• Как правильно управлять финансами своего бизнеса, если вы не специалист в области финансового анализа - Финансовый анализ

    Финансовый менеджмент - финансовые отношения между суъектами, управление финасами на разных уровнях, управление портфелем ценных бумаг, приемы управления движением финансовых ресурсов - вот далеко не полный перечень предмета "Финансовый менеджмент"

    Поговорим о том, что же такое коучинг? Одни считают, что это буржуйский брэнд, другие что прорыв с современном бизнессе. Коучинг - это свод правил для удачного ведения бизнесса, а также умение правильно распоряжаться этими правилами

2.3. Порядок розроблення інвесторської проектно-кошторисної документації

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 

Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження про­ектної документації на будівництво в Україні визначено чинним нормативним актом — Державною будівельною нормою ДБН А.2.2-3-2004. Вимоги цього нормативного акту є обов’язковими для виконання юридичними та фізичними особами — суб’єктами господарської діяльності у галузі будівництва незалежно від форм власності.

Підставою для проектування об’єктів виступає завдання на проектування, що затверджує замовник, а також архітектурно-планувальне завдання. Вихідні дані, достатні для виконання проектних робіт на відповідній стадії, замовник зобов’язаний надати до початку виконання проектних робіт. Проектні роботи виконуються на підставі договорів, укладених між замовниками та проектувальниками. Договір — основний організаційно-правовий документ, який регламентує взаємовідносини між замовником та проектувальником. Договір можна укладати на виконання комплексу проектних робіт, окремих розділів проекту. При цьому інже­нерні дослідження повинні бути виконані до початку розроблен­ня проектної документації.

Для погодження і затвердження розробляється технічний проект, для будівництва — робоча документація.

Для технічно і архітектурно нескладних будівель та споруд застосовується одностадійне проектування та розробляється один документ — робочий проект зі зведеним кошторисом. Для техніч­но складних об’єктів відносно містобудівних, архітектурних, художніх та екологічних вимог, технології, інженерного забезпечення, впровадження нових будівельних конструкцій для експериментального будівництва, а також обґрунтування інвестицій роз­робляється, як правило, ескізний проект, або техніко-економічне обґрунтування інвестицій, проект і робоча документація (тобто має місце дво- або тристадійне проектування).

Стадії проектування встановлюються інвестором спільно з проектувальником залежно від архітектурної та екологічної склад­ності проекту, вимог місцевих органів, вартості будівництва. Про­ектувальники в процесі розроблення проектної документації повинні забезпечувати:

відповідність архітектурним і містобудівним вимогам та високу архітектурно-художню якість;

відповідність чинним нормативним документам, а у разі відхилення від їхніх вимог виконувати узгодження в установленому порядку;

захист навколишнього середовища і раціональне використання природних ресурсів;

експлуатаційну надійність і безпеку;

високу ефективність інвестицій; патентоспроможність та патентну чистоту технічних рішень і застосованого обладнання;

конкурентоспроможність продукції.

Керівники проектних організацій та інших юридичних підрозділів, незалежно від форми їх власності, повинні призначити відповідними наказами чи угодами авторів (головних архітекторів та головних інженерів проектів) на розроблення всіх стадій проек­тування.

Відповідальною особою за технічні, економічні, естетичні та екологічні якості проекту в цілому є головний архітектор проекту, що готує договори, координує дії виконавців, веде переговори із замовниками, субзамовниками та підрядниками, або головний інженер проекту, що є одночасно і автором проекту, тобто проект створюється під його безпосереднім керівництвом і за безпосеред­ньої участі. Відповідальною особою за якість розподілу проекту є керівник проектного підрозділу та головний спеціаліст.

Замовники і проектувальники зобов’язані на підставі договорів своєчасно, до передачі проектної документації у виробництво, вносити в проектну документацію зміни, пов’язані з введенням у дію нових нормативних документів, заміною обладнання, а також зміною ситуації на будівельному майданчику об’єкта або відносно об’єкта. Проектувальник зобов’язаний своєчасно сповіщати за­мовника про зміни норм.

Затвердження проектної документації у разі власного джерела інвестицій здійснюється за рішенням замовника, а у разі інших джерел інвестицій — за рішенням інстанції, яка затверджує про-
ектну документацію. При цьому робоча документація може розроблятися до затвердження попередньої стадії проектування. Такий порядок зумовлює гарантію замовника щодо оплати додаткових робіт, пов’язаних з переробленням робочої документації, в разі внесення змін затверджуючої організації у проект.

Проектна документація складається з ескізного проекту, техніко-економічного обґрунтування, проекту, робочого проекту та робочої документації.

Ескізний проект містить принципові рішення містобудівних, архітектурних, художніх, функціональних, екологічних вимог, підтверджує принципову можливість створення об’єкта, визначає його вартість.

У складі графічної частини та пояснювальної записки ескізного проекту для обґрунтування та прийняття архітектурних рішень за завданням на проектування можуть додатково виконуватися інженерно-технічні та конструктивні розробки, схеми інженерного забезпечення об’єкта і обґрунтування ефективності інвестицій.

Ескізний проект розробляється з додержанням існуючої містобудівної документації, архітектурно-планувального завдання, інвестиційних намірів, вимог охорони навколишнього середовища.

Ескізний проект після схвалення органами містобудування та архітектури або затвердження є основою для подальшого розроблення проектної документації. Також ескізний проект може розроблятись на бажання замовника на конкурсній основі.

Техніко-економічне обґрунтування інвестицій вмотивовує необхідність і доцільність будівництва та реконструкції промислових об’єктів, їх технічну здійсненність та ефективність інвестицій. Тут інвестиції мають розглядатися як рішення щодо розміщення, потужності об’єкта, оцінки впливів проектної діяльнос-
ті на навколишнє середовище, відповідність архітектурним вимогам тощо, згідно із завданням на проектування.

Техніко-економічне обґрунтування інвестицій після його схва­лення або затвердження є підставою для подальшого розроб­лення проектної документації.

Проект на будівництво об’єкта цивільного призначення розробляється на підставі вихідних даних та завдання на проектування, погодженого з ескізним проектом і техніко-економічним обґрунтуванням інвестицій.

Розділи проектів належить розробляти без надмірної деталізації у складі та обсязі, достатньому для обґрунтування проектних рішень, визначення обсягів основних будівельно-монтажних робіт, потреб у трудових та інших ресурсах, положень з організації
будівництва, а також визначення базисної кошторисної вартості будівництва й капітальних вкладень.

До складу проекту не входять розрахунки будівельних кон-
струкцій, обладнання, підрахунки обсягів будівельно-монтажних робіт, потреб у матеріальних, трудових та енергетичних ресурсах, а також матеріали інженерних досліджень, проектна докумен­тація, розроблена субпідрядними проектувальниками у процесі складання пояснювальної записки та інших розділів проекту, який подається на експертизу й затвердження, але включаються до складу матеріалів, які передаються замовнику.

У разі необхідності виконання науково-дослідних, експериментальних робіт у процесі проектування і будівництва у матеріалах проекту належить наводити їх перелік зі стислою характеристикою та обґрунтуванням необхідності їх виконання. Матеріали проекту в повному обсязі передаються проектувальником генеральному проектувальнику в п’яти примірниках. Той несе відповідальність за якість, техніко-економічний та екологічний рівень проекту в цілому, субпідрядний проектувальник — за якість, техніко-економічний рівень розділів проекту, які він розробляє.

Проект на будівництво об’єктів цивільного призначення, як правило, повинен складатися із таких розділів:

пояснювальна записка з вихідними даними;

архітектурно-будівельне рішення, генплан, благоустрій територій, у разі необхідності — схема транспорту;

технологічна частина;

рішення щодо інженерного обладнання та зовнішніх інженерних мереж;

оцінка впливів на навколишнє середовище (у разі необхідності);

організація будівництва;

кошторисна документація;

відомості обсягів робіт;

демонстраційні матеріали, макети.

Проект на будівництво об’єктів промислового значення, як правило, повинен складатися з таких розділів:

пояснювальна записка з вихідними даними;

генеральний план на транспорт;

технологічна частина;

рішення щодо інженерного обладнання та зовнішніх інженерних мереж;

архітектурно-будівельні рішення;

організація будівництва;

оцінка впливів на навколишнє середовище;

кошторисна документація;

демонстраційні матеріали (відповідно до завдання на проек-
тування);

збірники специфікацій на устаткування, матеріали, кон-
струкції та вироби;

відомості обсягів робіт;

техніко-економічна частина, економічні показники.

У разі застосування обладнання індивідуального виготовлення у відповідних розділах проекту належить наводити вихідні вимоги на розроблення цього обладнання, включаючи нетипове і нестандартизоване.

Робочий проект є суміщеною стадією проектування, призначений для погодження, затвердження проектної документації, а також для будівництва об’єкта.

Робочий проект виконується на підставі погодженої планувальної документації, державних програм розвитку галузі або погоджених передпроектних пророблень, завдання на проектування, архітектурно-планувального завдання, вихідних даних і технічних умов на підключення до джерел інженерного забезпечення. Робочий проект складається з пояснювальної записки з техніко-економічними показниками і робочих креслень, кошторисної документації та розділу організації будівництва. Пояснювальна записка може викладатися на аркушах загальних даних відповідних розділів робочого проекту. Всі матеріали робочого проекту видаються замовнику в чотирьох примірниках.

