чистого прибутку, включаючи амортизацію, отриманий у сфері виробництва, створення та використання нововведення за весь період (n) його корисного застосування, грн;  — загальна сума капітальних вкладень, приведена до розрахункового року з допомогою коефіцієнтів приведення, грн; Кан — коефіцієнт ануїтета для відповідного періоду; , ,  — загальна сума економічного ефекту, визначеного на основі чистої продукції, включаючи амортизацію, отримана у сфері виробництва, створення та використання нововведення за весь період його корисного застосування, грн.

Для визначення коефіцієнта ануїтета необхідно:

на першому етапі річні обсяги капітальних вкладень, направлених на реалізацію інновацій, привести з допомогою коефіцієнтів нарощування та дисконтування до розрахункового року;

на другому етапі виходячи з можливих річних обсягів доданої вартості (включаючи амортизацію) або річних обсягів чистого доходу визначити можливе рівномірне значення щорічного погашення капітальних вкладень;

на третьому, останньому етапі виходячи із заданої інвестором норми прибутку або строку корисного використання нововведення, знайти за спеціальною таблицею значення ануїтета і помножити на нього розрахункову величину капітальних вкладень, тим самим визначивши їх річний розмір.

Приріст економічного ефекту за рахунок застосування нововведення у сферах виробництва, створення та використання і визначеного на основі чистої продукції, включаючи амортизацію, порівняно з аналогом визначається за такою формулою:

            (10.11)

де —  і  — загальна сума економічного ефекту, отри-
маного у сферах виробництва, створення та використання за весь строк застосування відповідно нововведення та аналога, грн.

Аналогічно визначається економічний ефект, отриманий у сфері виробництва, створення та використання нововведення на основі чистої продукції та за доходом (прибуток та амортизація).

Строк окупності капітальних вкладень, направлених на реалізацію нововведення, у сфері його створення, виробництва та використання та його зміни порівняно з аналогом визначається за такою формулою:

Ті1 = (Квр1 + Кс1 + Кв1) / (Двр1 / Твр1 + Дс1 / Тс1 + Дв1 / Тв1),           (10.12)

де Двр1, Дс1, Дв1 — суми доходу від реалізації нововведення за весь строк його корисного використання, відповідно, у сфері виробництва, створення та використання, грн; Твр1, Тс1, Тв1 — строк корисного використання нововведення відповідно у сфері виробництва, створення та використання, років; Квр1, Кс1, Кв1 — капітальні вкладення, направлені на виробництво, створення та використання нововведення, грн.

Загальна сума податків, які надійшли у бюджет за рахунок реалізації нововведення, у сфері їх виробництва, створення та використання визначається як сума усіх податків, отриманих від розробників, виробників та користувачів нововведень, а їх приріст порівняно з аналогом визначається за такою формулою:

ΔПді = Пді1 – Пді0, (10.13)

де Пді1 — загальна сума податків, що надійшли у бюджет за весь строк реалізації інновацій від її творців (розробників), виробників та користувачів, грн; Пді0 — загальна сума податків, що надійшли у бюджет за весь строк протягом якого аналог розроблявся, вироблявся та використався, грн.

ІІ. Система оціночних показників виробничої (операційної), фінансової та інвестиційної ефективності інновацій.

2.1. Оціночні показники виробничої ефективності нововведень.

Додаткова вартість (чиста продукція), включаючи амортизацію, отримана за рахунок виробництва (створення або використання) нововведень, визначається за такою формулою:

ЧП(А)1 = ТП1 — М1,           (10.14)

де ЧП(А)1 — додаткова вартість (чиста продукція), включаючи амортизацію, отримана за рахунок виробництва (створення або використання) нововведень, грн; ТП1 — обсяг продукції, виробленої за рахунок реалізації нововведення, у розрахунку на рік, грн; М1 — ма­теріальні витрати на виробництво продукції у розрахунку на рік, грн.

У матеріальні витрати включаються: витрати сировини та матеріалів (основних та допоміжних); покупні комплектуючі вироби та напівфабрикати; запасні частини для ремонту технологічного обладнання та транспортних засобів; інструменти; роботи та послуги, виконані сторонніми організаціями; паливо та енергія, інші грошові витрати.

Обсяг виробництва чистої продукції (включаючи амортизацію) за весь строк реалізації нововведення визначається як сума річних обсягів чистої продукції.

Приріст чистої продукції (включаючи амортизацію) за рахунок реалізації нововведення у розрахунку на рік порівняно з аналогом (ΔЧП(А)) у сфері виробництва (створення або використання) визначається за такою формулою:

ΔЧП(А) = ЧП(А)1 – ЧП(А)0,           (10.15)

де ЧП(А)1 та ЧП(А)0 — обсяг виробництва чистої продукції, включаючи амортизацію, у розрахунку на рік відповідно за результатами реалізації нововведення та за його аналогом, грн.

Приріст чистої продукції (включаючи амортизацію) за рахунок реалізації нововведення порівняно з аналогом за весь строк корисного використання визначається шляхом додавання річних приростів чистої продукції.

Чиста продукція, отримана за рахунок виробництва (створен­ня або використання) нововведень, визначається за формулою

ЧП1 = ТП1 – М1 – А1,          (10.16)

де А1 — річна сума нарахованої амортизації по основних коштах, що використовуються для реалізації нововведення у сфері його виробництва (створення та використання), грн.

Чиста продукція (додаткова вартість) за рахунок застосування нововведення у сфері виробництва (створення та використання) за весь строк його реалізації визначається шляхом додавання річних обсягів чистої продукції.

Приріст чистої продукції (ΔЧП) за рахунок реалізації нововведення порівняно з аналогом (базовим варіантом) у розрахунку на рік визначається за такою формулою:

ΔЧП = ЧП1 – ЧП0,    (10.17)

де ЧП1 та ЧП0 — чиста продукція у розрахунку на рік відповідно від реалізації інновації та застосування аналога, грн.

За весь строк використання інновації величина цього показника визначається шляхом підсумовування річних приростів чистої продукції.

Дохід (прибуток та амортизація) за рахунок виробництва (створення або використання) нововведень визначаються за такою формулою:

Д1 = ТП1 – М1 – В1 = П1 + А1,      (10.18)

де В1 — витрати на оплату праці (з відрахуваннями на соціальні нужди) у частині, пов’язаній із здійсненням інновації, грн; П1 — прибуток у розрахунку на рік від реалізації нововведення у сфері його виробництва (створення та використання), грн.

Дохід, отриманий за весь строк реалізації нововведення у сфері його виробництва (створення та використання), визначається підсумовуванням відповідних значень річних доходів.

