• Как правильно управлять финансами своего бизнеса, если вы не специалист в области финансового анализа - Финансовый анализ

    Финансовый менеджмент - финансовые отношения между суъектами, управление финасами на разных уровнях, управление портфелем ценных бумаг, приемы управления движением финансовых ресурсов - вот далеко не полный перечень предмета "Финансовый менеджмент"

    Поговорим о том, что же такое коучинг? Одни считают, что это буржуйский брэнд, другие что прорыв с современном бизнессе. Коучинг - это свод правил для удачного ведения бизнесса, а также умение правильно распоряжаться этими правилами

2.2. Суб’єкти проектного фінансування

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 

Відмітною рисою проектного фінансування вважається можливість залучення широкого кола учасників, які, як правило, пов’язані між собою складними та багатосторонніми договірними відносинами. При цьому організаційні форми участі можуть бути різними: корпорація, товариство, дочірнє підприємство, спіль­не підприємство тощо. Мотивацією до участі в проекті може бути просто очікування доходу від майбутнього продажу продук­ції. Проте в більшості випадків мотивацією виступає зайнятість у подальшій обробці основного продукту проекту чи гарантія джерела постачання необхідних коштів для основної діяльності. Економічною метою учасників є реалізація проекту у визначені терміни в межах узгодженого бюджету та згідно із затвердженою специфікацією; отримання прибутку (доходу).

Суб’єкти проектного фінансування представлено учасниками, які мають безпосереднє відношення до об’єкта фінансування.
З позиції їх ролі в організації проектного фінансування їх доцільно розподілити на основних та потенційних учасників. До основних відносяться ініціатори, замовники, інвестори, керівник проек-
ту, участь яких є обов’язковою для проектного фінансування.
Взаємовідносини між ними, особливо між інвесторами та ініціатором, визначають характер проектного фінансування.

Потенційними учасниками проектного фінансування можуть бути держава, постачальники та покупці, страхові компанії, агент-
ства з експортного кредиту та інші, які можуть брати участь у проекті залежно від їх зацікавленості. Учасників проектного фінансування подано на рис. 2.3.

Ініціатором проекту є автор головної ідеї бізнес-проекту,
його попереднього обґрунтування та пропозиції з реалізації про-
екту. Ініціатором може виступити практично будь-який з майбут-
ніх учасників проекту, але в результаті ділова ініціатива з реалізації проекту має виходити від замовника проекту.

Замовник — це основний учасник проектного фінансування, для якого здійснюється проект. Він зацікавлений у реалізації проекту та досягненні його результатів, він є майбутнім власником та користувачем результатів проекту. Він визначає основні вимоги та масштаби проекту, забезпечує фінансування проекту за рахунок своїх коштів та коштів, що залучаються від сторонніх інвесторів, укладає угоди з основними виконавцями, несе відповідальність за такими контрактами, керує процесом взаємодії між усіма учасниками проекту. Замовника представляє, як правило, фірма-засновник, що здійснюватиме експлуатацію проекту. Вона несе відповідальність за спорудження об’єкта та його нормальне функціонування, пошук підрядників та кредиторів, здійснює спіль­но з підрядником планування будівництва. Іноді через недостат­ній технічний та економічний потенціал декілька засновників об’єд­нуються, і проект реалізується у формі спільного підприємства. Як правило, з метою реалізації проекту створюється юридично самостійна спеціальна компанія (проектна компанія).

Інвестор як учасник надає кошти у користування чи забезпечує їх отримання від третіх осіб. Метою інвестора є максимізація прибутку на свої інвестиції від реалізації проекту. Якщо інвестор та замовник не є однією і тією самою особою, то як інвестори зазвичай виступають банки чи інвестиційні фонди. Частка кредитора може бути найбільшою у загальній вартості проекту. Розмір позички визначається таким чином, щоб покрити витрати на будівництво, оборотний капітал, а також відсотки за позичкою. При цьому можливо залучення широкого кола кредиторів: комерційних банків, національних та міжнаціональних банків розвитку, страхових та лізингових компаній, інвестиційних фондів, постачальників та покупців, інших приватних та інституційних інвесторів. Інвестори вступають у контрактні відносини з замовником, контролюють виконання контрактів та здійснюють розрахунки з іншими сторонами у міру реалізації проекту. Інвестори виступають повноправними партнерами проекту та власниками всього майна, що купується за рахунок їхніх інвестицій, поки їм не будуть сплачені всі кошти за контрактом із замовником чи згідно з кредитною угодою.