Робоча документація включає:

робочі креслення, які розробляються відповідно до вимог державних норм;

паспорт оздоблювальних робіт;

збірники специфікації обладнання, виробів і матеріалів;

опитувальні листи та габаритні креслення на відповідні види обладнання та виробів;

вихідні вимоги на розроблення конструкторської документації на обладнання індивідуального виготовлення, для якого вихідні вимоги в проекті не розроблялися.

Обсяг та деталізація робочих креслень повинні відповідати вимогам стандартів «Системи проектної документації для будівництва» і бути доведені до мінімально необхідних розмірів.

Після затвердження проекту за рішенням замовника робочі креслення можуть розроблятись підрядником або іншим проектувальником (у разі наявності ліцензії) із залученням авторів, або за письмової згоди на виконання робочих креслень іншими виконавцями з дотриманням авторських рішень затвердженого проекту та додержанням авторських прав.

Робоча документація розробляється після затвердження по-
передньої стадії проектування.

З окремих особливо складних об’єктів проектувальник під час виконання робочої документації може здійснювати додаткові про­роблення, що не передбачені нормативними документами і уточнюють матеріали проекту. Необхідність зазначених пророблень визначається замовником, який їх оплачує.

Проектуючи об’єкти особливо складними конструкціями і методами проведення робіт, у складі робочої документації треба розробляти робочі креслення на спеціальні допоміжні споруди, прибудови та установки на завдання замовника.

Вихідні дані на імпортне обладнання проектувальнику видаються замовником. Проектувальник може брати на себе розроблення документації на обладнання і конструкції індивідуального виготовлення, включаючи нетипові, нестандартизовані, які виконує завод-виготовлювач.

Детальні креслення металевих конструкцій та технологічних трубопроводів повинні розробляти заводи-виготовлювачі.

Креслення проекту масового або повторного застосування, за яким на одному майданчику повинно здійснюватись будівництво кількох однакових будинків або споруд, передаються у чотирьох примірниках лише для одного з цих будинків, для інших — у двох.

Субпідрядний проектувальник повинен передавати генеральному проектувальнику на один примірник більше встановленої кількості примірників. Документація, що змінюється, передається у повному обсязі на кожний об’єкт. Понаднормова кількість при­мірників робочої документації передається за окрему оплату. Мож­на передавати проектну документацію на магнітних носіях.

Робочі креслення підписують:

керівник майстерні (відділу);

головний архітектор;

головний спеціаліст відповідного розділу;

виконавець;

особа, яка здійснює контроль.

Склад підписів може утворюватись залежно від складу і струк­тури організації. При цьому мають бути підписи відповідальних за технічні рішення. Підписи кошторисної документації встановлені чинним порядком визначення вартості будівництва, що здійс­нюється на території України.

Техніко-економічне обґрунтування інвестицій, інша проектна документація на проектування нових промислових підприємств, незалежно від підпорядкування і форм власності, під час вибору майданчика для будівництва підлягає погодженню з територіальною проектною організацією. Ескізний проект техніко-еконо­мічного обґрунтування інвестицій або робочий проект не під-
лягають погодженню з підрядником, якщо це не передбачено завданням на проектування. Робоча документація, виконана від­повідно до затвердженої стадії, погодженню не підлягає, крім інженерних мереж, які погоджуються з органом місцевого самоврядування.

Погодження проектних рішень державного нагляду з інженер­ними службами здійснюються в одній інстанції зазначеного органу у термін до 10 днів, в органах містобудування та архітектури — у термін до 15 днів, якщо законодавством не передбачено інші строки. Проектна документація до її затвердження підлягає обо­в’язковій державній експертизі згідно із законодавством. Проект­на документація, яка не підлягає затвердженню, може бути передана на експертизу тільки за рішенням замовника.

Для експертизи інвестиційних проектів служби Укрінвестекспертизи залучають органи охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки, органи з контролю за охороною праці, інші органи державного нагляду, спеціалізовані служби місцевого самоврядування, представників місцевого самоврядування, представників громадських об’єднань і враховують їх висновки.

Інвестори, які здійснюють будівництво за рахунок власних коштів, самостійно визначають порядок проходження експертизи відповідних інвестиційних проектів. При цьому обов’язковій дер­жавній експертизі підлягає рівень додержання вимог щодо безпеки для життя і здоров’я населення, охорони навколишнього середо-
вища та енергозбереження.

Необхідно додержуватись такого порядку внесення змін в ескізні проекти техніко-економічного обґрунтування інвестицій, про­екти та робочі проекти:

відповідно до рішень містобудівної Ради або органів містобудування та архітектури обов’язкова зміна архітектурних рішень повинна відбуватись тільки в разі порушення нормативних актів та вимог архітектурно-планувального завдання на проектування. Зауваження до архітектурно-планувальних рішень, що не обумовлені попередніми вимогами, мають рекомендаційний характер;

відповідно до зауважень експертизи повинні вносити зміни, пов’язані з порушенням нормативних вимог та ті, щодо яких замовник та автори проекту не мають обґрунтованих заперечень. Остаточне рішення приймає затверджувальна інстанція.

Подання проектної документації на погодження, експертизу та затвердження є обов’язком замовника і виконується за його рахунок. Проектувальник зобов’язаний захищати проектні рі-
шення.

Проектна документація набирає чинності після її затвердження інвестором.

Затвердження фіксується в офіційному проекті у формі наказу (розпорядження або рішення). У документі про затвердження наводяться дані щодо проекту та техніко-економічні показники.

У документи про призначення та протоколи погодження з органами містобудування та архітектури необхідно вносити пріз­вища головного архітектора проекту та головного інженера про-
екту, а також авторів проекту.

Організації (служби, підрозділи), що виконували експертизу і видавали рекомендації, несуть відповідальність за висновки, на підставі яких інвестор (замовник) приймає своє рішення про затвердження проектної документації. Затвердження проектної документації інвестором є фактом прийняття під його повну відповідальність рішень, передбачених у документації, при цьому:

для всіх інвесторів, незалежно від форм власності та характеру джерел інвестування, — перед державою за дотримання обов’язкових вимог нормативних документів, порядку погодження та експертизи проектної документації;

для інвесторів, що використовують державні бюджетні кошти, — перед державою за дотримання вимог державної інвестиційної політики з питань раціонального використання фінансових, матеріально-технічних та трудових ресурсів. Інвестори, що використовують власні кошти, відповідальність за назване несуть перед власниками коштів, які використовують для інвестицій.

Кошторисна документація відображає вартісну оцінку, що здійснюється на кожному етапі роботи над проектом. Загальна су­ма грошових коштів, необхідних для будівництва згідно з проект-
ними матеріалами, становить кошторисну вартість будівництва. Підставою для визначення кошторисної вартості будівництва є:

проект та робоча документація, в тому числі креслення, відомості обсягів будівельних та монтажних робіт, специфікації та відомості на обладнання, рішення щодо організації та черговості будівництва, пояснювальні записки до проектних матеріалів;

чинні кошторисні нормативи, відпускні ціни на обладнання, меблі, інвентар.

У процесі визначення кошторисної вартості може використовуватися інформація про поточні зміни цін на будівельні ресурси, що надається на договірній основі регіональними центрами з ціноутворення в будівництві чи органами державної статистики.

Під час визначення кошторисної вартості будівництва підприємств, що проектуються, об’єктів та споруд, видів робіт складається кошторисна документація, до складу якої входять: локальні кошториси (локальні кошторисні розрахунки); об’єктні кошториси (об’єктні кошторисні розрахунки); зведені розрахунки вартості будівництва.

Кошторисна документація складається у певній послідовності, з поступовим переходом від дрібних до великих елементів будівництва, що являють собою вид робіт, до об’єкта будівництва в цілому.

Складаючи кошторисну документацію, необхідно використовувати нормативно-інформаційну базу, актуалізація якої здійснюється під керівництвом державних управлінських органів з будівництва, архітектури та житлової політики України.

Локальні кошториси складаються в поточному рівні цін на трудові та матеріально-технічні ресурси (див. додатки 1, 2).

Під час складання цих кошторисів застосовуються такі нормативні документи і показники:

ресурсні елементні кошторисні норми України;

вказівки щодо застосування ресурсних елементних кошторисних норм;

ресурсні кошторисні норми експлуатації будівельних машин і механізмів;

поточні ціни на матеріали, вироби і конструкції;

поточні ціни машино-години;

поточна вартість людино-години відповідного розряду робіт;

поточні ціни на перевезення вантажів для будівництва;

правила визначення накладних витрат.

На конструкції і роботи, які передбачаються в проекті, у разі відсутності для них нормативів у чинних збірниках ресурсних елементних кошторисних норм організація, яка складає кошторис­ну документацію, розробляє відповідні індивідуальні ресурсні еле­ментні кошторисні норми, котрі затверджуються у складі проекту (робочого проекту).

Відомості ресурсів до локальних кошторисів містять дані, визначені на обсяг робіт, передбачених кошторисом, щодо трудоміст­кості та середнього розряду робіт, нормативної потреби в матеріально-технічних ресурсах у фізичних одиницях виміру, а також вартість одиниці виміру трудових і матеріально-технічних ресурсів, прийняту в кошторисі.

До локальних кошторисів на придбання устаткування відомість ресурсів не розробляється.

У складі цих кошторисів окремі конструктивні елементи бу-
дівлі (споруди), види робіт та пристроїв, як правило, групуються в розділи.