Приріст доходу за рахунок реалізації нововведення у сфері його виробництва (створення та використання) порівняно з аналогом у розрахунку на рік (ΔД) визначається за такою формулою:

ΔД = Д1 – Д0 ,           (10.19)

де Д1 та Д0 — дохід відповідно за рахунок реалізації нововведення та його аналога у розрахунку на рік, грн.

Величина цього показника за весь період реалізації нововведення визначається шляхом підсумовування річних доходів.

Економія від зниження собівартості продукції, отримана за рахунок виробництва (створення або використання) нововведень, визначається за такою формулою:

Ес = ТП1 / ТП0 × Сн0 – Сн1 = Снр0 – Сн1,            (10.20)

де ТП0 — обсяг продукції, виготовленої у базовому варіанті, у сфері виробництва (створення або використання) у розрахунку на рік, грн; Сн1 та Сн0 — нормативна собівартість продукції, створеної відповідно до застосування нововведення та аналога у розрахунку на рік, грн (визначається за нормами, встановленими відповідно після та до реалізації нововведення); Снр0 — собівартість продукції, вирахувана на обсяг виробництва із застосуванням нововведення, але за нормами, встановленим до його впровадження, грн.

Економія від зниження собівартості за весь строк використання нововведення у сфері його виробництва (створення або використання) визначається шляхом додавання відповідних річних економій від зниження собівартості.

2.2. Показники фінансової ефективності нововведень.

Чистий дохід, створений за рахунок реалізації нововведення (Дч1) у сфері виробництва (створення або використання), у розрахунку на рік визначається за такою формулою:

Дч1 = Д1 – Пд1,        (10.21)

де Д1 — дохід, отриманий за рахунок реалізації нововведення (Дч1) у сфері його виробництва (створення або використання), у розрахунку на рік, грн; Пд1 — загальна сума податків, сплачених у бюджет та у позабюджетні фонди у частині, що відноситься до створеної на основі застосування нововведення продукції, у розрахунку на рік, грн.

Чистий дохід за весь строк застосування нововведення у сфері його виробництва (створення або використання) визначається шляхом додавання річних значень цього показника.

Аналогічно визначається загальна сума податків, сплачених за весь строк корисного використання нововведення у сфері його виробництва (створення або використання).

Приріст чистого доходу, створеного за рахунок реалізації нововведення (ΔДч) у сфері його виробництва (створення або використання), порівняно з аналогом у розрахунку на рік визначається за формулою

ΔДч = Дч1 – Дч0,      (10.22)

де Дч0 — чистий дохід, створений за рахунок застосування аналога у сфері його виробництва (створення або використання), у розрахунку на рік, грн.

Загальна маса приросту чистого доходу, створеного за рахунок реалізації нововведення у сфері його виробництва (створення або використання), порівняно з аналогом за весь строк застосування нововведення визначається шляхом додавання відповідних річних значень цього показника.

Прибуток за рахунок реалізації нововведення (П1) у сфері його виробництва (створення або використання) у розрахунку на рік визначається за формулою

П1 = ТП1 – Сн1.        (10.23)

Загальна маса прибутку, створеного за рахунок реалізації нововведення у сфері його виробництва (створення або використання), порівняно з аналогом за весь строк застосування нововведення визначається шляхом додавання відповідних річних значень цього показника.

Приріст прибутку за рахунок реалізації нововведення (ΔП) у сфері його виробництва (створення або використання) порівняно з аналогом у розрахунку на рік визначається за формулою

ΔП = П1 – П0 ,          (10.24)

де П1 та П0 — прибуток, отриманий відповідно за рахунок реалізації нововведення та його аналога, у розрахунку на рік, грн.

Приріст прибутку за весь строк реалізації нововведення порів­няно з аналогом у сфері виробництва (створення або використання) визначається шляхом додавання відповідних приростів річ­них значень цього показника.

Чистий прибуток, отриманий від реалізації нововведення (Пч1) у сфері його виробництва (створення або використання), у розрахунку на рік визначається за формулою

Пч1 = П1 – Н1.          (10.25)

Загальна маса чистого прибутку, створеного за рахунок реалізації нововведення у сфері його виробництва (створення або використання), порівняно з аналогом за весь строк застосування нововведення визначається шляхом додавання відповідних річних значень цього показника.

Приріст чистого прибутку (ΔПч1) у сфері його виробництва (створення або використання) порівняно з аналогом у розрахунку на рік визначається за формулою

ΔПч1 = Пч1 – Пч0,   (10.26)

де Пч0 — чистий прибуток, отриманий від застосування аналога у сфері його виробництва (створення або використання), у розрахунку на рік, грн.

Загальний приріст чистого прибутку, створеного за рахунок реалізації нововведення у сфері його виробництва (створення або використання), порівняно з аналогом за весь строк застосування нововведення визначається шляхом додавання відповідних річних значень цього показника.

Частка чистого доходу у загальній сумі доходів за рахунок виробництва (створення або використання) нововведень (Чдч1) у розрахунку на рік визначається за формулою

Чдч1 = Дч1 / Д1.        (10.27)

Частка чистого доходу (Чдч1заг) у загальній масі доходу (Д1заг), отриманого за весь строк застосування нововведення у сфері його виробництва (створення або використання), визначається за формулою

Чдч1заг = Дч1заг / Д1заг ,    (10.28)

де Дч1заг — загальна маса чистого доходу, отриманого за весь строк застосування нововведення у сфері його виробництва (створення або використання), грн.

Зміна частки чистого доходу (ΔЧдч) у загальній масі доходу, отриманого за рахунок реалізації нововведення у сфері його виробництва (створення або використання), порівняно з аналогом у розрахунку на рік визначається за формулою

ΔЧдч = Дч1 / Д1 × 100 — Дч0 / Д0 × 100,     (10.29)

де Дч0, Д0 — відповідно чистий дохід та дохід, отримані за рахунок застосування аналогу у сфері його виробництва (створення або використання), у розрахунку на рік, грн.

Зміна частки чистого доходу (ΔЧдчзаг) у загальній масі доходу, отриманого за весь строк застосування нововведення у сфері його виробництва (створення або використання), порівняно з аналогом, визначається за формулою

ΔЧдчзаг = Дч1заг / Д1заг × 100 – Дч0заг / Д0заг × 100,      (10.30)

де Дч0заг та Д0заг — відповідно чистий дохід та дохід, отримані за весь строк застосування аналога у сфері його виробництва (створення або використання), грн.