До складу проектної компанії входять керівник проекту та команда проекту. Керівник проекту — це основний суб’єкт, якому замовник та інвестор делегують повноваження з керівництва роботами реалізації проекту: планування, контролю та координації робіт усіх учасників проекту, моніторингу протягом життєвого циклу проекту до досягнення визначених у проекті завдань та результатів за умови дотримання встановлених термінів, бюджету та якості. Керівником проекту виступає, як правило, ініціатор чи замовник.

У процесі проектування керівник виконує такі функції:

контроль відповідності обсягів та строків виконання робіт необхідному мінімуму, передбаченому контрактом;

підбір спеціалістів — інженерів, координація їх діяльності;

визначення раціональних термінів початку робіт з метою їх своєчасного виконання;

контроль за внесення змін у проект;

підготовка та контроль за реалізацією плану проектних робіт, пов’язані із загальним планом проекту;

розроблення разом із замовником завдання на проектування.

Ефективність роботи керівника проекту оцінюють за тим, наскільки правильно організована робота з контролю за витратами на проект. Для управління цим процесом за кордоном використовується спеціальний план управління ресурсами. Цей план розроб-
люється на етапі підготовки контрактів із проведенням його актуалізації у разі необхідності. План визначає:

які витрати належить контролювати (витрати компанії, вартість обладнання, матеріалів, робочої сили, накладні витрати);

якими показниками будуть оцінюватися витрати (необхідно, щоб вони збігалися з прийнятою в проекті системою звітності);

як буде організовано контроль (учасники, витрати на контроль, процедури передачі інформації).

Керівник проекту відповідає за правильність рішень, що приймаються, та їх реалізацію. Слід пам’ятати, що втрачені можливості контролю знижують його ефективність на більш пізніх етапах реалізації проекту.

Команда проекту — специфічна організаційна структура, яку очолює керівник проекту. Вона створюєтсья на період реалізації проекту. Завданням команди проекту є виконання функцій управ­ління проектом. До складу основних учасників команди проекту входять: кредитори, фінансовий консультант, технічний консультант, консультант з питань страхування та інші.

Контракт на проектування та будівництво укладається з підрядником, що має досвід та репутацію у зведенні подібних об’єк­тів «під ключ», який забезпечує закінчення будівництва у визначену дату. Підрядник бере на себе ризик затримки термінів та перевищення кошторису; якщо він має субпідрядників, тобто виступає генеральним підрядником, то виконання контракту обов’яз-
ково повинно гарантуватися генпідрядником.

Більшість робіт за проектом неможливо реалізувати без допомоги досвідченого фінансового консультанта, який може подати проект у такому вигляді, що ним зацікавляться інвесто-
ри. Він залучається ініціатором проекту з метою отримання допомоги у фінансових питаннях. Фінансовий консультант виконує функції фінансового аналітика, контролера, що спостерігає за здійсненням усього інвестиційного процесу. Цей спеціаліст прогнозує вплив на життєздатність проекту таких чинників, як відсоткові ставки за кредитами, валютні ризики, темпи зростання інфляції тощо.

Реалізація визначених функцій здійснюється ним через по-
переднє вивчення життєздатності проекту, організацію фінансуван-
ня, контроль за виконанням кредитної угоди. Такий учасник може радити вибір банків та виступити посередником між заснов­никами й кредиторами. Фінансовий консультант оцінює життєздатність проекту з фінансового боку, тому він повинен брати участь у розробленні проекту від самого початку. Кандидатами на таку роль можуть виступити: комерційні банки, інвестиційні банки, інститути спільного інвестування, інші фінансово-кредитні інститути чи спеціальні консультаційні фірми, генеральний підрядник, незалежні консультанти.

Після організації фінансування проекту роль фінансового консультанта зводиться до контролю за виконанням кредитних угод, за використанням коштів.