Порядок розташування робіт у локальних кошторисах та їх групування в розділи мають відповідати технологічній послідовності проведення робіт і враховувати специфічні особливості окремих видів будівництва.

Під час проектування складних будівель та споруд, розроблення технічної документації для будівництва кількома проектними організаціями, а також формування кошторисної вартості щодо пускових комплексів припускається складання на один і той самий вид робіт двох і більше локальних кошторисів.

Об’єктні кошториси складаються на об’єкти в цілому шляхом підсумовування даних локальних кошторисів, з групуванням робіт та витрат по відповідних графах кошторисної вартості будівництва (див. додаток 3). Ці кошториси аналогічно до локальних складаються також у поточному рівні цін на ресурси.

В об’єктних кошторисах за даними локальних кошторисів позначаються кошторисна трудомісткість і кошторисна заробітна плата.

В окремих випадках як об’єктний кошторис може прийматись локальний кошторис. Так, якщо вартість об’єкта може бути визначена за одним локальним кошторисом, то об’єктний кошторис не складається. І в такому разі роль об’єктного кошторису виконує локальний кошторис.

Якщо на будівництві за проектом зводиться тільки один об’єкт основного призначення, без будівництва підсобних і допоміжних об’єктів, наприклад у промисловості — приміщення цеху основного призначення, у житлово-громадському будівництві — житловий будинок, школа, театр тощо, то поняття «об’єкт» може збігатися з поняттям будова і в цьому разі до зведеного кош­торисного розрахунку вартості будівництва включаються також дані з наведених вище локальних кошторисів.

У тому разі, коли на один і той самий вид робіт складаються два або більше локальних кошторисів, всі ці кошториси об’єднують-
ся в об’єктному кошторисі до одного рядка під спільною назвою.

Під час розрахунків у об’єктному кошторисі по рядках та в підсумку обов’язково наводяться показники одиничної вартості (на 1 м3 об’єму, 1 м2 площі будівель та споруд, 1 пог. м довжини мереж тощо).

За підсумком об’єктного кошторису довідково позначаються зворотні суми (суми, що враховують вартість, одержувану від розбирання тимчасових будівель і споруд, конструкцій; знесення будівель, споруд; від матеріалів, одержуваних у порядку супутного добування, тобто вартість, яка повертається інвестору в процесі будівництва), які є підсумком зворотних сум, визначених в усіх локальних кошторисах, що відносяться до об’єкта будівництва.

Локальні та об’єктні кошторисні розрахунки розробляються замість локальних та об’єктних кошторисів у таких випадках:

а) обсяги робіт і розміри витрат ще остаточно не визначилися і підлягають уточненню в процесі розроблення робочої документації (робочих креслень);

б) обсяги робіт, характер і методи їх виконання не можуть бути точно визначені під час проектування і уточнюються у процесі будівництва (окремі види робіт і конструктивні елементи підводної частини гідротехнічних споруд, будівель і споруд експеримен­тального будівництва, будівель і споруд, що реконструюються, технологічної частини об’єктів з новими видами виробництва, днопоглиблювальні та гірничопрохідницькі роботи тощо). При цьому на підставі уточнених у процесі будівництва обсягів робіт складається об’єктний (локальний) виконавчий кошторис.

Локальні та об’єктні кошторисні розрахунки складаються так само, як і кошториси в поточному рівні цін на трудові та матері-
ально-технічні ресурси за формами об’єктних і локальних кошторисів на підставі архітектурно-будівельних і технологічних рішень ескізного проекту, ТЕО інвестицій, проекту або робочого проекту з використанням укрупнених ресурсних кошторисних норм та показників вартості будівництва, а також інших укрупнених нормативів.

Кошторисні розрахунки на окремі види витрат складаються, якщо ці види витрат не враховані в кошторисних нормативах (наприклад: компенсації у зв’язку з вилученням земель під забудову; витрати, пов’язані із застосуванням пільг і доплат, установлених урядовими рішеннями, отриманням архітектурно-плану­вальних завдань, технічних умов, експертних висновків тощо). За наявності нормативів на окремі види витрат, виражених у відсотках від повної кошторисної вартості, кошторисні розрахунки не складаються.

Зведені кошторисні розрахунки вартості будівництва підприємств, будівель, споруд (або їх черг) складаються на основі об’єктних кошторисів, об’єктних кошторисних розрахунків і кош­торисних розрахунків на окремі види витрат.

Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва підприємств, будівель, споруд або їх черг — це кошторисний документ, що визначає певну кошторисну вартість будівництва всіх об’єктів, передбачених проектом або робочим проектом, включаючи кошторисну вартість будівельних і монтажних робіт, витрати на придбання устаткування, меблів та інвентарю, а також усі супутні витрати.

Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва розробляється в складі проекту або робочого проекту за формою, наведеною у додатку 4, і затверджується у визначеному законодавством порядку.

До зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва окремо включаються підсумки прямих і накладних витрат за усіма об’єктними кошторисними розрахунками, об’єктними кошторисами і кошторисними розрахунками на окремі види витрат.

Кошторисна вартість кожного об’єкта, включеного до зведеного кошторисного розрахунку і передбаченого проектом (робочим проектом), розподіляється по графах, які визначають вартість: будівельних робіт; монтажних робіт; устаткування, меблів, та інвентарю; інших витрат; загальну кошторисну вартість.

У зведених кошторисних розрахунках вартості виробничого та невиробничого будівництва кошти розподіляються по 12-ти основних главах.

Глава 1. Підготовка території будівництва.

Глава 2. Основні об’єкти будівництва.

Глава 3. Об’єкти підсобного та обслуговувального призначення.

Глава 4. Об’єкти енергетичного господарства.

Глава 5. Об’єкти транспортного господарства і зв’язку.

Глава 6. Зовнішні мережі та споруди водопостачання, каналізації, теплопостачання і газопостачання.

Глава 7. Благоустрій та озеленення території.

Глава 8. Тимчасові будівлі і споруди.

Глава 9. Інші роботи й витрати.

Глава 10. Утримання служби замовника і авторський нагляд.

Глава 11. Підготовка експлуатаційних кадрів.

Глава 12. Проектні та вишукувальні роботи.

Також у зведеному кошторисному розрахунку, на відміну від об’єктних та локальних кошторисів і розрахунків, після підсумку названих вище глав ураховуються:

кошторисний прибуток;

кошти на покриття ризику всіх учасників будівництва;

кошти на покриття додаткових витрат, пов’язаних з інфляційними процесами;

податки, збори, обов’язкові платежі, встановлені чинним законодавством і не враховані складовими вартості будівництва.

Останнім обов’язковим документом у складі інвесторської документації є зведення витрат.

Зведення витрат — це кошторисний документ, що об’єднує зведені кошторисні розрахунки вартості будівництва промислового підприємства (споруди) або його черги та об’єктів іншого галузевого призначення.

Зведення витрат складається у випадках, коли одночасно з будівництвом виробничих об’єктів передбачається будівництво об’єк­тів житлово-цивільного призначення або бази будівельної індустрії, профтехучилищ, профілакторіїв, об’єктів підсобного сільського господарства та побутового обслуговування населення, міського наземного пасажирського транспорту, доріг, шляхопрово­дів та подібних інженерних споруд, а також об’єктів, будівництво яких здійснюється за рахунок коштів на виробниче будівництво.

Зведення витрат складається на будівництво в цілому або його чергу за формою, наведеною в додатку 5.

За наявності декількох видів закінчених виробництв або комплексів, кожний з яких має по кілька об’єктів, усередині глави може бути здійснене групування за розділами, найменування яких відповідає назві виробництв (комплексів).

Для окремих галузей господарства України і видів будівництва найменування, номенклатура глав зведеного кошторисного розрахунку, а також найменування, кількість і порядок розташування граф у ньому та у формах іншої кошторисної документації можуть бути змінені.

До глави 1 «Підготовка території будівництва» включаються кошти на роботи і витрати, пов’язані з відведенням та освоєнням території, що забудовується.

Глава 2 «Основні об’єкти будівництва» включає кошторисну вартість будівель, споруд та видів робіт основного призначення.

До глави 3 «Об’єкти підсобного та обслуговувального призначення» включається кошторисна вартість об’єктів підсобного і обслуговувального призначення: для промислового будівництва — будівлі ремонтно-технічних майстерень, заводоуправлінь, естака­ди, галереї, складські приміщення тощо; для житлово-цивільного будівництва — господарські корпуси, прохідні, теплиці в лікарняних і наукових містечках, сміттєзбиральники тощо, а також вар­тість будівель і споруд соціальної сфери, призначених для обслуговування працюючих (окремо збудовані поліклініки, їдальні, ма­газини, об’єкти побутового обслуговування населення, інші об’єк­ти), розташовані в межах території, відведеної для будівництва підприємств.

До глав 4—7 включаються об’єкти, перелік яких відповідає найменуванням глав.

До глави 8 «Тимчасові будівлі і споруди» до граф 4, 5 та 8 включаються кошти на зведення та розбирання титульних тимчасових будівель і споруд, необхідних для забезпечення виробничих потреб будов, а також для розміщення та обслуговування пра­цівників будівництва.

Глава 9 «Інші роботи й витрати» включає кошти на покриття витрат замовника і підрядних будівельно-монтажних організацій, а також на окремі види робіт, що не враховані в кошторисних нор­мативах. Указані кошти визначаються в цілому по будові.