Рентабельність продукції визначається як за чистим доходом (Рп.д.ч1), так і за чистим прибутком (Рп.п.ч1), отриманими від реалізації нововведення у сфері його виробництва (створення або використання), у розрахунку рік за такими формулами:

Рп.д.ч1 = Чд1 / РП1 × 100;     (10.31)

Рп.п.ч1 = Чп1 / РП1 × 100,    (10.32)

де РП1 — обсяг продажів продукції, отриманої від застосування нововведення у сфері його виробництва (створення або використання), у розрахунку на рік, грн.

Приріст рентабельності, відповідно за чистим доходом (ΔРп.д.ч) та чистим прибутком (ΔРп.п.ч), отриманими від застосування аналога у сфері його виробництва (створення або використання), у розрахунку на рік визначається за такими формулами:

ΔРп.д.ч = Рп.д.ч1 – Рп.д.ч0; (10.33)

ΔРп.п.ч = Рп.п.ч1 – Рп.п.ч0,            (10.34)

де Рп.д.ч0 та Рп.п.ч0 — рентабельність продукції, визначена відповідно за чистим доходом та чистим прибутком, отриманими від застосування аналога у сфері його виробництва (створення або використання), у розрахунку на рік, %.

Рентабельність продукції, визначена за чистим доходом та чистим прибутком, отриманими за весь строк реалізації нововведення у сфері його виробництва (створення або використання), визначається за такими формулами:

Рп.д.ч1 = Чд1заг / РП1заг × 100;       (10.35)

Рп.п.ч1 = Чп1заг / РП1заг × 100,      (10.36)

де Чп1заг — загальний обсяг чистого прибутку, отриманого за весь строк застосування нововведення у сфері його виробництва (створення або використання), грн; РП1заг — загальний обсяг реалізації продукції, отриманої за весь строк застосування нововведення у сфері його виробництва (створення або використання), грн.

Приріст рентабельності відповідно за чистим доходом  та чистим прибутком  за весь строк застосування аналога у сфері його виробництва (створення або використання) визначається за такими формулами:

;           (10.37)

            (10.38)

де Чд0заг та Чп0заг — відповідно загальний обсяг чистого доходу та чистого прибутку, отриманих за весь строк застосування аналога у сфері його виробництва (створення або використання), грн; РП0заг — загальний обсяг реалізації продукції, отриманої за весь строк застосування аналога у сфері його виробництва (створення або використання), грн.

2.3. Показники інвестиційної ефективності нововведень.

Економічний ефект (ЕЧП(А)п1) та його приріст порівняно з аналогом (ΔЕЧП(А)п), визначений за чистою продукцією, включаючи амортизацію, та отриманий за рахунок застосування нововведення у сфері його виробництва (створення або використання), визначаються за такими формулами:

            (10.39)

ΔЕЧП(А)п = ЕЧП(А)п1 – ЕЧП(А)п0,         (10.40)

де    — загальний обсяг чистої продукції, включаючи амортизацію, отриману у сфері виробництва, створення та використання нововведення за весь період (n) його корисного застосування, грн;  — загальна сума капітальних вкладень, приведена до розрахункового року з допомогою коефіцієнтів приведення, грн; Кан — коефіцієнт ануїтета для відповідного періоду; ЕЧП(А)п0 — економічний ефект, визначений на основі чистої продукції, включаючи амортизацію, отриманий у сфері виробництва, створення та використання аналога за весь період його корисного застосування, грн.

Аналогічним чином визначається економічний ефект від застосування нововведення у сфері його виробництва (створення або використання) та його приріст порівняно з аналогом, визначені за чистою продукцією, доходом, чистим доходом та чистим прибутком.

Строк окупності капітальних вкладень (Тп1), визначений за чистим доходом, отриманим за рахунок реалізації нововведення у сфері його виробництва (створення або використання), визначається за формулою

Тп1 = Кп1 / (Дчп1 / Тп),       (10.41)

де Кп1 — загальна сума капітальних вкладень, направлених у сферу виробництва на реалізацію нововведення, грн; Дчп1 — загальна сума чистого доходу, отриманого за строк реалізації нововведення у сфері його виробництва, грн; Тп — строк корисного використання нововведення у сфері його виробництва, років.

Зміна строку окупності нововведення порівняно з аналогом визначається як різниця між строком окупності нововведення та строком окупності аналога.

Рентабельність капітальних вкладень (Ркп1), визначена за чис­тим доходом від виробництва (створення або використання) нововведень, у розрахунку на рік визначається за такою формулою:

Ркп1 = Дчп1 / Кп1 × 100.       (10.42)

Рентабельність капітальних вкладень, визначена за чистим доходом, отримана за весь строк корисного застосування інновацій у сфері їх виробництва, визначається шляхом додавання відповід­них річних значень цього показника.

Приріст рентабельності капітальних вкладень (ΔРп.д.ч.п), визначений за чистим доходом, отриманим за рахунок реалізації нововведення у сфері його виробництва (створення або використання), порівняно з аналогом у розрахунку на рік визначається за такою формулою:

ΔРп.д.ч.п = Рп.д.ч.п1 – Рп.д.ч.п0,   (10.43)

де Рп.д.ч.п1 та Рп.д.ч.п0 — рентабельність капітальних вкладень (у розрахунку на рік), визначена за чистим доходом, отриманим від реалізації нововведення у сфері його виробництва (створення або використання) та за аналогом, %.

Приріст рентабельності капітальних вкладень, визначений за чистим доходом, отриманим за рахунок реалізації нововведення у сфері його виробництва (створення або використання), порівняно з аналогом за весь строк корисного використання визначається як різниця відповідної рентабельності капітальних вкладень та рентабельності аналога.

ІІІ. Система показників бюджетної ефективності нововве-
день.

Інтегральний (загальний) бюджетний ефект (Еб) за весь строк корисного застосування нововведення у сфері його виробництва, створення та використання, визначається за такою формулою:

Еб = Дб1 – Вб1 + Дб2 – Вб2 +... + Дбп – Вбп,       (10.44)

де Дб1, Дб2, …, Дбп — річна сума всіх доходів, отриманих від реалізації нововведення у сфері його виробництва, створення або використання і які надійшли в бюджет у перший, другий та наступні (п) роки, грн; Вб1, Вб2, …, Вбп — річна сума всіх витрат бюджету, направлених у перший, другий та наступні (п) роки на реалізацію нововведення у сферах його виробництва, створення або використання, грн.

Інтегральний приведений (дисконтований або нарощений) бюджетний ефект (Ебд) за весь строк корисного застосування нововве-
дення у сфері його виробництва визначається за такою формулою:

Ебд = Дб1 · Кп1 – Вб1 × Кп1 + Дб2 × Кп2 – Вб2 · Кп2 + ... +

+ Дбn · Кпn – Вбn × Кпn,      (10.45)

де Кп1, Кп2, ..., Кпn — коефіцієнти приведення доходів та витрат бюджету, пов’язаних з інноваціями відповідно у перший, другий та наступні (п) роки.