Фінансовий консультант разом з технічним консультантом розпочинають роботу перші.

Для обґрунтування життєздатності проекту необхідно провести ґрунтовний технічний аналіз. Тому до роботи над проектом за­лучається технічний консультант. Функціями технічного консуль­танта є: розгляд технічної документації, інформації про місце будівництва, інженерні рішення, оцінка технології, що буде використана, та обладнання.

Консультант з питань страхування аналізує ступінь захищеності проекту на основі страхового відшкодування.

Умовно вирізняють три основні сфери ризиків, в яких потенційно існує ймовірність збитків: майнові ризики, або ризики втрати (загибелі) майна внаслідок пошкодження/крадіжки об’єкта; фінансові ризики, або ризики втрати/неотримання очікуваного доходу від здійснення проекту внаслідок неможливості належної експлуатації об’єкта чи в результаті недосягнення запланованих показників фінансової ефективності проекту; ризики невиконання інших зобов’язань, що передбачені угодою. Таким чином, об’єк­том страхування є майнові та економічні інтереси замовника про­екту, що випливають зі змісту угоди.

Радник з юридичних питань готує документи та розглядає всі узгодження та контракти за проектом.

Консультант з питань маркетингу (може бути запропонований кредитором) оцінює надійність показників проекту.

Суттєву роль у реалізації проекту можуть відігравати потенційні споживачі продукції та постачальники. Потенційними споживачами продукції можуть бути юридичні чи фізичні особи, які виступають покупцями та користувачами кінцевої продукції. Вони визначають вимоги до продукції чи послуг, формують попит на неї. За рахунок коштів споживачів відшкодовуються витрати на проект та формується прибуток усіх учасників проекту.

Cкладовою проектного фінансування виступають довгострокові угоди з надійними постачальниками обладнання, сировини та матеріалів для проекту, а також з покупцями майбутньої продукції.

Державні органи країни, на території якої реалізується проект, також можуть виступати в ролі учасників. Їх участь може бути представлено у частці капіталу в проекті, наданні кредиту чи гарантії, забезпеченні необхідними дозволами та ліцензіями, створенні сприятливих умов для інвестицій, а також наданні різноманітних пільг, включаючи пільгове оподаткування.

Участь гарантів, кредиторів та інших суб’єктів залежить від конкретного інвестиційного проекту. Оптимальне співвідношення між учасниками проекту визначається рішенням організаторів, відповідністю інтересів інвесторів та кредиторів.

Відмітною рисою проектного фінансування вважається можливість залучення широкого кола учасників, які, як правило, пов’язані між собою складними та багатосторонніми договірними відносинами. При цьому організаційні форми участі можуть бути різними: корпорація, товариство, дочірнє підприємство, спіль­не підприємство тощо. Мотивацією до участі в проекті може бути просто очікування доходу від майбутнього продажу продук­ції. Проте в більшості випадків мотивацією виступає зайнятість у подальшій обробці основного продукту проекту чи гарантія джерела постачання необхідних коштів для основної діяльності. Економічною метою учасників є реалізація проекту у визначені терміни в межах узгодженого бюджету та згідно із затвердженою специфікацією; отримання прибутку (доходу).

Суб’єкти проектного фінансування представлено учасниками, які мають безпосереднє відношення до об’єкта фінансування.
З позиції їх ролі в організації проектного фінансування їх доцільно розподілити на основних та потенційних учасників. До основних відносяться ініціатори, замовники, інвестори, керівник проек-
ту, участь яких є обов’язковою для проектного фінансування.
Взаємовідносини між ними, особливо між інвесторами та ініціатором, визначають характер проектного фінансування.

Потенційними учасниками проектного фінансування можуть бути держава, постачальники та покупці, страхові компанії, агент-
ства з експортного кредиту та інші, які можуть брати участь у проекті залежно від їх зацікавленості. Учасників проектного фінансування подано на рис. 2.3.

Ініціатором проекту є автор головної ідеї бізнес-проекту,
його попереднього обґрунтування та пропозиції з реалізації про-
екту. Ініціатором може виступити практично будь-який з майбут-
ніх учасників проекту, але в результаті ділова ініціатива з реалізації проекту має виходити від замовника проекту.