До глави 10 «Утримання служби замовника і авторський нагляд» до граф 7 та 8 включаються кошти в поточному рівні цін, призначені на утримання служби замовника і проведення автор­ського нагляду проектними організаціями.

До глави 11 «Підготовка експлуатаційних кадрів» включаються кошти на підготовку експлуатаційних кадрів для підприємств, що будуються заново.

До глави 12 «Проектні та вишукувальні роботи» включаються:

кошторисна вартість проектно-вишукувальних робіт;

кошторисна вартість експертизи проектно-кошторисної документації;

витрати, пов’язані з випробуванням паль (та частина робіт, що виконується проектно-вишукувальними організаціями).

До зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва після підсумку глав 1—12 включаються:

кошторисний прибуток;

кошти на покриття ризику всіх учасників будівництва;

кошти на покриття додаткових витрат, пов’язаних з інфляційними процесами;

податки, збори (обов’язкові платежі), встановлені чинним законодавством і не враховані складовими вартості будівництва.

До зведення витрат включаються окремими рядками підсумки по всіх зведених кошторисних розрахунках вартості будівництва, а також по зворотних сумах з підбиванням відповідних підсумків.

Воно затверджується у складі проектної документації на будів­ництво відповідно до чинного законодавства.

У зведення витрат включаються витрати з пусконалагоджуваль­них робіт у разі, якщо відповідно до чинних нормативних документів вони здійснюються за рахунок капітальних вкладень.

Відомість кошторисної вартості будівництва об’єктів, що входять до пускового комплексу, складається у тому разі, коли здійснення будівництва та введення в експлуатацію підприємства, будівлі або споруди передбачається окремими пусковими комп­лексами. Ця відомість містить у собі кошторисну вартість об’єктів, загальномайданчикових робіт та витрат, що входять до складу пускового комплексу.

Відомість кошторисної вартості будівництва об’єктів та робіт з охорони довкілля складається у тому разі, коли під час будівництва підприємства, будівлі або споруди передбачається здійснення заходів щодо охорони довкілля. При цьому у відомості, як правило, зберігається нумерація об’єктів та робіт, прийнята у зведеному кошторисному розрахунку. До відомості включається тільки вартість об’єктів та робіт, що безпосередньо стосуються природоохоронних заходів.

Під час проектування підприємств та споруд, будівництво яких намічається здійснювати по чергах, складаються: розрахунок вар­тості будівництва на повний розвиток (зведення витрат на повний розвиток) підприємства та споруди; зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва першої черги; розрахунки вартості будівництва наступних черг; об’єктні розрахунки вартості.

Розрахунок вартості будівництва на повний розвиток входить до складу проекту на будівництво першої черги і містить у собі дані зі зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва першої черги та розрахунків вартості будівництва наступних черг.

Розрахунок вартості будівництва на наступну чергу складається на підставі даних з об’єктних розрахунків вартості.

Об’єктний розрахунок вартості складається на кожний з об’єктів, що намічається до будівництва у складі наступних черг.

Склад інвесторської кошторисної документації визначається залежно від стадійності проектно-кошторисної документації, що розробляється, та технічної складності об’єкта.

У складі проекту розробляються:

зведення витрат (у разі необхідності);

зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва;

об’єктні та локальні кошторисні розрахунки;

кошторисні розрахунки на окремі види витрат;

кошториси на проектні та вишукувальні роботи.

У складі робочого проекту розробляються:

зведення витрат (у разі необхідності);

зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва;

об’єктні та локальні кошторисні розрахунки;

об’єктні та локальні кошториси;

відомості ресурсів до локальних кошторисів;

кошторисні розрахунки на окремі види витрат;

кошториси на проектні та вишукувальні роботи.

У складі робочої документації розробляються:

об’єктні та локальні кошториси;

відомості ресурсів до локальних кошторисів.

До інвесторської кошторисної документації у складі проекту (робочого проекту), що затверджується, додається пояснювальна записка, в якій повинні бути наведені:

посилання на територіальний район, де розташоване будівництво;

відомості про те, з якого року введено норми, та про ціни, в яких складено інвесторську кошторисну документацію;

обґрунтування для складання розрахунків інших витрат;

розміри кошторисного прибутку;

посилання на документи, відповідно до яких розробляється інвесторська кошторисна документація;

розрахунок розподілу коштів за напрямами капітальних вкладень (для житлово-цивільного будівництва).

У разі необхідності наводяться інші відомості про порядок визначення кошторисної вартості, характерні для даної будови (наявність об’єктів загального користування, документів про включення коштів на будівництво спільних об’єктів пропорційно до потреб в їх послугах тощо).

Для перерахунку зведених кошторисів у ціни поточного року встановлені підвищуючі індекси та коефіцієнти:

індекси для визначення кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт;

індекси для визначення базисної кошторисної вартості устат­кування, меблів та інвентарю;

коефіцієнти для визначення надбавок, що враховують збіль­шення прямих і накладних витрат та планових нагромаджень, понад враховані в базисній кошторисній вартості будівельно-монтажних робіт.

Уся ця нормативна база використовується для складання
локальних та об’єктних кошторисних розрахунків у цінах 1997 р. та
зведеного кошторису (див. додаток 4). Зведений кошторис складається з двох частин:

а) базисна кошторисна вартість з урахуванням резерву коштів на непередбачені роботи і витрати;

б) кошти на компенсацію витрат, які пов’язані з ринковими умовами здійснення будівництва, в тому числі обов’язкові відрахування, збори і платежі, резервний фонд замовника і резервний компенсаційний фонд замовника.

Обов’язкові відрахування, збори і платежі, що передбачені законодавством. Відрахування коштів, що здійснюється від обсягу реалізованої продукції, визначаються за формулою

,           (2.1)

де  — обов’язкові відрахування, збори і платежі; В — вартість продукції без урахування обов’язкових відрахувань, зборів і платежів; Н — норматив, що складається з обов’язкових відрахувань, зборів і платежів, передбачених законодавством (у частках одиниці).

Резервний фонд замовника на покриття додаткових витрат, що виникають у процесі уточнення вартості робіт прямим рахунком. Фонд витрачається замовником за цільовим призначенням на відшкодування додаткових витрат, пов’язаних зі збільшенням базисної кошторисної вартості будівництва об’єктів (будинків, споруд, видів робіт) під час прямого розрахунку порів­няно з базисною кошторисною вартістю будівництва цих об’єк­тів, визначеною у зведеному кошторисному розрахунку, у разі складання його в тому числі на основі об’єктних і локальних кош­торисних розрахунків.

Резервний компенсаційний фонд замовника витрачається замовником за цільовим призначенням на відшкодування додаткових витрат, пов’язаних з придбанням матеріальних ресурсів за віль­ними цінами, збільшенням транспортних витрат, вартості експлуатації будівельних машин і механізмів, підвищенням заробітної плати, іншими чинниками — за наявності обґрунтування зазначених витрат, підготовленого підрядною організацією і узгодженого з замовником в установленому порядку.

Розподіл і витрачання фонду здійснюється замовником у період формування договірної ціни під час укладання контракту і у процесі будівництва.

Додаткові витрати у повній сумі, без нарахування лімітованих і інших витрат, включаються:

у період формування договірної ціни — у договірну ціну;

у процесі будівництва — у вартість доручених підрядчику за контрактом робіт додатково до договірної ціни.

Фонд витрачається також на компенсацію додаткових витрат замовника, обґрунтованих розрахунками.

Базисна кошторисна вартість будівництва на стадії розроблення робочого проекту (за умови тривалості будівництва до двох років, а також будівництва, що здійснюється за типовими проектами та тими, що застосовуються повторно) визначається зведеним кошторисним розрахунком, складеним на основі об’єктних і локальних кошторисів у базисних цінах 1997 р.

Базисна кошторисна вартість будівництва на стадії розроблення робочого проекту (за умови тривалості будівництва підприємств, будов і споруд понад двох років) визначається зведеним кошторисним розрахунком, складеним на основі об’єктних і локальних кошторисних розрахунків, об’єктних і локальних кошторисів у базисних цінах 1997 р.

Резервний фонд замовника на покриття додаткових витрат, що виникають у процесі уточнення вартості робіт прямим рахунком, у зведеному кошторисному розрахунку приймається у розмірі 5 % від частки базисної кошторисної вартості будівельних і монтажних робіт, визначеної на основі об’єктних і локальних кошторисних розрахунків у базисних цінах 1997 р.

Базисна кошторисна вартість на передпроектній стадії ТЕО, а також на стадії розроблення проекту визначається відповідним розрахунком вартості, зведеним кошторисним розрахунком вартості, складеним на основі об’єктних і локальних кошторисних роз­рахунків у базисних цінах 1997 р.

Під час розроблення проектно-кошторисної документації «Резервний компенсаційний фонд замовника» у зведеному кошторис­ному розрахунку приймається в розмірі базисної кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт і устаткування зведеного кошторисного розрахунку в базисних цінах 1997 р., збільшеної шляхом застосування коефіцієнтів:

3,6 раза — у разі тривалості будівництва до двох років;

4,9 раза — у разі тривалості будівництва до трьох років.

Замовник може уточнювати зазначені коефіцієнти залежно від ринкових умов здійснення будівництва.

Розроблення кошторисної документації здійснюється автоматизованим способом.