Ступінь фінансової участі держави (регіону) (Дб) у фінансуванні та реалізації нововведення визначається за такою формулою:

Дб = Віпб / К,            (10.46)

де Віпб — загальна сума бюджетних витрат, направлених на фінансування нововведення протягом всього строку його корисного використання, грн; К — загальна сума одноразових витрат (капітальних вкладень), направлених усіма інвесторами (включаючи бюджет) на реалізацію інновацій, грн.

Поряд із наведеними показниками під час оцінки бюджетної ефективності може визначатися і строк окупності бюджетних витрат, направлених на реалізацію нововведення аналогічно строку окупності капітальних вкладень.

Принципові переваги визначених нами оціночних показників ефективності нововведень від загальних показників економічної ефективності інвестиційних проектів полягають у такому.

По-перше, такий показник, як інтегральний обсяг додаткової вартості, включаючи амортизацію, відображає загальний кінцевий результат від впровадження та реалізації нововведення. Дана інформація вкрай важлива для винахідників, виробників та корис­тувачів нововведення. Вона дає можливість виявити суму коштів, яку вони матимуть, щоб направити їх на оплату праці працівників підприємства, на розвиток соціальної сфери та на сплату податків. Таким чином, з допомогою цього показника забезпечується зацікавленість працівників підприємства у створенні, вироб­ництві та використанні нововведення.

У свою чергу, показники економічної ефективності інвестиційних проектів відображають більшою мірою інтереси інвесторів і лише частково інтереси підприємств, що реалізують проект.

Такий показник, як приріст додаткової вартості, що включає амортизацію, порівняно з аналогом вкрай важливий для підприємств, що створюють, виробляють та реалізують нововведення. Він дає можливість керівникам підприємства дізнатися, наскільки зростуть можливості підприємства для збільшення витрат на оплату праці, розвиток соціальної сфери та виробництва.

Аналогічну функцію виконує показник додаткової вартості та її приросту порівняно з додатковою вартістю, створеною за аналогом. Однак у даному разі свідомо обмежується право підприємств викори-
стовувати амортизацію на оплату праці та розвиток соціальної сфери.

По-друге, такий показник, як загальна сума доходу (прибуток плюс амортизація), відображає можливості підприємства у розвитку виробництва (фонд нагромадження), розвитку соціальної сфери та для сплати податків у бюджет. Якщо питома вага доходу в загальному обсязі додаткової вартості, включаючи амортизацію, порівняно з аналогом збільшується, то впровадження нововведення забезпечує підвищення ефективності праці та витрат на її оплату, а також матеріальних та фінансових ресурсів.

Оцінні показники економічної ефективності інвестиційних проектів таку функцію виконувати не можуть, бо вони відображають лише дисконтований (а не реальний) дохід, тобто дохід за вирахуванням частини, що вимагає інвестор.

По-третє, на основі порівняння загальної рентабельності капіталу, направленого на створення, виробництво та експлуатацію (використання) нововведення, можна зробити висновок про відповідність його ефективності:

народногосподарському рівню;

рівню, досягнутому підприємством за ефективністю використання основних виробничих фондів та виробничих запасів;

рівню ефективності аналога (базового варіанта).

На основі такого порівняння можна прийняти попереднє або остаточне рішення про доцільність реалізації нововведення залеж­но від джерел фінансування. Якщо для фінансування нововведення використовуються бюджетні кошти, кредити банків та інші кошти, які не є власними, то необхідно забезпечити узгодженість вимог інвесторів з інтересами підприємства, що реалізує нововведення. Для розв’язання даного завдання передбачається використовувати показник економічного ефекту, отриманого у сфері створення, виробництва та використання нововведення, визначеного на основі чистого доходу. Саме цей показник здатний забезпечити узгодженість інтересів бюджету, інвесторів та підприємства, яке реалізує нововведення. Справа у тому, що чистий дохід відображає суму чистого прибутку (прибутку за мінусом податків) та амортизації, яка може бути направлена на відшкодування разових витрат з реалізації нововведення. Якщо використовуються кредитні ресурси банку, то показник економічного ефекту відображатиме перевищення чистого доходу над сумою коштів, направлених на погашення самої позички та відсотків за нею протягом строку корисного використання нововведення. Якщо для фінансування використовуються власні кошти підприємства, то показник економічного ефекту показує перевищення фактичного значення чистого доходу над сумою коштів, направлених на відшкодування разових витрат та на отримання доходу за певною нормою прибутку.

У зв’язку з цим можна говорити про четверту перевагу наведених оцінних показників народногосподарської та виробничої ефективності нововведень над показниками економічної ефектив­ності інвестицій. Вона полягає у можливості визначати економіч­ний ефект за кожний окремо взятий рік корисного використання нововведення. Показники економічної ефективності інвестиційного проекту відображають лише ефект за весь строк використання, тобто без розподілу за роками.

І нарешті, показник загальної суми податків, що надійшли до бюджету від реалізації нововведення, дає можливість врахувати інтереси держави та податкових служб і на цій основі з допомогою спеціальної системи податкових пільг збільшити зацікавленість підприємств у реалізації нововведень та прискорення науково-технічного прогресу в країні.

Проведемо порівняльний аналіз ефективності інновацій на основі оцінних показників на конкретному прикладі.

Припустимо, що прийнято рішення на рівні держави про виділення капітальних вкладень на збільшення випуску гостродефіцитної продукції на базі більш сучасної технології. Перед трьома підприємствами поставлене завдання збільшити випуск продукції на основі прогресивної технології у два рази. Приріст випуску продукції рівномірно розподіляється протягом усього періоду корисного використання нововведення, який становить п’ять років. Іншу інформацію наведено у табл. 10.5.

Усі показники табл. 10.5 розбито на дві групи. В першу групу входять показники, необхідні для розрахунку оцінних показників ефективності стосовно конкретного підприємства, що використовує прогресивну технологію (гр. 1—6). Виходячи з їх розрахунку, інвестор приймає рішення про доцільність виділення капітальних вкладень на реалізацію нововведення. При цьому розроблення більш прогресивної технології здійснюється технічними службами самого підприємства. Ці витрати входять у загальну суму виділених капітальних вкладень за їх собівартістю. Капітальні вкладення на придбання обладнання та розроблення технології виділяються підприємству з бюджету у розмірі 3 млн грн.