Замовник — це основний учасник проектного фінансування, для якого здійснюється проект. Він зацікавлений у реалізації проекту та досягненні його результатів, він є майбутнім власником та користувачем результатів проекту. Він визначає основні вимоги та масштаби проекту, забезпечує фінансування проекту за рахунок своїх коштів та коштів, що залучаються від сторонніх інвесторів, укладає угоди з основними виконавцями, несе відповідальність за такими контрактами, керує процесом взаємодії між усіма учасниками проекту. Замовника представляє, як правило, фірма-засновник, що здійснюватиме експлуатацію проекту. Вона несе відповідальність за спорудження об’єкта та його нормальне функціонування, пошук підрядників та кредиторів, здійснює спіль­но з підрядником планування будівництва. Іноді через недостат­ній технічний та економічний потенціал декілька засновників об’єд­нуються, і проект реалізується у формі спільного підприємства. Як правило, з метою реалізації проекту створюється юридично самостійна спеціальна компанія (проектна компанія).

Інвестор як учасник надає кошти у користування чи забезпечує їх отримання від третіх осіб. Метою інвестора є максимізація прибутку на свої інвестиції від реалізації проекту. Якщо інвестор та замовник не є однією і тією самою особою, то як інвестори зазвичай виступають банки чи інвестиційні фонди. Частка кредитора може бути найбільшою у загальній вартості проекту. Розмір позички визначається таким чином, щоб покрити витрати на будівництво, оборотний капітал, а також відсотки за позичкою. При цьому можливо залучення широкого кола кредиторів: комерційних банків, національних та міжнаціональних банків розвитку, страхових та лізингових компаній, інвестиційних фондів, постачальників та покупців, інших приватних та інституційних інвесторів. Інвестори вступають у контрактні відносини з замовником, контролюють виконання контрактів та здійснюють розрахунки з іншими сторонами у міру реалізації проекту. Інвестори виступають повноправними партнерами проекту та власниками всього майна, що купується за рахунок їхніх інвестицій, поки їм не будуть сплачені всі кошти за контрактом із замовником чи згідно з кредитною угодою.

До складу проектної компанії входять керівник проекту та команда проекту. Керівник проекту — це основний суб’єкт, якому замовник та інвестор делегують повноваження з керівництва роботами реалізації проекту: планування, контролю та координації робіт усіх учасників проекту, моніторингу протягом життєвого циклу проекту до досягнення визначених у проекті завдань та результатів за умови дотримання встановлених термінів, бюджету та якості. Керівником проекту виступає, як правило, ініціатор чи замовник.

У процесі проектування керівник виконує такі функції:

контроль відповідності обсягів та строків виконання робіт необхідному мінімуму, передбаченому контрактом;

підбір спеціалістів — інженерів, координація їх діяльності;

визначення раціональних термінів початку робіт з метою їх своєчасного виконання;

контроль за внесення змін у проект;

підготовка та контроль за реалізацією плану проектних робіт, пов’язані із загальним планом проекту;

розроблення разом із замовником завдання на проектування.

Ефективність роботи керівника проекту оцінюють за тим, наскільки правильно організована робота з контролю за витратами на проект. Для управління цим процесом за кордоном використовується спеціальний план управління ресурсами. Цей план розроб-
люється на етапі підготовки контрактів із проведенням його актуалізації у разі необхідності. План визначає:

які витрати належить контролювати (витрати компанії, вартість обладнання, матеріалів, робочої сили, накладні витрати);

якими показниками будуть оцінюватися витрати (необхідно, щоб вони збігалися з прийнятою в проекті системою звітності);

як буде організовано контроль (учасники, витрати на контроль, процедури передачі інформації).

Керівник проекту відповідає за правильність рішень, що приймаються, та їх реалізацію. Слід пам’ятати, що втрачені можливості контролю знижують його ефективність на більш пізніх етапах реалізації проекту.

Команда проекту — специфічна організаційна структура, яку очолює керівник проекту. Вона створюєтсья на період реалізації проекту. Завданням команди проекту є виконання функцій управ­ління проектом. До складу основних учасників команди проекту входять: кредитори, фінансовий консультант, технічний консультант, консультант з питань страхування та інші.