Програмними комплексами, орієнтованими на цей порядок,
є системи АВК-1 і АС-4М, призначені для випуску кошторисно-ресурсної документації (локальні та об’єктні кошториси, зведений кошторисний розрахунок, локальні ресурсні та об’єктні ресурсні кошториси, зведений ресурсний кошторис, договірна ціна).

Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження про­ектної документації на будівництво в Україні визначено чинним нормативним актом — Державною будівельною нормою ДБН А.2.2-3-2004. Вимоги цього нормативного акту є обов’язковими для виконання юридичними та фізичними особами — суб’єктами господарської діяльності у галузі будівництва незалежно від форм власності.

Підставою для проектування об’єктів виступає завдання на проектування, що затверджує замовник, а також архітектурно-планувальне завдання. Вихідні дані, достатні для виконання проектних робіт на відповідній стадії, замовник зобов’язаний надати до початку виконання проектних робіт. Проектні роботи виконуються на підставі договорів, укладених між замовниками та проектувальниками. Договір — основний організаційно-правовий документ, який регламентує взаємовідносини між замовником та проектувальником. Договір можна укладати на виконання комплексу проектних робіт, окремих розділів проекту. При цьому інже­нерні дослідження повинні бути виконані до початку розроблен­ня проектної документації.

Для погодження і затвердження розробляється технічний проект, для будівництва — робоча документація.

Для технічно і архітектурно нескладних будівель та споруд застосовується одностадійне проектування та розробляється один документ — робочий проект зі зведеним кошторисом. Для техніч­но складних об’єктів відносно містобудівних, архітектурних, художніх та екологічних вимог, технології, інженерного забезпечення, впровадження нових будівельних конструкцій для експериментального будівництва, а також обґрунтування інвестицій роз­робляється, як правило, ескізний проект, або техніко-економічне обґрунтування інвестицій, проект і робоча документація (тобто має місце дво- або тристадійне проектування).

Стадії проектування встановлюються інвестором спільно з проектувальником залежно від архітектурної та екологічної склад­ності проекту, вимог місцевих органів, вартості будівництва. Про­ектувальники в процесі розроблення проектної документації повинні забезпечувати:

відповідність архітектурним і містобудівним вимогам та високу архітектурно-художню якість;

відповідність чинним нормативним документам, а у разі відхилення від їхніх вимог виконувати узгодження в установленому порядку;

захист навколишнього середовища і раціональне використання природних ресурсів;

експлуатаційну надійність і безпеку;

високу ефективність інвестицій; патентоспроможність та патентну чистоту технічних рішень і застосованого обладнання;

конкурентоспроможність продукції.

Керівники проектних організацій та інших юридичних підрозділів, незалежно від форми їх власності, повинні призначити відповідними наказами чи угодами авторів (головних архітекторів та головних інженерів проектів) на розроблення всіх стадій проек­тування.

Відповідальною особою за технічні, економічні, естетичні та екологічні якості проекту в цілому є головний архітектор проекту, що готує договори, координує дії виконавців, веде переговори із замовниками, субзамовниками та підрядниками, або головний інженер проекту, що є одночасно і автором проекту, тобто проект створюється під його безпосереднім керівництвом і за безпосеред­ньої участі. Відповідальною особою за якість розподілу проекту є керівник проектного підрозділу та головний спеціаліст.

Замовники і проектувальники зобов’язані на підставі договорів своєчасно, до передачі проектної документації у виробництво, вносити в проектну документацію зміни, пов’язані з введенням у дію нових нормативних документів, заміною обладнання, а також зміною ситуації на будівельному майданчику об’єкта або відносно об’єкта. Проектувальник зобов’язаний своєчасно сповіщати за­мовника про зміни норм.

Затвердження проектної документації у разі власного джерела інвестицій здійснюється за рішенням замовника, а у разі інших джерел інвестицій — за рішенням інстанції, яка затверджує про-
ектну документацію. При цьому робоча документація може розроблятися до затвердження попередньої стадії проектування. Такий порядок зумовлює гарантію замовника щодо оплати додаткових робіт, пов’язаних з переробленням робочої документації, в разі внесення змін затверджуючої організації у проект.

Проектна документація складається з ескізного проекту, техніко-економічного обґрунтування, проекту, робочого проекту та робочої документації.

Ескізний проект містить принципові рішення містобудівних, архітектурних, художніх, функціональних, екологічних вимог, підтверджує принципову можливість створення об’єкта, визначає його вартість.

У складі графічної частини та пояснювальної записки ескізного проекту для обґрунтування та прийняття архітектурних рішень за завданням на проектування можуть додатково виконуватися інженерно-технічні та конструктивні розробки, схеми інженерного забезпечення об’єкта і обґрунтування ефективності інвестицій.

Ескізний проект розробляється з додержанням існуючої містобудівної документації, архітектурно-планувального завдання, інвестиційних намірів, вимог охорони навколишнього середовища.

Ескізний проект після схвалення органами містобудування та архітектури або затвердження є основою для подальшого розроблення проектної документації. Також ескізний проект може розроблятись на бажання замовника на конкурсній основі.

Техніко-економічне обґрунтування інвестицій вмотивовує необхідність і доцільність будівництва та реконструкції промислових об’єктів, їх технічну здійсненність та ефективність інвестицій. Тут інвестиції мають розглядатися як рішення щодо розміщення, потужності об’єкта, оцінки впливів проектної діяльнос-
ті на навколишнє середовище, відповідність архітектурним вимогам тощо, згідно із завданням на проектування.

Техніко-економічне обґрунтування інвестицій після його схва­лення або затвердження є підставою для подальшого розроб­лення проектної документації.

Проект на будівництво об’єкта цивільного призначення розробляється на підставі вихідних даних та завдання на проектування, погодженого з ескізним проектом і техніко-економічним обґрунтуванням інвестицій.

Розділи проектів належить розробляти без надмірної деталізації у складі та обсязі, достатньому для обґрунтування проектних рішень, визначення обсягів основних будівельно-монтажних робіт, потреб у трудових та інших ресурсах, положень з організації
будівництва, а також визначення базисної кошторисної вартості будівництва й капітальних вкладень.

До складу проекту не входять розрахунки будівельних кон-
струкцій, обладнання, підрахунки обсягів будівельно-монтажних робіт, потреб у матеріальних, трудових та енергетичних ресурсах, а також матеріали інженерних досліджень, проектна докумен­тація, розроблена субпідрядними проектувальниками у процесі складання пояснювальної записки та інших розділів проекту, який подається на експертизу й затвердження, але включаються до складу матеріалів, які передаються замовнику.

У разі необхідності виконання науково-дослідних, експериментальних робіт у процесі проектування і будівництва у матеріалах проекту належить наводити їх перелік зі стислою характеристикою та обґрунтуванням необхідності їх виконання. Матеріали проекту в повному обсязі передаються проектувальником генеральному проектувальнику в п’яти примірниках. Той несе відповідальність за якість, техніко-економічний та екологічний рівень проекту в цілому, субпідрядний проектувальник — за якість, техніко-економічний рівень розділів проекту, які він розробляє.

Проект на будівництво об’єктів цивільного призначення, як правило, повинен складатися із таких розділів:

пояснювальна записка з вихідними даними;

архітектурно-будівельне рішення, генплан, благоустрій територій, у разі необхідності — схема транспорту;

технологічна частина;

рішення щодо інженерного обладнання та зовнішніх інженерних мереж;

оцінка впливів на навколишнє середовище (у разі необхідності);

організація будівництва;

кошторисна документація;

відомості обсягів робіт;

демонстраційні матеріали, макети.

Проект на будівництво об’єктів промислового значення, як правило, повинен складатися з таких розділів:

пояснювальна записка з вихідними даними;

генеральний план на транспорт;

технологічна частина;

рішення щодо інженерного обладнання та зовнішніх інженерних мереж;

архітектурно-будівельні рішення;

організація будівництва;

оцінка впливів на навколишнє середовище;

кошторисна документація;

демонстраційні матеріали (відповідно до завдання на проек-
тування);

збірники специфікацій на устаткування, матеріали, кон-
струкції та вироби;

відомості обсягів робіт;

техніко-економічна частина, економічні показники.

У разі застосування обладнання індивідуального виготовлення у відповідних розділах проекту належить наводити вихідні вимоги на розроблення цього обладнання, включаючи нетипове і нестандартизоване.

Робочий проект є суміщеною стадією проектування, призначений для погодження, затвердження проектної документації, а також для будівництва об’єкта.

Робочий проект виконується на підставі погодженої планувальної документації, державних програм розвитку галузі або погоджених передпроектних пророблень, завдання на проектування, архітектурно-планувального завдання, вихідних даних і технічних умов на підключення до джерел інженерного забезпечення. Робочий проект складається з пояснювальної записки з техніко-економічними показниками і робочих креслень, кошторисної документації та розділу організації будівництва. Пояснювальна записка може викладатися на аркушах загальних даних відповідних розділів робочого проекту. Всі матеріали робочого проекту видаються замовнику в чотирьох примірниках.

Робоча документація включає:

робочі креслення, які розробляються відповідно до вимог державних норм;

паспорт оздоблювальних робіт;

збірники специфікації обладнання, виробів і матеріалів;

опитувальні листи та габаритні креслення на відповідні види обладнання та виробів;

вихідні вимоги на розроблення конструкторської документації на обладнання індивідуального виготовлення, для якого вихідні вимоги в проекті не розроблялися.