У другій групі (гр. 7 та 8 табл. 10.5) наведено показники, необхідні для розрахунку оцінних показників ефективності в цілому по трьох підприємствах, на яких впроваджується прогресивна технологія. Нова технологія розробляється технічними службами кожного з підприємств. При цьому нові види продукції не створюються, а лише збільшується випуск освоєної продукції та знижується її собівартість. Вказані чинники ведуть до того, що ефект нововведення повністю реалізується у сфері виробництва, яка у даному разі включає сферу створення та використання.

Проте інтегральний загальний ефект від реалізації нововведення необхідно визначати за сумарними показниками трьох підприємств, які впроваджують інновацію.

Такий підхід зумовлено різними рівнями ефективності, досягнутими кожним із підприємств (табл. 10.5) перед впровадженням нової технології; відмінностями кінцевих результатів, отриманих від реалізації нововведення кожним підприємством.

З цього випливає, що на основі інформації, відображеної у другій групі показників, можна визначити інтегральні оцінні показники народногосподарської та бюджетної ефективності від реалізації нововведення в усіх трьох сферах: виробництва, створення та використання. У даному разі інтегральні оцінні показники народногосподарської та бюджетної ефективності відображають сумарну ефективність впровадження прогресивної техно­логії на трьох підприємствах.

Порівняльний аналіз оцінних показників ефективності нововведення здійснюється у такій послідовності.

На першому етапі проводиться порівняльний аналіз інтеграль­них оцінних показників народногосподарської ефективності нововведення. На основі такого аналізу формується уявлення про те, наскільки зростуть кінцеві результати по групі підприємств, які беруть участь у реалізації нововведення. Виходячи з цього, робиться висновок про можливості використання приросту кінцевих результатів на інвестиції, зростання заробітної плати, соціальні потреби та сплату податків. Також за показниками строку окупності капітальних вкладень та економічного ефекту, отриманого від реалізації нововведення, приймається остаточне рішення про доцільність фінансування витрат з реалізації нововведення.

На другому етапі проводиться порівняльний аналіз показників інвестиційної ефективності нововведення по конкретному підприємству, яке бере участь у його реалізації. На основі аналізу робиться висновок про доцільність фінансування витрат підприємств на реалізацію нововведення.

Таблиця 10.5

Вихідні дані для розрахунку оціночних показників ефективності нововведення

Показники

Одиниця
виміру

Підприємство А

Підприємство Б

Підприємство В

Усього за сумою
підприємств,
що беруть участь
у реалізації
нововведення

 

до впровадження
нововведення

після впровадження
нововведення

до впровадження
нововведення

після впровадження нововведення

до впровадження
нововведення

після впровадження нововведення

до впровадження
нововведення

після впровадження
нововведення

 

А

Б

1

2

3

4

5

6

7

8

 

1. Випуск продукції

тис. шт.

100

200

100

200

100

200

300

600

 

2. Вартість випущеної про-
дукції у відпускних цінах

тис. грн

2000

4000

2000

4000

2000

4000

6000

12 000

 

3. Собівартість продукції

тис. грн

1850

3250

1700

3000

1550

2750

5100

9000

 

У тому числі:

 

 

4. Матеріальні витрати

тис. грн

900

1650

800

1450

700

1250

2400

4350

 

5. Амортизація

тис. грн

200

500

200

500

200

500

600

1500

 

6. Витрати на оплату праці

тис. грн

540

795

505

760

470

722

1515

2277

 

 

7. Відрахування на соціаль-
ні потреби

тис. грн

210

305

195

290

180

278

585

873

 

8. Середньорічна вартість основних виробничих
фондів

тис. грн

2000

5000

2000

5000

2000

5000

6000

15 000

 

9. Чиста продукція, що включає амортизацію
(ст. 2 – ст. 4)

тис. грн

1100

2350

1200

2550

1300

2750

3600

7650

 

10. Чиста продукція
(ст. 2 – ст. 4 – ст. 5)

тис. грн

900

1875

1000

2050

1100

2250

3000

6150

11. Загальна сума податків
(ст. 10 · 40 / 100)

тис. грн

360

740

400

820

440

900

1200

2460

 

12. Податки із прибутку (ст. 11 – ст. 7)

тис. грн

150

435

205

530

260

622

615

1587

 

13. Прибуток
(ст. 2 – ст. 3)

тис. грн

150

750

300

1000

450

1250

900

3000

 

14. Сума прибутку та амор-
тизації (дохід) (ст. 13 + ст. 5)

тис. грн

350

1250

500

1500

650

1750

1500

4500

 

15. Чистий прибуток
(ст. 13 – ст. 12)

тис. грн

315

95

470

190

628

285

1413

 

16. Чистий дохід (чистий прибуток плюс амортизація) (ст. 15 + ст. 5)

тис. грн

200

815

295

970

390

1128

885

2913

 

17. Відносна економія від зниження собівартості

тис. грн

– 450

– 400

– 350

– 1200

 

На третьому етапі проводиться порівняльний аналіз господарської та фінансової ефективності реалізації нововведення на конкретному підприємстві. На основі такого аналізу робиться висновок про збільшення можливостей конкретного підприємства використовувати приріст кінцевих результатів від реалізації нововведення на зростання добробуту працівників підприємства, на реалізацію нових інвестиційних або інноваційних проектів, а також про підвищення конкурентоспроможності підприємства. Другий та третій етапи аналізу здійснюються на прикладі підприємства В.

На четвертому, завершальному, етапі проводиться порівняль­ний аналіз бюджетної ефективності нововведення.

Розглянемо методику порівняльного аналізу оцінних показників ефективності нововведення, при цьому опрацюємо вихідні дані аналізу та наведемо результати у табл. 10.6—10.10.

За даними табл. 10.6 можна зробити такі висновки. Реалізація нововведення дає можливість більш ніж у два рази збільшити зростання кінцевих результатів порівняно з аналогом. Інтегральний обсяг додат­кової вартості, включаючи амортизацію, за весь строк реалізації нововведення збільшився на 20 250 тис. грн, або у 2,125 раза (38 250 /
18 000). Інтегральний обсяг додаткової вартості зріс майже у 2,05 раза. Зниження темпів зростання даного показника порівняно з поперед-
нім показником пояснюється зростанням фондомісткості продукції.

Загальна інтегральна сума доходу виросла порівняно з аналогом у три рази (22 500 / 7500). Більш високі темпи зростання доходу зумовлені зниженням собівартості за рахунок ефективнішого використання витрат на оплату праці та зниження матері­аломісткості продукції порівняно з аналогом.

Загальна сума платежів у бюджет зросла у 2,05 раза (12 300 / 6000), тобто у стільки разів, у скільки збільшилася додаткова вартість.

Збіг темпів зростання зазначених показників зумовлено тим, що ми пропонуємо встановити платежі у бюджет за єдиним нормативом від додаткової вартості — не більше 40 % від величини додаткової вартості (табл. 10.5, ст. 11).