Контракт на проектування та будівництво укладається з підрядником, що має досвід та репутацію у зведенні подібних об’єк­тів «під ключ», який забезпечує закінчення будівництва у визначену дату. Підрядник бере на себе ризик затримки термінів та перевищення кошторису; якщо він має субпідрядників, тобто виступає генеральним підрядником, то виконання контракту обов’яз-
ково повинно гарантуватися генпідрядником.

Більшість робіт за проектом неможливо реалізувати без допомоги досвідченого фінансового консультанта, який може подати проект у такому вигляді, що ним зацікавляться інвесто-
ри. Він залучається ініціатором проекту з метою отримання допомоги у фінансових питаннях. Фінансовий консультант виконує функції фінансового аналітика, контролера, що спостерігає за здійсненням усього інвестиційного процесу. Цей спеціаліст прогнозує вплив на життєздатність проекту таких чинників, як відсоткові ставки за кредитами, валютні ризики, темпи зростання інфляції тощо.

Реалізація визначених функцій здійснюється ним через по-
переднє вивчення життєздатності проекту, організацію фінансуван-
ня, контроль за виконанням кредитної угоди. Такий учасник може радити вибір банків та виступити посередником між заснов­никами й кредиторами. Фінансовий консультант оцінює життєздатність проекту з фінансового боку, тому він повинен брати участь у розробленні проекту від самого початку. Кандидатами на таку роль можуть виступити: комерційні банки, інвестиційні банки, інститути спільного інвестування, інші фінансово-кредитні інститути чи спеціальні консультаційні фірми, генеральний підрядник, незалежні консультанти.

Після організації фінансування проекту роль фінансового консультанта зводиться до контролю за виконанням кредитних угод, за використанням коштів.

Фінансовий консультант разом з технічним консультантом розпочинають роботу перші.

Для обґрунтування життєздатності проекту необхідно провести ґрунтовний технічний аналіз. Тому до роботи над проектом за­лучається технічний консультант. Функціями технічного консуль­танта є: розгляд технічної документації, інформації про місце будівництва, інженерні рішення, оцінка технології, що буде використана, та обладнання.

Консультант з питань страхування аналізує ступінь захищеності проекту на основі страхового відшкодування.

Умовно вирізняють три основні сфери ризиків, в яких потенційно існує ймовірність збитків: майнові ризики, або ризики втрати (загибелі) майна внаслідок пошкодження/крадіжки об’єкта; фінансові ризики, або ризики втрати/неотримання очікуваного доходу від здійснення проекту внаслідок неможливості належної експлуатації об’єкта чи в результаті недосягнення запланованих показників фінансової ефективності проекту; ризики невиконання інших зобов’язань, що передбачені угодою. Таким чином, об’єк­том страхування є майнові та економічні інтереси замовника про­екту, що випливають зі змісту угоди.

Радник з юридичних питань готує документи та розглядає всі узгодження та контракти за проектом.

Консультант з питань маркетингу (може бути запропонований кредитором) оцінює надійність показників проекту.

Суттєву роль у реалізації проекту можуть відігравати потенційні споживачі продукції та постачальники. Потенційними споживачами продукції можуть бути юридичні чи фізичні особи, які виступають покупцями та користувачами кінцевої продукції. Вони визначають вимоги до продукції чи послуг, формують попит на неї. За рахунок коштів споживачів відшкодовуються витрати на проект та формується прибуток усіх учасників проекту.

Cкладовою проектного фінансування виступають довгострокові угоди з надійними постачальниками обладнання, сировини та матеріалів для проекту, а також з покупцями майбутньої продукції.

Державні органи країни, на території якої реалізується проект, також можуть виступати в ролі учасників. Їх участь може бути представлено у частці капіталу в проекті, наданні кредиту чи гарантії, забезпеченні необхідними дозволами та ліцензіями, створенні сприятливих умов для інвестицій, а також наданні різноманітних пільг, включаючи пільгове оподаткування.

Участь гарантів, кредиторів та інших суб’єктів залежить від конкретного інвестиційного проекту. Оптимальне співвідношення між учасниками проекту визначається рішенням організаторів, відповідністю інтересів інвесторів та кредиторів.