Обсяг та деталізація робочих креслень повинні відповідати вимогам стандартів «Системи проектної документації для будівництва» і бути доведені до мінімально необхідних розмірів.

Після затвердження проекту за рішенням замовника робочі креслення можуть розроблятись підрядником або іншим проектувальником (у разі наявності ліцензії) із залученням авторів, або за письмової згоди на виконання робочих креслень іншими виконавцями з дотриманням авторських рішень затвердженого проекту та додержанням авторських прав.

Робоча документація розробляється після затвердження по-
передньої стадії проектування.

З окремих особливо складних об’єктів проектувальник під час виконання робочої документації може здійснювати додаткові про­роблення, що не передбачені нормативними документами і уточнюють матеріали проекту. Необхідність зазначених пророблень визначається замовником, який їх оплачує.

Проектуючи об’єкти особливо складними конструкціями і методами проведення робіт, у складі робочої документації треба розробляти робочі креслення на спеціальні допоміжні споруди, прибудови та установки на завдання замовника.

Вихідні дані на імпортне обладнання проектувальнику видаються замовником. Проектувальник може брати на себе розроблення документації на обладнання і конструкції індивідуального виготовлення, включаючи нетипові, нестандартизовані, які виконує завод-виготовлювач.

Детальні креслення металевих конструкцій та технологічних трубопроводів повинні розробляти заводи-виготовлювачі.

Креслення проекту масового або повторного застосування, за яким на одному майданчику повинно здійснюватись будівництво кількох однакових будинків або споруд, передаються у чотирьох примірниках лише для одного з цих будинків, для інших — у двох.

Субпідрядний проектувальник повинен передавати генеральному проектувальнику на один примірник більше встановленої кількості примірників. Документація, що змінюється, передається у повному обсязі на кожний об’єкт. Понаднормова кількість при­мірників робочої документації передається за окрему оплату. Мож­на передавати проектну документацію на магнітних носіях.

Робочі креслення підписують:

керівник майстерні (відділу);

головний архітектор;

головний спеціаліст відповідного розділу;

виконавець;

особа, яка здійснює контроль.

Склад підписів може утворюватись залежно від складу і струк­тури організації. При цьому мають бути підписи відповідальних за технічні рішення. Підписи кошторисної документації встановлені чинним порядком визначення вартості будівництва, що здійс­нюється на території України.

Техніко-економічне обґрунтування інвестицій, інша проектна документація на проектування нових промислових підприємств, незалежно від підпорядкування і форм власності, під час вибору майданчика для будівництва підлягає погодженню з територіальною проектною організацією. Ескізний проект техніко-еконо­мічного обґрунтування інвестицій або робочий проект не під-
лягають погодженню з підрядником, якщо це не передбачено завданням на проектування. Робоча документація, виконана від­повідно до затвердженої стадії, погодженню не підлягає, крім інженерних мереж, які погоджуються з органом місцевого самоврядування.

Погодження проектних рішень державного нагляду з інженер­ними службами здійснюються в одній інстанції зазначеного органу у термін до 10 днів, в органах містобудування та архітектури — у термін до 15 днів, якщо законодавством не передбачено інші строки. Проектна документація до її затвердження підлягає обо­в’язковій державній експертизі згідно із законодавством. Проект­на документація, яка не підлягає затвердженню, може бути передана на експертизу тільки за рішенням замовника.

Для експертизи інвестиційних проектів служби Укрінвестекспертизи залучають органи охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки, органи з контролю за охороною праці, інші органи державного нагляду, спеціалізовані служби місцевого самоврядування, представників місцевого самоврядування, представників громадських об’єднань і враховують їх висновки.

Інвестори, які здійснюють будівництво за рахунок власних коштів, самостійно визначають порядок проходження експертизи відповідних інвестиційних проектів. При цьому обов’язковій дер­жавній експертизі підлягає рівень додержання вимог щодо безпеки для життя і здоров’я населення, охорони навколишнього середо-
вища та енергозбереження.

Необхідно додержуватись такого порядку внесення змін в ескізні проекти техніко-економічного обґрунтування інвестицій, про­екти та робочі проекти:

відповідно до рішень містобудівної Ради або органів містобудування та архітектури обов’язкова зміна архітектурних рішень повинна відбуватись тільки в разі порушення нормативних актів та вимог архітектурно-планувального завдання на проектування. Зауваження до архітектурно-планувальних рішень, що не обумовлені попередніми вимогами, мають рекомендаційний характер;

відповідно до зауважень експертизи повинні вносити зміни, пов’язані з порушенням нормативних вимог та ті, щодо яких замовник та автори проекту не мають обґрунтованих заперечень. Остаточне рішення приймає затверджувальна інстанція.

Подання проектної документації на погодження, експертизу та затвердження є обов’язком замовника і виконується за його рахунок. Проектувальник зобов’язаний захищати проектні рі-
шення.

Проектна документація набирає чинності після її затвердження інвестором.

Затвердження фіксується в офіційному проекті у формі наказу (розпорядження або рішення). У документі про затвердження наводяться дані щодо проекту та техніко-економічні показники.

У документи про призначення та протоколи погодження з органами містобудування та архітектури необхідно вносити пріз­вища головного архітектора проекту та головного інженера про-
екту, а також авторів проекту.

Організації (служби, підрозділи), що виконували експертизу і видавали рекомендації, несуть відповідальність за висновки, на підставі яких інвестор (замовник) приймає своє рішення про затвердження проектної документації. Затвердження проектної документації інвестором є фактом прийняття під його повну відповідальність рішень, передбачених у документації, при цьому:

для всіх інвесторів, незалежно від форм власності та характеру джерел інвестування, — перед державою за дотримання обов’язкових вимог нормативних документів, порядку погодження та експертизи проектної документації;

для інвесторів, що використовують державні бюджетні кошти, — перед державою за дотримання вимог державної інвестиційної політики з питань раціонального використання фінансових, матеріально-технічних та трудових ресурсів. Інвестори, що використовують власні кошти, відповідальність за назване несуть перед власниками коштів, які використовують для інвестицій.

Кошторисна документація відображає вартісну оцінку, що здійснюється на кожному етапі роботи над проектом. Загальна су­ма грошових коштів, необхідних для будівництва згідно з проект-
ними матеріалами, становить кошторисну вартість будівництва. Підставою для визначення кошторисної вартості будівництва є:

проект та робоча документація, в тому числі креслення, відомості обсягів будівельних та монтажних робіт, специфікації та відомості на обладнання, рішення щодо організації та черговості будівництва, пояснювальні записки до проектних матеріалів;

чинні кошторисні нормативи, відпускні ціни на обладнання, меблі, інвентар.

У процесі визначення кошторисної вартості може використовуватися інформація про поточні зміни цін на будівельні ресурси, що надається на договірній основі регіональними центрами з ціноутворення в будівництві чи органами державної статистики.

Під час визначення кошторисної вартості будівництва підприємств, що проектуються, об’єктів та споруд, видів робіт складається кошторисна документація, до складу якої входять: локальні кошториси (локальні кошторисні розрахунки); об’єктні кошториси (об’єктні кошторисні розрахунки); зведені розрахунки вартості будівництва.

Кошторисна документація складається у певній послідовності, з поступовим переходом від дрібних до великих елементів будівництва, що являють собою вид робіт, до об’єкта будівництва в цілому.

Складаючи кошторисну документацію, необхідно використовувати нормативно-інформаційну базу, актуалізація якої здійснюється під керівництвом державних управлінських органів з будівництва, архітектури та житлової політики України.

Локальні кошториси складаються в поточному рівні цін на трудові та матеріально-технічні ресурси (див. додатки 1, 2).

Під час складання цих кошторисів застосовуються такі нормативні документи і показники:

ресурсні елементні кошторисні норми України;

вказівки щодо застосування ресурсних елементних кошторисних норм;

ресурсні кошторисні норми експлуатації будівельних машин і механізмів;

поточні ціни на матеріали, вироби і конструкції;

поточні ціни машино-години;

поточна вартість людино-години відповідного розряду робіт;

поточні ціни на перевезення вантажів для будівництва;

правила визначення накладних витрат.

На конструкції і роботи, які передбачаються в проекті, у разі відсутності для них нормативів у чинних збірниках ресурсних елементних кошторисних норм організація, яка складає кошторис­ну документацію, розробляє відповідні індивідуальні ресурсні еле­ментні кошторисні норми, котрі затверджуються у складі проекту (робочого проекту).

Відомості ресурсів до локальних кошторисів містять дані, визначені на обсяг робіт, передбачених кошторисом, щодо трудоміст­кості та середнього розряду робіт, нормативної потреби в матеріально-технічних ресурсах у фізичних одиницях виміру, а також вартість одиниці виміру трудових і матеріально-технічних ресурсів, прийняту в кошторисі.

До локальних кошторисів на придбання устаткування відомість ресурсів не розробляється.

У складі цих кошторисів окремі конструктивні елементи бу-
дівлі (споруди), види робіт та пристроїв, як правило, групуються в розділи.

Порядок розташування робіт у локальних кошторисах та їх групування в розділи мають відповідати технологічній послідовності проведення робіт і враховувати специфічні особливості окремих видів будівництва.