Такий підхід дає можливість зацікавити підприємства у раціональному використанні витрат на оплату праці. У результаті підприємство зможе направити економію з витрат на оплату праці на реалізацію нових інвестиційних та інноваційних проектів. Реалізація викладеного підходу дає можливість забезпечити більш високі темпи чистого доходу порівняно з темпами зростання доходу та податкових платежів. У нашому прикладі чистий дохід від реалізації інновацій збільшився у 3,3 раза порівняно з аналогом, тоді як дохід збільшився у 3 рази.

Таблиця 10.6

Порівняльний аналіз інтегральних оцінних показників
народногосподарської ефективності нововведень
(за рахунок реалізації нововведення у сферах
його виробництва, створення та використання)

Показники

Одиниця
виміру

У розрахунку
на рік

За весь строк використання нововведень
(5 років)

 

 

до реалізації нововведення

після реалізації нововведення

приріст (+), зменшення (–)

до реалізації нововведення

після реалізації нововведення

приріст (+), зменшення (–)

А

Б

1

2

3

4

5

6

1. Інтегральний обсяг додаткової вартості (чис-
тої продукції), включа-
ючи амортизацію

тис. грн

3600

7650

+ 4050

18 000

32 250

+ 20 250

2. Інтегральний обсяг додаткової вартості (чис-
тої продукції)

тис. грн

3000

6150

+ 3150

15 000

30 750

+ 15 750

3. Загальна інтегральна
сума доходу

тис. грн

1500

4500

+ 3000

7500

22 500

+ 15 000

4. Загальна інтегральна сума чистого доходу

тис. грн

885

2915

+ 2028

4425

14 565

+ 10 140

5. Капітальні вкладення

тис. грн

6000

15 000

+ 9000

6000

15 000

+ 9000

6. Рентабельність капітальних вкладень за:

 

 

 

 

 

 

 

6.1. доходом

%

25,0

30,0

+ 5,0

125,0

150,0

+ 25,0

6.2. чистим доходом

%

14,75

19,42

+ 4,67

73,75

97,1

+ 23,35

7. Інтегральний економічний ефект, визначений на основі:

тис. грн

 

 

 

 

 

 

7.1 доходу

тис. грн

– 83

– 543

+ 626

– 415

2715

+ 3130

7.2. чистого доходу

тис. грн

– 698

– 1044

– 346

– 3490

– 5220

– 1730

8. Строк окупності капітальних вкладень, виз-
начений за:

 

 

 

 

 

 

 

8.1 доходом

років

4,0

3,3

– 0,67

8.2. чистим доходом

років

6,78

5,15

– 1,63

9. Загальна сума податків, що надійшли у бюджет

тис. грн

1200

2460

+ 1260

6000

12 300

+ 6300

9.1. у тому числі за рахунок прибутків

тис. грн

615

1587

+ 972

3075

7935

+ 4860

Таблиця 10.7

Порівняльний аналіз інтегральних оцінних показників
інвестиційної ефективності нововведень
(за рахунок реалізації нововведення у сферах його
виробництва, створення та використання за даними підприємства В)

Показники

Одиниця
виміру

У розрахунку на рік

За весь строк використання нововведень (5 років)

 

 

до реалізації
нововведення

після реалізації нововведення

приріст (+), зменшення (–)

до реалізації
нововведення

після реалізації нововведення

приріст (+), зменшення (–)

А

Б

1

2

3

4

5

6

1. Економічний ефект порівняно з анало-
гом, визначений на основі чистої продук-
ції, включаючи амор-
тизацію

тис. грн

722

1430

+ 658

3860

7150

+ 3290

2. Економічний ефект порівняно з анало­гом, визначений на основі чистої про-
дукції

тис. грн

572

930

+ 358

2860

4650

+ 1790

3. Економічний ефект порівняно з анало-
гом, визначений
на основі доходу

тис. грн

122

430

+ 308

610

2150

+ 1540

4. Економічний ефект порівняно з анало­гом, визначений
на основі чистого до­ходу

тис. грн

– 138

– 192

– 54

– 690

– 960

– 270

5. Рентабельність ка­пітальних вкладень,
визначена за:

 

 

 

 

 

 

 

5.1 доходом

%

32,5

35,0

+ 2,5

162,0

175,0

+ 12,5

5.2. чистим доходом

%

19,5

22,6

+ 3,1

95,0

113,0

+ 18,0

6. Строк окупності інвестицій за:

 

 

 

 

 

 

 

6.1. доходом

років

3,1

2,9

– 0,2

6.2. чистим доходом

років

5,12

4,42

– 0,7

Таблиця 10.8

Порівняльний аналіз оцінних показників
виробничої ефективності нововведень
(за рахунок реалізації нововведення у сферах його виробництва,
створення та використання за даними підприємства В)

Показники

Одиниця
виміру

У розрахунку на рік

За весь строк використання нововведень (5 років)

 

 

до реалізації
нововведення

після реалізації нововведення

приріст (+), зменшення (–)

до реалізації
нововведення

після реалізації нововведення

приріст (+), зменшення (–)

А

Б

1

2

3

4

5

6

1. Обсяг додаткової вартості (чистої продукції), вра-
ховуючи амортиза-
цію

тис. грн

1300

2750

+ 1450

6500

13 750

+ 7250

2. Обсяг додаткової вартості (чистої продукції)

тис. грн

1100

2250

+ 1150

5500

11 250

+ 5750

3. Дохід

тис. грн

650

1750

+ 1100

3250

8750

+ 5500

4. Відносна економія від зниження собівартості

тис. грн

– 350

– 1750

5. Потенційний при-
буток

тис. грн

450

1250

+ 800

2250

6250

+ 4000

Таблиця 10.9

Порівняльний аналіз оцінних показників
фінансової ефективності нововведень
(за рахунок реалізації нововведення у сферах його виробництва,
створення та використання за даними підприємства В)

Показники

Одиниця
виміру

У розрахунку на рік

За весь строк використання нововведень (5 років)

 

 

до реалізації
нововведення

після реалізації нововведення

приріст (+), зменшення (–)

до реалізації
нововведення

після реалізації нововведення

приріст (+), зменшення (–)

А

Б

1

2

3

4

5

6

1. Чистий дохід

тис. грн

390

1128

+ 738

1950

5640

+ 3690

2. Чистий прибуток

тис. грн

190

628

+ 438

350

3140

+ 2190

3. Частка чистого доходу у загальній масі доходу

тис. грн

44,6

35,9

– 8,7

44,6

35,9

– 8,7

Показники

Одиниця
виміру

У розрахунку на рік

За весь строк використання нововведень (5 років)

 

 

до реалізації
нововведення

після реалізації нововведення

приріст (+), зменшення (–)

до реалізації
нововведення

після реалізації нововведення

приріст (+), зменшення (–)

А

Б

1

2

3

4

5

6

4. Частка чистого доходу у загальній масі прибутку

%

42,2

50,2

+ 8,0

42,2

50,2

+ 8,0

5. Рентабельність про-
дукції:

 

 

 

 

 

 

 

5.1. за чистим доходом

%

19,5

28,2

+ 8,7

19,5

28,2

+ 8,7

5.2. за чистим прибут-
ком

%

9,5

15,7

+ 6,2

9,5

15,7

+ 6,2

6. Загальна маса при-
бутку

тис. грн

450

1250

+ 800

2250

6250

+ 4000

Таблиця 10.10

Порівняльний аналіз оцінних показників
бюджетної ефективності нововведення у сфері
його виробництва, створення або використання
(за сумою трьох підприємств та за даними підприємства В)

Показники

Одиниця
виміру

У розрахунку на рік

За весь строк використання нововведень (5 років)

 

 

до реалізації
нововведення

після реалізації нововведення

приріст (+), зменшення (–)

до реалізації
нововведення

після реалізації нововведення

приріст (+), зменшення (–)

А

Б

1

2

3

4

5

6

1. Бюджетний ефект за весь строк корисного використання но-
вовведення:

тис. грн

 

 

 

 

 

 

1.1. у сферах виробництва, створення та використання за сумою трьох підприємств

тис. грн

0

660

+ 660

0

3300

+ 3300

1.2. у сфері виробництва на підприємстві В

тис. грн

40

300

+ 260

200

1500

+ 1300

Закінчення табл. 10.10

Показники

Одиниця
виміру

У розрахунку на рік

За весь строк використання нововведень (5 років)

до реалізації
нововведення

після реалізації нововведення

приріст (+), зменшення (–)

до реалізації
нововведення

після реалізації нововведення

приріст (+), зменшення (–)

А

Б

1

2

3

4

5

6

2. Приведений бюджетний ефект:

%

 

 

 

 

 

 

2.1. у сферах виробництва, створення та використання за сумою трьох підприємств

 

– 290

65

355

– 1450

+ 326

+ 1776

2.2. у сфері виробництва на підприємстві В

%

– 66

+ 82

+ 148

– 332

+ 412

+ 744

3.Ступінь фінансової участі держави у фінансуванні витрат на реалізацію нововведення:

%

 

 

 

 

 

 

3.1. у сферах виробництва, створення та використання за сумою трьох підприємств

тис. грн

100

70

– 30

100

70

– 30

3.2. у сфері виробництва на підприємстві В

 

100

77

– 23

100

77

– 23

Рентабельність капітальних вкладень, визначена на основі доходу, становила 25 % за аналогом та 30 % за нововведенням, тобто збільшилася на 5 %. Внаслідок цього строк окупності капі-
тальних вкладень скоротився з 4 до 3,33 року. Поряд з цим, скоротився строк окупності капітальних вкладень, визначений за чистим доходом, з 6,78 до 5,15 року, тобто на 1,63 року. Скорочення строків окупності капітальних вкладень від реалізації нововведення знаходить підтвердження у зростанні економічного ефекту порівняно з аналогом. Так, економічний ефект, визначений за доходом, за весь строк використання нововведення збільшився порівняно з аналогом на 3130 тис. грн. Розрахунок економічного ефекту проведено методом ануїтета за нормою прибутку на капітал на рівні 10 %. Розрахунок проведено за такою формулою:

Еі1 = (Ді1 – Кі × Кан) × Ті1 = (4500 – 15 000 × 0,2638) × 5 =
= (4500 – 3957)
× 5 = 2715 тис. грн,

де Еі1 — економічний ефект від реалізації нововведення, отриманий за весь строк його використання за сумою трьох підприємств, грн; Ді1 — інтегральний дохід від реалізації нововведення у розрахунку на рік, грн; Кі — загальна сума капітальних вкладень на реалізацію нововведення, грн; Кан — коефіцієнт ануїтета, рівний 0,2638 за нормою прибутку на капітал 10 % та корисного строку використання нововведення 5 років; Ті1 — строк корисного використання нововведення.

Аналогічним чином проводиться розрахунок економічного ефекту за аналогом. У нашому прикладі він становить у розрахун­ку на рік (–) 83 тис. грн та за весь строк користування аналога
(–) 415 тис. грн.

Таким чином, аналог не забезпечував відшкодування разових капітальних вкладень за заданої норми прибутку на капітал на рів­ні 10 %, навіть якщо розрахунок ефекту вести виходячи з доходу, тобто без вирахування податкових платежів.

Як було визначено раніше, строк окупності капітальних вкладень, визначений за чистим доходом, становив 5,15 року за нововведенням, а за аналогом 6,78 року. Зі змісту даного показника випливає, що протягом 5,15 року чистий дохід, отриманий від реалізації нововведення, повністю направлятиметься на відшкодування разових витрат, тобто капітальних вкладень. Даному строку окупності відповідає показник рентабельності капітальних вкла­день, рівний 19,42 % у розрахунку на рік.

Якщо врахувати, що строк корисного використання нововведення становить 5 років, то норма прибутку на капітал має становити 20 %. Це означає, що і рентабельність капітальних вкладень має дорівнювати 20 % за умови, що інвестор не вимагає отримання додаткового доходу за нормою прибутку на капітал на рівні 10 %. Реалізація цієї вимоги означає, що рентабельність капітальних вкладень має становити 30 % у розрахунку на рік. Цю величину можна визначити за такою формулою:

Нп = Нпв + Нпд = 20 + 10 = 30  %,

де Нп — загальна норма прибутку на капітал, необхідна для відшкодування капітальних вкладень протягом строку корисного використання нововведення і отримання додатково доходу на капітал за ставкою, яку вимагає інвестор, %; Нпв — норма прибутку на капітал (рентабельність капітальних вкладень), визначена виходячи зі строку (часу) корисного використання нововведення, %; Нпд — додаткова норма прибутку на капітал, яку вимагає інвестор,  %.

Виходячи із загальної норми прибутку на капітал, можна прийняти такі рішення відносно реалізації нововведення:

1) дослідити можливість збільшення чистого доходу протягом прийнятого строку корисного використання нововведення у
1,54 раза (30/19,46);

2) збільшити строк корисного використання з 5,15 року також у 1,54 раза, встановивши його рівень 7,71 року;

3) розглянути питання про можливості зниження вимог інвестора про отримання додаткового доходу на капітал з 10 до 2,5 %;

4) знайти іншого інвестора з іншими вимогами до ефективності капітальних вкладень.