Під час проектування складних будівель та споруд, розроблення технічної документації для будівництва кількома проектними організаціями, а також формування кошторисної вартості щодо пускових комплексів припускається складання на один і той самий вид робіт двох і більше локальних кошторисів.

Об’єктні кошториси складаються на об’єкти в цілому шляхом підсумовування даних локальних кошторисів, з групуванням робіт та витрат по відповідних графах кошторисної вартості будівництва (див. додаток 3). Ці кошториси аналогічно до локальних складаються також у поточному рівні цін на ресурси.

В об’єктних кошторисах за даними локальних кошторисів позначаються кошторисна трудомісткість і кошторисна заробітна плата.

В окремих випадках як об’єктний кошторис може прийматись локальний кошторис. Так, якщо вартість об’єкта може бути визначена за одним локальним кошторисом, то об’єктний кошторис не складається. І в такому разі роль об’єктного кошторису виконує локальний кошторис.

Якщо на будівництві за проектом зводиться тільки один об’єкт основного призначення, без будівництва підсобних і допоміжних об’єктів, наприклад у промисловості — приміщення цеху основного призначення, у житлово-громадському будівництві — житловий будинок, школа, театр тощо, то поняття «об’єкт» може збігатися з поняттям будова і в цьому разі до зведеного кош­торисного розрахунку вартості будівництва включаються також дані з наведених вище локальних кошторисів.

У тому разі, коли на один і той самий вид робіт складаються два або більше локальних кошторисів, всі ці кошториси об’єднують-
ся в об’єктному кошторисі до одного рядка під спільною назвою.

Під час розрахунків у об’єктному кошторисі по рядках та в підсумку обов’язково наводяться показники одиничної вартості (на 1 м3 об’єму, 1 м2 площі будівель та споруд, 1 пог. м довжини мереж тощо).

За підсумком об’єктного кошторису довідково позначаються зворотні суми (суми, що враховують вартість, одержувану від розбирання тимчасових будівель і споруд, конструкцій; знесення будівель, споруд; від матеріалів, одержуваних у порядку супутного добування, тобто вартість, яка повертається інвестору в процесі будівництва), які є підсумком зворотних сум, визначених в усіх локальних кошторисах, що відносяться до об’єкта будівництва.

Локальні та об’єктні кошторисні розрахунки розробляються замість локальних та об’єктних кошторисів у таких випадках:

а) обсяги робіт і розміри витрат ще остаточно не визначилися і підлягають уточненню в процесі розроблення робочої документації (робочих креслень);

б) обсяги робіт, характер і методи їх виконання не можуть бути точно визначені під час проектування і уточнюються у процесі будівництва (окремі види робіт і конструктивні елементи підводної частини гідротехнічних споруд, будівель і споруд експеримен­тального будівництва, будівель і споруд, що реконструюються, технологічної частини об’єктів з новими видами виробництва, днопоглиблювальні та гірничопрохідницькі роботи тощо). При цьому на підставі уточнених у процесі будівництва обсягів робіт складається об’єктний (локальний) виконавчий кошторис.

Локальні та об’єктні кошторисні розрахунки складаються так само, як і кошториси в поточному рівні цін на трудові та матері-
ально-технічні ресурси за формами об’єктних і локальних кошторисів на підставі архітектурно-будівельних і технологічних рішень ескізного проекту, ТЕО інвестицій, проекту або робочого проекту з використанням укрупнених ресурсних кошторисних норм та показників вартості будівництва, а також інших укрупнених нормативів.

Кошторисні розрахунки на окремі види витрат складаються, якщо ці види витрат не враховані в кошторисних нормативах (наприклад: компенсації у зв’язку з вилученням земель під забудову; витрати, пов’язані із застосуванням пільг і доплат, установлених урядовими рішеннями, отриманням архітектурно-плану­вальних завдань, технічних умов, експертних висновків тощо). За наявності нормативів на окремі види витрат, виражених у відсотках від повної кошторисної вартості, кошторисні розрахунки не складаються.

Зведені кошторисні розрахунки вартості будівництва підприємств, будівель, споруд (або їх черг) складаються на основі об’єктних кошторисів, об’єктних кошторисних розрахунків і кош­торисних розрахунків на окремі види витрат.

Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва підприємств, будівель, споруд або їх черг — це кошторисний документ, що визначає певну кошторисну вартість будівництва всіх об’єктів, передбачених проектом або робочим проектом, включаючи кошторисну вартість будівельних і монтажних робіт, витрати на придбання устаткування, меблів та інвентарю, а також усі супутні витрати.

Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва розробляється в складі проекту або робочого проекту за формою, наведеною у додатку 4, і затверджується у визначеному законодавством порядку.

До зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва окремо включаються підсумки прямих і накладних витрат за усіма об’єктними кошторисними розрахунками, об’єктними кошторисами і кошторисними розрахунками на окремі види витрат.

Кошторисна вартість кожного об’єкта, включеного до зведеного кошторисного розрахунку і передбаченого проектом (робочим проектом), розподіляється по графах, які визначають вартість: будівельних робіт; монтажних робіт; устаткування, меблів, та інвентарю; інших витрат; загальну кошторисну вартість.

У зведених кошторисних розрахунках вартості виробничого та невиробничого будівництва кошти розподіляються по 12-ти основних главах.

Глава 1. Підготовка території будівництва.

Глава 2. Основні об’єкти будівництва.

Глава 3. Об’єкти підсобного та обслуговувального призначення.

Глава 4. Об’єкти енергетичного господарства.

Глава 5. Об’єкти транспортного господарства і зв’язку.

Глава 6. Зовнішні мережі та споруди водопостачання, каналізації, теплопостачання і газопостачання.

Глава 7. Благоустрій та озеленення території.

Глава 8. Тимчасові будівлі і споруди.

Глава 9. Інші роботи й витрати.

Глава 10. Утримання служби замовника і авторський нагляд.

Глава 11. Підготовка експлуатаційних кадрів.

Глава 12. Проектні та вишукувальні роботи.

Також у зведеному кошторисному розрахунку, на відміну від об’єктних та локальних кошторисів і розрахунків, після підсумку названих вище глав ураховуються:

кошторисний прибуток;

кошти на покриття ризику всіх учасників будівництва;

кошти на покриття додаткових витрат, пов’язаних з інфляційними процесами;

податки, збори, обов’язкові платежі, встановлені чинним законодавством і не враховані складовими вартості будівництва.

Останнім обов’язковим документом у складі інвесторської документації є зведення витрат.

Зведення витрат — це кошторисний документ, що об’єднує зведені кошторисні розрахунки вартості будівництва промислового підприємства (споруди) або його черги та об’єктів іншого галузевого призначення.

Зведення витрат складається у випадках, коли одночасно з будівництвом виробничих об’єктів передбачається будівництво об’єк­тів житлово-цивільного призначення або бази будівельної індустрії, профтехучилищ, профілакторіїв, об’єктів підсобного сільського господарства та побутового обслуговування населення, міського наземного пасажирського транспорту, доріг, шляхопрово­дів та подібних інженерних споруд, а також об’єктів, будівництво яких здійснюється за рахунок коштів на виробниче будівництво.

Зведення витрат складається на будівництво в цілому або його чергу за формою, наведеною в додатку 5.

За наявності декількох видів закінчених виробництв або комплексів, кожний з яких має по кілька об’єктів, усередині глави може бути здійснене групування за розділами, найменування яких відповідає назві виробництв (комплексів).

Для окремих галузей господарства України і видів будівництва найменування, номенклатура глав зведеного кошторисного розрахунку, а також найменування, кількість і порядок розташування граф у ньому та у формах іншої кошторисної документації можуть бути змінені.

До глави 1 «Підготовка території будівництва» включаються кошти на роботи і витрати, пов’язані з відведенням та освоєнням території, що забудовується.

Глава 2 «Основні об’єкти будівництва» включає кошторисну вартість будівель, споруд та видів робіт основного призначення.

До глави 3 «Об’єкти підсобного та обслуговувального призначення» включається кошторисна вартість об’єктів підсобного і обслуговувального призначення: для промислового будівництва — будівлі ремонтно-технічних майстерень, заводоуправлінь, естака­ди, галереї, складські приміщення тощо; для житлово-цивільного будівництва — господарські корпуси, прохідні, теплиці в лікарняних і наукових містечках, сміттєзбиральники тощо, а також вар­тість будівель і споруд соціальної сфери, призначених для обслуговування працюючих (окремо збудовані поліклініки, їдальні, ма­газини, об’єкти побутового обслуговування населення, інші об’єк­ти), розташовані в межах території, відведеної для будівництва підприємств.

До глав 4—7 включаються об’єкти, перелік яких відповідає найменуванням глав.

До глави 8 «Тимчасові будівлі і споруди» до граф 4, 5 та 8 включаються кошти на зведення та розбирання титульних тимчасових будівель і споруд, необхідних для забезпечення виробничих потреб будов, а також для розміщення та обслуговування пра­цівників будівництва.

Глава 9 «Інші роботи й витрати» включає кошти на покриття витрат замовника і підрядних будівельно-монтажних організацій, а також на окремі види робіт, що не враховані в кошторисних нор­мативах. Указані кошти визначаються в цілому по будові.

До глави 10 «Утримання служби замовника і авторський нагляд» до граф 7 та 8 включаються кошти в поточному рівні цін, призначені на утримання служби замовника і проведення автор­ського нагляду проектними організаціями.

До глави 11 «Підготовка експлуатаційних кадрів» включаються кошти на підготовку експлуатаційних кадрів для підприємств, що будуються заново.

До глави 12 «Проектні та вишукувальні роботи» включаються:

кошторисна вартість проектно-вишукувальних робіт;

кошторисна вартість експертизи проектно-кошторисної документації;

витрати, пов’язані з випробуванням паль (та частина робіт, що виконується проектно-вишукувальними організаціями).

До зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва після підсумку глав 1—12 включаються:

кошторисний прибуток;

кошти на покриття ризику всіх учасників будівництва;

кошти на покриття додаткових витрат, пов’язаних з інфляційними процесами;

податки, збори (обов’язкові платежі), встановлені чинним законодавством і не враховані складовими вартості будівництва.

До зведення витрат включаються окремими рядками підсумки по всіх зведених кошторисних розрахунках вартості будівництва, а також по зворотних сумах з підбиванням відповідних підсумків.

Воно затверджується у складі проектної документації на будів­ництво відповідно до чинного законодавства.

У зведення витрат включаються витрати з пусконалагоджуваль­них робіт у разі, якщо відповідно до чинних нормативних документів вони здійснюються за рахунок капітальних вкладень.

Відомість кошторисної вартості будівництва об’єктів, що входять до пускового комплексу, складається у тому разі, коли здійснення будівництва та введення в експлуатацію підприємства, будівлі або споруди передбачається окремими пусковими комп­лексами. Ця відомість містить у собі кошторисну вартість об’єктів, загальномайданчикових робіт та витрат, що входять до складу пускового комплексу.

Відомість кошторисної вартості будівництва об’єктів та робіт з охорони довкілля складається у тому разі, коли під час будівництва підприємства, будівлі або споруди передбачається здійснення заходів щодо охорони довкілля. При цьому у відомості, як правило, зберігається нумерація об’єктів та робіт, прийнята у зведеному кошторисному розрахунку. До відомості включається тільки вартість об’єктів та робіт, що безпосередньо стосуються природоохоронних заходів.

Під час проектування підприємств та споруд, будівництво яких намічається здійснювати по чергах, складаються: розрахунок вар­тості будівництва на повний розвиток (зведення витрат на повний розвиток) підприємства та споруди; зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва першої черги; розрахунки вартості будівництва наступних черг; об’єктні розрахунки вартості.

Розрахунок вартості будівництва на повний розвиток входить до складу проекту на будівництво першої черги і містить у собі дані зі зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва першої черги та розрахунків вартості будівництва наступних черг.

Розрахунок вартості будівництва на наступну чергу складається на підставі даних з об’єктних розрахунків вартості.

Об’єктний розрахунок вартості складається на кожний з об’єктів, що намічається до будівництва у складі наступних черг.

Склад інвесторської кошторисної документації визначається залежно від стадійності проектно-кошторисної документації, що розробляється, та технічної складності об’єкта.

У складі проекту розробляються:

зведення витрат (у разі необхідності);

зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва;

об’єктні та локальні кошторисні розрахунки;

кошторисні розрахунки на окремі види витрат;

кошториси на проектні та вишукувальні роботи.

У складі робочого проекту розробляються:

зведення витрат (у разі необхідності);

зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва;

об’єктні та локальні кошторисні розрахунки;

об’єктні та локальні кошториси;

відомості ресурсів до локальних кошторисів;

кошторисні розрахунки на окремі види витрат;

кошториси на проектні та вишукувальні роботи.

У складі робочої документації розробляються:

об’єктні та локальні кошториси;

відомості ресурсів до локальних кошторисів.

До інвесторської кошторисної документації у складі проекту (робочого проекту), що затверджується, додається пояснювальна записка, в якій повинні бути наведені:

посилання на територіальний район, де розташоване будівництво;

відомості про те, з якого року введено норми, та про ціни, в яких складено інвесторську кошторисну документацію;

обґрунтування для складання розрахунків інших витрат;

розміри кошторисного прибутку;

посилання на документи, відповідно до яких розробляється інвесторська кошторисна документація;

розрахунок розподілу коштів за напрямами капітальних вкладень (для житлово-цивільного будівництва).

У разі необхідності наводяться інші відомості про порядок визначення кошторисної вартості, характерні для даної будови (наявність об’єктів загального користування, документів про включення коштів на будівництво спільних об’єктів пропорційно до потреб в їх послугах тощо).

Для перерахунку зведених кошторисів у ціни поточного року встановлені підвищуючі індекси та коефіцієнти:

індекси для визначення кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт;

індекси для визначення базисної кошторисної вартості устат­кування, меблів та інвентарю;

коефіцієнти для визначення надбавок, що враховують збіль­шення прямих і накладних витрат та планових нагромаджень, понад враховані в базисній кошторисній вартості будівельно-монтажних робіт.

Уся ця нормативна база використовується для складання
локальних та об’єктних кошторисних розрахунків у цінах 1997 р. та
зведеного кошторису (див. додаток 4). Зведений кошторис складається з двох частин:

а) базисна кошторисна вартість з урахуванням резерву коштів на непередбачені роботи і витрати;

б) кошти на компенсацію витрат, які пов’язані з ринковими умовами здійснення будівництва, в тому числі обов’язкові відрахування, збори і платежі, резервний фонд замовника і резервний компенсаційний фонд замовника.

Обов’язкові відрахування, збори і платежі, що передбачені законодавством. Відрахування коштів, що здійснюється від обсягу реалізованої продукції, визначаються за формулою

,           (2.1)

де  — обов’язкові відрахування, збори і платежі; В — вартість продукції без урахування обов’язкових відрахувань, зборів і платежів; Н — норматив, що складається з обов’язкових відрахувань, зборів і платежів, передбачених законодавством (у частках одиниці).

Резервний фонд замовника на покриття додаткових витрат, що виникають у процесі уточнення вартості робіт прямим рахунком. Фонд витрачається замовником за цільовим призначенням на відшкодування додаткових витрат, пов’язаних зі збільшенням базисної кошторисної вартості будівництва об’єктів (будинків, споруд, видів робіт) під час прямого розрахунку порів­няно з базисною кошторисною вартістю будівництва цих об’єк­тів, визначеною у зведеному кошторисному розрахунку, у разі складання його в тому числі на основі об’єктних і локальних кош­торисних розрахунків.

Резервний компенсаційний фонд замовника витрачається замовником за цільовим призначенням на відшкодування додаткових витрат, пов’язаних з придбанням матеріальних ресурсів за віль­ними цінами, збільшенням транспортних витрат, вартості експлуатації будівельних машин і механізмів, підвищенням заробітної плати, іншими чинниками — за наявності обґрунтування зазначених витрат, підготовленого підрядною організацією і узгодженого з замовником в установленому порядку.

Розподіл і витрачання фонду здійснюється замовником у період формування договірної ціни під час укладання контракту і у процесі будівництва.

Додаткові витрати у повній сумі, без нарахування лімітованих і інших витрат, включаються:

у період формування договірної ціни — у договірну ціну;

у процесі будівництва — у вартість доручених підрядчику за контрактом робіт додатково до договірної ціни.

Фонд витрачається також на компенсацію додаткових витрат замовника, обґрунтованих розрахунками.

Базисна кошторисна вартість будівництва на стадії розроблення робочого проекту (за умови тривалості будівництва до двох років, а також будівництва, що здійснюється за типовими проектами та тими, що застосовуються повторно) визначається зведеним кошторисним розрахунком, складеним на основі об’єктних і локальних кошторисів у базисних цінах 1997 р.

Базисна кошторисна вартість будівництва на стадії розроблення робочого проекту (за умови тривалості будівництва підприємств, будов і споруд понад двох років) визначається зведеним кошторисним розрахунком, складеним на основі об’єктних і локальних кошторисних розрахунків, об’єктних і локальних кошторисів у базисних цінах 1997 р.

Резервний фонд замовника на покриття додаткових витрат, що виникають у процесі уточнення вартості робіт прямим рахунком, у зведеному кошторисному розрахунку приймається у розмірі 5 % від частки базисної кошторисної вартості будівельних і монтажних робіт, визначеної на основі об’єктних і локальних кошторисних розрахунків у базисних цінах 1997 р.

Базисна кошторисна вартість на передпроектній стадії ТЕО, а також на стадії розроблення проекту визначається відповідним розрахунком вартості, зведеним кошторисним розрахунком вартості, складеним на основі об’єктних і локальних кошторисних роз­рахунків у базисних цінах 1997 р.

Під час розроблення проектно-кошторисної документації «Резервний компенсаційний фонд замовника» у зведеному кошторис­ному розрахунку приймається в розмірі базисної кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт і устаткування зведеного кошторисного розрахунку в базисних цінах 1997 р., збільшеної шляхом застосування коефіцієнтів:

3,6 раза — у разі тривалості будівництва до двох років;

4,9 раза — у разі тривалості будівництва до трьох років.

Замовник може уточнювати зазначені коефіцієнти залежно від ринкових умов здійснення будівництва.

Розроблення кошторисної документації здійснюється автоматизованим способом.

Програмними комплексами, орієнтованими на цей порядок,
є системи АВК-1 і АС-4М, призначені для випуску кошторисно-ресурсної документації (локальні та об’єктні кошториси, зведений кошторисний розрахунок, локальні ресурсні та об’єктні ресурсні кошториси, зведений ресурсний кошторис, договірна ціна).