З урахуванням викладеного приймається остаточне рішення про реалізацію нововведення.

Порівняльний аналіз оцінних показників інвестиційної ефективності нововведення, реалізованого у сфері конкретного вироб­ництва (табл. 10.7), дає можливість зробити такий висновок.

Встановлені інвестором вимоги до ефективності використання капіталовкладень, направлених на реалізацію нововведення, неприйнятні для підприємства, якщо економічний ефект визначати за чистим доходом. Такий висновок підтверджується тим, що показник економічного ефекту, визначений за чистим доходом, має від’ємне значення (табл. 10.7, ст. 6.2). Це означає, що підприєм-
ство після сплати всіх податків до бюджету за встановленими нор­мативами та при строку корисного використання нововведення, що становить 5 років, не зможе отримати додатковий дохід від капітальних вкладень за ставкою 10 % річних. Між тим чистий дохід, отриманий підприємствами у разі впровадження нововведення, має позитивне значення та становить 2913 тис. грн у розрахунку на рік (див. табл. 10.5, ст. 16, гр. 8), а за підприємством В — 1128 тис. грн (табл. 10.5, ст. 16, гр. 6).

Зробивши висновки з оцінки ефективності нововведення на основі інтегральних показників, перейдемо до другого та третього етапів аналізу ефективності нововведення, який впроваджується на прикладі підприємства В.

За даного рівня чистого доходу рентабельність капітальних вкладень по підприємству В, направлених на реалізацію нововведення, становить 22,6 %, а строк окупності — 4,42 року. З розрахунків видно, що рівень отримання прибутку на капітал високий. Проте, як було показано вище, для того щоб виконати вимоги інвестора, необхідно забезпечити отримання рентабельності капіталь­них вкладень на рівні як мінімум 30 % у розрахунку на рік. Якщо рентабельність капітальних вкладень визначати за чистим доходом, то строк окупності капітальних вкладень має становити 3,33 року.

З урахуванням викладеного, можна прийняти такі рішення відносно підприємства:

1) дослідити можливість збільшення строку корисного використання нововведення як мінімум у 1,33 раза, або на 33 % (30/22,5). У цьому разі строк корисного використання нововведення становитиме 6,67 року (5 × 30 / 22,5). У даному прикладі
5 років — строк корисного використання нововведення, встановлений інвестором; 22,5 % — рентабельність капітальних вкладень, направлених на реалізацію нововведення, визначена за чистим доходом; 30 — мінімальний рівень рентабельності, необхід­ний для виконання вимог інвестора забезпечити отримання додат­кового доходу на капітал за ставкою 10 % річних та обмежити строк корисного використання нововведення п’ятьма роками;

2) визначити резерви збільшення чистого доходу в 1,34 раза та відповідно збільшити випуск продукції або знизити її собі­вартість;

3) знизити вимоги до отримання додаткового доходу (додаткової норми прибутку на капітал) з 10 до 2,5 %.

Якщо ці рішення не будуть прийняті до уваги інвестором, то необхідно відмовитися від реалізації нововведення або знайти нового інвестора.

Порівняльний аналіз оцінних показників виробничої, фінансової та бюджетної ефективності за підприємством В (табл. 10.8, 10.9, 10.10) показує, що реалізація нововведення дає можливість значно покращити економічний стан підприємства. Одночасно з цим протягом строку корисного використання нововведення підприємство відшкодує витрати бюджету, направлені на реалізацію нововведення. Сума податків, сплачених підприємством у бюджет, значно перевищить витрати бюджету на ці цілі.

Порівняльний аналіз оціночних показників господарської ефективності нововведення свідчить про те, що додаткова вартість, включаючи амортизацію, зросте у 2,11 раза та становитиме 2750 тис. грн у розрахунку на рік (табл. 10.8. ст. 1). Це означає, що у підприємства, що запровадило нововведення, з’являться додаткові джерела зростання добробуту своїх працівників (через зростання витрат на оплату праці), а також для інвестування. Додаткова вартість, включаючи амортизацію, у розрахунку на рік збільшиться на 1450 тис. грн. Одночасно з цим зросте додаткова вартість у розрахунку рік на 1150 тис. грн, або у 2,05 раза. У такій самій пропорції у підприємства зростуть можливості для зрос­тання добробуту працівників, сплати податків і розвитку виробничої та соціальної сфер.

Найсуттєвіше у підприємства збільшився дохід. Він зріс порів­няно з аналогом у 2,69 раза, або на 1100 тис. грн у розрахунку на рік. Більш високі темпи зростання доходу порівняно зі зростанням додаткової вартості говорять про те, що реалізація нововведення дала можливість забезпечити його випереджаюче зростання порівняно зі зростанням витрат на оплату праці. Це, у свою чергу, стало основним внеском у зниження собівартості продукції. Вона знизилась у розрахунку на рік на 350 тис. грн, у тому числі за рахунок зменшення витрат на оплату праці, включаючи відрахування на соціальні потреби, на 300 тис. грн та за рахунок зменшення матеріаломісткості продукції — на 150 тис. грн. Зростання фондомісткості продукції привело до подорожчання собівартості на 100 тис. грн.

Найбільш високими темпами зростав потенційний прибуток, відповідно ціна збільшилася порівняно з аналогом у 3,13 раза. Її зростання зумовлено як збільшенням випуску продукції порівняно з аналогом, так і зниженням її собівартості. Таким чином, якщо виходити із порівняльного аналізу оцінних показників господарської ефективності, то можна зробити однозначний висновок про те, що реалізація нововведення вигідна для підприємства.

Цей висновок підтверджується порівняльним аналізом оцінних показників фінансової ефективності нововведення (див.
табл. 10.9). Так, наприклад, чистий дохід (дохід після сплати податків) у підприємства, що впровадило нововведення, збільшився у 2,9 раза, або на 738 тис. грн. Чистий прибуток зріс у 3,3 раза. Загальна маса прибутку зросла у 2,8 раза, або на 800 тис. грн у розрахунку на рік. Збільшилася також і рентабельність продукції.

Аналіз більшості оцінних показників бюджетної ефективності (див. табл. 10.10) також свідчить про вигоду нововведення. За весь строк корисного використання нововведення бюджетний ефект у сферах його виробництва, створення та використання за трьома підприємствами зріс з 0 до 3300 тис. грн та на підприєм-
стві В з 200 тис. грн до 1300 тис. грн.

Таким чином, наведені методи оцінки інноваційних проектів не лише змістовно характеризують отриманий ефект від впровадження нововведення, а й дають можливість керувати інноваційним процесом на підприємстві.